Ухвала суду № 65580250, 27.03.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

27 березня 2017 року Справа №913/59/17

Провадження №14/913/59/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ», м. Білгород-Дністровський Одеської області

2. Публічного акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод», м.Кадіївка Луганської області

про стягнення 558844894 грн. 55 коп.

Суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Лісовицький Є.А., судді: Василенко Т.А., Старкова Г.М.

при секретарі Дохняк І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3-24.3110/793 від 13.02.2017;

від 1-го відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01/371 від 21.02.2017; ОСОБА_3 - голова правління ПАТ «ГЕМОПЛАСТ», наказ №172-к від 05.05.2014; ОСОБА_4, довіреність №1-ю від 13.01.2017; ОСОБА_5, паспорт серії КЕ 974393, виданий Білгород - Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 04.03.1998.

від 2-го відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 в загальному розмірі 558844894 грн. 55 коп., в тому числі:

1. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» (далі відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод» (далі відповідач - 2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 в сумі 80000000 грн. 00 коп.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 в сумі 478844894 грн. 55 коп.

Ухвалою суду від 21.03.2017 розгляд справи №913/59/17 відкладено на 27.03.2017 о 12 год. 45 хв.

У судове засідання 27.03.2017 прибули представники позивача та відповідача -1.

Відповідач-2 витребувані судом документи не надав та правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався.

У зв'язку із складністю справи №913/59/17, для її розгляду призначено судову колегію у складі суддів: Лісовицький Є.А. - головуючий, судді - Василенко Т.А, ОСОБА_6

Згідно з абз. 4 п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розгляд справи починається заново у разі зміни складу суду.

Від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення б/н від 27.03.2017 в якому позивач заперечує проти відзиву Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ».

Зокрема позивач зазначає, що з моменту відкликання банківської ліцензії у позивача, дія кредитного договору в частині нарахування та отримання відсотків за користування кредитним договором не припинилася, оскільки ані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ані іншими законодавчими актами не передбачено припинення зобовязання сторін за кредитним договором у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури стосовно банку.

Відповідно до вимог п. 4-1 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

11.07.2014 набрали чинності зміни до абз. 2 п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з якими неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії Національного банку України з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Таку ж позицію підтримує Вищий господарський суд України в своїх постановах по справах № 902/92/16 постанова від 19.10.2016, № 912/3777/15 постанова від 21.06.2016.

Таким чином, можна стверджувати, що позивач має право після відкликання банківської ліцензії нараховувати відсотки та штрафна санкції.

Крім того позивач зазначає, що 25 березня 2015 року в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором між Банком, ПАТ «Гемопласт» та ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» (надалі - Поручитель), укладений договір поруки №337 (надалі - Договір поруки).

Згідно п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобовязань в розмірі 80000000 грн. 00 коп., за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007, укладеним між Кредитором та Боржником, про надання Боржнику кредиту в розмірі 425 800 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитним коштами, виходячи з процентних ставок, вказаних в п. 3.1. Кредитного договору.

Отже, відповідальність поручителя за виконання зобовязання боржника за кредитним договором є частковою, обмеженою сумою боргу у розмірі 80000000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.4. договору поруки №334 від 25.03.2015, укладеного між Банком та ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод», якщо перерахованої Поручителем суми коштів недостатньо для повного покриття боргу станом на день надходження коштів, то погашення заборгованості проводиться в такій черговості: у першу чергу погашаються проценти за користування кредитними коштами та комісійна винагорода відповідно до умов Кредитного договору, в другу чергу погашається основний борг по кредиту, а в третю чергу погашається неустойка (штраф, пеня) і збитки.

Відповідно з п. 8.1. Кредитного договору в початковій редакції у випадку, якщо сплачені Позичальником Банку грошові кошти недостатні для погашення загальної суми заборгованості, що виникла до цього моменту, то погашення заборгованості здійснюється в наступній черговості: в першу чергу погашаються проценти за користування кредитними коштами, а також комісійна винагорода, в другу чергу погашається основний борг за кредитом, а в третю чергу погашається неустойка (штраф, пеня).

Так як відповідальність відповідача є обмеженою сумою узгодженою сторонами в пункті 1.1. договору поруки, а саме сумою 80000000 грн. 00 коп., то в дану суму входять тільки прострочені відсотки за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості (Таблиця 51 розрахунку) сума заборгованості ПАТ «Гемопласт» по відсоткам складає 121065797 грн. 51 коп.

Враховуючи, що відповідно до умов договору поруки 80000000 грн. 00 коп. заборгованості з відсотків підлягає до стягнення солідарно з відповідачів, то заборгованість з відсотків в сумі 41065797 грн. 51 коп. (121065797,51 - 80000000,00 = 41065797,51), яка не охоплюється порукою підлягає до стягненню з ПАТ «Гемопласт».

Суд пояснення позивача розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Представником Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» подано клопотання №01/571 від 24.03.2017 про зупинення провадження у справі №913/59/17.

Як зазначає відповідач-1, в провадженні Господарського суду м. Києва (суддя Мандриченко О.В.) знаходиться справа №910/3861/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_7 про внесення змін до Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 щодо перенесення строків виконання зобовязання до 01.03.2020 року. Розгляд справи призначено на 20.04.2017 року.

Враховуючи те, що предметом позову по справі №910/3861/17 є внесення змін щодо перенесення дати виконання зобовязання до 01.03.2020 того ж самого кредитного договору, на підставі якого позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з відповідача-1 і відповідача-2 по справі №913/59/17 і, в разі задоволення позову про визнання недійсним договору про відновлювальну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007, будуть відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідачів заборгованості за цим договором, оскільки термін виконання зобовязання буде перенесений.

На думку відповідача-1, розгляд справи №913/59/17 неможливий до винесення рішення по справі №910/3861/17, адже від змісту рішення по справі №910/3861/17 буде залежати вирішення даної справи.

Враховуючи викладене, відповідач-1 просить суд зупинити провадження у справі №913/59/17 до набрання законної сили рішеннями суду у справі №910/3861/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_7 про внесення змін до Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, суд відмовляє в його за задоволенні з огляду на наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Крім того, в п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розяснено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач-1 зазначив, що в разі задоволення позову про визнання недійсним договору про відновлювальну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007, будуть відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідачів заборгованості за цим договором, оскільки термін виконання зобовязання буде перенесений.

Проте, в ухвалі Господарського суду міста Києва №910/3861/17 від 14.03.2017, яка додана до клопотання, зазначено, що даним судом порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_7 і предметом позову в даній справі є внесення змін до договору.

Крім того, з позовної заяви, яка додана до клопотання про зупинення провадження у справі №01/603 від 20.03.2017, з яким відповідач-1 звертався до суду раніше, вбачається, що предметом даного позову є не визнання недійсним договору, а внесення змін у договорі про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007.

Таким чином, предметом розгляду справи Господарського суду міста Києва №910/3861/17 є внесення змін до договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 і ці зміни стосуються перенесення строків виконання зобовязання до 01.03.2020 року за вищезазначеним договором.

Але, Господарським судом Луганської області розглядається справа №913/59/17 предметом якої є стягнення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007, яка утворилась у відповідачей перед позивачем станом на 19.12.2016.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що справи №913/59/17 та №910/3861/17 не повязані між собою, і розгляд справи Господарським судом міста Київ про внесення змін до договору не перешкоджає розгляду справи №913/59/17 по суті, у суда відсутні підстави для зупинення провадження у справі, тому в задоволенні даного клопотання суд відмовляє.

Крім того, представником відповідача-1 подано клопотання №01/570 від 24.03.2017 в якому він просить суд:

1. Призначити у справі №913/59/17 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).

2. На вирішення експертів поставити наступні питання:

- Яка сума основного боргу по тілу кредиту у валютах кредиту станом на дату подання позову та в який період вона виникла?

- Який розмір заборгованості Позичальника по сплаті відсотків за користування кредитним коштами за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 з урахуванням додаткових угод до нього станом на дату подання позову та в який період вона виникла?

- Який розмір заборгованості Позичальника по сплаті пені за несвоєчасне погашення основної суми боргу та відсотків за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 з урахуванням додаткових угод до нього станом на дату подання позову?

- Чи відповідають наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості Позичальника (сума основного боргу, сума простроченої заборгованості по відсоткам, пеня за несвоєчасне погашення основної суми боргу по кредиту, відсоткам) перед Банком умовам укладеного Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 з урахуванням додаткових угод до нього станом на дату подання позову?

- Яка сума заборгованості підлягає стягненню з Позичальника з урахуванням приписів чинного законодавства?

Зобов'язати сторони надати в розпорядження експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на його вимогу всі документи, що будуть потрібні для проведення експертизи.

3. Матеріали справи №913/59/17 надіслати до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

4. Зупинити провадження у справі №913/59/17 до проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової економічної експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення такої експертизи), та повернення матеріалів вказаної справи до суду.

В обгунтовування поданого клопотання відповідач-1 зазначає, що в матеріалах даної справи наявні взаємно суперечливі докази, а саме - надані сторонами розрахунки нібито наявної заборгованості позивача є різними (не співпадають ні періоди, ні розміри нарахування відсотків та пені), а також те, що для вирішення справи по суті необхідно встановити точну суму стягуваної заборгованості.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідач-1 в своєму клопотанні посилається на те, що в матеріалах справи наявні взаємно суперечливі докази, а надані сторонами розрахунки позивача є різними. В розрахунках не співпадають періоди, а також розміри нарахування відсотків та пені. Крім того, відповідач-1 зазначає, що необхідно встановити точну суму стягуваної заборгованості.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В абз. 2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення експертизи» розяснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у даному випадку не вбачається необхідності в проведенні судової економічної експертизи, оскільки надані докази можна оцінити, тому суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Представником відповідача-1 у судовому засіданні також надані письмові пояснення №01/573 від 24.03.2017.

В поясненнях відповідач зазначає, що з предявленим позовом не згоден частково, оскільки по-перше, позивачем неправомірно були нараховані відсотки за користування кредитом за період після відкликання його банківської ліцензії, по-друге, позивачем необгрунтовано було нараховані і предявлені до примусового стягнення штрафні санкції (пеня).

1. Щодо неправомірного нарахування відсотків.

Між публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 «Фінанси та Кредит» (як позикодавцем) (далі - Позивач або Кредитор) з однієї сторони, та ПАТ «Гемопласт» (далі - Відповідач або Позичальник) з іншої, було Договір про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 (далі - Кредитний договір).

Додатковою угодою від 02.07.2015 було визначено кінцевий термін повернення кредитних коштів - 19 грудня 2016 року згідно з графіком пониження ліміту.

Надалі, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації AT «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» в період із 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року включно.

В той же час, як можна встановити за наданим позивачем доказом (розрахунок), з грудня 2015 року, після відкликання банківської ліцензії та початку процедури його ліквідації, позивач неправомірно продовжував здійснювати нарахування відсотків за кредитним договором

Відповідно до частини 3 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії (ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, можна зробити висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим, втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення із грудня 2015 року - є необгрунтованим і неправомірним, а тому суду слід відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення відсотків в сумі 51780170 грн. 13 коп. за користування коштами відповідно умов Кредитного договору №1210м-01-07 від 19.11.2007 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

2. Щодо неправомірного нарахування пені відповідач -1 зазначає, що, кінцевий строк виконання зобовязання за Кредитним договором - 19.12.2016.

Відповідно п. 7.1. Кредитного договору « 7.1. За прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується в разі порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 3.4., З.6., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також будь-яких інших термінів платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами».

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач-1 також посилається на п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, в якому розяснено що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Тобто, керуючись ст. 232 Господарського кодексу України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 та п. 7.1. Кредитного договору право на нарахування пені у позивача виникло 20.12.2016.

Як вбачається з наданого позивачем доказу (розрахунок), позивачем неправомірно нараховано пеню з 26.06.2016.

В матеріалах справи не міститься жодних доказів наданих позивачем, які обґрунтовують початок строку нарахування пені 26.06.2016, а строк виконання зобовязання, відповідно умов договору, настав 19.12.2016.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені в сумі 8711969 грн. 67 коп. за невиконання умов Кредитного договору №1210м-01-07 від 19.11.2007 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, Публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «ГЕМОПЛАСТ» визнає заявлені позовні вимоги частково в сумі 497611633 грн. 61 коп., з яких 42563794 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 69285627 грн. 38 коп. - заборгованість по відсоткам, 2688057 грн. 23 коп. - заборгованість по пені.

Суд пояснення відповідача -1 розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

У звязку з необхідністю витребувати додаткові документи, вирішити спір по суті у даному судовому засіданні не вбачається можливим, тому розгляд справи слід відкласти.

Керуючись ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Розгляд справи відкласти на 12.04.2017 о 10 год. 30 хв.

2. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал судових засідань №204.

3. Зобовязати позивача надати:

- заперечення на відзив відповідача-2 на позовну заяву (в разі його отримання);

- розрахунок відсотків, що заявлені до стягнення з чітким зазначенням суми та дати виникнення заборгованості;

- розрахунок пені з зазначенням періоду суми боргу, пояснення чому взятий період 6 місяців до звернення з позовом;

- письмові пояснення стосовно клопотання відповідача-1 щодо відстрочки виконання рішення до 31.12.2019;

- надати докази погашення заборгованості відповідачами (якщо таке має місце).

4. Зобовязати відповідача-1 надати:

- додаткові письмові пояснення (за наявності);

- докази погашення заборгованості (якщо таке має місце, оригінали відповідних платіжних документів - для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи).

5. Зобовязати відповідача-2 надати:

- відзив на позовну заяву з доказами надіслання позивачу, документальне підтвердження та нормативне обґрунтування викладених у відзиві доводів;

-статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (оригінали для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії до справи), довідку про наявність електронної адреси, телефону, факсу, інших засобів звязку;

- при наявності заперечень щодо суми позову надати детальний та обґрунтований контррозрахунок, у якому зазначити всі нараховані та оплачені суми, а також залишок заборгованості за кожною сумою окремо;

- докази погашення заборгованості (якщо таке має місце, оригінали відповідних платіжних документів - для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи).

Звертаємо увагу учасників судового процесу, що всі копії документів, що додаються до матеріалів справи та довіреності представників сторін повинні бути належним чином засвідчені відповідно до вимог п. 2 ст. 36 ГПК України. Крім того, п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Інформація про час і місце судового засідання додатково розміщена на сторінці суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Явка у судове засідання повноважних та компетентних представників учасників процесу на їх розсуд.

Суддя Є.А. Лісовицький

Суддя Т.А. Василенко

Суддя Г.М. Старкова