Ухвала суду № 65528746, 20.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/824/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (надалі - Банк) кредитну заборгованість у сумі 29 584,64 дол. США та судові витрати.

ОСОБА_2 просить змінити це рішення, ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводить про порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем унесено 10 травня 2012 р., а Банк звернувся у суд із позовом у березні 2016 р. Зазначає, що додаткова угода № 1 від 03 грудня 2009 р. із майновими поручителями не укладалася, а сам він її не підписував.

У письмових запереченнях Банк не визнав скарги як необґрунтованої і просить залишити рішення суду без змін. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконував узяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, але така підлягає стягненню частково, оскільки позивачем було частково пропущено строк позовної давності звернення до суду. Тобто, несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів.

Як видно з матеріалів справи, 05 жовтня 2007 р. між АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 305/150-Ж-07, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 200000 грн. зі сплатою 15% річних із кінцевим терміном погашення - до 04 жовтня 2017 р. (а.с.5-8). Цей кредит був забезпечений іпотекою із майновими поручителями (а.с.9-10). Додатковою угодою (правочин) від 01 жовтня 2008 р. до договору кредиту № 305/150-Ж-07 від 05 жовтня 2007 р (а.с.11) було внесено зміни в п.1.1 ст.1 договору кредиту, а саме: змінено валюту кредиту. Згідно з цими змінам Банк надав позичальнику кредит у сумі 36924.11 дол. США зі сплатою 15% річних із кінцевим терміном повернення - до 04 жовтня 2017р. Також були внесені зміни до іпотечного договору (а.с.12). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 03 грудня 2009 р. про внесення змін до договору кредиту № 305/150-Ж-07 (а.с.117) сторони домовилися внести зміни до основного кредитного договору, а саме: до п.1.1, п.п.1.1.1, п.1.2, п.2.1. Також цією додаткового угодою сторони домовилися про порядок дострокового стягнення заборгованості (п.3). 13 січня 2014 р. Банком було надіслано вимогу ОСОБА_2 і майновим поручителям про усунення порушення зобов'язань протягом тридцяти календарних днів із моменту отримання такої вимоги (а.с.118). Зокрема, Банком надано доказ про відправлення цієї вимоги ОСОБА_2 рекомендованим листом (а.с.119).

Згідно з положеннями ст.ст. 526 ч.1, 530 ч.1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскарженого рішення як необґрунтовані, суперечні нормам матеріального права, обставинам справи та письмовим доказам.

Зокрема, ОСОБА_2 на обґрунтування апеляційної скарги посилається на п.4.5 кредитного договору від 05 жовтня 2007 р. № 305/150-Ж-07, у якому зазначено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.7., 3.3.8 цього договору, більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі зі сплатою відсотків, штрафу та пені.

Але змінами до цього кредитного договору, які внесені додатковою угодою від 03 грудня 2009 р., змінено порядок дострокового погашення заборгованості, а саме: встановлено, що у випадку порушення позичальником строків сплати процентів та/або кредиту як у повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, процентів і можливих штрафних санкцій у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник зобов'язується протягом тридцяти днів із моменту отримання такого повідомлення достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції.

Така вимога була направлена апелянту 13 січня 2014 р., а Банк звернувся у суд із позовом у лютому 2016 р., тобто в межах строків позовної давності. У зв'язку з цим довід апеляційної скарги про пропущення Банком строку звернення до суду є безпідставним.

Довід апеляційної скарги про фальшивість додаткової угоди від 03 грудня 2009 р. ґрунтується на припущеннях. ОСОБА_2 стверджується, що він таку не підписував, проте ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції питання про проведення відповідної експертизи не ставилося.

Решта доводів апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення як неістотні для суті спору та декларативні.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: