Рішення № 6515867, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/538 02.11.09 За позовом:           Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» До:           Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:            Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «ХРЕЩАТИК»

Про                     стягнення 5875450, 65 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:                    Бондарева О.Р., дов. № 85 від 11.09.2009 р.

Герасименко Т.В., дов. № 130 від 22.12.2008 р.

Михайловський І.В., дов. № 54 від 01.06.2009 р.

Від відповідача:          Подолянко Т.В., дов. № 06-1/06 від 02.01.2009 р.

Від третьої особи:           Шкурат О.М., дов. № б/н від 12.11.2008 р.          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»про стягнення 4268846, 50 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 495922, 43 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 541299, 41 грн. пені за неповернення кредиту, 29522, 88 грн. пені за неповернення відсотків по кредиту, 539859, 43 грн. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором кредитної лінії № 75-47/1-07 від 24.10.2007 р. та угодою про умови консорціумного кредитування від 22.01.2008 р.

Ухвалою суду від 12.08.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/538 та призначено її розгляд на 14.09.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та третьої особи у призначене судове засідання, а також враховуючи ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву і ненадання третьою особою письмових пояснень по суті спору, ухвалою суду від 14.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 12.10.2009 р.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 14.09.2009 р. позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, яка судом прийнята, згідно з якою розмір заборгованості по простроченому кредиту становить 4268846, 50 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 653109, 54 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 542556, 10 грн. пені за неповернення кредиту, 42340, 34 грн. пені за неповернення відсотків по кредиту, 539859, 43 грн. інфляційних втрат за прострочення кредиту.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 14.09.2009 р. ВАТ «Аграрний комерційний банк»було надано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що у нього є підстави вважати, що до прийняття рішення у даній справі відповідач може вчинити дії, спрямовані на значне зменшення або зникнення наявних грошових коштів на його банківських рахунках.

Розглянувши дане клопотання позивача, суд його відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»та не визнає необхідним накладати арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку в банківській установі.

Ухвалою суду від 12.10.2009 р. розгляд даної справи був відкладений до 21.10.2009 р. у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та ненадання ним відзиву на позовну заяву.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 19.10.2009 р. від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 4268846, 50 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 784098, 81 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 542556, 10 грн. пені за неповернення кредиту, 55537, 96 грн. пені за неповернення відсотків по кредиту, 562692, 77 грн. інфляційних втрат за прострочення кредиту.

У судовому засіданні 21.10.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому визнає позов у повному обсязі, а також просить суд розстрочити виконання судового рішення і зменшити розмір пені.

Представник третьої особи надав суду пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 21.10.2009 р. було оголошено перерву до 02.11.2009 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «ХРЕЩАТИК»та Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС»був укладений договір кредитної лінії №75-47/1-07 від 24.10.2007 р., відповідно до п. 1.1. якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит в формі кредитної лінії з відновленням ліміту кредитування в розмірі 21000000, 00 грн., а позичальник, згідно з п. 1.3. даного договору, зобов’язався використати кредитні кошти на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором. кошти в кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти.

22.01.2008 р. між ВАТ «Агрокомбанк», ВАТ КБ «ХРЕЩАТИК»(кредитодавці) та КП «КИЇВПАСТРАНС»(позичальник) укладено додаткову угоду № 2 до договору кредитної лінії №75-47/1-07 від 24.10.2007 р., згідно з положеннями якої позивача введено третьою стороною –банк-учасник до названого договору, у зв’язку з чим договір викладено у новій редакції.

Між ВАТ «Аграрний комерційний банк»(банк-учасник) та ВАТ КБ «ХРЕЩАТИК»(банк-координатор) було укладено угоду про умови консорціумного кредитування, згідно з пунктом 1.2. якої сторони домовились щодо участі у кредитуванні Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»наступним чином: кредитні кошти в розмірі 13700000, 00 грн. надає позивач, третя особа –в розмірі 100000, 00 грн., що разом складає 13800 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 1.1. договору кредитної лінії №75-47/1-07 від 24.10.2007 р. з урахуванням змін і доповнень передбачено, що відповідно до угоди про умови консорціумного кредитування від 22.01.2008 р., укладеної між кредитодавцями, з метою диверсифікації кредитного ризику, банк-координатор і банк-учасник прийшли до згоди збільшити ліміт кредитування договору кредитної лінії шляхом надання позичальнику консорціумного кредиту у формі кредитної лінії без відновлення заборгованості.

Пунктами1.2., 1.3. договору кредитної лінії передбачено, що кредитні кошти в межах збільшеного ліміту кредитної лінії надаються кредитодавцями відповідачу в сумі 13800000, 00 грн., а розмірі участі кредитодавців складають : ВАТ «Аграрний комерційний банк»- 13700000, 00 грн., ВАТ КБ «ХРЕЩАТИК»- 100000, 00 грн.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.5. зазначеного договору кредитної лінії, кредитні кошти в межах збільшеного ліміту кредитування в сумі 13800000, 00 грн. було надано відповідачу на умовах відкличної не відновлювальної кредитної лінії з кінцевим строком повернення 20.02.2009 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Надання кредитних коштів відповідачу відбулося згідно з заявою третьої особи від 25.01.2008 р. № 47/1-110, що підтверджується випискою по позичковому рахунку відповідача у ВАТ «Аграрний комерційний банк»№ 20632000398201, випискою по рахунку № 1919100422840 у ВАТ КБ «ХРЕЩАТИК», випискою по рахунку № 2600600012840 КП «КИЇВПАСТРАНС»та актом перевірки цільового використання наданих коштів.

Пунктом 1.4.3 договору кредитної лінії № 75-47/1-07 від 24.10.2007 р. визначено графік погашення кредитної заборгованості в межах ліміту кредитування в сумі 13800000, 00 грн., а саме: до 25 числа кожного наступного місяця, починаючи з березня по жовтень 2008 р. включно, - по 1500000, 00 грн. щомісячно, до 20.11.2008 р. – 1700000, 00 грн., до 20.02.2009 р. – 100000, 00 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди № 3 від 24.06.2008 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни до підпункту 1.4.3. пункту 1.4. цього договору, у зв’язку із чим погашення кредитної заборгованості до 25.06.2008 р. здійснюється в сумі 1489129, 50 грн., до 25.07.2008 р. – в сумі 1510870, 50 грн., а в іншому графік погашення заборгованості залишено без змін.

Пунктом 4 додаткової угоди № 4 від 24.07.2008 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни та доповнення до підпункту 1.4.3. пункту 1.4. даного договору, у зв’язку з чим погашення кредитної заборгованості до 25.06.2008 р. здійснюється в сумі 1489129, 50 грн., що не підлягає розподілу між кредитодавцями та є виключно часткою позивача, до 25.007.2008 р. –в сумі 1500000, 00 грн., до 25.08.2008 р. –в сумі 1510870, 50 грн., що підлягає розподілу між кредитодавцями, та 1489129, 50 грн. з цієї суми складає частку позивача. В іншому графік та умови погашення залишено без змін.

Пунктом 1 додаткової угоди № 4/1 від 25.09.2008 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни та доповнення до підпункту 1.4.3. пункту 1.4. даного договору, у зв’язку з чим погашення кредитної заборгованості здійснюється в наступних сумах, що не підлягають розподілу між кредитодавцями та є виключно частками позивача, а саме: до 25.09.2008 р. –1489129, 50 грн., до 25.10.2008 р. –1489129, 50 грн. , до 20.11.2008 р. –1687680, 10 грн., при цьому погашення до 20.02.2009 р. в сумі 34060, 90 грн. є виключно часткою банка-координатора, а погашення до 20.02.2009 р. в сумі 100000, 00 грн. підлягає розподілу між кредитодавцями на загальних підставах.

Пунктом 4 додаткової угоди № 8 від 19.02.2009 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни та доповнення до підпункту 1.4.3. пункту 1.4. даного договору в частині перерозподілу між кредитодавцями часток та строків погашення заборгованості до 20.02.2009 р. в сумах 34060, 90 грн. та 100000, 00 грн., у зв’язку з чим погашення з кредитної заборгованості до 20.02.2009 р. здійснюється в сумі 99283, 90 грн., що не підлягає розподілу між кредитодавцями та є виключно часткою позивача, а погашення до 20.10.2009 р. в сумі 34060, 90 грн. та до 20.10.2009 р. в сумі 716, 10 грн. є часткою виключно банка-координатора.

Відповідно до п. 1.4.2. договору кредитної лінії, відсоткова ставка за користування кредитними коштами в межах ліміту кредитування 13800000, 00 грн. складає 18, 7 %.

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 24.06.2008 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни та доповнення до підпункту 1.4.2. пункту 1.4. цього договору щодо встановлення з 26.06.2008 р. відсоткової ставки в розмірі 22 % річних за користування кредитними коштами в межах ліміту кредитування 13800000, 00 грн., окрім частини кредиту в сумі 10870, 50 грн., строк повернення якої перенесено з 25.06.2008 р. до 25.07.2008 р., а щодо іншої кредитної заборгованості відсоткову ставку залишено без змін.

Проте пунктом 3 додаткової угоди № 4 від 24.07.2008 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни та доповнення до підпункту 1.4.2. пункту 1.4. даного договору та встановили, що починаючи з 01.08.2008 р. відсоткова ставка за користування загальним лімітом консорціумного кредитування складає 25 % річних. При цьому позичальник має сплатити різницю між відсотковими ставками, яка обчислюється як різниця між сумою нарахованих відсотків за ставкою у розмірі 18, 7 % річних та сумою нарахованих відсотків за встановленою новою ставкою в розмірі 25 % річних, не пізніше 29.12.2008 р.

Пунктом 3 додаткової угоди № 7 від 15.12.2008 р. до договору кредитної лінії, сторони внесли зміни до підпункту 1.4.2. пункту 1.4. цього договору щодо сплати позичальником різниці між відсотковими ставками, яка обчислюється як різниця між сумою нарахованих відсотків за ставкою у розмірі 18,7 % річних та сумою нарахованих відсотків за встановленою новою ставкою в розмірі 25 % річних, не пізніше 25.12.2008 р. та встановлення з 01.12.2008 р. відсоткової ставки за користування загальним лімітом консорціумного кредитування у розмірі 30 % річних. При цьому позичальник мав сплатити різницю між відсотковими ставками, яка обчислюється як різниця між сумою нарахованих відсотків за ставкою у розмірі 25 % річних та сумою нарахованих відсотків за встановленою новою ставкою в розмірі 30 % річних, не пізніше 27.02.2009 р.

Пунктом 3 додаткової угоди № 8 від 19.02.2009 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни до підпункту 1.4.2. пункту 1.4. цього договору щодо сплати позичальником різниці між відсотковими ставками, яка обчислюється як різниця між сумою нарахованих відсотків за встановленою цим договором ставкою у розмірі 25 % річних та сумою нарахованих відсотків за встановленою новою процентною ставкою в розмірі 30 % річних; встановлення з 01.03.2009 р. відсоткової ставки за користування загальним лімітом консорціумного кредитування в розмірі 32 % річних. При цьому позичальник мав сплатити різницю між цими відсотковими ставками, яка обчислюється як різниця між сумою нарахованих відсотків за встановленою новою ставкою в розмірі 32 % річних, не пізніше 31.03.2009 р.

Відповідно до підпункту 4.5.4. пункту 4.5. договору кредитної лінії, позичальник зобов’язаний сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання щодо надання відповідачу кредиту за договором кредитної лінії №75-47/1-07 від 24.10.2007 р. Відповідач - Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС»взяте на себе зобов’язання щодо погашення заборгованості за кредитом та своєчасної сплати нарахованих відсотків належним чином у встановлений строк не виконав.

Таким чином, в результаті порушення відповідачем зобов’язань за договором кредитної лінії станом на 31.07.2009 р. його заборгованість по простроченому кредиту становить 4268846, 50 грн., заборгованості по простроченим відсоткам –495922, 43 грн.

Пунктом 3.1. угоди консорціумного кредитування передбачено, що в разі прийняття банком-учасником рішення щодо необхідності використання того чи іншого права, передбаченого договором кредитної лінії, банк-учасник повинен направити про це повідомлення банку-координатору, а останній зобов’язаний розглянути його та дати письмову відповідь протягом трьох робочих днів. У разі, якщо між сторонами протягом семи робочих днів не досягнута згода щодо погодженого спільного використання того чи іншого права, кожна із сторін може реалізувати зазначені права самостійно, оскільки, згідно з пунктом 3.3. цієї угоди, банк-учасник самостійно несе та має право контролювати ризики, пов’язані з наданням кредитних коштів позичальнику пропорційно тим часткам консорціумного кредиту, які ним додаються.

Пунктом 3.5. угоди про умови консорцуіумного кредитуванні передбачено, що у разі невжиття банком-координатором необхідних заходів в п’ятиденний термін з дати непогашення кредиту чи іншої заборгованості позичальника, банк-учасник має право самостійно вживати заходів по стягненню належної суми.

Листами № 2574/08-7932-01 від 29.12.2008 р., № 145/08-8612-02 від 19.01.2009 р., № 412/08-8652-01 від 13.02.2009 р., № 506/08-8671-01 від 25.02.2009 р. позивач звернувся до ВАТ КБ «ХРЕЩАТИК»з вимогою про забезпечення виконання відповідачем та ВАТ КБ «ХРЕЩАТИК»своїх зобов’язань за договором кредитної лінії.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором кредитної лінії листами № 2530/08-7924-01 від 24.12.2008 р., № 2573/08-7931-01 від 29.12.2008 р., № 57/08-7943-01 від 08.01.2009 р., № 144/08-8611-02 від 19.01.2009 р., № 414/08-8653-01 від 13.02.2009 р., № 505/08-8672-01 від 25.02.2009 р., № 793/08-9351-01 від 07.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогами про виконання порушених зобов’язань за цим договором. Але відповіді Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС»надано не було, заборгованість за кредитним договором не погашена.

          У своїй позовній заяві ВАТ «Аграрний комерційний банк»просить суд також стягнути з відповідача 541299, 41 грн. пені за прострочення по кредиту, 29522, 88 грн. пені за прострочення по відсоткам та 539859, 43 грн. інфляційних втрат з прострочення по кредиту.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 14.09.2009 р. позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою розмір заборгованості відповідача станом на 11.09.2009 р. становить 6046711, 91 грн., з яких: 4268846, 50 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 653109, 54 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 542556, 10 грн. пені за неповернення кредиту, 42340, 34 грн. пені за неповернення відсотків по кредиту, 539859, 43 грн. інфляційних втрат за прострочення кредиту.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 19.10.2009 р. від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, яка станом на 16.10.2009 р. становить 6213732, 14 грн., з яких: 4268846, 50 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 784098, 81 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 542556, 10 грн. пені за неповернення кредиту, 55537, 96 грн. пені за неповернення відсотків по кредиту, 562692, 77 грн. інфляційних втрат за прострочення кредиту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання за вищевказаним договором не виконав, суму заборгованості за кредит та проценти за користування кредитом не сплатив.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»про стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» 4268846, 50 грн. заборгованості за простроченим кредитом та 784098, 81 грн. заборгованості за відсотками по кредиту визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк»просить суд також стягнути з відповідача 562692, 77 грн. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором кредитної лінії №75-47/1-07 від 24.10.2007 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в розмірі 4268846, 50 грн. за простроченим кредитом та 784098, 81 грн. за відсотками по кредиту, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 562692, 77 грн. інфляційної складової боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 542556, 10 грн. пені за неповернення кредиту та 55537, 96 грн. пені за неповернення відсотків по кредиту у зв’язку з порушенням договірного зобов’язання, посилаючись на пункту 5.4. договору №75-47/1-07 від 24.10.2007 р., відповідно до якого позичальник за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом сплачує банку-координатору і банку-учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, від суми простроченого платежу за період прострочки. Згідно з пунктом 5.5. зазначеного договору, у разі прострочки погашення основної суми кредиту позичальник повертає кредитодавцям прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, що мав місце у період прострочки, та за першою вимогою кредитодавців самостійно сплачує банку-координатору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов’язань, від простроченої суми за період прострочки.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У наданому відповідачем відзиві на позовну заяву Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС»просить зменшити розмір пені за прострочення кредиту та пені за прострочення сплати відсотків у зв’язку з тяжким фінансовим становищем відповідача, а також враховуючи неотримання відповідачем коштів з державного та міського бюджетів за 2008 та 2009 роки, світову економічну кризу та приймаючи до уваги його діяльність, направлену на надання соціально значущих послуг.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є комунальним підприємством, видатки якого фінансуються з державного та міського бюджетів, проте Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС»не були отримані в повному обсязі кошти з державного та міського бюджетів. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що КП «КИЇВПАСТРАНС»на даний час перебуває у скрутному фінансовому стані.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк», до 100, 00 грн. пені за неповернення кредиту та 100, 00 грн. пені за неповернення відсотків по кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позов Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»підлягає задоволенню частково.

Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС»просить суд розстрочити виконання судового рішення.

Розглянувши дане клопотання відповідача, суд його відхиляє, виходячи з наступного. Позивач неодноразово і протягом тривалого часу звертався до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»з проханням повернути суму заборгованості за простроченим кредитом та заборгованості за відсотками по кредиту за договором кредитної лінії № 75-47/1-07 від 24.10.2007 р. та угодою про умови консорціумного кредитування від 22.01.2008 р.,але відповідачем сума заборгованості ліквідована не була.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(вул. Набережне шосе, 2, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»(вул. Димитрова, 9-А, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 21570492) 4268846 (чотири мільйони двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 50 коп. заборгованості за простроченим кредитом, 784098 (сімсот вісімдесят чотири тисячі дев’яносто вісім) грн. 81 коп. заборгованості за відсотками по кредиту, 562692 (п’ятсот шістдесят дві тисячі шістсот дев’яносто дві) грн. 77 коп. інфляційних втрат за прострочення кредиту, 100 (сто) грн. 00 коп. пені за неповернення кредиту, 100 (сто) грн. 00 коп. пені за неповернення відсотків по кредиту, 24 373 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 26 коп. витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.