Ухвала суду № 64978859, 27.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

27.02.2017 Справа № 904/9456/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року про повернення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "АКТИВ-ГАРАНТ" про визнання відсутнім права стягнення заборгованості у справі № 904/9456/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", м. Курахове Мар'їнського району Донецької області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алана Союз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 129 500 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів-1,-2 2 129 500 грн. 00 коп. - частину заборгованості за кредитним договором від 23.12.2010р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та відповідачем-1.

10.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Актив-Гарант", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алана Союз", про визнання відсутнім права стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15 (суддя Загинайко Т.В.) повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь" оскаржило її в апеляційному порядку, просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги дійшла до висновку про повернення її без розгляду з наступних підстав.

Статтею 95 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Згідно частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її іншій стороні (сторонам).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Апеляційна скарга на вказану ухвалу, згідно із штампом органу поштового зв'язку на конверті, подана 14.02.2017р., тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання, однак містить клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15 була направлена сторонам у справі, що підтверджується штампом канцелярії суду на зворотньому аркуші оскаржуваної ухвали про розсилку 13.06.2016р. (а.с. 54-55, том. 2), який згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28, є доказом направлення відповідного рішення суду на адресу скаржника. Також, на адресу останнього направлялися інші ухвали по справі, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, скаржник мав вчинити необхідні дії для ознайомлення з матеріалами справи або ознайомлення з Єдиним державним реєстром судових рішень, та вчасно скористатися своїм правом оскарження в апеляційному порядку рішення суду.

Відтак, несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Таким чином, скаржником не наведено належних обставин та не надано належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15, що є підставою для відхилення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно підпункту 7 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

Разом з тим, скаржником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15, в обгрунтування чого посилається на те, що відповідач перебуває у скрутному майновому стані через відкриті бойові дії в зоні проведення АТО.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2093/15 від 12.11.2015 року за змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними та допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Слід звернути увагу, що оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що відстрочення (розстрочення, звільнення) сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони.

Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Скаржник в обгрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду посилається на знаходження у скрутному майновому стані через відкриті бойові дії в зоні проведення АТО.

Проте, належних доказів на підтвердження майнового стану скаржника та факту неможливості оплати судового збору в установленому порядку і розмірі скаржником до суду не надано.

За таких обставин, оскільки скаржником не доведено того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, а наведені скаржником обставини не мають характеру виключних, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, визначених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", для звільнення від сплати судового збору, отже відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" не підлягає задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" підлягає поверненню заявникові без розгляду.

Керуючись ст.86, п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року по справі № 904/9456/15 повернути без розгляду.

Додаток: апеляційна скарга б/н від б/д з додатками на 2-х аркушах, конверт.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков