Ухвала суду № 64642303, 07.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №638/1385/14-ц Головуючий І інстанції - Цвіра Д.М.

Провадження №22ц/790/403/17 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів колегії - Хорошевського О.М., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

31 січня 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11144430000 від 20.04.2007 року в розмірі 268 570 швейцарських франків 33 сантима, що за курсом НБУ станом на 22.01.2014 року становить 2 349 763 грн. 71 коп., та заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом у розмірі 9 008 швейцарських франків 71 сантим, що за курсом НБУ станом на 22.01.2014 року становить 78 818 грн. 59 коп. та судового збору - 3654 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову вказували, що відповідно до зазначеного кредитного договору, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, банк надав позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 338 000,00 швейцарських франків 00 сантимів та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_4, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань виникла заборгованість, а тому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання суду першої інстанції не з'явися, надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги просив задовольнити та не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволені.

Суд солідарно стягнув з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу за кредитним договором №11144430000 від 20.04.2007 року в розмірі 268 570 швейцарських франків 33 сантима, що за курсом НБУ станом на 22.01.2014 року становить 2 349 763 грн. 71 коп., з яких:

- кредитна заборгованість - 230 529, 41 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 22.01.2014 року становить 2 016 937,77 грн.;

- заборгованість по процентам та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту - 38 040,92 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 22.01.2014 року становить 332 825,94 грн.;

- проценти за кредитом - 9 008 швейцарських франків 71 сантим, що за курсом НБУ станом на 22.01.2014 року становить 78 818 грн. 59 коп.

Суд вирішив питання про судовий збір.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2016 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване заочне рішення змінити та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та суми судового збору із поручителя ОСОБА_4.

В обґрунтування скарги посилається на те, що банк всупереч умов договору позики не дотримався процедури пред'явлення до неї, як поручитеся, вимоги про погашення заборгованості. Тому, апелянт вважає, що вказане порушення не дає підстав банку пред'являти до неї вимоги щодо стягнення пені нарахованої до сплати за порушення зобов'язання із повернення кредиту.

Крім того, згідно графіку повернення кредиту та сплати відсотків, дія договору встановлена до 20.04.2018 року, а банк не дочекавшись настання строку сплати кредитних коштів у повному обсязі, пред'явив необґрунтований позов до поручителя щодо повернення усієї суми кредиту, і в частині по якій строк оплати ще не настав.

Також, апелянт зазначає, що вона підписувала додаткову угоду до договору поруки в якій було вказано, що поручитель дає згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до додаткової угоди №2 від 23.08.2007 року, а не відповідно до додаткової угоди від 25.08.2007 року, а тому, ОСОБА_4 вважає, що розмір відповідальності за боржника (позичальника) було збільшено без її згоди.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, оскільки через їх неявку колегія суддів неодноразово відкладала розгляд справи. Колегія суддів також враховує, що відповідачі не отримують на пошті рекомендовану кореспонденцію.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до кредитного договору №11144430000 від 20.04.2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 338 000,00 швейцарських франків 00 сантимів та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1409654,35 гривні 35 копійок за курсом НБУ на день укладення договору.

Відповідно до договору поруки №11144430000-П/1 від 20.04.2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11144430000 від 20 квітня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнуть в майбутньому.

Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Взятих не себе зобов'язань, щодо повернення кредитних коштів у відповідності до строків зазначених у договорі ОСОБА_5, не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком за кредит, строк сплати якої минув.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення процедури пред'явлення вимоги до поручителя, невірності розрахунків сум, які підлягають стягненню, збільшення розміру відповідальності позичальника, без згоди поручителя, - безпідставні.

Відповідно до ст.553 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст.554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2662цс15 Верховний Суд України наголосив, що аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Обставин зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, судовим розглядом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позичальником і Банком було укладено додаткову угоду №2 від 25.08.2011 р. до кредитного договору (а.с.17-18), відповідно до якої було змінено форму кредитування з кредитної лінії на кредит без права отримання позичальником нових траншів, та встановлено фіксовану суму кредиту.

В той же день 25.08.2011 р. було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки, у зв'язку з укладанням між Банком та Позичальником ОСОБА_5, зазначеної вище додаткової угоди №2 від 25.08.2011 р., та помилково зазначено дату її укладення 23.08.20011р.

Зазначені обставини укладення додаткових угод, не збільшують обсяг відповідальності поручителя та не є підставою застосування положень статті 559 ЦК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ст. 27 ЦПК України надає право особам, які беруть участь у справі, та зобов'язує їх подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не надано доказів, які б спростовували доводи позову. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - І.С. Кіпенко

Судді - О.М. Хорошевський

Н.М. Шаповал