Ухвала суду № 64182605, 17.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/2084/15-ц 17.01.2017 170117 17.01.2017

Провадження №22-ц/784/132/17 Головуючий по 1 інстанції: Шаронова Н.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ПАТ«Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 24 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 500960722, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 46028 грн. 54 коп. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 15,99% річних з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2019 року.

Між тим, відповідач свої зобов'язання належним чином за договором не виконувала.

Станом на 09 вересня 2015 року відповідач має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 45010 грн. 30 коп., по відсоткам - 2760 грн. 28 коп., по комісії 4631 грн. 87 коп. та штраф у розмірі 1800 грн. за систематичне порушення боржником своїх зобов'язань зі сплати кредиту, відповідно до вимог чинного законодавства та умов кредитного договору.

Посилаючись на викладені обставини ПАТ «Альфа-Банк» просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 54202 грн.45 коп.,з яких заборгованість за кредитом у сумі - 45010 грн. 30 коп., по відсоткам - 2760 грн. 28 коп., по комісії 4631 грн. 87 коп. та штраф 1800 грн.

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 500960722 від 24 вересня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що на момент укладення нею кредитного договору, ПАТ "Альфа-Банк" було порушено її права, оскільки він за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та її волі, порушує її права та законні інтереси.

Так, Розділ № 1 з боку Банку був укладений невідомою особою без зазначення посади, діючої на підставі довіреності без дати та номеру, отже підписано особою, найменування, посаду та повноваження якої не зазначено. ПАТ "Альфа-Банк" не визначено, яка особа є підписантом Розділів № 1 та № 2 від його сторони та не визначені її повноваження, а також не доведено підписання сторонами 2-х складових частин договору - Розділу № 1 та Розділу № 2.

Крім того, вона зазначала, що не підписувала та не укладала з ПАТ "Альфа-Банк" розділ № 2 "Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк".

Також вказувала, що договір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а Банк порушує не тільки законодавство про захист прав споживачів, але і конституційні права та гарантії споживача, як громадянина на реалізацію власних прав та права власності на його майно.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2016 року дані позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 54202 грн. 45 коп., з яких: 45010 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 2760 грн. 28 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4631 грн. 87 коп. - заборгованість за комісією; 1800 грн. 00 коп. - штраф та 1218 грн. 00 коп. - судовий збір.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ"Альфа - Банк" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позову Банку до неї відмовити, задовольнивши її зустрічний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, 24 березня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №500470880 ( а.с.139,140)

Проте, у зв'язку з фінансовими проблемами у ОСОБА_3 виникла заборгованість за даним кредитним договором.

24 вересня 2014 року відповідач звернулася до Банку з клопотанням про оформлення нового кредиту в сумі 46028 грн.54 коп. для погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором ( а.с.141).

Цього ж дня нею було підписано анкету-заяву на отримання кредиту по продукту «Рефінансування споживчих та готівкових кредитів», де викладено повну інформацію про умови кредитування ( а.с.144).

24 вересня 2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" у особі Яковунець В.А., яка діяла на підставі довіреності № 140911ВД від 11 вересня 2014 року та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 500960722 (а.с.137).

Згідно з п. 1 Кредитного договору Розділ № 1 "Базові умови кредитування " цей договір складається з двох розділів, Розділ № 1 "Базові умови кредитування " та Розділ № 2 "Загальні умови кредитування (рефінансування) фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід'ємну частину цього Договору. Використання в подальшому тексті терміну "Договір" означає Розділ № 1 та Розділ № 2 у сукупності, а також усі додатки до нього.

Відповідно до п/п 2.1-2.3 п. 2 Кредитного договору Розділ № 1 "Базові умови кредитування " ПАТ "Альфа-Банк" зобов'язалось надати ОСОБА_3 кредит у сумі 46028 грн. 54 коп. з процентною ставкою за користування кредитом 15.99% на строк до 25 вересня 2019 року, яка є датою остаточного повернення кредиту та датою припинення нарахування відсотків та комісій.

Загальна сума коштів, що вказані в цьому пункті дорівнює сумі кредиту.

Порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим Договором: Платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим Договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору та його невід'ємною частиною (п.п. 2.6 Кредитного договору Розділ № 1 "Базові умови кредитування ") та підписаний сторонами (а.с. 138).

Між тим, відповідач свої зобов'язання виконувала неналежним чином, що сприяло виникненню заборгованості за кредитним договором, яка станом на 09 вересня 2015 року становила 54202 грн.45 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом у сумі 45010 грн. 30 коп., по відсоткам - 2760 грн. 28 коп., по комісії 4631 грн. 87 коп. та штраф у розмірі 1800 грн. за систематичне порушення боржником своїх зобов'язань зі сплати кредиту, відповідно до вимог чинного законодавства та умов кредитного договору.

Відповідно до п.15 Розділу №2 Договору, сторони погодили, що банк має право в будь-якому разі вимагати, в тому числі у судовому порядку, дострокового виконання всіх зобов'язань позичальника за договором у випадку прострочення більше ніж на один місяць терміну сплати обов'язкового платежу за кредитом.

21 вересня 2015 року банк направив на адресу ОСОБА_3 вимогу про досудове врегулювання спору та повернення 54202 грн.45 коп. у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги ( а.с.11).

Такі дії ПАТ «Альфа-Банк» не порушують порядку про дострокове повернення кредиту, передбачених положеннями ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.15 розділу №2 « Загальні умови кредитування ( рефінансування) фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк». Проте, вказана вимога залишилася без задоволення.

Оскільки ОСОБА_3 мала заборгованість, позивач правомірно звернувся до суду з позовом саме про дострокове стягнення всієї суми кредиту.

Відповідно до п. 7 Кредитного договору Розділ № 1 "Базові умови кредитування " цей договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами Розділу № 1 цього Договору та скріплення печаткою банку. Інші аркуші не потребують додаткового (окремого) проставляння підписів сторін.

Так, відповідно до п.3 Розділу №1 кредитного договору, сторони погодили, що всі відносини між ними врегульовуються Розділом №2 «Загальними умовами кредитування (рефінансування) фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженими Розпорядження ПАТ «Альфа-Банк» №1577 від 10 червня 2014 року, які є невід'ємною частиною договору між сторонами.

Відтак, між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа- Банк» виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що зазначено в умовах кредитного договору. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору.

Згідно з ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч. 3 ст.10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Посилання апелянта на правову позицію Постанови Верховного Суду України у справі №6-16цс15 є безпідставними, оскільки в тому випадку мали місце суперечності між умовами у заяві позичальника та умовами в «Умовах надання кредиту банком», у зв'язку із чим були сумніви в тому, що саме ці умови розумів відповідач, підписуючи заяву про приєднання.

Так, позивачем при зверненні до суду був наданий саме такий Розділ №2, з такою самою назвою, з відповідною датою затвердження, яку погоджували між собою сторони, а саме: Розділ №2 «Загальні умови кредитування (рефінансування) фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», затверджені Розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» №1577 від 10 червня 2014 року.

Тобто, позивачем було доведено, що саме ці умови кредитування були чинними на момент укладання договору між сторонами.

Апелянтом дана обставина не спростована, припущення апелянта про те, що оскільки на наданих документах не має її підпису, а тому дані умови не можна вважати договором між сторонами є безпідставними, оскільки як вже вказувалося вище, на Розділі №1, який підписаний обома сторонами, вказано, що умови, що містяться в Розділі №2 є невід'ємною частиною кредитного договору.

Сторони деталізували назву Розділу №2, дату її затвердження. Жодні протиріччя між умовами Розділів №1 та №2 в даному випадку не прослідковуються.

Апелянтом не надано суду доказів, що на момент укладання кредитного договору у банку був чинним Розділ №2 з іншими умовами. Не надано й доказів того, що боржнику були запропоновані інші умови, а ніж ті, які на той момент діяли у банку.

Таким чином, у даній справі та у справі, яка була предметом перегляду Верховним Судом України і на яку посилається апелянт, склалися різні обставини у правовідносинах сторін, а тому при розгляді даної справи, відсутні підстави для врахування даної правовою позиції.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України, якою обґрунтовано позов, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Діючим законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов в цілому. А тому, твердження відповідача про недійсність Умов кредитування за відсутності її підпису під ними ( розділ №2 до кредитного договору) є необґрунтованими, оскільки в умовах кредитного договору вказано про приєднання до Загальних умов кредитування фізичних осіб ПАТ «Альфа-Банк». До того ж за відсутності підписів сторін договір не є укладеним, відповідно, неукладений договір не може бути визнаний недійсним, тому посилання ОСОБА_3 як на підставу недійсності умов договору на відсутність її підпису під розділом №2 Умов кредитування є взагалі безпідставним і не узгоджуються з фактичними обставинами, оскільки, як вбачається, Банком був виконаний обов'язок по наданню кредитних коштів, а ОСОБА_3 були прийняті вказані кошти, виконувалися умови договору. Тобто, сторонами були вчинені дії, які свідчать про укладення договору кредиту.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3, викладені у зустрічному позові та в апеляційній скарзі про недійсність кредитного договору, в зв'язку з тим, що останній не містить посилання - не вказано прізвище особи, яка від імені Банку підписала розділ №1 договору, її повноваження, оскільки відсутність таких відомостей у договорі не свідчить про недодержання письмової форми кредитного договору та відсутність у особи повноважень на укладення договору від імені банку.

Більш того, з наданого до суду Банком оригіналу кредитного договору вбачається, що кредитний договір від імені ПАТ «Альфа-Банк» підписано Яковунець В.А. на підставі довіреності від 11 вересня 2014 року, є підпис та печатка Банку ( а.с.137).

Згідно з п. п. 2.4 Кредитного договору Розділ № 1 "Базові умови кредитування " умови використання та порядок надання кредиту: кредит надається позичальнику, шляхом безготівкового перерахування для - погашення заборгованості за кредитним договором № 500470880 від 24 березня 2014 року на рахунок № НОМЕР_1, що відкритий позичальнику у ПАТ "Альфа-Банк".

Відповідно до п. п. 2.5 Кредитного договору Розділ № 1 "Базові умови кредитування " рахунок для зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості за цим Договором: рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ "Альфа-Банк".

Днем надання кредиту є день списання грошових коштів з позичкового рахунку банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки ( п.2.8.6 Договору).

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за N 918/9517 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Відповідно до цієї постанови поточні банківські рахунки із значення 2203 призначені для обліку довгострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам.

При проведенні фінансових операцій - за дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів, а за кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості. Поточні банківські рахунки із значенням 2909 призначені для обліку сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку і при проведенні фінансових операцій за кредитом рахунку проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, а за дебетом рахунку проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку за період з 24 вересня 2014 року по 09 вересня 2015 року, із відкритого на ім'я відповідача рахунку НОМЕР_3 на рахунок, який відкрито також на її ім'я за умовами даного кредитного договору НОМЕР_2 було перераховано кошти ( призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором №500960722 від 24 вересня 2014 року) у сумі 46028 грн.54 коп. Потім з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_1 ( призначення платежу - перерахування коштів для погашення заборгованості за кредитним договором №500470880 від 24 березня 2014 року) перераховано 46028 грн.54 коп.( а.с.155, 164).

Вищевикладене свідчить про те, що Банком виконано умови кредитного договору належним чином, надавши відповідачу кредит у сумі 46028 грн. 54 коп. А тому посилання ОСОБА_3 в запереченнях на позов ( вказаними обставинами не обґрунтовувала позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним ) та в апеляційній скарзі на те, що не відбулося перерахування коштів відповідно до п.2.4 кредитного договору є безпідставними.

В той же час, із цієї виписки та розрахунку заборгованості, наданого Банком до суду вбачається, що позичальник не належним чином виконувала свої кредитні зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та у відповідності до ст.ст. 526, 589, 590, 611, 615,1054 ЦК України стягнув визначену заборгованість на користь Банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач порушив вимоги ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» та включив у договір умови, які є несправедливими, а саме п.2.8 Розділу №1 кредитного договору, яким встановлено сплату комісії, а відтак сума комісії не підлягає сплаті не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підписуючи даний кредитний договір ОСОБА_3 погодилася на ці умови, протягом 14 днів не звернулася до Банку і не відкликала свою згоду на укладання кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договорів, що обмежують права споживача можуть бути визнанні недійсними.

Пред'являючи зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним відповідач такими обставинами свої вимоги не обґрунтовувала та з таких підстав позов не заявляла, а виходила із іншого. Посилання на це міститься лише в запереченнях на позов. Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими доводами. Апеляційний суд в силу положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно установлені фактичні обставини справи, на підставі яких зроблені обґрунтовані висновки по суті позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення суду.

З врахуванням викладеного апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова