Ухвала суду № 64182618, 19.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2044/16-ц 19.01.2017 19.01.2017 19.01.2017

Провадження №22-ц/784/46/17

Категорія 27 Головуючий у першій інстанції - Старжинська О.С.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2016 року, ухваленого за позовом

ОСОБА_4

до

публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

(далі - ПАТ «УкрСиббанк»)

про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначав, що 15 липня 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11371788000, відповідно до якого банк надав позивачу на споживчі потреби кредитні кошти в загальному розмірі 26 360 доларів США на строк до 14 липня 2023 року, а останній зобов'язався вчасно частинами повертати кредит згідно узгодженого графіку, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 14 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту, а в разі користування коштами понад встановлений в договорі строк - проценти в подвійному розмірі від базової ставки (28 % річних), які нараховуються на прострочену суму.

Посилаючись на те, що на час укладення вказаного кредитного договору він помилявся стосовно обставин, які мали істотне значення, а саме такої властивості іноземної валюти як долар США, офіційний курс якого до гривні на час укладання договору складав 5 грн., а на теперішній час перевищує 24 грн., позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Так, судом встановлено, що 15 липня 2008 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»)) був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11371788000, відповідно до якого банк надав позивачу на споживчі потреби кредитні кошти в загальному розмірі 26 360 доларів США на строк до 14 липня 2023 року, а останній зобов'язався вчасно частинами повертати кредит згідно узгодженого графіку, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 14 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту, а в разі користування коштами понад встановлений в договорі строк - проценти в подвійному розмірі від базової ставки (28 % річних), які нараховуються на прострочену суму (п. 1.3.1).

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є його обов'язок сплачувати банку неустойку (штраф, пеню), а також право банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Також кредитним договором визначено, що встановлена процентна ставка підлягає щомісячному перегляду відповідно до його умов, разом з тим банк має право змінювати процентну ставку в сторону збільшення в разі настання обставин, передбачених договором (п.п. 1.3.1, 10,2).

Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що на час укладення вказаного кредитного договору він помилявся стосовно обставин, які мали істотне значення, а саме такої властивості іноземної валюти як долар США, офіційний курс якого до гривні на час укладання договору складав 5 грн., а на теперішній час перевищує 24 грн., а тому, посилаючись на положення ч. 1 ст. 229 ЦК України, просив визнати кредитний договір недійсним.

Проте, обставини на які посилається позивач не можуть бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Так, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Частиною 1 статті 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, Цивільний кодекс розуміє: помилку в характері (природі) правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Істотне значення має помилка не щодо будь-яких властивостей та якостей речі, а саме таких, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

На думку позивача він помилявся стосовно властивостей та якостей отриманих кредитних коштів, та вважав їх стабільними по відношенню до національної валюти .

Проте, ці обставини не є помилкою в розумінні ст. 229 ЦК України, оскільки валютні ризики при виконанні кредитних зобов'язань в іноземній валюті покладаються на сторін такого договору.

До того ж, ОСОБА_4 уклав договір на зазначених умовах свідомо, за свого вільного волевиявленням, протягом певного часу виконував його, а невигідність цих умов у подальшому не може бути достатньою підставою для визнання його недійсним за спливом досить тривалого періоду часу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог, а тому вірно відмовив у задоволенні позову.

Посилання позивача на те, що на час укладення кредитного договору він помилявся стосовно властивостей і якостей отримання кредитних коштів, які значно знижують їх цінність, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з умов кредитного договору вбачається, що підписанням цього договору ОСОБА_5 підтвердив, що він повністю розуміє всі умови договору, свої права і обов'язки за цим договором і погоджується з ними ( п. 9.2), тобто позивач розумів, що отримує кредитні кошти в іноземній валюті і повинен їх повернути в тій же валюті в строк встановлений договором, а валютні ризики при виконанні кредитних зобов'язань в іноземній валюті покладаються на сторін такого договору.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді О.О. Данилова

І.В. Лівінський