Постанова № 63612819, 14.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

14.12.2016 справа №908/1977/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 15.11.2016, ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 15.11.2016, від відповідача 1: від відповідача 2:ОСОБА_6 за довіреністю б/н від 03.11.2015, ОСОБА_7 за довіреністю б/н від 19.08.2016, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київ, на рішення Господарського суду Запорізької області від06.10.2016 року по справі№908/1977/16 за позовомПриватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київ,до відповідача 1: відповідача 2:Командитного товариства "ОСОБА_8 і компанія "Комиш-Зорянсього елеватора", смт Комиш-Зоря Більмацького району Запорізької області, Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ,провизнання договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014 недійсним

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області (суддя Колодій Н. А.) рішенням від 06.10.2016 відмовив у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (далі ПрАТ «КМЗ») до Командитного товариства «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» (далі КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора») та до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк») про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.09.2014, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ПрАТ «КМЗ» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 по справі № 908/1977/16, в які просить зазначене рішення господарського суду скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та КТ "ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора".

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків суду про недоведеність позивачем порушення його прав або охоронюваного законом інтересу. Також апелянт вважає, що господарським судом не враховані висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 25.05.2016 у № 3-477г16 та № 3-291гс16 від 13.04.2016 щодо наявності в оскаржуваному договорі положень, передбачених ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, тобто факторингу.

Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що вимога відповідача-1 до позивача у справі № 908/5508/14 про стягнення з останнього на підставі договору про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 крім суми боргу, право вимоги якому було відступлено, додатково 29 315 878, 06 грн. пені свідчить про оплатність спірного договору, тобто характеризує його як договір факторингу, стороною якого КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» бути не може, оскільки не є фінансовою установою.

КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» (відповідач-1) у відзиві на апеляційну скаргу оскаржуване рішення господарського суду просить залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апелянта.

Зокрема, відповідач-1 вважає, що спірний договір є договором цесії, ознаки договору факторингу позивачем не доведені, крім того останній не довів суду порушення своїх прав, тому не має права на позов.

Відповідач-1 також наголосив, що посилання позивача на висновки Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 3-477г16 є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

ПАТ «ОТП Банк» (Відповідач-2) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області без змін, посилаючись на правомірність заміни кредитора спірним договором, який, на його думку, не містить ознак договору факторингу, оскільки дія Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким визначено поняття фінансової послуги, не поширюється на юридичних осіб, які за своїм статусом не є фінансовими установами. Такий правовий висновок, на думку ПАТ «ОТП Банк», містить постанова Верховного Суду України від 26.12.2011 № 6-85цс11.

Крім того, відповідач-2 вважає, що спірний договір не містить умов щодо оплатності, а вимога про сплату пені таким доказом не є, оскільки пеня за своєю правовою природою є неустойкою, штрафною санкцією за неналежне виконання боржником зобовязання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.11.2016.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016 розгляд справи відкладено на 14.12.2016.

У судове засідання 14.12.2016 зявились представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Господарський суд Запорізької області, розглянувши позов ПрАТ «КМЗ» до КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» та ПАТ «ОТП Банк» (у рішенні помилково зазначено ПАТ «Запорізький завод феросплавів») про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги і зміну кредитора від 09.09.2014, не погодився з доводами позивача, що фактично спірний договір є договором факторингу, пославшись на те, що за таким договором фактором може бути лише банк або інша фінансова установа та відсутність у договорі умов щодо оплати за надану послугу.

Також суд вважає, що позивач не довів порушення свого права або охоронюваного законом інтересу в розумінні ст. 1, ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, постанова Верховного Суду України від 25.05.2016, судові рішення у справі № 908/5508/14 за позовом КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» до ПАТ «КМЗ» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «КМЗ») та ПАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості ПАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», право на вимогу якої позивач отримав на підставі договору про відступлення права вимоги і зміни кредитора від 09.09.2014, були скасовані, справу передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області (а. с. 63-66 т. 1).

Підставою для скасування рішень попередніх судових інстанцій стало те, що суди не дослідили положень договорів, не зясували їх правової природи, а також відповідності їх умов вимогам чинного законодавства.

Верховний Суд України, зокрема, зазначив наступне: «…зі змісту умов Договору про відступлення права вимоги вбачається, що первісний кредитор ПАТ «ОТП Банк» уступило грошову вимоги до боржника в обмін на грошові кошти, які новий кредитор КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» зобовязалося сплатити останньому, тобто за умовами Договору про відступлення права вимоги фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 Цивільного кодексу України».

Верховний Суд України також звернув увагу на субєктний склад таких правовідносин та на відповідність умов пункту 12 Договору про відступлення права вимоги положенню ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, яке передбачає, що якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Оскільки ПрАТ «КМЗ» звернулось до господарського суду з окремим позовом про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги, провадження у справі № 908/5508/14 ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 зупинено до розгляду зазначеного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, ПрАТ «КМЗ» звернулось до господарського суду саме як заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушує оспорюваний правочин, про що зазначено в позовній заяві.

Сторонами у зобовязанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Правочин про відступлення права може бути оплатним, тобто кредитор продає право вимоги, що передбачено ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, відповідно до якої предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Втім назва договору ще не свідчить про його сутність. У випадку виникнення спору суд має виходити із сутності відносин сторін та надання їм відповідної кваліфікації.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З огляду на зазначене, договір факторингу повинен відповідати наступним ознакам:

метою договору факторингу є фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів;

фінансування є фінансовою послугою і надається фактором клієнту за плату у будь-який передбачений договором спосіб;

предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога;

послугу факторингу можуть надавати виключно банки та фінансові установи.

Факторинг є фінансовою послугою (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III, далі Закон № 2664-III ).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664-III фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Фінансова послуга операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 2664-III).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як свідчать умови спірного договору, сторони визначили, що вартість права вимоги це узгоджена сторонами сума, що відповідно до Договору цесії підлягає до сплати Новим кредитором ОСОБА_9 у звязку із відступленням права вимоги (Договір. Визначення термінів та понять).

Ціна (сума) договору цесії дорівнює вартості прав вимоги, значення якої наведено в пункті 17 Договору (п. 3-1).

У пункті 17.4 сторони визначили, що вартість права вимоги складається із заборгованості Клієнта перед ОСОБА_9 у національній (UAH) та іноземній (USD) валютах, а саме: заборгованість в UAH 33 790 027, 39 грн. та заборгованість в USD 2 410 927, 43 доларів США, що виходячи з Валютного курсу НБУ на дату укладення Договору цесії становить 30 913 159, 83 грн.

Порядок оплати вартості права вимоги передбачений п. 17.5, відповідно до якого вартість Прав вимоги у частині заборгованості Клієнта в: UAH в розмірі: 20 000 000, 00 грн. Новий кредитор сплачує в день укладення Договору цесії; 13 790 027, 39 грн. Новий кредитор повинен сплатити ОСОБА_9 не пізніше Генерального терміну; USD в розмірі 2 410 927, 43 доларів США, що виходячи з Валютного курсу НБУ на дату укладення Договору цесії становить 30 913 159, 83 грн., Новий кредитор повинен сплатити ОСОБА_9 не пізніше Генерального терміну. Застереження: з огляду на те, що Валютний курс НБУ на дату сплати вартості Прав вимоги у частині заборгованості Клієнта в USD може змінюватись, Сторони домовились про те, що Новим кредитором при оплаті вартості Прав вимоги у частині заборгованості Клієнта в USD має бути загалом сплачено суму в гривнях еквівалентну (виходячи з Валютного курсу НБУ на дату(и) здійснення платежу (ів)) 2 410 927, 43 доларів США.

Генеральний термін відповідно до п. 17.7 30 вересня 2014 року.

У подальшому сторони підписали договір № 1 від 22.10.2014 про зміну Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора та виклали пункт 17 у новій редакції, зокрема заборгованість в USD 2 425 088, 27 доларів США, що виходячи з Валютного курсу НБУ на дату укладення Договору про зміну № 1 до Договору цесії становить 31 406 304, 50 грн.

Генеральний термін визначений 31 жовтня 2014 року.

Зазначене свідчить, що фактично Новий кредитор КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» фінансує Банк на зазначену у договорі суму в строк до 31 жовтня 2014 року, а натомість Банк за умови (обставин) належного виконання Новим кредитором зобовязань з оплати Права вимоги, зобовязується передати за ОСОБА_6 приймання-передачі, передбачені п. 19 Договору документи, що підтверджують Права вимоги.

Право вимоги за Договором це належні ОСОБА_9 права вимоги до Клієнта та/або третьої (іх) особи (іб), із якими укладені Документи забезпечення щодо виконання Боргових зобовязань за Договором та/або Документами забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору цесії.

Згідно з п.п 17.1, 17.2 Договору Договором, за яким відступлено право вимоги, є Договір про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 між ОСОБА_9 та Клієнтом. Клієнтом є Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (а. с. 133 т. 1).

Таким чином, у спірному Договору перехід права відступленої вимоги до Нового кредитора ставиться в залежність від факту виконання ним зобовязання з перерахування ОСОБА_9 грошових коштів.

Виходячи із змісту глави 73 Цивільного кодексу України, оплатність договору факторингу має імперативний характер, тобто Фактор за надання фінансової послуги завжди має отримувати від Клієнта плату, спосіб вираження якої сторони визначають у Договорі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13.04.2016 № 3-238 гс16 «плата за договором факторингу може бути у форму різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається».

Як свідчать матеріали справи, КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» сплатило ОСОБА_9 65 193 320, 80 грн., про що свідчить ОСОБА_6 від 04.11.2014 підтвердження виконання зобовязання Новим кредитором за Договором цесії (а. с. 20 т. 2).

Звертаючись із позовом до Боржника за відступленим договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012, КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» в тому числі заявило вимогу про стягнення пені в розмірі 29 315 878, 06 грн., оскільки за Договором про надання банківських послуг № CR 2-143/200-4 від 16.08.2012 до Фактора перейшло право на стягнення з Боржника крім суми кредиту, частина якого визначається в гривневому еквіваленті до курсу долару США на дату сплати, також відсотків, пені та штрафу (п. 15 Договору про надання банківських послуг).

Оскільки на момент заміни сторони (Кредитора) у зазначеному Договорі виконання зобовязання Боржником вже було прострочено, право на вимогу штрафних санкцій є реальним.

Таким чином, КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» як Фактор надав фінансування ОСОБА_9 шляхом купівлі права вимоги за меншу вартість від обсягу права і таке відступлення права вимоги за меншу суму і виступає платою для фактора, адже від реалізації відступленого права він має можливість отримати більше, ніж сплатив ОСОБА_9.

Посилання відповідача-1 на правову природу пені як відповідальності за неналежне виконання зобовязання Боржником ніяким чином не спростовує отримання Фактором у такий спосіб плати за фінансування.

Підтвердженням правової природи спірного договору як факторингу є і зміст п. 12 Договору, який відповідає умовам ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, згідно з якою відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги ПрАТ «КМЗ» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014, укладеного між ПАТ «ОТБ Банк» та КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора», обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки спірний договір за своює правовою природою відповідає ознакам договору факторингу, а КТ «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» не може виступати Фактором в розумінні ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України.

Посилання суду в оскаржуваному рішенні на те, що спірний договір не є договором факторингу, оскільки його субєктний склад не відповідає вимогам ст. 1079 Цивільного кодексу України, не може бути прийнято до уваги, оскільки не відповідає змісту зазначеної статті.

Таким чином, апеляційна скарга ПрАТ «КМЗ» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 по справі № 908/1977/16 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод», м. Київ, на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 по справі № 908/1977/16, задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2016 по справі № 908/1977/16 скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод», м. Київ, до Командитного товариства «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора», смт Комиш-Зоря Більмацького району Запорізької області, та Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТБ Банк» та Командитним товариством «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством «ОТБ Банк» та Командитним товариством «ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора».

Стягнути з Командитного товариства "ОСОБА_8 і компанія Комиш-Зорянського елеватора" (71030, Запорізька обл., Більмацький р-н, смт Комиш-Зоря, вул. Поштова, буд. 70, код ЄДРПОУ 00954225) та з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 3, код ЄДРПОУ 00333581) по 689, 00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, та по 757, 90 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду першої інстанції видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3