Рішення № 63396434, 08.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10340/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1723/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретарів: Бойчука Л.М., Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося в суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 23 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11146773000, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 80 000,00 доларів США, з кінцевим строком його повернення до 21 квітня 2017 року та зі сплатою відсотків у розмірі 09,50 % річних.

У якості забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором, між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено окремі договори поруки, згідно з якими вони прийняли на себе зобовязання відповідати за зобовязаннями ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору.

09 лютого 2010 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 2, відповідно до якої було внесено зміни до кредитного договору та визначено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 22 квітня 2019 року.

В цей же день, між банком та поручителями були укладені додаткові угоди, відповідно до яких поручителі надали згоду забезпечувати змінене зобовязання.

Посилаючись на те, що станом на 08 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором становила 37 965,45 доларів США, з яких заборгованість за простроченим кредитом 33 832,91 долар США, заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом 4 132,54 доларів США, а також пеня у розмірі 52 006,71 грн., з яких пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 34 739,28 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 17 267,43 грн., в добровільному порядку відповідачі відмовляються погасити заборгованість, банк просив позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором № 11146773000 від 23 квітня 2007 року в розмірі 37 193,75 доларів США та пеню у розмірі 2 006,71 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що він не був присутнім при підписані кредитного договору. Договору поруки № 1/11146773000-П від 23 квітня 2007 року не підписував підпис у ньому вчинений іншою особою. У додатковій угоді № 1 від 09 лютого 2010 року до вищевказаного договору поруки його паспортні дані вказано не вірно.

Вказує, що жодних вимог від ПАТ «УкрСиббанк» щодо виконання згаданого договору він не отримував, оскільки з 10 лютого 2011 року проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Окрім цього, вважає, що позивачем щодо нього пропущено термін позовної давності.

Зазначає, що для погашення фінансових зобовязань за згаданим вище договором є заставне майно позичальника, яким позивач не скористався в повній мірі. Крім того, позивачем не враховано валютної ситуації в країні.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі на дане рішення ПАТ «УкрСиббанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд незаконно застосував ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки сума пені заявлена до стягнення не перевищує розмір заборгованості на момент розгляду позовних вимог та в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно скрутного положення позичальника, не вказано вагомих обставин, які б заважали або унеможливлювали виконання договірних зобовязань.

Зазначає, що суд посилався на те, що згідно поданої позичальником виписки за картковим рахунком клієнта за період з 01 травня 2016 року по 13 червня 2016 року за кредитним договором вбачається списання на погашення кредиту суми в розмірі 771,78 доларів США, однак, як вважає апелянт, суд в порушення п. 1.6 кредитного договору відрахував 771,78 доларів США від суми заборгованості за кредитом та процентами.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 свою апеляційну скаргу підтримали, апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» заперечили, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце судового розгляду справи неодноразово у встановленому законом порядку повідомлялися.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не зявився, направив суду заяву у якій просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника банку.

А тому, враховуючи належне повідомлення представника банку та відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутності на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягуючи на їх користь заборгованість в розмірі 37 193,75 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе за умовами кредитного договору грошові зобовязання та допустив заборгованість, яка з врахуванням частково сплачених коштів в процесі розгляду справи, підлягає стягненню на користь банку з відповідачів у солідарному порядку.

Крім того, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість застосування положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення пені до 2 006,71 грн.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Однак, рішення суду першої інстанції цим вимогам закону в повній мірі не відповідає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 квітня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11146773000, за умовами якого банк надав позичальнику кошти в розмірі 80 000,00 доларів США зі сплатою 9,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 21 квітня 2017 року.

Згідно п. 1.2.2 укладеного кредитного договору, позичальник зобовязався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 по договору, але в будь-якому випадку не пізніше 21 квітня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору.

Умовами кредитного договору також було погоджено, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2 цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення (п.6.1.2 договору).

В разі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2 договору, банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника.

Терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обовязковими до повернення в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що: а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобовязань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а б) позичальник не усунув зазначених банком порушень зобовязань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку.

Терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обовязковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підставах протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку.

Не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобовязується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобовязання, передбачені договором; в разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

З метою забезпечення виконання умов вищезазначеного кредитного договору, 23 квітня 2007 року між банком і ОСОБА_3, банком і ОСОБА_4 та банком і ОСОБА_5 були укладено договори поруки, за умовами яких поручителі зобовязалися солідарно відповідати перед кредитором за невиконання позичальником його зобовязань за кредитним договором.

09 лютого 2010 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11146773000 від 23 квітня 2007 року, відповідно до якої сторонами було змінено кінцевий термін повернення кредиту та позичальник зобовязався повернути кредит в повному обсязі в термін не пізніше 22 квітня 2019 року, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

В цей же день, у звязку із зміною основного зобовязання, між банком та поручителями було укладено додаткові угоди до договорів поруки, яким поручителі погодили кінцевий термін виконання основного зобовязання - 22 квітня 2019 року.

Відповідно до п.1.3 укладених договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, суми процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором та наявністю простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 3 980,92 доларів США та простроченої заборгованості по процентах в розмірі 1 947,84 доларів США, 02 лютого 2015 року банк направив позичальнику ОСОБА_2 та поручителям ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вимоги про погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання вимоги, у випадку непогашення простроченого зобовязання протягом 31 календарного дня, термін повернення кредиту вважається таким, що настав із 32 календарного дня, з дати одержання позичальником цього повідомлення, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги, повернення кредиту вважається таким, що настав із 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

В добровільному порядку вимога про погашення простроченої заборгованості залишилася без задоволення.

За таких обставин банк отримав право предявити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобовязання боржника, починаючи зі спливом 32 календарних днів з дати одержання, чи 41 календарного дня з дати відправлення, протягом наступних шести місяців.

Отже, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання, а тому передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Так, зобовязання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобовязання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обовязків, що випливають із зобовязання, передбаченого договором. Отже, «основне зобовязання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обовязки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2 (а відтак і поручителі) взяли на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 22 квітня 2019 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобовязань за кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Згідно проведеного банком розрахунку заборгованості, станом на 08 липня 2015 року, позичальник має заборгованість по сплаті кредитних коштів в розмірі 37 965,45 доларів США, з яких заборгованість за простроченим кредитом 33 832,91 долар США, заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом 4 132,54 доларів США, а також пеня у розмірі 52 006,71 грн., з яких пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 34 739,28 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом 17 267,43 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за наданим кредитом виникла з 25 червня 2014 року, а заборгованість по відсотках з 30 травня 2014 року.

Із цим позовом, банк звернувся до суду 21 липня 2015 року.

З врахуванням того, що банк предявив вимоги до поручителів більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання (кожного місячного платежу), колегія суддів вважає, що в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припинилася в частині повернення грошових коштів за кредитом в розмірі 536,50 доларів США за період з 25 червня 2014 року по 25 липня 2014 року та в частині повернення заборгованості по процентах в розмірі 827,41 доларів США за період з 30 травня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителів за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобовязань щодо повернення кредиту в розмірі 33 296,41 долар США за період з 25 липня 2014 року по 08 липня 2015 року та щодо повернення заборгованості по процентах в розмірі 3 305,13 доларів США за період з 31 липня 2014 року по 30 червня 2015 року.

А тому висновок суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 193,75 доларів США в солідарному порядку з боржника та поручителів є невірним.

Також встановлено, що в процесі розгляду справи судом, з карткового рахунку ОСОБА_2 відбулося списання коштів в розмірі 771,78 дол. США на погашення заборгованості за кредитним договором №11146773000 від 23 квітня 2007 року.

Відповідно до п. 1.6 договору про надання споживчого кредиту, сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобовязань позичальника за цим договором, а саме: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення), 2) строкові комісії, 3) простроченні проценти (якщо буде мати місце прострочення), 4) строкові проценти, 5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення), 6) строкова сума основного боргу, 7) штрафні санкції за договором.

Разом з тим, зараховуючи такі кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не зазначивши у резолютивній частині рішення всі складові заборгованості, прийшов до помилкового висновку, що таке зарахування слід здійснити шляхом зменшення загальної суми заборгованості на суму, яка була списана з карткового рахунку.

А тому з врахуванням того, що умовами кредитного договору встановлено черговість погашення заборгованості за ним, колегія суддів вважає, що списані з карткового рахунку кошти в розмірі 771,78 доларів США підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по прострочених процентах, яка виникла станом на 08 липня 2015 року (3 305, 13 доларів США 771, 78 доларів США).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обовязки, а також умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, що встановлює обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом укладених між сторонами договорів поруки поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

При цьому умовами цих договорів не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Оскільки ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про солідарну відповідальність поручителів, оскільки поруку не можна вважати їхньою спільною відповідальністю, зважаючи на те, що кожен з поручителів відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Крім того, визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції виходи з того, що розмір пені слід зменшити до 2 006,71 грн.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобовязання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання (частини 1,3 ст. 549 ЦК України).

Умовами укладеного кредитного договору було передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, яка розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті (п. 4.1 кредитного договору).

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 34 739,28 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 17 267,43 грн. за період з 27 липня 2014 року по 08 липня 2014 року, а всього нараховано пені в сумі 52 006,71 грн.

Ухвалюючи рішення у справі та зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість застосування положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Разом з тим, враховуючи положення щодо співмірності розміру неустойки наслідкам порушення, майновий стан позичальника, колегія суддів приходить до висновку, що є підстави для її зменшення до 25 000,00 грн.

А тому рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3, з позичальника і поручителя ОСОБА_4, з позичальника та поручителя ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 829,84 доларів США, з яких: 33 296, 41 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 2 533,43 доларів США заборгованість за простроченими процентами, а також 25 000 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

З позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 363,91 доларів США., з яких: 536, 50 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 827,41 доларів США заборгованість за простроченими процентами.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» слід стягнути понесені судові витрати в розмірі по 1 918,35 грн. з кожного.

Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що договір поруки ним не підписувався, а тому з нього, як поручителя, не можуть бути стягнуті кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, підлягають відхиленню.

Так, ОСОБА_3 є стороною договору поруки, в ньому від імені поручителя вчинено підпис.

Оскільки недійсність правочину у звязку з тим, що підпис в ньому вчинено за сторону іншою особою, законом прямо не встановлена, то такий правочин є оспорюваним, він може бути визнаний недійсним при заявлені відповідного позову (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Однак, ОСОБА_3 такі вимоги заявлені не були і, відповідно, вони не розглядались.

Тому, в даному випадку презюмується правомірність укладеного з ОСОБА_3 договору поруки, як це встановлено ст. 204 ЦК України.

За таких обставин, з огляду на положення ч. 2 ст. 11, ст. 204 ЦК України, якщо договір укладений і не визнаний недійсним, то обумовлені ним правові наслідки мають юридичну силу.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11146773000 від 23 квітня 2007 року в розмірі 35 829, 84 доларів США, з яких: 33 296, 41 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 2 533, 43 доларів США заборгованість за простроченими процентами, а також 25 000 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11146773000 від 23 квітня 2007 року в розмірі 35 829, 84 доларів США, з яких: 33 296, 41 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 2 533, 43 доларів США заборгованість за простроченими процентами, а також 25 000 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11146773000 від 23 квітня 2007 року в розмірі 35 829, 84 доларів США, з яких: 33 296, 41 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 2 533, 43 доларів США заборгованість за простроченими процентами, а також 25 000 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11146773000 від 23 квітня 2007 року в розмірі 1 363, 91 доларів США, з яких: 536, 50 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, 827,41 доларів США заборгованість за простроченими процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» понесені судові витрати в сумі по 1 918,35 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_7