Ухвала суду № 63254094, 07.12.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"07" грудня 2016 р. Справа № 926/914-б/14

За позовною заяву ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ

до 1.ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", м.Чернівці

2. ОСОБА_1, с.Припруття Новоселицького району Чернівецької області

3.ТОВ "Торговий дім "Боянівка", м.Чернівці

про визнання недійсним договору про порядок задоволення зворотної грошової вимоги щодо відшкодування витрат (Регресу)

в межах справи №926/914-б/14

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД", м.Чернівці

про банкрутство

Суддя Дутка В.В.

Представники:

від позивача - Гаман О.М., довіреність від 21.12.2015р.

від відповідача 1 - Вознякевич Н.І., ліквідатор

від відповідача 2 - не з'явився

від відповідача 3 - Гордієнко Т.В., довіреність від 11.08.2016р.

в засіданні приймав участь представник ТДВ "Інтер-А" Купіна В.Ю.

СУТЬ СПОРУ: У провадженні господарського суду Чернівецької області перебуває справа про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД".

17.10.2016р. через канцелярію суду надійшла позовна заява ПАТ "Укрсоцбанк" від 17.10.2016р. до ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", ОСОБА_1, ТОВ "Торговий дім "Боянівка" про визнання недійсним договору про порядок задоволення зворотної грошової вимоги щодо відшкодування витрат (Регресу) у порядку ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Позов мотивований посиланням на укладення оспорюваного правочину з порушенням відповідачем-1 господарської компетенції. Позивач вказує на відсутність у відповідача-1 права без попереднього погодження з Банком на укладення оспорюваного договору, згідно умов Генерального договору кредитування №39 про здійснення кредитування. Оспорюваний договір, на думку позивача, призвів до обтяження активів відповідача-1 та порушення прав позивача.

Ухвалою від 17.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду у межах провадження у справі №926/914-б/14 та призначено її розгляд на 17.11.2016р.

15.11.2016р. господарським судом Чернівецької області отримано відзив ТОВ «Торговий дім «Боянівка» на заяву про визнання недійсним договору, в якому товариство вважає твердження заявника безпідставними, посилаючись на таке.

У ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» існувало невиконане грошове зобов'язання перед ОСОБА_1, яке виникло внаслідок оплати ОСОБА_1, що діяв в якості поручителя, суми грошового боргу TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» перед ПАТ «Укргазбанк». Вказані грошові зобов'язання були врегульовані укладеним між TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» та ОСОБА_1 27.06.2013 року договором про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу). В подальшому первісним та новим кредитором 01 липня 2013 року укладено договір № 01/07/13 про заміну сторони у зобов'язанні, за умовами якого ОСОБА_1 передав право вимоги сплати TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» грошового боргу перед ОСОБА_1 у власність TOB «Торговий дім «Боянівка», яким по суті була проведена заміна кредитора у зобов'язанні і починаючи з 01.07.2013 року новим кредитором TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» стало TOB «Торговий дім «Боянівка» на суму боргу, що передбачена таким договором про заміну сторони.

Таким чином, уклавши договір регресу, TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» жодним чином не набуло нових зобов'язань та не обтяжило своїх активів, оскільки дані зобов'язання вже існували у товариства в силу наявності кредитних правовідносин з ПАТ «Укргазбанк», а укладення договору регресу мало наслідком тільки зміну кредитора у зобов'язанні та немало жодного впливу на баланс банкрута.

Нормами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, законодавством визначено перелік вимог, порушення яких є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, вчинення правочину всупереч цивільно-правового договору не може бути підставою для недійсності такого правочину.

Наслідки порушення стороною зобов'язань по договору визначені у ст.611 ЦК України.

Так, згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відтак, як вже вище зазначалось, Банк у зв'язку з порушенням банкрутом умов кредитного договору, має право на застосування наслідків порушення зобов'язання, визначених умовами кредитного договору та закону.

Отже, порушення TOB «Боянівка Імпкс ЛТД» п.3.3.9 кредитного договору не є і не може бути підставою, в розумінні норм чинного законодавства, для визнання договору регресу недійсним.

Також слід зазначити, що заміна кредитора за договором регресу не погіршило показників балансу та платоспроможності TOB «Боянівка Імпекс ЛТД», оскільки станом на момент укладення даного правочину сума зобов'язань в розмірі 23 000 000 грн., яка існувала в пасиві балансу банкрута до укладення договору регресу, так і продовжила існувати в пасиві його балансу в якості кредиторської заборгованості і після укладення даного правочину.

Щодо позиції ПАТ «Укрсоцбанк» про порушення банкрутом господарської компетенції, що є на його думку підставою для визнання договору недійсним, то позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності обмеження господарської компетенції у ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», а положення п.3.3.9 кредитного договору в силу закону не є обмеженням господарської компетенції.

Крім того, за змістом свого позову ПАТ «Укрсоцбанк» зазначає про недопустимість без попереднього погодження з Банком вчинення позичальником дій на загальну суму більш, як 50 відсотків суми максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.1.1 кредитного договору, при цьому в якості зазначеного розміру вказуючи суму 13 987 750,00 грн. Проте згідно п.1.1, 1.1.1 Генерального договору та Додаткових договорів до нього максимальний ліміт заборгованості визначений сумою 3505150,00 дол.США, відтак твердження Банку щодо такого перевищення не відповідають фактичним обставинам справи. Інших підстав недійсності правочину позивач не наводить.

Враховуючи зазначене, ТОВ «Торговий дім «Боянівка» вважає, що за відсутності доказів на підтвердження факту недодержання будь-яких вимог законодавства в момент вчинення правочинів - Договору про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу ) від 27.06.2013 р. та пов'язаного з ним договору № 01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесія) від 01.07.2013 р., вимоги позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» є безпідставними.

Ухвалою від 17.11.2016р. розгляд позовної заяви відкладено на 07.12.2016р.

Ліквідатор Вознякевич Н.І. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що після укладання договору регресу та договору цесії не відбулося, як стверджує Позивач, обтяження активів TOB «Боянівка Імпекс ЛТД», а відбулась заміна кредитора ОСОБА_1 на нового кредитора TOB «Торговий дім «Боянівка», що не суперечить чинному законодавству. Заміна кредитора по договорах не впливає на платоспроможність боржника та не погіршує його фінансовий стан, оскільки заборгованість обліковується в балансі Відповідача 1 до моменту погашення. Наведені Позивачем порушення умов Генерального договору №39 про здійснення кредитування Відповідачем 1 щодо необхідності погодження укладення договору регресу чи повідомлення про укладення такого договору банк, є невиконання зобов'язань по Генеральному договору і не може бути підставою для недійсності такого правочину, в розумінні порушення норми ЦК. Ліквідатор також посилається на недоведеність наявності обмеження господарської компетенції у ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» , а положення п.3.3.9 кредитного договору в силу закону не є обмеженням господарської компетенції.

Позивач надав суду 07.12.2016р. додаткові пояснення до позову, де вважає, що оспорюваний правочин укладено з порушенням господарської компетенції TOB «Боянівка Імпекс ЛТД», оскільки відповідно до умов Генерального договору №39 від 08.08.2008 p., погоджених сторонами, TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» не мало права без попереднього погодження з Банком укладати такий Договір, оскільки відповідно до правової природи оспорюваного договору TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» фактично здійснило обтяження свого майна на суму більш як 50% суми максимального ліміту заборгованості визначеного Генеральним договором №39 від 08 серпня 2008 року. Банком згода на укладення такого договору не надавалась, більше того, Банк не був повідомлений про існування такого договору чи про намір його укладення. А тому оспорюваний договір прямо порушує права та інтереси Банку.

У судовому засіданні 07.12.2016р. представник ПАТ "Укрсоцбанк" просив задовольнити позов. Представники ТОВ "Торговий дім Боянівка", TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» просили відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

8 серпня 2008 р. між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» (позичальник) та Акціонерно -комерційним банком соціального «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитор), укладений Генеральний договір №39 про здійснення кредитування.

За умовами пункту 1 Генерального договору №39, Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно пункту 1.1 Генерального договору №, надання Кредиту в рамках Генерального договору буде здійснюватися:

у вигляді відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту 3 505 150,00 доларів США,

у вигляді овердрафту у формі кредитної лінії в межах ліміту 22 000 000,00 гривень,

в межах загального ліміту кредитування в сумі 19 200 000,00 гри., а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строки/терміни та в порядку визначених цим Договором та додатковими договорами до нього.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 Генерального договору №39 спосіб, в який надається кредит, факт надання кредиту, факт повернення кредиту, порядок погашення кредиту визначається додатковими договорами.

Відповідно до пункту 3.3.8.Генерального договору №39 Позичальник зобов'язаний без попередньої письмової згоди Кредитора не здійснювати наступні операції у разі, якщо сума цих операцій перевищує 50 відсотків Ліміту кредитування, визначеного п. 1 Основних положень цього договору: одержання кредитів в інших банках; надання порук та/або гарантій; вчинення авалю векселів; відчуження необоротних активів, в тому числі шляхом продажу, міни, дарування, передачі в якості внеску до статутного капітану/фонду суб'єктів господарювання; обтяження своїх необоротних активів будь-яким зобов'язанням.

08 серпня 2008 року між сторонами укладений Додатковий договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2 до Генерального договору про здійснення кредитування №39 від 08.08.2008 року.

Згідно п. 3.3.9 Додаткового договору, Позичальник зобов'язаний не здійснювати без попереднього письмового погодження з кредитором наступних дій на загальну суму більше як 50 (П'ятдесят) процентів суми максимального ліміту заборгованості, визначеного пунктом 1.1.1. цього Договору, а саме: не отримувати кредити в інших банківських установах; не здійснювати аваль векселів; не надавати гарантій та поручительств; не здійснювати перевід активів, в тому числі шляхом створення/вступу до існуючих/збільшення статутних фондів підприємств, установ та організацій, їх об'єднань; не обтяжувати своє майно будь-якими зобов'язаннями.

Під час ознайомлення з матеріалами справи про банкрутство, ПАТ «Укрсоцбанк» стало відомо про укладення договору про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) та договору №01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесія) від 01 липня 2013 року, за умовами якого ТОВ «Торговий Дім «Боянівка» заміняє ОСОБА_1 у правах та обов'язках, що виникають із Договору регресу.

ПАТ «Укрсоцбанк» вважає, що TOB «Бояніка Імпекс ЛТД» перевищило господарську компетенцію під час укладення договору про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) від 27.06.2013 р. з фізичною особою громадянином України ОСОБА_1. TOB «Боянівка Імпекс ЛТД» не мало права без попереднього погодження з ПАТ «Укрсоцбанк» укладати оспорюваний договір, оскільки цей договір обтяжує активи Боржника.

Предметом позовної вимоги є визнання недійсними з моменту укладення Договору про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) від 27.06.2013 та пов'язаного з ним Договору №01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесія) від 01 липня 2013 року на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, при розгляді питання недійсності господарських договорів необхідно керуватись нормами ГК України, які стосуються особливостей правового регулювання господарських договорів, відповідними нормами ЦК України й інших законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013 р. між ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу), як наслідок виконання ОСОБА_1 в якості майнового поручителя грошових зобов'язань банкрута перед ПАТ «Укргазбанк» в сумі 23 млн.грн., що були передбачені Кредитним договором № 46/04-Ю/2011 від 03.10.2011 р., шляхом передачі у власність ПАТ «Укргазбанк» предмету застави - права майнової вимоги у відповідності до Договору застави права майнової вимоги грошових коштів, джерелом якого є Депозитний договір № 001/10/11/0046 від 03.10.2011р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укргазбанк».

Внаслідок проведеного виконання майновий поручитель ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.512 ЦК України замінив ПАТ «Укргазбанк» у грошовому зобов'язанні, що передбачено кредитним договором № 46/04-Ю/2011 від 03.10.2011 p., та набув права вимагати належного виконання банкрутом зобов'язань зі сплати суми боргу в розмірі 23000000,00 грн.

За умовами п.2.1. Договору регресу, Боржник виконує грошове зобов'язання у розмірі 23 000 000 грн., передбачене цим Договором, грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Кредитора в установі банку або на вимогу Кредитора, шляхом їх виплати з каси Боржника готівкою, або, за погодженням сторін, в іншій формі, в тому числі шляхом передачі Кредиторові погодженого майна та/або майнових прав.

Отже, договір регресу не спричинив виникнення у банкрута додаткових грошових зобов'язань та обтяжень його активів, оскільки зобов'язання по сплаті 23 млн. грн. існували в силу кредитних правовідносин з ПАТ «Укргазбанк», а внаслідок укладення оспорюваного договору регресу відбулася заміна кредитора у зобов'язанні.

Відтак, посилання ПАТ «Укрсоцбанк» на укладення оспорюваного договору регресу з порушенням умов Генерального договору №39 про здійснення кредитування, зокрема п.3.3.9 Додаткового договору №2 до Генерального договору №39, не є підставою для визнання недійсним договору регресу.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Позивачем не доведено відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України того, що ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" допущено порушення господарської компетенції при укладені спірного договору.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги недоведеність позивачем обставин, викладених у позові в обґрунтування вимог про визнання недійсним договору про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) від 27.06.2013р., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Позовна вимога про визнання недійсним договору № 01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесія) від 01.07.2013р. є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору регресу в задоволенні якої суд відмовив, а тому також не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позову, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 12, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити у задоволенні позовної заяви ПАТ "Укрсоцбанк" від 17.10.2016р. про визнання недійсним договору про порядок задоволення зворотної грошової вимоги щодо відшкодування витрат (Регресу) від 27.06.2013р. та договору № 01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесія) від 01.07.2013р.

2.Копію ухвали надіслати сторонам.

Суддя В.В.Дутка