Рішення № 63169619, 23.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 317/1628/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Яркіна С.В.

Провадження № 22-ц/778/3671/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Дзярука М.П.,

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з вищевказаним позовом, протягом часу розгляду справи розмір позовних вимог було зменшено.

В обґрунтування позову представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначав, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного Банку «Аваль». Відповідно до кредитного договору № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 року Акціонерним поштово-пенсійним Банком «Аваль» ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 18 000 доларів США строком до 09.07.2016 року зі сплатою 12,00 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Надання кредитних коштів проводилося відповідно до вимог ст. 3.2 кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Відповідач зобов'язався щомісячно повертати кредитні кошти відповідно до графіку погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 09.07.2016 року.

Відповідачем не виконуються вищезазначені умови, а саме, не здійснюється щомісячна сплата кредиту, в зв'язку з чим станом на 09.04.2015 року заборгованість по кредиту становила 3 376,09 доларів США (79 373,01 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 976,09 доларів США (22 948,20 грн.).

Крім того, відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків, та станом на 09.04.2015 року заборгованість по сплаті відсотків становить 270,86 дол. США (6 368,01 грн.).

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору у випадку порушення відповідачем графіку погашення кредиту та відсотків, встановлених договором, позивач нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Таким чином, станом на 09.04.2015 року пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків становить 845,93 дол. США (19 888,10 грн.).

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 року в сумі 4 492,88 дол. США, що еквівалентно 105 629,12 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 01 липня 2016 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 року в сумі 4 492,88 дол. США, що еквівалентно 105 629,12 грн., та судові витрати в розмірі 1 180,37 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст.ст. 1054, 1050 ч. 2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За нормами ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до кредитного договору № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 року, укладеного між сторонами по справі, Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 18 000,00 дол. США строком до 09.07.2016 року зі сплатою 12,00 % річних, а позичальник зобов'язався повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Надання кредитних коштів проводилося відповідно до вимог ст. 3.2 кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Право Банку вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та штрафних санкцій визначено п. 6.5 розділу 6 кредитного договору. Відповідно до п. 9.1 кредитного договору у випадку порушення відповідачем строків повернення кредиту та відсотків, встановлених договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с. 9-10).

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 09.04.2015 року заборгованість становить 4 492,88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.04.2015 року еквівалентно 105 629,12 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3 376,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.04.2015 року еквівалентно 79 373,01 грн., заборгованість за відсотками - 270,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.04.2015 року еквівалентно 6 368,01 грн., пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків - 845,93 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.04.2015 року еквівалентно 19 888,10 грн. (а.с. 134-137).

Останній платіж по кредиту було здійснено 09.12.2014р. в сумі 111,78 доларів США, по відсоткам - 09.12.2014р. в сумі 38,22 доларів США (а.с. 134-137).

Розрахунок такої заборгованості, що наданий позивачем, обґрунтований наявними у справі доказами, оформлений належним чином у відповідності до законодавства, здійснений згідно умов кредитного договору в межах заявлених позовних вимог, Банком враховано період порушення відповідачем умов договору.

Крім того, особисто ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції визнав як факт укладення договору, так і заборгованість по кредиту у вищевказаному розмірі, заперечував тільки з приводу суми пені, вважав, що заборгованість по пені сталася з вини Банку.

Задовольняючи позов, суд вірно виходив з системного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 530, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, за якими зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином. Висновок суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права, зокрема, встановленим ст. 526 ЦК України загальним умовам виконання зобов'язання та передбаченому ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору.

Однак, стягуючи суму заборгованості у доларах США з переведенням її у гривню на час проведення розрахунку, судом не враховано наступне.

За статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі за № 6-145цс14, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, за роз'ясненнями п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Суд правильно у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками в іноземній валюті, проте, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

З огляду на викладене, резолютивна частина рішення підлягає зміні у відповідності до зазначених положень, а саме: розмір заборгованості за кредитом та процентами має зазначатися у доларах США, а розмір заборгованості по пені - у гривні.

Доводи апеляційної скарги щодо зміни кредитора у зобов'язанні були предметом дослідження суду першої інстанції. Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що Банк надав докази зміни назви. Як видно з копії статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», погодженого Національним банком України 25.05.2012р., який пройшов державну реєстрацію змін до установчих документів 06.06.2012р., відповідно до Протоколу Загальних зборів АППБ «Аваль» № 3б-36 від 21.04.2006р. прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (а.с. 19-21).

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості спростовані під час апеляційного розгляду справи. Так, вищевказаний розрахунок оформлений належним чином у відповідності до законодавства та умов кредитного договору. Розрахунок відповідає умовам кредитного договору, відображає прийняті платежі, нарахування процентів, пені і не дає підстав ставити його під сумнів. Крім іншого, ОСОБА_3 в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено, що вказаний розрахунок є неналежним та недопустимим доказом. ОСОБА_3 також не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором, який би відповідав положенням законодавства та умовам кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання суду першої інстанції Банком додатку № 1 до кредитного договору - платіжного календаря (а.с. 219-221) правильність висновків суду не спростовують. Так, у кредитному договорі, другий примірник якого отримав відповідач, про що є його розпис на кредитному договорі (а.с. 9-10), відображені строки, умови та розмір погашення заборгованості за кредитом та відсотків.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 року, слід зазначити у резолютивній частині рішення, що підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором: заборгованість за кредитом - 3 376,09 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 270,86 доларів США та пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків в розмірі 19 888,10 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 липня 2016 року по цій справі змінити в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 року, зазначивши у резолютивній частині рішення, що підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 року: заборгованість за кредитом - 3 376 (три тисячі триста сімдесят шість) доларів США 09 центів США, заборгованість по сплаті відсотків - 270 (двісті сімдесят) доларів США 86 центів США та пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків в розмірі 19 888 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 10 коп.

В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: