Ухвала суду № 62796574, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Сенько М.Ф.

№22-ц/796/14385/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №759/14349/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А

У серпні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

У мотивування вимог посилався на те, що з 20 листопада 1997 року він перебував у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року шлюб між ними розірвано.

Під час шлюбу в 1999 році вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка є об'єктом права спільної сумісної власності, а тому просив суд виділити йому та відповідачу у власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 подала зустрічний позов про поділ майна подружжя, у мотивування вимог якого посилалася на те, що з 20 листопада 1997 року по 30 квітня 2015 року вони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу вона по кредиту з АКБ «Аркада» придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру від 22.02.1999 року.

Дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

У квартирі зареєстровано чотири особи: вона, відповідач та дві дочки, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач не проживає у спірній квартирі з листопада 2013 року, не сплачує аліменти, в зв'язку з чим має заборгованість 22 773,32 грн, діти знаходяться на її утриманні та проживають разом з нею.

ОСОБА_3 не сплачує внески по кредиту за квартирою №168 з листопада 2013 року.

Вважає, що її частка при поділі квартири має бути збільшена до розміру 3/4 частин квартири з урахування того, з нею однією сім'єю проживають діти.

З урахуванням наведеного просила суд поділити між нею та відповідачем квартиру АДРЕСА_1, виділити їй 3/4 частини даної квартири, а ОСОБА_3 - 1/4 частину квартири.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року з урахуванням ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартиру АДРЕСА_1 в порядку спільного сумісного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартиру АДРЕСА_1 в порядку спільного сумісного майна подружжя.

Право спільної сумісної власності сторін на вказане майно припинено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1827 грн на відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а саме, поділити спільне майно подружжя, яке складається з коштів, виплачених за квартиру під час перебування сторін у шлюбі (18 222,10 грн), виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 спільного майна подружжя в розмірі 9 111,05 грн.

Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 придбана у шлюбі, а тому сторони є співвласниками спірної квартири як подружжя.

Під час перебування в шлюбі за Кредитною угодою про інвестування в житлове будівництво від 22 грудня 1998 року, укладеною між нею та АКБ «Аркада», та Додатковою угодою № 1, 2, у період з 19.04.1999 року по 30.04.2015 року (на дату розірвання шлюбу) сплачено 18 222 грн 10 коп., що становить приблизно 2/5 від вартості кредиту.

Після декретної відпустки, в період з листопада 2013 року, після розлучення і на теперішній час вона сплачує кошти на погашення кредиту самостійно.

Посилається, що неправомірна відмова суду першої інстанції в дослідженні документів, що стосуються кредиту за спірну квартиру, призвела до неправильного визначення дійсного обсягу спільного майна, а також боргів подружжя та правовідносин за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент розірвання шлюбу було погашено 18 222,10 грн із загальної кредитної вартості квартири 45 307,25 грн, тобто на момент розірвання шлюбу в них виникло право спільної сумісної власності на кошти у розмірі 18 222,10 грн.

Вказує, що рішенням суду порушено права третьої особи - заставодержателя АКБ «Аркада».

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 20 листопада 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що виконкомом Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області 20.11.1997 року зроблено актовий запис №14.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року шлюб між сторонами розірвано. (а.с. 5)

22 лютого 1999 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення №136-С/КІ від 19.02.1999 року видано на ім'я ОСОБА_2 Свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 101)

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У ч. 1 ст. 65 СК України передбачено, що дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування(ч. 1, 3 ст. 70 СК України).

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та їх частки у майні є рівними, оскільки підстав для відступу від принципу рівності часток майна подружжя при його поділі, передбачених ч. 3 ст. 70 СК України, не встановлено.

Апеляційна скарга не містить посилань на спростування таких висновків суду першої інстанції.

Судом також встановлено, що 18 грудня 1998 року між АТХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 укладено Інвестиційну угоду №116 про інвестування житлового будівництва, згідно якої об'єктом інвестування є квартира АДРЕСА_1. (а.с. 140-141)

22 грудня 1998 року між АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 укладено Кредитну угоду №116 про інвестування у житлове будівництво, за якою банк надає позичальнику кредит у розмірі 45 307,25 грн на фінансування будівництва житла за програмою довгострокового пільгового кредитування житлового будівництва молодих сімей та одиноких молодих громадян. Позичальник доручає банку перерахувати отриманий кредит на рахунок забудовника для будівництва житла - квартири АДРЕСА_1. (а.с. 142-144)

22 грудня 1998 року та 01 липня 1999 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду №1 та Додаткову угоду №2 до Кредитної угоди №116 від 22.12.1998 року про інвестування у житлове будівництво. (а.с. 145-148)

22 грудня 1998 року між АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 укладено Договір застави №116, за умовами якої заставодавець передає у заставу майнові права на квартиру, що належить йому на підставі Інвестиційної угоди №116 від 18.12.1998 року про інвестування житлового будівництва. (а.с. 149-150)

04 березня 1999 року банк та позичальник уклали Додаткову угоду №1 до Договору застави №116, якою замінено предмет застави, а саме, передано в заставу квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серія КВ №28211. (а.с. 151)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент розірвання шлюбу було погашено 18 222,10 грн із загальної кредитної вартості квартири 45 307,25 грн, тобто на момент розірвання шлюбу в них виникло право спільної сумісної власності на кошти у розмірі 18 222,10 грн.

Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, згідно довідки ПАТ АКБ «Аркада» від 19.10.2016 року за період з 22.12.1998 року по 30.05.2015 року ОСОБА_2 сплачено кредит в сумі 18 222,10 грн, а за період з 31.05.2015 року по 18.10.2016 року - сплачено 1 682,04 грн. (а.с. 173)

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, під час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 22.02.1999 року. Дана квартира зареєстрована в БТІ на праві приватної власності і записана у реєстрову книгу за реєстровим №41374 25.02.1999 року.

Отже, до складу майна, яке підлягає поділу, входить квартира АДРЕСА_1, а не грошові кошти в розмірі 18 222,10 грн, як про це зазначає апелянт.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За роз'ясненнями, зазначеними у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що Кредитна угода №116 про інвестування у житлове будівництво від 22 грудня 1998 року укладена ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, а саме, на придбання квартири.

Отже, у подружжя окрім права спільної сумісної власності на квартиру внаслідок укладення кредитної угоди також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів.

З довідки ПАТ АКБ «Аркада» від 19.10.2016 року вбачається, що за Кредитною угодою №116 від 22.12.1998 року з 22.12.1998 року по 18.10.2016 року сплачено 19 904,14 грн, несплачена сума складає 25 403,11 грн.

Сторонами підтверджено, що з листопада 2013 року між ними припинені подружні відносини.

Зазначене також підтверджується рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 30 квітня 2015 року, а тому в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 надано копії квитанцій про погашення кредиту.

Із наведеного вбачається, що з листопада 2013 року ОСОБА_2 самостійно сплачено 3 168,20 грн.

Так, спір заявлений про поділ квартири, іншого майна, яке б виділялось другому з подружжя і яке б давало змогу враховувати борги за кредитним зобов'язанням немає.

За даним позовом суд не вправі змінити кредитні зобов'язання чи сторону в кредитних зобов'язаннях за укладеною ОСОБА_2 кредитною угодою. Суд вправі лише визначити розмір боргових зобов'язань сторін за кредитом, використаним в інтересах сім»ї, оскільки питання поділу боргових зобов'язань жодна із сторін перед судом першої інстанції не порушувала.

ОСОБА_3 заявив позов про поділ квартири в рівних частках, а ОСОБА_2 заявила позов про поділ квартири з визнанням за нею права на 3/4 частини квартири, з тих підстав, що діти проживають з нею і знаходяться на її утриманні. Будь-яких інших вимог заявлено не було.

У процесі розгляду справи встановлено розмір боргових зобов'язань сторін за непогашеним кредитом з урахуванням строку дії Договору до 2029 року.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта, що рішенням суду порушено права третьої особи - заставодержателя АКБ «Аркада», оскільки договір застави квартири є чинним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва