Рішення № 62756510, 09.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/771/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2109/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р. І. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Максюти І.О, ОСОБА_2

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Снятинського районного суду від 22 серпня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з ОСОБА_5 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2008 року у розмірі 4501, 97 доларів США.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що він є правонаступником АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», а також прав та обов'язків, всього рухомого та нерухомого майна, які належали АКБ СР «Укрсоцбанк». Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 3500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 19 лютого 2010 року. Однак, грошові зобов'язання відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_5 належним чином не виконуються, що є підставою для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, яка на 25 листопада 2015 року становить 4501, 97 доларів США, що еквівалентно 107 818, 75 гривень та складається з наступного: 1521,03 доларів США, що еквівалентно 36427, 51 гривень заборгованість за кредитом; 1492,04 доларів США, що еквівалентно 35 733,23 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 756,37 доларів США, що еквівалентно 18 114, 59 гривень заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту та 732,52 доларів США, що еквівалентно 17 543,42 гривень пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Рішенням Снятинського районного суду від 22 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №15 від 20 лютого 2008 року, що складається з: 1521, 03 долари США, що еквівалентно 36427, 51 гривень заборгованість за кредитом; 1492, 04 долари США, що еквівалентно 35 733, 23 гривень заборгованість за відсотками за користуванням кредитом, 756, 37 доларів США, що еквівалентно 18 114, 59 гривень заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту та 732, 52 долари США, що еквівалентно 17 543, 42 гривень пеня за несвоєчасне повернення відсотків, а всього 4501, 97 доларів США, що еквівалентно 107 818, 75 гривень.

На дане рішення ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимоги Банку.

Апелянт у скарзі зазначає, що умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кінцевий термін погашення заборгованості встановлено не пізніше 19. 02. 2010 року.

Позивач звернувся до суду з позовом до Снятинського районного суду 08 червня 2016 року, тобто через 6 років після закінчення строку договору з пропуском встановленого законом строку позовної давності. Тому суд першої інстанції повинен був задоволити її заяву про застосування строку позовної давності.

Мотивацію суду про переривання строку позовної давності вважає необґрунтованою, оскільки, враховуючи, що за умовами Договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним, в рахунок якого вносяться кошти, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного з цих зобовязань. Часткове погашення нарахованих відсотків, здійснене після спливу строку позовної давності не може вважатися перериванням строку позовної давності для погашення заборгованості тіла кредиту.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив сплату нею відсотків після закінчення дії кредитного договору, оскільки договір було виконано у строки, встановлені договором, однак суд поклав на неї обовязок доказування несплати відсотків, що є порушенням ст. 60 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що таблиця погашення відсотків поданої представником позивача відповідач 25 лютого 2014 року погасив частину заборгованості, у звязку з чим відбулось переривання строку позовної давності, тому стягнув усю суму заборгованості за договором.

Однак колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про переривання строку позовної давності, відмови відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності та стягнення заборгованості за кредитним договором зроблено без належного зясування обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Матеріалами справи встановлено, що 20 лютого 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого Банк надав відповідачці кредит в сумі 3500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 19 лютого 2010 року.

ОСОБА_5 не виконала своїх зобовязань за кредитним договором з повернення коштів, внаслідок чого на 25 листопада 2015 року виникла заборгованість по кредиту 4501, 97 доларів США, що еквівалентно 107 818, 75 гривень та складається з наступного: 1521,03 доларів США, що еквівалентно 36427, 51 гривень заборгованість за кредитом; 1492,04 доларів США, що еквівалентно 35 733,23 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 756,37 доларів США, що еквівалентно 18 114, 59 гривень заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту та 732,52 доларів США, що еквівалентно 17 543,42 гривень пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

У відповідності до п. 4.1 кредитного договору, у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п. 1.1., 2.4., 2.5., 3.3.16., 3.3.17 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Відповідно до розрахунків які є у матеріалах справи та поданих додатково представником банку виписки по особовому рахунку судом встановлено, що платіж за кредитним договором ОСОБА_5 здійснила 24 грудня 2008 року сплатою кредиту у розмірі 840, 56 доларів та процентів у розмірі 39, 44 доларів США. Після цієї дати боржник 27. 02. 2013 року сплатила 20 доларів США, коли договором кредиту визначено, що кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 19 лютого 2010 року.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду першої інстанції у травні 2016 року шляхом подачі позову через пошту.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги та не врахував, що можливість пред'явлення позову про стягнення боргу обмежується трирічним строком і відповідач під час розгляду справи просила застосувати строки позовної давності, відмовити в задоволенні позову.

Протягом встановленого законом строку позовної давності від дня закінчення терміну погашення встановленого сторонами договором 19 лютого 2010 року до 19 лютого 2013 року Банк з вимогою про захист порушеного права не звертався будучи обізнаним про порушення його майнових інтересів і відповідач до закінчення строку позовної давності платежі за договором кредиту не вносила.

Враховуючи те, що дію, яка свідчить про визнання відповідачем боргу вчинено останнім після спливу трирічного строку 19 лютого 2013 року, а не в його межах, позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності, поважних причин пропуску строку суду не зазначив, не звертався з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Відповідач під час розгляду справи письмово посилалася на те, що позивачем пропущено строк позовної давності і просила суд застосувати строк у відповідності з ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ст. ст. 257, 264, 267 ЦК України належним чином не застосовані, у правовідносинах які склались між сторонами переривання строку позовної давності як це передбачає законодавство не відбулося, тому є усі підстави для відмови у захисті права Банку у стягненні заборгованості за договором кредиту.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити.

Рішення Снятинського районного суду від 22 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І.О. Максюта

ОСОБА_2