Рішення № 62756506, 14.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2041/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2297/2016

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 група «ТАС» про стягнення пені за апеляційними скаргами ПАТ «ОСОБА_3 група «ТАС» та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

12.02.2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 група «ТАС» про стягнення коштів за прострочення виплати страхового відшкодування.

В заяві зазначила, що їй на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1. За договором добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «ТАС-МОТОР» від 29 січня 2011 року, укладеним із ПрАТ «СГ «ТАС», вона застрахувала майнові інтереси, пов'язані із експлуатацією вказаного автомобіля.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не виплатив їй страхове відшкодування за страховий випадок, який стався 3 червня 2011 року, а суму страхового відшкодування 15192,29 грн. вона отримала лише 29.12.2014 року на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 03.12.2013 року, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика на підставі ч.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 8 726,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 748,01 грн. та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 699,26 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.07.2015 року стягнуто з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_2 3 748,01 грн. інфляційних втрат, 1 669,26 грн. трьох процентів річних, 243,60 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

На дане рішення ПрАТ «СГ «ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.12.2013 року з ПрАТ «ОСОБА_3 група «ТАС» на користь ОСОБА_2 стягнуто суму страхового відшкодування. Про вказане рішення ПрАТ «ОСОБА_3 група «ТАС» стало відомо тільки після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження 16.10.2014 року, і 21.10.2014 року на виконання рішення суду ПрАТ «ОСОБА_3 група «ТАС» було перераховано страхове відшкодування на рахунок ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

У звязку з цим, на думку апелянта, підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

З цих підстав, апелянт просив скасувати рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне зясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що кошти в сумі 2800 грн. були витрачені нею на оплату правової допомоги, яка була передбачена укладеним договором про надання юридичних послуг, а тому їх слід віднести до судових витрат та стягнути з відповідача.

В матеріалах справи також є платіжні документи, які підтверджують оплату послуг підприємства звязку щодо надіслання відповідачу претензії та рекомендованих листів з повідомленням про вручення. А отже, такі, на думку апелянта, також підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, ОСОБА_2 вказує, що суд прийшов до помилкового висновку про відмову в стягненні пені за прострочення виплати страхового відшкодування, оскільки стягнення такої неустойки та її розмір визначений п.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання», яким передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просила скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_2 4363,08 грн. пені та 1200 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.03.2016 року рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.09.2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення пені та витрат на правову допомогу скасовано та направлено у цій частині на новий апеляційний розгляд.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.05.2016 року рішення Івано-Франківського міського суду від 01.07.2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 1586 грн. пені.

В решті рішення суду залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.09.2016 року рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.05.2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягненні пені скасовано та направлено у цій частині на новий апеляційний розгляд.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги ПрАТ «ОСОБА_3 ТАС» та часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з таких підстав.

Встановлено, що за договором добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «ТАС-МОТОР» від 29 січня 2011 року, укладеним із ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_2 застрахувала майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля НОМЕР_2.

3 червня 2011 року стався страховий випадок - пошкодження застрахованого автомобіля, про який ОСОБА_2 повідомила страховика.

8 липня 2011 року у виплаті страхового відшкодування у добровільному порядку відмовлено.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 3 грудня 2013 року стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 15192,29 грн. Рішення суду фактично виконано 29 грудня 2014 року.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування», ст.979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

У частині п'ятій статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» установлено, що в разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст. 992 ЦК України).

А згідно з частиною четвертою статті 16 ЗУ «Про страхування» однією з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Таким чином положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» - загальними.

Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено у такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина п'ята статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-126цс14 від 11 березня 2015 року).

Встановлено, що 29.01.2011 року ОСОБА_2 уклала з ПрАТ «ОСОБА_3 група «ТАС» договір ДКТ3/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків.(а.с.10)

Згідно п.16 договору «особливі умови»: інші умови Договору щодо предмету Договору, переліку страхових випадків та страхових ризиків за ОСОБА_3 опцією, виключень із страхових випадків та обмежень страхування, порядку зміни та припинення дії Договору, умов здійснення виплати страхового відшкодування та причин відмови у виплаті страхового відшкодування, прав та обовязків Сторін і відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, інші умови Договору за згодою Сторін встановлено та регулюються Програмою, яка є типовими умовами страхування та невідємною частиною Договору.

Згідно п.15.3. «Програми добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «ТАС-МОТОР», що є невідємною частиною Договору, за невиконання або неналежне виконання обовязків за Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України, в тому числі шляхом сплати пені в розмірі 0,01% (однієї сотої відсотка) суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

Таким чином, за прострочення на 1270 днів виплати страхового відшкодування в сумі 15192,29 грн. з врахування положень п.15.3 Програми про розмір пені 0,01% за кожен день прострочення з відповідача на користь позивача слід стягнути 1930,40 грн. пені (15192,29 х 0,01% х1270).

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_3 група «ТАС» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 група «ТАС» про стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 група «ТАС» про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 група «ТАС» на користь ОСОБА_2 1930 (одна тисяча девятсот тридцять) грн. 40 коп. пені.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_5