Рішення № 62756513, 16.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2434/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2137/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 вересня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

15.04.2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулась з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобовязань по кредитному договору № 05/07/14-05с, укладеного між сторонами 30.11.2007 року на суму 40000 дол. США зі сплатою 13 % річних та строком повернення до 29.11.2017 року, станом на 29.02.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 838890,67 грн. з врахуванням стягнутої рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22.07.2010 року 388836,13 грн. заборгованості станом на 01.04.2010 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобовязання по договору кредиту, позивач просив стягнути вищевказану заборгованість в солідарному порядку з нього та ОСОБА_3, який є поручителем за договором поруки №14 від 30.11.2007 року.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 02 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що умовами договору кредиту визначено строк повернення кредиту 29.11.2017 року, а отже зобовязання не припинено і відповідачі не звільняються від сплати процентів за кредитом, комісії та пені.

Апелянт посилається на висновок Верховного Суду України, зазначений в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, про те, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 ЦК зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

Не враховано судом і того, що п.1.2 кредитного договору передбачено, що розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів кредиту позичальнику з позичкового рахунку, відкритого за договором, до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Пунктом 2.8.2. передбачено , що нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного у п.1.1.2. Договору, а у випадку, якщо Позичальник не поверне загальну заборгованість за Кредитом в такий день то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за Кредитом.

Апелянт вважає невірним посилання у рішенні суду на п.2.7 договору Кредиту, оскільки цим пунктом регламентовані дії Банку виключно щодо дострокового повернення кредиту при неналежному виконанні обовязків зі сторони відповідачів, що не є тотожним з розірванням договору.

Апелянт зазначає, що Фонд, являючись отримувачем та розпорядником коштів Державного бюджету України, набув права кредитора ПАТ «ВіЕйБі Банк».

У звязку з цим, ухилення відповідача від сплати заборгованості за договором кредиту, ухвалення рішення про часткове задоволення позову призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права Держави, в особі Фонду, інших кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», спричинить невиправдані видатки з Державного бюджету України, а також збитки для держави в особі Фонду гарантування в особливо великих розмірах.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання не зявився та надіслав клопотання, у якому зазначив, що апеляційну скаргу підтримує з мотивів, наведених у ній, та просив про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22.07.2010 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 388836,13 грн. заборгованості за договором кредиту, а отже кредитор, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання, а тому перебіг позовної давності за вимогами про повернення кредиту почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Однак, погодитись з таким висновком суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 05/07/14-05с на суму 40000 дол. США зі сплатою 13 % річних та строком повернення 29.11.2017 року.

Для забезпечення виконання кредитних зобовязань 30.11.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №14, за умовами якого поручитель ОСОБА_3 зобовязується відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 зобовязань за договором кредиту №05/07/14-05с від 30.11.2007 року.

Встановлено, що відповідачі належним чином не виконували зобовязання за договором кредиту і рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22.07.2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» стягнуто заборгованість за договором кредиту, що утворилась станом на 01.04.2010 року в сумі 388863,13 грн., зокрема: 37358,70 дол. США заборгованість за кредитом, 8215,81 дол. США заборгованість по відсотках, що в гривневому еквіваленті становить 364 140,33 грн., 2822,42 грн. комісія за обслуговування кредитом та 21900,38 грн. штраф за несвоєчасне погашення кредиту.

Також встановлено, що станом на 29 лютого 2016 року сума заборгованості Позичальника за Кредитним договором становить: 37358,70 дол. США заборгованості за кредитом та 37342,14 дол. США заборгованість по відсотках за користування кредитом, а всього - 74700,84 дол. США, що по курсу НБУ 27,054389 станом на 29.02.2016 р. становить 2 020 985,58 грн.; та 12579,02 грн. заборгованості за комісією по обслуговуванню кредиту та 41139,01 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту. Загальна сума заборгованості становить 2 074 703,61 грн.

Таким чином різниця не стягненої суми заборгованості становить 838 890,67 грн.: по відсотках - 29 126,33 дол. США, що по курсу НБУ 27,054389 станом на 29.02.2016 р. в гривневому еквіваленті становить - 787995,06 грн.; 9756,60 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 41139,01,25 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої з березня 2015 року по лютий 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010 Верховний Суд України розяснив, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 ЦК зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в позові за пропуском позовної давності.

Разом з тим, заборгованість за договором кредиту слід стягнути лише з боржника ОСОБА_2, враховуючи наступне.

Згідно п.3.3 договору поруки порука припиняється на підставах та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цим Договором.

Згідно п. 1.3 Поручитель погоджується з тим, що при зміні Боржника, зміні змісту та обсягу (зміни суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісії та інших плат згідно Кредитного договору, забезпеченого цією порукою, Зобовязання (в тому числі новація зобовязання) за Кредитним договором, цей Договір буде діяти до повного виконання зобовязань за Кредитним договором.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано розяснення про те, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, за відсутності у договорі поруки умови щодо строку його дії банк вправі був предявити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Отже, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором кредиту з поручителя ОСОБА_3 є обґрунтованим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 838 890,67 грн. заборгованості за договором кредиту: 787 995,06 грн. (29 126,33 дол. США) заборгованості по відсотках, 9 756,60 грн. заборгованості по комісії по обслуговуванню кредиту та 41 139,01,25 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_4