Ухвала суду № 62507617, 04.11.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7017/15-ц

Провадження № 2/161/475/16

У Х В А Л А

04 листопада 2016 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді Гриня О.М.

при секретарі Муригіній А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву сторони відповідача про закриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

04 листопада 2016 року стороною відповідача подано клопотання про закриття провадження у даній цивільній справі з тих підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та було вказано одночасно на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

ОСОБА_1 та його повноважний представник ОСОБА_2 заяву підтримали.

Суд, заслухавши думку сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що у клопотанні слід відмовити з наступної підстави.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;

5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;

6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Крім того слід зазначити, що відповідно до правової позиції ВС України у справі № 6-58ЦС15 відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на статтю 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Враховуючи, що даний спір стосується стягнення кредитної заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 18 т. 2), а також те, що зазначені доводи сторони відповідача про закриття провадження можуть бути застосовані судом лише при розгляді справи по суті, суд керуючись ст. 205ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

В клопотанні сторони відповідача про закриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь