Ухвала суду № 62268183, 24.10.2016, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/721/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С. ,

при секретарі Кравченко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд заочного рішення винесеного 19 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 19 вересня 2016 року заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області у цивільній справі №186/721/16-ц за позовом ПАТ Банк «Траст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями, позов задоволено у повному обсязі.

З неї на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 106 293,47 грн. за кредитним договором № R11.004-ТЕК.0044024 від 18.04.2014 року, яка складається з наступного:

43 134,57 грн. - сума заборгованості за кредитом;

11 845,37 грн. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом;

18 244,51 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту;

33 069,02 грн. - пеня.

На дане судове засідання вона, як відповідач зявитися не змогла у звязку із службовим відрядженням, про що свідчать документи, надані до суду перед судовим засіданням по справі, а саме: копія наказу від 16.09.2016 року про направлення її у службове відрядження 19.09.2016 року до м. Дніпро, для супроводження вихованців школи - інтернату з метою участі у десятому благодійному регіональному фестивалю «Мама + Я»

Причину неявки у судове засідання - відрядження, судом визнано неповажною.

24.09.2016 року вона отримала копію вищевказаного заочного рішення.

Відповідно до ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Вважає, що заочне рішення підлягає перегляду з наступних підстав:

У судове засідання, призначене по справі, вона не змогла зявитися по незалежним від неї причинам, оскільки перебувала у відрядженні. Тому звертається до суду з проханням визнати причину неявки в судове засідання поважною.

У звязку з тим, що вона не змогла взяти участь особисто, чи через представника у судовому розгляді, та не мала можливості скористатися правами, що надані особам, які беруть участь у справі, ст.ст. 27, 31 Цивільного процесуального кодексу, а саме: надати пояснення, заперечення, приймати участь у вивченні доказів, що є важливими і мають значення для справедливого розгляду справи, була позбавлена можливості надати суду документи, щодо обставин справи, які не вивчалися у судовому засіданні і мають значення для встановлення фактів. Таким чином, в суді не було досліджено суттєві факти, які прямо впливають на обсяг позовних вимог.

У звязку з цим, вважає, що заочне рішення суду підлягає перегляду для реалізації її права, наданого процесуальним законодавством України, яке охороняється Конституцією та положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка ратифікована Україною в законному порядку, що надає право людині на справедливий судовий розгляд і законний захист прав.

Тому, вона звертається з заявою про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №186/721/16-ц від 19 вересня 2016 р. з додержанням усіх норм цивільного процесуального законодавства, а саме: з наданням реалізації її прав, передбачених ст.27, 31 Цивільного процесуального кодексу України, що є важливим для доцільного дослідження обставин справи, підтвердження їх доказами.

Щодо обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог позивача на виконання вимог ч.4 п.1 ст.229 ЦПК України, пояснює наступне: ознайомившись з матеріалами позовної заяви, вона не може погодитись з її вимогами про стягнення з неї, як боржника, розміру боргу, неправомірно та необґрунтовано нарахованого, з огляду на наступне:

По-перше, позивач вказує, що нею було взято кредитні кошти у розмірі 43 596,00 грн., що підтверджується також меморіальним ордером № Loan-53502 без її підпису, наданим позивачем в якості доказу до суду.

Насправді від банку вона отримала 33 535,38 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № Loan-53502, підписаною нею та касиром банку.

10060,62 грн. банк стягнув нібито за страхування.

Як вбачається з договору добровільного страхування від нещасних випадків представником страхової компанії виступає ОСОБА_3, яка також є представником ПАТ Банк «Траст» при підписанні договору кредиту між банком та ОСОБА_1 На усіх документах, що відносяться до договору кредитування, та договору страхування стоїть підпис ОСОБА_3 та печатка ПАТ Банк «Траст», тобто позивач виступав у ролі страховика. У відповідності до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

Таким чином кошти недоотримані нею при одержанні кредиту було також віднесено на рахунок та користь банку. Оскільки банкам законодавством України заборонено надавати послуги у сфері страхування, то договір страхування є нікчемним. У відповідності до постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Таким чином сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості їй повинні бути нараховані із суми 33 535,38 грн., яку реально вона отримала, а не із суми 43 596,00 грн., як вказує позивач. З огляду на вищевикладене банком невірно розрахований розмір заборгованості за кредитним договором.

Виходячи із реально отриманих грошових коштів у розмірі 33 535,38 грн., відсотки за фактичне користування кредитом за 25 місяців становлять:

33 535,38 грн.хіб,49/12/100 x 25 = 11 520,80 грн.,

Нею сплачено по відсотках 702,61 грн., тобто, прострочені відсотки за фактичне користування кредитом:

11 520,80 грн. - 702,61 грн. = 10 818,19 грн.

- щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить:

33 535,38 грн. х 1,79% = 600, 28 грн. х 25 = 15007,00 грн.

Нею сплачено по комісії: 780,37 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту:

15007,00 грн. - 780,37 грн. = 14226,63 грн.

- розмір суми кредиту становить: 33 535,38 грн. по кредиту нею сплачено: 461,43 грн.

розмір заборгованості за кредитом становить:

33 535,38 грн. - 461,43 грн. = 33 073,95 грн.

Таким чином, банком порушено вимоги закону щодо ціни, яка є істотною умовою кредитного договору.

По-друге, банк завідомо вніс у договір незаконні умови, маючи за мету збагатитися за її рахунок.

Відповідно за до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Саме проценти є платою за надання основної фінансової послуги - кредитування.

Проте вищевказаним кредитним договором передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 780,37 грн., не зважаючи на те, що надання кредиту є разовою операцією, що підтверджується меморіальним ордером. Таким чином оплату за договором кредиту встановлено двома паралельними способами:

1) щомісячна комісійна винагорода за надання кредитних коштів;

2) проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Проте відповідно до абзацу 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи повязаної особи банку як обовязкову умову надання банківських послуг.

Таким чином, умова кредитного договору про стягнення щомісячної комісії також є нікчемною.

При наданні кредиту банк діє як професійний учасник на ринку фінансових послуг, саме банк розробляє зміст кредитного договору і пропонує його клієнтові, а тому саме на банку лежить основний обовязок по забезпеченню дотримання законності.

Метою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», як сказано в його преамбулі, є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

По-третє, неправомірним є стягнення пені у розмірі 33 069,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, пеня нараховується на прострочену суму за період прострочення, що не може перевищувати 1 рік (365 або 366 календарних днів).

Таким чином, на суму кожного простроченого платежу нараховується неустойка, позовна давність якої в 1 рік починає свій перебіг з дати прострочення такого платежу. Розраховується неустойка від суми кожного простроченого чергового платежу за період прострочення саме для цього платежу. Позивач, всупереч вищевказаним нормам законодавства, нарахував пеню від загальної заборгованості за кредитним договором, в яку включив платежі, прострочені понад 1 рік.

Крім того, банк, звертаючись до суду із вимогою про стягнення з неї пені зазначив лише їх розмір.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Банком не було надано жодних розрахунків пені та розмірів ставок НБУ, що діяли у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до «Судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин», затвердженої суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України « розрахунок пені є обовязком позивача (ст. 10 ЦПК).

Крім того у Памятці клієнта про основні параметри споживчого кредитування ПАТ Банк «ТРАСТ» розмір пені вказаний 0,3 (нуль цілих три десятих) процента від суми прострочених зобовязань за колений день прострочення. Тоді як банком здійснено розрахунок у розмірі 30% від загальної суми кредитної заборгованості.

У постанові від 06.11.2013 року Верховний Суд України зазначив: «правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо». Для розрахунку розміру пені, що стягується, сумою несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, від якого обчислюватиметься пеня, визначена прострочена чергова виплата (і проценти на неї).

Розрахунок пені в розмірі, що передбачений договором П = Сз х Рп х Д : 100, де П - пеня

Рз- розмір заборгованості за період Рп - розмір пені, вказаний у договорі Д - кількість днів прострочки П = Рз х Рп х Д : 100

Навіть беручи до уваги розмір кредитних коштів у сумі 43 596,00 грн. представлених Банком у позові, пеня складає:

З 19.05.2015 року по 17.06.2015 року (30 днів)

П= 1852,37x0,3x30:100 =166, 71 грн.

З 18.06.2015 року по 17.07.2015 року (30 днів)

П= 1852,37x0,3x30:100 =166, 71 грн.

З 18.07.2015 року по 17.08.2015 року (31 днів)

П= 1852,37x0,3x31:100 =172,27 грн.

З 18.08.2015 року по 17.09.2015 року (31 днів)

П= 1852,37x0,3x31:100 =172,27 грн.

З 18.09.2015 року по 19.10.2015 року (32 днів)

П= 1852,37x0,3x32:100 =177,82 грн.

З 20.10.2015 року по 17.11.2015 року (29 днів)

П= 1852,37x0,3x29:100 =161,16 грн.

З 18.11.2015 року по 17.12.2015 року (30 днів)

П= 1852,37x0,3x30:100=166, 71 грн.

З 18.12.2015 року по 18.01,2016 року (32 днів)

П= 1852,37x0,3x32:100 =177,82 грн.

З 19.01,2016 року по 17.02.2016 року (30 днів)

П= 1852,37x0,3x30:100=166,71 грн.

З 18.02.2016 року по 17.03.2016 року (29 днів!

П= 1852,37x0,3x29:100 =161,16 грн.

З 18.03.2016 року по 18.04,2016 року (32 днів!

П= 1852,37x0,3x32:100 =177,82 грн.

З 19.04.20166 року по 29.04.2016 року (11 днів!

П= 1852,37x0,3x11:100 =61,13 грн.

Розмір кредитних коштів, реально отриманих 33 535,38 грн. то розмір пені становить:

33 535,38 грн. х 2028,35 грн. / 43 596,00 грн. = 1560,27 грн.

Крім того, у відповідності до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом не встановлені та не досліджені докази, які б спростовували її позицію.

Такими доказами є заява на видачу готівки № Loan-53502, підписана нею та касиром банку, договір добровільного страхування від нещасних випадків.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не зявилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства Банк «Траст» у судове засідання не зявився, надав суду заперечення на заяву відповідно до яких, 19.09.2016 р. Першотравенським міським судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 186/721/16-ц за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право ... давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення протни клопотань, доводів і міркувань інших осіб...

ПАТ Банк «ТРАСТ» отримало копію заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, відтак надає на адресу суду це письмове заперечення.

Як зазначає ч. 1 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто ч. 1 ст. 232 ЦПК України встановлює три обовязкові умови необхідні для скасування заочного рішення:

1.«поважність неявки відповідача» та «поважність неповідомлення» ним про причину неявки;

2.посилання на «докази що спростовують правильність ухваленого рішення»;

3.«справу вирішено не правильно».

Заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не містить інформації по жодному з цих пунктів.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобовязано добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Відповідач як сторона по справі, логічно має бути зацікавлена в своєчасному та належному захисті своїх інтересів, це стосується як надання доказів, заперечень, пояснень, викладення своїх міркувань щодо позову тощо, так і в отриманні інформації про дату, час, місце розгляду своєї справи, а також інформуванні суду про неможливість прибуття в чергове засідання тощо.

Зазначення заявника про перебування у відрядженні правильності ухваленого рішення не спростовує.

Згідно положень ЦПК України, суд вправі визнати явку особи неповажною.

Заява не містить зазначення доказів на спростування правильності ухваленого рішення, не містить зазначення обставин в чому рішення є неправильним.

Заявник зазначає про отримання кредиту в сумі меншій ніж зазначено в кредитному договорі.

Як вбачається з заяви про надання кредиту на споживчі цілі, позичальником обрано спосіб видачі кредиту (перерахування на поточний рахунок зазначений в Заяві).

З отриманих на власний рахунок 43 596,00 грн. кредитних коштів ОСОБА_4 розпорядилась здійснити оплату послуг страхової компанії, решту коштів зняла готівкою. Зняття готівки є фактом розпорядження коштами але не фактом видачі. Факт видачі кредиту підтверджується копією меморіального ордеру № Loan-53502 від 18.04.2014 р.

Меморіальний ордер не повинен містити підпису ОСОБА_1, як те хибно запевняє боржник.

Відповідно до п. 1.19 1 Закону України від 05.04.2001, № 2346-ІІ1 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Аналогічне визначення поняттю «меморіальний ордер» зазначає «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», що затверджена постановою Національного банку України за № 22 від 21.01.2014 року.

Відповідно до п. 2.1 умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, що є невідємною частиною кредитного договору, договір вважається укладеним з дати акцепту кредитором пропозиції (оферти) клієнта, викладеної в заяві. Кредит надається клієнту шляхом зарахування суми кредиту на рахунок в дату відкриття рахунку.

З приводу нарахування пені боржник хибно зазначає, що пеня нарахована неправильно посилаючись на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Вказаний закон стосується юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. ОСОБА_1 укладала договір як фізична особа тому вказаний закон не поширюється на правовідносини що склались між позивачем й відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осію, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на відсутність підстав перегляду заочного рішення, відсутність доказів що спростовують правильність ухваленого рішення, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення вважає необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, та просить суд відмовити у задоволенні заяви.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії.

Підстави для скасування заочного рішення встановлені статтею 232 ЦПК України, відповідно до вимог якої, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За аналізом ст. 27 ЦПК України, сторони судового процесу зобов'язані надати до суду усі наявні у них докази.

Згідно чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити. Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд при розгляді справи повно та всебічно дослідів усі обставини справи, дав належну оцінку і постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З підстав наведених вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача про перегляд заочного рішення від 19 вересня 2016 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 у заяві не зазначила жодного доказу, який мав би істотне значення для вирішення справи та винесення рішення протилежного заочному.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 231-232, 209, 210, 219 ЦПК України,- суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - в і д м о в и т и.

Згідно ч.4 ст.231 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ: С.С. КРИВОШЕЯ.