Постанова № 62222160, 18.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 року Справа № 904/10221/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Березкіна О.В., Кузнецова І.Л. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.16 р.)

Секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 19.10.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №25/03 від 25.03.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №25/03/1 від 25.03.2016 р.;

представники відповідача-2 та відповідача-3 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. у справі №904/10221/14

за позовом Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development), м. Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ", м.Підгороднє, Дніпропетровська область

до відповідача-2: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 ОСОБА_1", м. Київ

до відповідача-3: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ

про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та інше, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. у справі №904/10221/14 (головуючий колегії ОСОБА_5, судді: Загинайко Т.В., Назаренко Н.Г.) позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження за Договором Застави від 21.10.2011 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлізінвест перед Європейським банком реконструкції та розвитку за Кредитним Договором від 23.09.2011 у розмірі 29 821 249 доларів США 85 центів, а саме всі теперішні та майбутні майнові права та права вимоги щодо банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлізінвест за договорами банківського рахунка та/або банківського вкладу, детальний опис яких наведений у Додатку А до Договору Застави (згідно переліку - а.с.212, т.7); та

- всі інші, не передбачені у Додатку А до Договору Застави, теперішні та майбутні майнові права та права вимоги щодо банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлізінвест, відкритих та що будуть відкриті в майбутньому Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерлізінвест, включаючи права на одержання всіх коштів та процентів на кошти, що внесені на рахунки або в інший спосіб накопичені на них, шляхом відступлення (переведення) на користь Європейського банку реконструкції та розвитку всіх прав Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлізіінвест за рахунками, на які поширюється застава за Договором Застави.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлізінвест на користь Європейського банку реконструкції та розвитку 73080 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Крім того, скаржником зазначено, що судом не перевірено розмір заборгованості за кредитним договором від 23.09.2011 року, в тому числі шляхом призначення судово-економічної експертизи; не враховано, що на момент прийняття оскаржуваного рішення між сторонами у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються справи за позовами Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) до ТОВ "Інтерлізінвест" про звернення стягнення на предмети забезпечувальних обтяжень, що застосовуються внаслідок невиконання ТОВ "Інтерлізінвест" своїх зобов'язань за одним і тим же кредитним договором від 23.09.2011 року та залишено клопотання про зупинення справи без задоволення; вважає, що судом неправильно визначено спосіб звернення стягнення та не зазначено його у рішенні; не прийнято до уваги та не застосовано (невірно застосовано) до спірних правовідносин положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", не досліджено питання щодо розміру та достатності задоволення забезпеченої обтяженням вимоги.

30.09.16р. від ПАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_1" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Європейський банк реконструкції та розвитку у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

03.10.16р. від скаржника надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у відповідача-2 та відповідача-3 інформацію про розмір коштів, що знаходяться на рахунках ТОВ "Інтерлізінвест" (згідно переліку, зазначеному в клопотанні).

Колегією суддів вказане клопотання залишено без задоволення, з посиланням на положення ст..101 ГПК України, оскільки в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, 03.10.16р. від скаржника надійшли наступні клопотання:

- клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке обґрунтовано необхідністю застосування спеціальних знань для встановлення відповідності розрахунків заборгованості, проведених позивачем, умовам кредитного договору;

- клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке обґрунтовано запереченням відповідача-1 у підписанні акту звірки розрахунків між позивачем та відповідачем-1 від 01.03.16р., який є підтвердженням суми заборгованості відповідача-1.

Позивачем 18.10.16р. надано до суду заперечення щодо задоволення заявлених ТОВ "Інтерлізінвест" клопотань.

Клопотання щодо призначення судової економічної експертизи відхилено колегією суддів з огляду на те, що згідно ст.1 Закону України "Про судову експертизу" та роз'яснень, наведених у постанові пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза має призначатися судом тільки у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Колегія суддів такої потреби не вбачає. Матеріали справи дозволяють визначитись щодо розміру заборгованості позичальника та щодо обсягу відповідальності відповідача без залучення для їх оцінки судового експерта.

Клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи відхилено колегією суддів з огляду на те, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків від 01.03.16р. був предметом розгляду по справі № 904/8934/14, яким підтверджено розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

23.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (позичальник) та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) був укладений кредитний договір (номер операції 41567).

Відповідно до п. 3.01 договору, з урахуванням та на умовах цього договору, ЄБРР погодився надати позичальнику кредит на суму, що не перевищуватиме 150 000 000 доларів США, яка складається з:

- траншу І в розмірі, що не перевищує 90 000 000 доларів США та складається з: кредиту А за траншем І в сумі, яка не перевищує 45 000 000 доларів США та кредиту В за траншем І в сумі, яка не перевищує 45 000 000 доларів США;

- за умови надання повідомлення про доступність траншу ІІ, Транш ІІ в розмірі, що не перевищує 60 000 000 доларів США та складається з кредиту А за траншем ІІ в сумі, яка не перевищує 30 000 000 доларів США та кредиту В за траншем ІІ в сумі, яка не перевищує 30000000 доларів США

Відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування отриманим кредитом, повністю повернути його у передбачений кредитним договором термін та виконувати інші передбачені кредитним договором обов'язки (пункти 3.05, 3.06, 3,07 договору).

Кредитний договір залишатиметься в силі до дати закінчення відповідно до договору зобов'язання ЄБРР стосовно здійснення вибірок за цим договором, або якщо це відбудеться пізніше, доти, доки всі грошові кошти, що належать до сплати за цим договором, не будуть виплачені у повному обсязі згідно з його положеннями (п.9.01 договору).

На виконання умов кредитного договору позивач перерахував позичальнику кредитні кошти за траншем І на загальну суму 90 000 000 доларів США, що підтверджується SWIFT-повідомлень позивача про перерахування кредитних коштів позичальнику.

15.10.2014 Позивач звернувся до відповідача-1 з листом, у якому повідомив про існування простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 351 244 доларів США 83 центи, непогашеної основної суми кредиту у розмірі 70 209 249 доларів США та вимагав негайно їх погасити. Докази направлення та отримання вказаного листа знаходяться в матеріалах справи (т. 3 а.с.33-47).

Причиною даного спору є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 23.09.2011 року (зі змінами та доповненнями) в частині повернення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи умов кредитного договору та обставини справи строк повернення кредитних коштів є таким, що настав.

За розрахунком, здійсненим позивачем, станом на 04.03.2015 року (дата останнього збільшення позивачем розміру позовних вимог), заборгованість відповідача-1 за кредитним договором від 23.09.2011 року складає суму у розмірі 73 551 249 доларів США 85 центів, в тому числі: сума основного боргу у розмірі 70 209 249 доларів США, відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 351 244 долари США 83 центи, відсотків за невиконання зобовязань у розмірі 2 990 756 доларів США 2 центи.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

21.10.2011 року між позивачем (далі - заставодержатель) та відповідачем-1 (далі - застоводавцем) укладено договір застави прав на грошові кошти. За змістом розділу А Договору застави, його укладено для забезпечення виконання кредитного договору від 23.09.2011 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, як забезпечення повного та своєчасного виконання заставодавцем його платіжних зобов'язань за кредитним договором, а також за будь-якими іншими договорами, укладеними між заставодержателем та заставодавцем, зі змінами та доповненнями, які можуть час від часу вноситись до таких договорів впродовж строку їх дії, заставодавець цим надає заставодержателю в заставу з найвищим пріоритетом предмет застави, визначений у статті 3.

Згідно з п. 2.1 договору застави, цей договір та застава, створена за цим договором, забезпечують всі поточні та майбутні вимоги заставодержателя щодо виконання заставодавцем всіх його поточних та майбутніх платіжних зобов'язань за кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування, зі змінами та доповненнями, які можуть час від часу вноситись впродовж строку їх дії включаючи, без обмеження:

- погашення на користь заставодержателя основного боргу за кредитним договором в сумі 150 000 000 доларів США;

- сплату на користь заставодержателя процентів, включаючи процентів, нарахованих на прострочені платежі. За ставками, вказаними в кредитному договорі та будь-яких інших договорах фінансування;

- сплату на користь заставодержателя всіх комісійних та інших платежів, визначених кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування;

- сплату на користь заставодержателя всіх штрафних санкцій, які зараз або в майбутньому підлягають або підлягатимуть до сплати на користь заставодержателя відповідно до кредитного договору та будь-яких інших договорів фінансування; сплату будь-яких витрат та видатків, понесених заставодержателем за цим договором.

Терміном виконання забезпечених зобов'язань є 28.03.2019 року, але за умови що термін виконання може бути продовжений чи скорочений відповідно до кредитного договору або будь-яких інших договорів фінансування. Вищезазначене у жодному разі не порушує чинності та/або можливості звернення стягнення на предмет застави за цією заставою, яка не зважаючи на будь-що, залишається повністю чинною та дійсною до дати надання заставодержателем заставодавця письмового підтвердження про повне виконання всіх платіжних зобов'язань заставодавця за кредитним договором та будь-якими іншими договорами фінансування (п.2.2 договору застави).

У пункті 2.3 договору сторони погоджуються, що максимальна сума забезпечених зобов'язань становить 300 000 000,00 доларів США.

Предметом застави за цим договором є всі теперішні та майбутні майнові права та права вимоги заставодавця щодо банківських рахунків заставодавця, за договорами банківського рахунку та/або банківського вкладу, реквізити яких зазначені у Додатку А до цього договору, включаючи права на одержання всіх коштів та процентів на кошти, що внесені на рахунки або в інший спосіб накопичені на них до повного виконання забезпечених зобовязань. (п.3.1 в редакції договір про внесення змін до №2 до договору застави від 21.10.11).

Сторонами підписано додаток А до договору застави, з урахуванням змін та доповнень, згідно з яким погодили опис предмета застави, зокрема перелік рахунків, право вимоги за якими виступають предметом застави.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" унормовано, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

В силу статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі про часткове задоволення позовних вимог, обґрунтовано виходив з того, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, строк сплати якого настав, а тому, звернувши стягнення на предмет застави, обтяжувачем якого є Європейський банк реконструкції та розвитку, послався на правомірність обраного позивачем судового порядку звернення на предмет застави, право на який передбачено пунктом 7.6. договору застави, зокрема, в якому передбачено, що жодне положення цього договору не обмежує право заставодержателя використовувати для здійснення та/або примусової реалізації своїх прав будь-які та усі інші права, засоби судового захисту та процедури, дозволені чинним законодавством, але прямо не передбачені в цьому договорі. Водночас, місцевий суд спростував посилання відповідача на пп.7.1, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 договору застави, в яких визначено порядок звернення на предмет застави у позасудовому порядку, як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки позивач, звернувшись до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет застави, обрав для себе спосіб, передбачений п.7.6 договору застави.

Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8934/14, яке постановою апеляційного господарського суду від 07.06.16р. залишено без змін, звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження (застави) за договором застави рухомого майна від 21.10.2011 року шляхом передачі у власність Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) 2 387 вантажних залізничних вагонів загальною вартістю 43 730 000,00 доларів США в рахунок часткового виконання забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором від 23.09.2011 року, укладеного між Європейським банком реконструкції та розвитку та ТОВ "Інтерлізінвест" у розмірі 73 551 249,85 доларів США.

У зв»язку з тим, що за рішенням суду у справі № 904/8934/14 Позивачеві в рахунок часткового погашення зобов'язання за кредитним договором від 23.09.2011р. у розмірі 73 551 249,85 доларів США, передано у власність майно вартістю 43 730 000,00 доларів США, з набранням чинності рішення у зазначеній справі, зобов'язання Відповідача за кредитним договором вважається виконаним, відповідно на суму вартості, прийнятого Позивачем у власність майна, яке є предметом обтяження.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. у справі №904/8934/14 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року у справі № 904/8934/14 залишити без змін.

Отже, як обґрунтовано визначено господарським судом, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави від 21.10.2011, підлягають задоволенню частково, шляхом звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ Інтерлізінвест перед Європейським банком реконструкції та розвитку за Кредитним Договором від 23.09.2011 року у розмірі 29 821 249,85 доларів США, на всі теперішні та майбутні майнові права та права вимоги щодо банківських рахунків ТОВ Інтерлізінвест за договорами банківського рахунка та/або банківського вкладу, детальний опис яких наведений у Додатку А до Договору Застави.

Крім того, судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 та відповідача-3 виконувати усі та будь-які розпорядження позивача щодо банківських рахунків відповідача-1, з посиланням на не відповідність вимог способам захисту порушеного права, передбачених чинним законодавством України.

Стосовно залишення без задоволення клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі №904/10221/14 у звязку з неможливістю її розгляду до вирішення у встановленому законом порядку повязаної з нею справи №904/10225/14, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності підстав для його задоволення, виходячи з положень ст.79 Господарського процесуального кодексу України, та з того, що результат вирішення справи №904/10225/14, не матиме значення для вирішення спору у справі №904/10221/14, у звязку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Відтак, рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Дніпропетровського області, в звязку з чим підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. у справі №904/10221/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 24.10.2016р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.Л. Кузнецова