Ухвала суду № 62157851, 18.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8837/16-ц Провадження № 22-ц/772/3094/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

при секретарі Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2, про визнання поруки припиненою,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 7 лютого 2008 року між АТ «УкрСиббанк» (нове найменуванні банку ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11295420000. Відповідно до умов кредитного договору банк надав останньому кредит у сумі 100 000 доларів США шляхом зарахування їх на поточний рахунок, а ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1 520 доларів США, але не пізніше 7 лютого 2018 року.

Із метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань, 7 лютого 2016 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобовязання відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором.

Однак, взяті на себе зобовязання ОСОБА_2 належним чином не виконувались, про що останньому та його поручителю банком було направлено відповідні листи-вимоги, які залишились без реагування.

Вважаючи свої права порушеними банк звернувся до суду й просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь кредитну заборгованість, яка станом на 18 квітня 2016 року становила 47977, 26 доларів США заборгованість по кредиту і процентам та 100135, 52 грн. пеня.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «УкрСиббанк» із зустрічним позовом та просила суд визнати припиненою поруку, встановлену вказаним вище договором, оскільки банк своїм листом-вимогою від 17 липня 2009 року, направленою ОСОБА_2, фактично змінив строк повернення кредиту, після чого був зобовязаний звернутись до неї із відповідним позовом протягом шести місяців з дня встановлення нового строку повернення кредиту. Однак, банком цього зроблено не було, внаслідок чого, з огляду на положення ст. 559 ЦК України, порука припинилась.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 6075, 91 доларів США заборгованість по процентам та 24736 грн. 26 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, у решті позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Фактично не погодившись із ухваленим рішенням в частині незадоволених вимог, ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріально та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду в частині задоволених вимог ніким не оскаржується, а тому, з огляду на положення ст. 303 ЦПК України, у цій його частині щодо законності та обґрунтованості не переглядається.

Судом встановлено, що 7 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який з 21 грудня 2009 року змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11295420000 (а.с. 14-17).

Відповідно до умов даного договору АТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит у сумі 100 000,00 доларів США шляхом зарахування їх на поточний рахунок ОСОБА_2

Згідно умов договору ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1520 доларів США, але в будь якому випадку не пізніше 7 лютого 2018 року.

Із метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за договором про надання споживчого кредиту, 7 лютого 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки (а.с. 18), відповідно до умов якого остання взяла на себе зобовязання відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору Позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 07.02.18 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що Позичальник зобовязується погашати кредит та сплачувати нараховані проценти шляхом сплати ануїтетних платежів, розмір яких встановлений згідно із п. 1.2.2 на рахунок, вказаний в пункті 1.2.2 даного договору.

Згідно п. 8.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених договором та/або "Кредитним договором", зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

При цьому банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобовязання, передбаченого договором.

Банк виконав свої зобовязання за кредитним договором, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 100 000,00 доларів США.

ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 18 квітня 2016 року виникла заборгованість: 47977, 26 доларів США по кредиту та процентам, 100135, 52 грн. пеня (а.с. 22-29).

Згідно п. 5.3. кредитного договору у випадку не сплати Позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим Договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов Договору та/або у випадку порушення Позичальником та/або Застовадавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобовязань Позичальника за цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього Договору.

Пунктом 12.1 кредитного договору передбачено, що відповідно до ст., ст. 525, 611 ЦК України Сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Пунктом 4.6. встановлений обовязок Позичальника достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти у випадках встановлених п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього договору та/або порушень істотних умов договору та застосування банком процедури щодо дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 12 цього договору.

17 липня 2009 року в звязку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором щодо щомісячного погашення кредиту банк, скориставшись своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту, направив на його адресу вимогу (заяву) якою змінив термін повернення кредиту та процентів за користування ним на 18 серпня 2009 року (а.с. 91).

У грудні 2009 року банк звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками (а.с. 98-99), який за заявою представника позивача був залишений без розгляду ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 січня 2010 року (а.с. 101).

Встановивши вказані обставини, суд, керуючись ст.ст. 256-258, 261, 265-267, 526, 559, 610 ЦК України, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 41901, 35 доларів США та, відповідно, пені за прострочку погашення кредиту в розмірі 75399 грн. 26 коп., оскільки предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, АТ «УкрСиббанк» відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання та був зобовязаний предявити позов щодо стягнення заборгованості по поверненню кредиту у зазначеному розмірі в строк до 18 серпня 2012 року. Проте банк звернувся з позовом лише в квітні 2016 року, чим порушив строк позовної давності. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ст. 265 ЦК України).

Суд також вірно вирішив вимоги за зустрічним позовом, визнавши договір поруки припиненим, оскільки, як вже було зазначено, банк змінив строк виконання основного зобовязання. Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що договір поруки набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором. Цей пункт договору поруки не свідчить про те, що договором установлений строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, а тому відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлена договором порука припиналась 18 лютого 2010 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, які зводяться до посилань на те, що строк позовної давності повинен був закінчитись 18 серпня 2012 року, однак, боржник 4 вересня 2012 року здійснив платіж на користь банку та по 2 червня 2016 року сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості. Однак дана обставина представником ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду не визнана, а навіть у разі визнання особою зобовязання поза межами спливу позовної давності (загальний строк позовної давності скінчився 18 серпня 2012 року) не є підставою для переривання цього строку, який вже відбувся.

Не можна взяти до уваги довод апеляційної скарги про те, що вказану вище вимогу банку від 17 липня 2009 року не можна вважати такою, що змінює строк виконання основного зобовязання, оскільки вона була відправлена позичальнику рекомендованим листом, а не в порядку п. 6.2. кредитного договору. Зі змісту даної вимоги вбачається, що банк скористався своїм правом і заявив вимогу про дострокове повернення кредиту та плати за кредит. Інша форма направлення та вручення позичальнику такої вимоги не дає підстав для висновку, що строк виконання договору не змінено, оскільки про таку зміну банком було заявлено в письмовій формі та доведено таке рішення до відома ОСОБА_2 засобами поштового звязку. Протилежного, зокрема, що банк не мав на меті вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобовязання, не доведено.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом, і на висновки суду не впливають.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України вказану апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : Ю.Б. Войтко

ОСОБА_4