Рішення № 62063835, 21.09.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.2016р. Справа №905/2260/16

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191129

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

про стягнення 6561,17 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 6561,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №51302875 відповідачем було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційний акт №БН724667/32 від 21.01.2016р.

Наявність вказаних обставин, за твердженням Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», є підставою для стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» збитків у розмірі 6561,17 грн на підставі ст.110 Статуту залізниць України.

Відповідач у судові засідання 06.09.2016р., 21.09.2016р. не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68. Наразі, вказана інформація є актуальною і на момент прийняття рішення у справі.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 28.07.2016р., 09.09.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/2260/16, призначених на 06.09.2016р., 21.09.2016р.

Крім того, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 26.07.2016р., 06.09.2016р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Сторони у судове засідання 21.09.2016р. не з?явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 21.09.2016р. на виклик суду не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно із ухвалою від 06.09.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 21.09.2016р. обов’язковою не визнавалась. Водночас, суд зазначає, що строк розгляду справи мав закінчитись 26.09.2016р., внаслідок чого відкладення судового засідання на іншу дату та завчасне повідомлення учасників спору про наступне судове засідання було неможливим. При цьому, клопотань про продовження строку розгляду спору сторонами заявлено не було.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

16.01.2016р. за залізничною накладною №51302875 Приватне акціонерне товариство «Комсомольське РУ» (вантажовідправник) зі станції відправлення Каракуба Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) у напіввагонах №56174402, №61871638, №55337422, №56060262, №53170510, №56434616 вапняк для флюсування. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №51302875, маса нетто у напіввагоні №56434616 становила 67100 кг.

Як свідчать матеріали справи, вагон №56434616 було прийнято залізницею до перевезення, проте на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний вказаний вагон не прибув, що підтверджується комерційним актом №БН724667/32 від 21.01.2016р.

Крім того, зі змісту останнього вбачається, що по відправленню, вказаному на лицьовому боці акта, зазначено 6 напіввагонів, вантаж вапняк для флюсування; фактично прибуло 5 напіввагонів; вагон відчеплений та буде направлений за досильною накладною.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

За приписами ч.3 п.12 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, неприбуття одного або декількох вагонів (контейнерів) із маршруту (групи), що перевозилися за однією накладною, розглядається як недостача, а не втрата вантажу.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2016р. позивача було зобов’язано надати, в тому числі, досильну накладну, посилання на яку наявне у розділі «Д» комерційного акту №БН724667/32 від 21.01.2016р.

Позивач у письмових поясненнях №09/155 від 15.09.2016р. зазначив, що до теперішнього часу вагон №56434616 не прибув на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач), внаслідок чого виконати вимоги вказаної ухвали суду в цій частині не вбачається можливим.

Крім того, ухвалою господарського суду від 06.09.2016р. у Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було витребувано відомості про місцезнаходження (переміщення) вагону №56434616 в період з 16.01.2016р. по 21.01.2016р., який був направлений за накладною №51302875 зі станції Каракуба Донецької залізниці.

За змістом листа №59/2 від 14.09.2016р. Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вагон №56434616 станом на 17.01.2016р. перебуває на станції Каракуба Донецької залізниці та на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці не направлявся.

В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для будівельних матеріалів (вапняк для флюсування), становить 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах.

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків за відправкою у вагоні №56434616, суд встановив, що вартість недостачі вантажу у вказаному вагоні, складає 6495,33 грн, виходячи з наступного розрахунку:

– вагон №56434616: 67100 кг * 1,5% = 1006,50 кг; 67100 кг – 1006,50 кг = 66093,50 кг; 66093,50 кг : 1000 = 66,09 т; 66,09 т * 98,28 грн = 6495,33 грн, де

67100 кг – маса нетто у напіввагоні №56434616,

1006,50 кг – норма природної втрати,

98,28 грн – вартість 1 т спірного вантажу відповідно до рахунка-фактури №881 від 16.01.2016р.

З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційного акту, суд встановив, що відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Одночасно, приймаючи до уваги, що позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку збитків, суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 6495,33 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами п.4.7 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

За таких обставин, виходячи з того, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в сумі 1378 грн, сплачений Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на підставі платіжного доручення №4500067181 від19.07.2016р., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 6561,17 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 6495,33 грн, а також судовий збір в сумі 1378 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 21.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.09.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця