Постанова № 62005315, 10.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 916/2242/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Жекова В.І.,

суддів: Будішевської Л.О., Туренко В.Б.

(Склад колегії суду визначено згідно з протоколом про автоматичний розподіл судової справи між суддями від 20.09.2016р.)

За участю представників сторін:

Від кредитора "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) - Досковська В.Г., довіреність № 46287/16, дата видачі : 01.06.16;

Від кредитора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Добров Р.М., довіреність № 01-36/19, дата видачі : 21.01.16;

Від кредитора ПАТ "Марфін Банк" - Пушкарська О.В., довіреність № 216, дата видачі : 10.06.16;

Від учасника ТОВ "Наталка-Торгцентр" - Малімонов М.І., довіреність № б/н, дата видачі : 16.06.16;

Від кредитора ПАТ "УкрСиббанк" - Черняков А.В., довіреність № 2080-2081, дата видачі : 06.08.16;

Від кредитора ПАТ "УкрСиббанк" в режимі відеоконференції - Юрченко В.Я., довіреність № 33-21/27318, дата видачі : 03.08.15;

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу

"Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited)

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 08.09.2016 р. (про відмову в задоволенні заяви "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 12-А від 16.08.2013р., укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр").

по справі № 916/2242/13

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд"

за участю кредиторів:

1) ПАТ "УкрСиббанк";

2) ПАТ "Перший Український міжнародний Банк";

3) ТОВ "П'ять континентів ЛТД";

4) ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь";

5) ПП "Компанія "Брейд Груп";

6) Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

7) ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем";

8) ТОВ "ЛІОН-95";

9) ТОВ "Центр-Будінвест";

10) ТОВ "Техноюг";

11) "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited);

12) ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн";

13) ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа";

14) ТОВ "Гала Блейд";

15) ТОВ "Дистриб'ютор Сервіс";

16) Компанія "Правда" у вигляді ТОВ"

17) Комерційна фірма ТОВ "Водограй";

18) ТОВ "Вамос 5";

19) ТОВ "Авіс";

20) Підприємство "Відас";

21)ТОВ "Клуб Сиру";

22) ТОВ "Ексім-Групп";

23) ТОВ "Торговий Дім "Еліт";

24) ПП "Бафало-Снек Груп";

25) ТОВ "Сандора";

26) ТОВ "Агроком";

27) ТОВ "Вітіс Груп";

28) ТОВ "Лан-Україна";

29) ПАТ "Кременчукм'ясо";

30) ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління мін доходів в Одеській області;

31) ТОВ "Арікол";

32) Українсько-Ізраїльське спільне підприємство "Аріель" у формі ТОВ;

33) Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_11

за участю: ТОВ «Наталка-Торгцентр»

за участю розпорядника майна, арбітражного керуючого: Сніткіної І.А.

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2016р., яка надіслана учасникам процесу 26.09.2016р., розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2016р.

04 жовтня 2016 року від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Одеського апеляційного господарського суду через електронну пошту надійшло клопотання, в якому останнє просить провести судове засідання, призначене на 10.10.2016 р. об 11:00 год. в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити Вищому господарському суду України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. клопотання Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про проведення судового засідання 10 жовтня 2016 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції, відповідно до вимог ст. 74-1 ГПК України, задоволено.

Учасники судового процесу, відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України, належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні, що відбулось 10.10.2016р., відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

23.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про визнання товариства банкрутом за правилами ст.ст.2,9,10,11,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обґрунтування заяви ТОВ "Наталка-Трейд" посилалось на те, що на даний час товариство знаходиться в скрутному фінансовому становищі та має заборгованість перед кредиторами у розмірі 2 517 391, 79 грн., що підтверджується виконавчими документами, а саме: рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2013р. у справі №27-16-28/17-929-2011; постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження ВП №34896915 від 26.10.2012р.; рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2013р. у справі №5017/3490/2012; постановою державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП №37223767 від 26.03.2013р.; рішенням господарського суду Одеської області від 06.12.2010р. у справі №8/43-10-3988; постановою державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП №37088683 від 15.01.2013р. (т.1, а.с. 37-63).

У зв'язку з чим учасниками ТОВ "Наталка-Трейд" було прийнято рішення від 19.08.2013р. про звернення до господарського суду Одеської області з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Наталка-Трейд" за правилами ст.205 ГК України, ст.ст.2,9,10,11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2013р. (суддя: Лепеха Г.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» (т.15, а.с. 11-20).

Постановою Господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. (суддя: Лепеха Г.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" та відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд", передбачену ст.ст. 37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича (свідоцтво №269 від 16.04.2013р.); скасовано арешт, накладений на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд", визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припинено повноваження органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Звільнено керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" з роботи, у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута; зобов'язано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" протягом п'ятнадцяти днів передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків, відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України; з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет; зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду відомості про персональний склад членів ліквідаційної комісії; зобов'язано ліквідатора банкрута після завершення усіх розрахунків із кредиторами подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження.

Вищезазначена постанова була оскаржена в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. постанова господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. по справі №916/2242/13 залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення (т.17, а.с. 121-129).

Постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014р. постанова господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. у справі №916/2242/13 залишені без змін (т.19, а.с. 65-71).

14.08.2014р. "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) звернувся до господарського суду Одеської області з заявою в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якій заявник просив (з урахуванням додаткових пояснень до заяви від 18.08.2015 р.) визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень магазину, які в цілому складаються з приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка - Торгцентр", та визнати право власності на нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються з приміщень літ. "А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А, за ТОВ "Наталка - Трейд" та повернути ТОВ "Наталка - Трейд" з чужого незаконного володіння нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються із приміщень літ. "А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А (т.20, а.с. 26-29, т.26, а.с. 188-191).

В обґрунтування заяви, "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited), посилалось на те, що 16.08.2013 року між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким, зокрема, сторони домовились, що ціна відчужуваного майна складає 61 827 600, 00 грн. та покупець (ТОВ "Наталка-Торгцентр") перераховує зазначені грошові кошти на користь ПАТ "Марфін Банк" в день укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу у безготівковому вигляді єдиним платежем. За наслідками укладення вказаного договору новим власником нерухомого майна стало ТОВ "Наталка-Торгцентр", а всі кошти від продажу надійшли ПАТ "Марфін Банк".

Заявник в поданій заяві зазначав, що вказаний договір купівлі-продажу був укладений 16.08.2013 року, а вже 23.08.2013 року банкрут звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто, на думку заявника, рішення про звернення до суду із відповідною заявою було прийнято відразу після реалізації майна. Як зазначав заявник при зверненні до суду, боржник посилався на заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк" у сумі 10173026,89 грн., TOB "Альфа-Торгсервіс Південь" у сумі 7245,92 грн. та грошові вимоги ТОВ "П'ять континентів ЛТД" у сумі 41867, 96 грн., за якими були відкриті виконавчі провадження по стягненню боргу, отже, на думку заявника, боржник знав про наявну заборгованість, проте за рахунок реалізації майна була погашена заборгованість лише перед одним кредитором.

Також, в обґрунтування заяви заявник посилається на те, що за місяць до укладання договору купівлі-продажу директором банкрута був ОСОБА_14, який одночасно був та є єдиним засновником ТОВ "Наталка-Торгцентр", та який, в свою чергу, підписував договір купівлі-продажу нерухомого майна з боку ТОВ "Наталка-Торгцентр".

У зв'язку з чим, "Велгевос Ентерпрайзез Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) вважає, що здійснення оскаржуваного правочину порушує вимоги всіх наявних у справі кредиторів, не тільки з точки зору Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Так, за твердженням заявника, на момент укладання оскаржуваного договору у банкрута існувало безліч відкритих виконавчих проваджень, які залишились без виконання в результаті вчинення правочину на користь третьої особи.

На думку "Велгевос Ентерпрайзез Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідною заявою щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень магазину, який було укладено між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр" від 16.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2015р. по справі №916/2242/13 (суддя Бахарєв Б.О.) в задоволенні заяви "Велгевос Ентерпрайзез Лімітед" про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А від 16.08.2013р., укладеного між ТОВ «Наталка-Трейд» та ТОВ «Наталка-Торгсервіс» - відмовлено (т.26, а.с. 230-236).

Вищезазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. ухвала Господарського суду Одеської області від 27.08.2015р. по справі №916/2242/13 залишена без змін (т.27, а.с. 16-23).

Постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. по справі №916/2242/13 скасована та справа передана на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду (т.28, а.с. 4-10).

При новому апеляційному розгляді, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. ухвала Господарського суду Одеської області від 27.08.2015р. у справі №916/2242/13 залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення (т.28, а.с.106-120).

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що скаржником у своїй апеляційній скарзі та у судовому засідання при викладені своєї правової позиції не доведено, що укладаючи спірний договір ТОВ "Наталка-Трейд" взяло на себе зобов'язання, в результаті чого стало неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Зазначена постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016р. касаційна скарга Компанії "Велгевос Ентерпрайзез Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) задоволена частково; ухвала господарського суду Одеської області від 27.08.2015р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. по справі №916/2242/13 скасовані; справа в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А від 16.08.2013 року, укладеного між ТОВ «Наталка-Трейд» та ТОВ «Наталка-Торгцентр», передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду (т.30, а.с. 101-112).

08.09.2016р. "Велгевос Ентерпрайзез Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) звернувся до господарського суду Одеської області з уточненнями до заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2016р.), в яких просив визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень магазину, які в цілому складаються з приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка - Торгцентр", та визнати право власності на нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються з приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А за ТОВ "Наталка - Трейд", та зобов'язати ТОВ "Наталка - Трейд" повернути з чужого незаконного володіння нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються із приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А (т.31, а.с. 84-89).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2016р. по справі №916/2242/13 (суддя Найфлейш В.Д.) відмовлено в задоволені заяви Велгевос Ентерпрайзес Лімітед з урахуванням уточнень від 18.08.2015 р. та від 08.09.2016 р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12А від 16.08.2013 р., укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ „Наталка-Торгцентр".

Ухвала мотивована відсутністю фактичних обставин, з якими цивільне законодавство та законодавство про банкрутство пов'язує визнання правочину недійсним.

Не погодившись із вказаною ухвалою, "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Одеської області від 08.09.2016р. у справі №916/2242/13 скасувати; прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень магазину, які в цілому складаються з приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка - Торгцентр", та визнати право власності на нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються з приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А, за ТОВ "Наталка - Трейд" та зобов'язати ТОВ "Наталка - Трейд" повернути з чужого незаконного володіння нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються із приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що під час прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для розгляду заяви "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що вказаний договір купівлі-продажу був укладений 16.08.2013 р., а вже 23.08.2013 р. банкрут звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто, на думку скаржника, рішення про звернення до суду із відповідною заявою було прийнято відразу після реалізації майна. Як зазначає апелянт, при зверненні до суду боржник посилався на заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк" у сумі 10173026,89 грн., TOB "Альфа-Торгсервіс Південь" у сумі 7245,92 грн. та грошові вимоги ТОВ "П'ять континентів ЛТД" у сумі 41867, 96 грн., за якими були відкриті виконавчі провадження по стягненню боргу, отже, на думку скаржника, боржник знав про наявну заборгованість, проте за рахунок реалізації майна була погашена заборгованість лише перед одним кредитором.

"Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" наголошує, що за місяць до укладання договору купівлі-продажу директором банкрута був ОСОБА_14, який одночасно був та є єдиним засновником ТОВ "Наталка-Торгцентр" та який, в свою чергу, підписував договір купівлі-продажу нерухомого майна з боку ТОВ "Наталка-Торгцентр".

Апелянт відзначає, що твердження ПАТ "Марфін Банк" стосовно того, що майно знаходилось в іпотеці та було реалізовано за їх згодою (в результаті чого ПАТ "Марфін Банк" отримав грошові кошти в рахунок погашення кредиту) підтверджує той факт, що реалізація нерухомого майна здійснювалась банкрутом на свій власний розсуд, оскільки, з врахуванням абзацу 3 пункту 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Однак, апелянт зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що ПАТ "Марфін Банк" є конкурсним кредитором ТОВ "Наталка-Трейд" з грошовими вимогами до банкрута, які складаються з заборгованості по погашенню тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафу, пені та ін. А наявність договору про розірвання договору іпотеки, укладеного між ПАТ "Марфін Банк" та ТОВ "Наталка-Трейд", підтверджує той факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна всі кредитори, в тому числі і ПАТ "Марфін Банк", мали рівні права щодо задоволення наявної заборгованості. Отже, продаж нерухомого майна був здійснений в результаті ведення господарської діяльності банкрута, а не на підставі вимог Закону України "Про іпотеку", який має вичерпний перелік підстав реалізації майна, що знаходиться в іпотеці.

Таким чином, скаржник вважає, що в результаті здійснення своєї господарської операції боржником не було враховано вимоги інших кредиторів, які існували на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2013р. та продаж майна був здійснений таким чином, який надав змогу ПАТ «Марфін Банк», в порушення інтересів інших кредиторів, заявити в процедурі банкрутства ТОВ «Наталка-Трейд» додаткові вимоги до боржника за тим самим кредитним договором №741/OF від 30.05.2008 р., які не буди покриті вартістю предмета іпотеки.

Також, "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали не будо надано оцінки усім доводам "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед", незважаючи на те, що ВГСУ у своїй постанові від 14.06.2016р. наголошував саме на тому, що під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку усім доводам заявника.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2016р., представник "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" Досковська В.Г. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити на підставах, які викладені в апеляційній скарзі.

До Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в якому, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 08.09.2016р. по справі №916/2242/13 про банкрутство ТОВ «Наталка-Трейд»; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, загальною площею 5186,6, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А, укладений між ТОВ «Наталка-Трейд» та ТОВ «Наталка-Торгцентр», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. 16 серпня 2013 року; зобов'язати ТОВ «Наталка-Торгцентр» повернути нежитлові приміщення магазину, загальною площею: 5186,6 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2016р., представники ПАТ «УкрСиббанк» Черняков А.В. та Юрченко В.Я. підтримали поданий відзив на апеляційну скаргу та просили оскаржувану ухвалу скасувати на підставах, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2016р., представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Добров Р.М. підтримав апеляційну скаргу "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" та просив її задовольнити на підставах, які викладені в апеляційній скарзі "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед".

Представник ПАТ "Марфін Банк" Пушкарська О.В. у судовому засіданні просила оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ТОВ "Наталка-Торгцентр" Малімонов М.І. у судовому засіданні, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив її залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником за всіма правами та зобов'язаннями якого виступає Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", та ТОВ "Наталка-Трейд" був укладений кредитний договір №2741/OF (т.8, а.с.76-80) з додатковими угодами №1 від 06 червня 2008 р. (т.8, а.с. 81), №2 від 25 травня 2009 р. (т.8, а.с. 82-85), №3 від 27 серпня 2009 р. (т.8, а.с.86), №4 від 28 серпня 2009 р. (т.8, а.с.87), №5 від 28 грудня 2009 р. (т.8, а.с.88-90), №6 від 28 жовтня 2010 р. (т.8, а.с.91-93), №7 від 24 грудня 2010 р. (т.8, а.с.94), №8 від 23 травня 2011 р. (т.8, а.с.95-96), №9 від 23 квітня 2012 р. (т.8, а.с.97-99) та №10 від 26 жовтня 2012 р. (т.8, а.с.100) про надання позичальнику на поповнення обігових коштів, придбання нерухомості, на купівлю іноземної валюти (а також витрати, пов'язані з купівлею валюти) з подальшим погашенням заборгованості позичальника за кредитним договором в іноземній валюті, кредиту у вигляді поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 11 300 000,00 доларів США з 30 травня 2008 року і терміном погашення по 29 травня 2018 року включно.

За умовами вищезазначеного договору визначено, що позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в кредитному договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісію, пеню і штрафи та інші платежі, які передбачені кредитним договором. Кредит видавався з можливістю подальшої повної або часткової зміни валюти виконання зобов'язання у національну валюту України, зі сплатою відсотків за користування кредитом, згідно умов кредитного договору.

Пунктом 1.3. кредитного договору №2741/OF передбачено, що видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи письмових повідомлень (заявок) позичальника на отримання траншів за вих. №1/К від 04.06.2008 р. на суму 400 000 доларів США; №2/К від 09.06.2008 р. на суму 305 000,00 доларів США; №3/К від 09.06.2008 р. на суму 4 000 000,00 доларів США; №4/К від 11.06.2008 р. на суму 4 900 000,00 доларів США; №5/К від 23.06.2008 р. на суму 250 000,00 доларів США; №6/К від 25.06.2008 р. на суму 155 000,00 доларів США; №7/К від 04.07.2008 р. на суму 220 000,00 доларів США; №8/К від 29.07.2008 р. на суму 171 000,00 доларів США; №9/К від 18.08.2008 р. на суму 335 000,00 доларів США; №10/К від 18.08.2008 р. на суму 64 000,00 доларів США; №1/06 від 01.06.2009 р. на суму 1 469 873,37 гривень; №2/06 від 26.06.2009 р. на суму 633 675,01 гривень; №3/07 від 30.07.2009 р. на суму 803 654,26 гривень; №4/09 від 02.09.2009 р. на суму 815 345,28 гривень (т.8, а.с. 101-114), на виконання умов кредитного договору на підставі письмових повідомлень (заявок) (відповідно до пункту 1.3. кредитного договору) позичальнику було надано 10 800 000,00 доларів США за валютними траншами та 3 722 547,92 гривень за траншами в національній валюті, що підтверджується виписками за особовими рахунками, що знаходяться у матеріалах справи (т.8, а.с. 115-116).

Відповідно до п.3.2.2 кредитного договору №2741/OF визначено, що позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.5.5 цього договору. Згідно з підпунктом а) пункту 3.3.2 кредитного договору №2741/OF, банк, за своїм розсудом має право змінити умови даного договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за даним договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Пунктом 6.1 кредитного договору №2741/OF передбачено, що при порушенні позичальником термінів та строків повернення кредиту, несвоєчасної сплати відсотків та комісій за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу.

З матеріалів справи вбачається, що, керуючись пунктом 3.3.2. кредитного договору, ПАТ "Марфін Банк" вимагало дострокового повернення банку суми кредиту у повному обсязі, сплати відсотків за фактичний термін його користування, що підтверджується копією вимоги банку за вих. №2505/01 від 12.06.2013 р., на якій міститься відмітка про вручення ТОВ "Наталка-Трейд" (т.8, а.с.140-141), з якої вбачається, що станом на 11.06.2013 р. заборгованість позичальника за кредитним договором склала 13 747 860,04 доларів США та 3 748 392,98 гривень.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником за всіма правами та зобов'язаннями якого виступає ПАТ "Марфін Банк", та ТОВ "Наталка-Трейд" був укладений договір іпотеки, з подальшими договорами про зміни №1 від 26.05.2009 р. (т.8, а.с.123-126), №2 від 29.12.2009 р. (т.8, а.с.127-129), №3 від 28.10.2010 р. (т.8, а.с.130-132), №4 від 23.05.2011 р. (т.8, а.с.133-135), №5 від 23.04.2012 р. (т.8, а.с.136-138), відповідно до умов якого ТОВ "Наталка-Трейд", в забезпечення умов кредитного договору №2741/OF зі всіма додатковими угодами, надає в іпотеку ВАТ "Морський транспортний банк" нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А (т.8, а.с. 117-122).

Відповідно до договору про зміни №5 від 23 квітня 2012 року до вказаного іпотечного договору, крім іншого, встановлено, що за взаємною згодою сторін були внесені зміни у п.1.6. договору іпотеки та викладено його в наступній редакції "1.6. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Іпотекодавець надав Іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються з приміщень за літ. "А", загальною площею 5186,6 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А.

16.08.2013 р. договір іпотеки за взаємною згодою сторін було розірвано (т.8, а.с. 139).

В подальшому, 16 серпня 2013 року між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, та сплачує за них ціну, визначену договором (т.21, а.с. 47-52).

Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав для визнання правочинів здійснених боржником недійсними або спростованими у процедурі банкрутства.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2013 року та зазначає наступне.

Твердження апелянта щодо того, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим є необґрунтованими та такими, що не доводяться матеріалами справи, з наступних обставин.

Так, відповідно до умов спірного договору ТОВ "Наталка-Трейд" передає у власність, а ТОВ "Наталка-Торгцентр" приймає у власність нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, що належать ТОВ "Наталка-Трейд" на праві власності, і сплачує за них ціну, визначену договором.

Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна визначено, що нерухоме майно належить продавцю на підставі свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення магазину (серія САЕ №572802), виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 01 березня 2012 року. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстроване КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 березня 2012 року, реєстраційний номер 23525463, номер запису:692 в книзі: 110неж-72.

Згідно з п.1.3. визначено, що на момент укладення цього договору нерухоме майно обтяжене забороною відчуження та іпотекою, відповідно до Договору іпотеки, укладеного продавцем з ПАТ "Марфін Банк" 12 червня 2008 року. Згода ПАТ „Марфін Банк" на відчуження нерухомого майна надана згідно листа за вх. № 3499/01 від 15.08.2013 р.

Пунктами п.п. 2.1 та 2.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна визначено, що згідно балансової довідки за вих. №166 від 15.08.2013 р. балансова вартість нерухомого майна становить 38 118 472, 61 грн., а сторони домовились, що ціна відчужуваного нерухомого майна становить 61 827 600, 00 грн. Ціна встановлена за згодою сторін з урахуванням звіту про оцінку майна - нежитлових приміщень магазину, загальною площею 5186,6кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, який здійснено незалежним суб'єктом оціночної діяльності ДП "Піккард єнд ко ЛТД" (т.21, а.с. 53-128).

Пунктом 2.3. договору купівлі-продажу нерухомого майна визначено, що сторони домовились, що обов'язок щодо сплати ціни відчужуваного нерухомого майна ТОВ "Наталка-Торгцентр" (покупець) повинен виконати на користь третьої особи ПАТ "Марфін Банк" іпотекодержателя за іпотечним договором, який вказаний у п. 1.3. договору.

Відповідно до п.2.4. договору купівлі-продажу нерухомого майна передбачено, що грошові кошти у сумі 61 827 600 грн. ТОВ "Наталка-Торгцентр" (покупець) сплачує у день укладання цього договору у безготівковому вигляді, єдиним платежем.

Згідно з п. 3.1. визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та нотаріального посвідчення.

У відповідності до положень п.4.1. договору передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розділом 5 договору встановлено, що продавець зобов'язаний попередити покупця про права третіх осіб на нерухоме майно та про наявність недоліків речі, що відчужується, які йому відомі, передати покупцю у власність нерухоме майно, відповідно до умов цього договору. Покупець зобов'язаний здійснити оплату нерухомого майна в строки та в порядку встановлені цим договором, прийняти нерухоме майно на умовах встановлених цим договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що після укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, ТОВ "Наталка-Торгцентр", на підставі пункту 2.3. договору купівлі-продажу нерухомого майна, 16.08.2013 р. перерахувало на користь ПАТ "Марфін Банк" 61 827 600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №996 від 16.08.2013 р. (т.25, а.с. 120), а також випискою по особовому рахунку ПАТ "Марфін Банк" №290992087822 за 16.08.2013 р. (т.25, а.с. 191). Ціна нерухомого майна за договором купівлі-продажу встановлена за згодою сторін з урахуванням звіту про оцінку майна - нежитлових приміщень магазину, загальною площею 5186,6 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, який здійснено незалежним суб'єктом оціночної діяльності ДП „Піккард єнд ко ЛТД" від 26.02.2013 р. та який наявний у матеріалах справи (т.21, а.с. 53-128).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що, досліджуючи правову позицію заявника щодо заявлення додаткових грошових вимог ПАТ "Марфін Банк" до боржника в результаті укладення спірного договору купівлі-продажу, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що дійсно, згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України „Про іпотеку" визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до п. 2.3.6. договору іпотеки від 12.06.2008 р. визначено, що іпотекодавець зобов'язався серед іншого не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найом), у лізинг, у позичку, у спільну діяльність або у безоплатне користування, не здійснювати його відчуження, або інше розпорядження предметом іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя.

Згідно ст. 36 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що положення спеціального законодавства про іпотеку та укладений між сторонами договір іпотеки дозволяють власнику майна відчужувати предмет іпотеки іншій особі за попередньою згодою іпотекодержателя поза межами процедури позасудового врегулювання.

Згідно ч. 4 ст. 591 Цивільного кодексу України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

В данному випадку, з матеріалів справи вбачається, що боржником ТОВ „Наталка - Трейд" до початку процедури позасудового врегулювання вчинено правочин щодо відчуження належного йому майна, яке є предметом іпотеки, за попередньої згоди іпотекодержателя ПАТ „Марфін Банк", згідно листа за вх. № 3499/01 від 15.08.2013 р., що є їх правом і узгоджується з приписами ст. 12 Закону України „Про іпотеку", а також застереженнями п. 2.3.6. договору іпотеки від 20.06.2008 р.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що процедура позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не була ініційована іпотекодержателем ПАТ „Марфін Банк", у зв'язку з чим положення п. 4 ст. 36 Закону України „Про іпотеку" щодо недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання не застосовуються, що дає підстави вважати обґрунтованим пред'явлення ПАТ „Марфін Банк" грошових вимог до боржника ТОВ „Наталка - Трейд", яке, в свою чергу, не являється наслідком відчуження ним майна за договором купівлі-продажу.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ „Наталка-Трейд", який затверджений ухвалою суду від 26.11.2013 р., крім кредитора ПАТ „Марфін Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 39 773 987,11 грн. судом визнані ще 33 кредитора з грошовими вимогами до боржника на суму 85 180 674,17 грн., постановою суду від 11.03.2014 р. про визнання боржника банкрутом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і погасити вимоги кредиторів, і з матеріалів справи вбачається відсутність будь-яких активів для погашення кредиторської заборгованості, тому доводи апелянта Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про те, що зобов'язання перед ПАТ „Марфін Банк" на суму 39 773 987,11 грн. стали результатом неплатоспроможності боржника є необґрунтованими і не відповідають обставинам справи, оскільки наявність зобов'язань перед рештою кредиторів є достатньою підставою неплатоспроможності боржника.

Що ж до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково, суд апеляційної інстанції зазначає, що протягом ліквідаційної процедури вимоги інших кредиторів взагалі не погашались з причин відсутності активів у банкрута, що не пов'язано з пред'явленням грошових вимог з боку ПАТ „Марфін Банк".

Також, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що боржник, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, взяв на себе додаткові зобов'язання, оскільки з вказаного правочину вбачаються тільки зобов'язання боржника з передачі у власність майна іншій особі, що не є обставиною, з якою законодавство про банкрутство пов'язує недійсність правочину, укладеного боржником.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зобов'язання боржника перед ПАТ „Марфін Банк" виникли не в результаті укладення договору купівлі-продажу від 16.08.2013р., а безпосередньо в результаті укладення кредитного договору від 30.05.2008 р., у зв'язку з чим підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу з вказаних обставин відсутні.

Інші підстави визнання недійсним правочину відносно відчуження майна, передбачені ст. 20 Закону, зокрема щодо безоплатного відчуження, або відчуження за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, не підтверджуються матеріалами справи і не зазначаються сторонами, з урахуванням здійснення у повному обсязі оплати за придбане майно з боку покупця в сумі 61 827 600 грн., згідно платіжного доручення №996 від 16.08.2013 р. з урахуванням звіту про оцінку майна незалежного суб'єкту оціночної діяльності ДП „Піккард єнд ко ЛТД" від 26.02.2013 р., а також з урахуванням здійснення оплати за згодою сторін на користь третьої особи, що передбачено положеннями ст. 636 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що господарським судом не встановлено передбачених законодавством про банкрутство обставин визнання недійсним договору купівлі - продажу, укладеного боржником до порушення справи про банкрутство.

Разом з цим, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З огляду на сферу регулювання Закону № 2343-XII загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, встановлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Згідно з частиною другою статті 4 ЦК, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК, порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Таким чином і з огляду на положення статей 4,104,110-112 ЦК, Закон № 2343-XII є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що ЦК імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а, по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія яких поширюються на всю територію України.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що оскільки заява Велгевос Ентерпрайзез Лімітед з урахуванням наступних уточнень містить ознаки оспорюваності правочину за правилами цивільного законодавства, що допускається в межах справи про банкрутство, згідно постанови Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, господарським судом першої інстанції було надано оцінку договору купівлі-продажу від 16.08.2013 р. на предмет дотримання положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Статтею 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до вимог ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 657 Цивільного Кодексу України передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст. 659 Цивільного Кодексу України, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).

Вимоги ст. 636 Цивільного Кодексу України передбачають, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Згідно п. 3.11. вказаної постанови Пленуму роз'яснено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Зазначена правова позиція підтримана також Верховним Судом України згідно Постанови від 13.01.2016 р. по справі № 3-1157гс15.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено обставин, на яких у даному випадку ґрунтується позов.

Таким чином, доводи апелянта, що за місяць до укладення договору купівлі-продажу директором ТОВ "Наталка-Трейд" був ОСОБА_14, який 16.08.2013 р. вже підписував договір купівлі-продажу спірного майна з боку директора ТОВ "Наталка - Торгцентр", що за переконанням заявника свідчить про недійсність договору, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

На органи юридичної особи поширюються положення щодо представництва, зокрема норми ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, згідно постанови від 26.05.2009 р. по справі № 5020-3/328.

Відповідно до приписів статті 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_14 на момент укладення договору є директором покупця ТОВ "Наталка-Торгцентр" і не був одночасно представником продавця ТОВ "Наталка-Трейд", суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що договір підписаний представниками в межах повноважень, у зв'язку з чим підстави визнання його недійсним з цього приводу не вбачаються.

Враховуючи, відсутність фактичних обставин, з якими цивільне законодавство та законодавство про банкрутство пов'язує визнання правочину недійсним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що заява Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12А від 16.08.2013 р., укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ „Наталка-Торгцентр", задоволенню не підлягає.

Отже, твердження апелянта щодо того, що під час прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для розгляду заяви "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо відмови "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) у задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2013р.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана ухвала суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак остання підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 08.09.2016 р. зі справи № 916/2242/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, відповідно до вимог ст. 105 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2016 р.

Головуючий суддя Жеков В. І. Судді Будішевська Л. О. Туренко В. Б.