Постанова № 61938939, 03.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа № 5023/4346/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Острась Н.М.

за участю представників:

представник апелянта - ОСОБА_1 (довіреність № 30-1/2238 від 27.01.16р.),

інші учасники процесу - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Укрсиббанк", м. Харків (вх.№2043 Х/2-8)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.07.2016 р. у справі № 5023/4346/11

за заявою ТОВ "VIP LTD", м. Харків,

до боржника ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про визнання банкрутом,-

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2016 (суддя Суслова В.В.), між іншого, в задоволенні заяви ПАТ "Укрсиббанк" про визнання аукціону і договору купівлі-продажу майна банкрута недійсними - відмовлено. Частково задоволено клопотання ТОВ "АМБРІ" за вх. №21091 про зняття арештів та частково скасовано заходи до забезпечення кредиторських вимог, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року по справі №5023/4346/11, а саме скасовано арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1. Залишено чинними заходи забезпечення кредиторських вимог в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2.

Кредитор - ПАТ "Укрсиббанк" з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить у повному обсязі скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.07.2016 по справі №5023/4346/11, винесену за результатами розгляду заяви ПАТ "Укрсиббанк" про визнання недійсними результату аукціону від 21.12.2012 і договору купівлі-продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 від 28.12.2012, визнання незаконними дій ліквідатора Яновського С.С. з підготовки та організації проведення вказаного аукціону, з урахуванням уточнень до вказаної заяви та правових обґрунтувань. Прийняти по справі нове рішення, яким заяву ПАТ "Укрсиббанк" про визнання аукціону і договору купівлі-продажу недійсними - задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник вважає, що аукціон з реалізації предмету іпотеки проведено з порушенням вимог, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції , що діяла до 19.01.2013, Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки факту відсутності доказів виконання другим учасником аукціону - ТОВ «СЦ-Трейдинг» вимог ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» щодо внесення реєстраційного внеску, 10% початкової ціни об'єкту та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів.

Крім того, скаржник вважає, що судом не надано належної оцінки приписам ч. 8 ст. 16 Закону про малу приватизацію, якою визначено, що інформація щодо переможця аукціону та ціну продажу протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу оприлюднюється в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, в той час як докази здійснення такої публікації в матеріалах справи відсутні.

До того ж, вважає, що оцінку предмета іпотеки здійснено з порушенням ч. 1 ст. 29 Закону про банкрутство, ст.. 12 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» , ст. ст. 1, 3, 29, 56-61 Постанови КМ України №1440 від 10.09.2003, оскільки наданий ліквідатором Клочко О.М. Висновок про вартість майна, не відповідає вимогам, встановленим до складання Звіту про незалежну оцінку майна, а оцінку майна банкрута, що було предметом продажу на аукціоні 21.12.2012, визначено за ліквідаційною вартістю, яка є значно нижчою, ніж її ринкова вартість.

Також зауважує на тому, що в порушення приписів ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство, квартира АДРЕСА_1, яка перебувала у заставі ПАТ «УкрСиббанк» за іпотечним договором, укладеним з боржником на виконання зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту №№ 11309757000, 11309778000, 11309732000 від 07.03.2008, безпідставно включена ліквідатором Яновським С.С. до ліквідаційної маси банкрута, у зв'язку з чим, вважає про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між арбітражним керуючим Яновським С.С. і ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «»Х.О.Г.» недійсним.

Також скаржник вважає, що оспорюваний договір укладено його стороною - ліквідатором Яновським С.С. з порушенням вимог, встановлених ст.. 9 Закону України «Про іпотеку», тобто без згоди іпотекодержателя, а тому є недійсним.

До того ж, зазначає про порушення ліквідатором Яновським С.С. приписів ч. 5, ч. 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство, якою встановлено обов'язок ліквідатора повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.08.2016 року.

17.08.2016 р. за вх. № 8141 ліквідатор Ющенко В.М. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги ПАТ "Укрсиббанк" заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на повне та всебічне дослідження усіх фактичних обставин справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 розгляд справи було відкладено на 21.09.2016 року.

21.09.2016 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Яновського С.С. (вх. 9544) в якому він просив продовжити строк розгляду апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" та відкласти розгляд справи з метою надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи як учаснику провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2, який виконував обов'язки ліквідатора у справі №5023/4346/11 згідно ухвали господарського суду Харківської області від 05.09.2012 року.

21.09.2016 через канцелярію суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від арбітражного керуючого Ющенко В.М. (вх. №9549) в якому вона просить залучити до участі у справі арбітражного керуючого Клочко О.М., продовжити строк розгляду апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" та відкласти розгляд справи для надання можливості виконуючому обов'язки ліквідатора Ющенко В.М. ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Ющенко В.М. в частині залучення до участі у справі арбітражного керуючого Клочко О.М. - відмовлено. Клопотання арбітражного керуючого Ющенко В.М. та арбітражного керуючого Яновського С.С. про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів - задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів - до 14.10.2016 року, а розгляд справи відкладено на 03.10.2016.

У судовому засіданні 03.10.2016 скаржник вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Інші учасники провадження у судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи, що судовий розгляд заяви ПАТ "Укрсиббанк" про визнання аукціону і договору купівлі-продажу майна банкрута недійсними триває з 07.02.2014 року, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи, що інші учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, а явка сторін у судове засідання ухвалою суду від 21.09.2016 не визнавалась обов'язковою, сторони повідомлені, що у разі неявки представників у судове засідання, справа може бути розглянута без їх участі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників провадження в порядку приписів ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 05.09.2012 р. у справі № 5023/4346/11 визнано ФОП ОСОБА_2 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Яновського С.С. (код НОМЕР_1, ліцензія АВ № 592886 від 18.11.2011 р.), якого в строк до 05.03.2013 р. зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " в редакції, чинній після 19.01.2013, зокрема , відповідно ч.1 п.1-1 положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Роз'яснення порядку застосування вказаних норм наведено і в п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)", з урахуванням змін та доповнень до листа.

Так, положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Відтак, оскільки аукціон з продажу майна боржника відбувся 21.12.2012, тобто до набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , у редакції чинній з 19.01.2013, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство ПАТ «УкрСиббанк» є кредитором та учасником у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2, що перебуває в провадженні господарського суду Харківської області.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, визначені нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про визнання недійсними укладених боржником угод, з підстав, визначених, зокрема, нормами ст. ст. 17, 23, 25 вище зазначеним законом про банкрутство, а також з підстав, передбачених нормами цивільного законодавства.

Статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Провадження у даній справі здійснюється за приписами статей 47 - 49 Закону про банкрутство з особливостями банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, у даному випадку, фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно зі ст.24 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.

Відповідно до ст. 25 зазначеного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Приписами ст.З0 Закону про банкрутство передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 15 вересня 2012 року ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Яновським С.С. було видано наказ про утворення комісії та проведення інвентарізацїї майна ФОП ОСОБА_2

28 вересня 2012 року арбітражним керуючим Яновським С.С. складено інвентаризаційний опис основних засобів боржника до якого, між іншого, внесено належну банкруту чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Також ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражним керуючим Яновським С.С. було складено акт про включення майнових активів до ліквідаційної маси, в тому числі, до ліквідаційної маси банкрута - ФОП ОСОБА_2 була включена чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1.

07 листопада 2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражним керуючим Яновським С.С. та ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" було укладено договір №б/н на виконання робіт з незалежної оцінки майна банкрута.

Згідно з висновком від 09.11.2012р. про вартість майна, здійснених суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, вартість чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, складає 153700,00 грн.

10 листопада 2012 року до ліквідатора ФОП ОСОБА_2 - арбітражного керуючого Яновського С.С. звернулось ТОВ "СЦ Трейдінг" в особі директора ОСОБА_7 та Фізична особа - ОСОБА_7 з пропозицією придбати належну банкруту чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. (а.с.114-115 т. 13)

29 листопада 2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражним керуючим Яновським С.С. та товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" було укладено договір №б/н про організацію та проведення аукціону.

30 листопада 2012 року у Всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" №26-2(29) від 30.11.2012 року було опубліковано оголошення про проведення 21.12.2012 року аукціону з продажу майна банкрута - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, з початковою вартістю 153700,00 грн.;

21 грудня 2012 року товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" було складено протокол №1 відповідно до якого ТОВ "Х.О.Г." було визначено переможцем аукціону з продажу чотирьохкімнатні квартири АДРЕСА_1 за ціною 153700,00 грн.

28 грудня 2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражним керуючим Яновським С.С. та ТОВ "Х.О.Г" було укладено договір купівлі продажу чотирьохкімнатні квартири АДРЕСА_1 за ціною 153700,00 грн, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е.

Згідно платіжного доручення №18/07 від 13.08.2013 кошти в розмірі 153700,00 грн., призначення платежу - сплата за договором купівлі-продажу №1942 від 28.12.2012 були перераховані на депозитний рахунок приватного нотаріуса ХМНО Ліпінської І.Е. (а.с. 160 т. 6)

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2014 року кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до господарського суду Харківської області із заявою (вх. №4307 від 07.02.2014) в якій, з урахуваннями наданих суду уточнень від 04.09.2014 (вх. 30420) просив суд:

1) визнати недійсними результати аукціону, проведеного Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» 21.12.2012 за протоколом проведення аукціону №1 з продажу квартири АДРЕСА_1;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між арбітражним керуючим Яновським С.С. і ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Х.О.Г.» 28.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лі пінською І.Е. 28.12.2012 за реєстровим №1942;

3) визнати незаконними дії арбітражного керуючого Яновського С.С., який виконував функції ліквідатора ФОП ОСОБА_2 з 05.09.2012 до 30.07.2013 з підготовки до продажу та продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , з включення до ліквідаційної маси предмета іпотеки, зі зняття обтяжень заборони відчуження за іпотекою 28.12.2012. (а.с. 5-12 т. 7, а.с. 115-125 т. 8)

Обґрунтовуючи доводи заяви (з урахуванням уточнень від 04.09.2014), ПАТ "УкрСиббанк" зауважував на тому, що з документів, долучених до матеріалів справи ліквідатором ФОП ОСОБА_2 Клочко О.М., заявнику стало відомо про відчуження колишнім ліквідатором Яновським С.С. чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за договором, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 в забезпечення виконання ОСОБА_2 обов'язків за договорами про надання споживчих кредитів.

Заявник вважає, що підготовка та проведення 21.12.2012 р аукціону з продажу предмета іпотеки товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» здійснено з порушеннями вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Так, заявник зазначав, що квартира АДРЕСА_1, перебувала у заставі ПАТ «УкрСиббанк» за іпотечним договором, укладеним з боржником на виконання зобов'язань за договорами про надання споживчих кредитів № 11309757000 від 07.03.2008 р. і № 11309732000від 07.03.2008, які отримані ОСОБА_2 як фізичною особою. За таких обставин, в порушення приписів ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство, вказане майно безпідставно включено ліквідатором Яновським С.С. до ліквідаційної маси банкрута.

Крім того, вважав, що оцінку предмета іпотеки здійснено з порушенням ч. 1 ст. 29 Закону про банкрутство, ст. 12 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» , ст. ст. 1, 3, 29, 56-61 Постанови КМ України №1440 від 10.09.2003, оскільки наданий ліквідатором Клочко О.М. Висновок про вартість майна, не відповідає вимогам, встановленим до складання Звіту про незалежну оцінку майна, а оцінку майна банкрута, що було предметом продажу на аукціоні 21.12.2012, безпідставно визначено за ліквідаційною вартістю, яка є значно нижчою, ніж її ринкова вартість, яка визначена, зокрема, Звітом про оцінку вартості майна від 11.02.2008 року в розмірі 521665,00 грн. До того ж, до матеріалів справи ліквідатором Клочко О.М. первісно долучено лише Висновок про вартість майна.

Також зазначав, що ліквідатор Яновський С.С. в силу п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство представляв інтереси ФОП ОСОБА_2 з управління та розпорядження належним їй майном, а тому як представник боржника в процедурі банкрутства повинен був отримати згоду іпотекодержателя - ПАТ «УкрСиббанк» на продаж предмета іпотеки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

Також зазначав що, у порушення ч.2 ст.15 Закону про малу приватизацію, в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» публікації про продаж предмета іпотеки з аукціону саме в Державному інформаційному бюлетені або в газеті «Відомості приватизації» в строк не пізніше ніж за 20 днів до проведення аукціону.

Крім того, зазначав про порушення ліквідатором Яновським С.С. приписів ч. 5, ч. 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство, якою встановлено обов'язок ліквідатора повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також кредитор зазначав, що згідно з протоколом проведення аукціону № 1 від 21.12.2012 р. участь в аукціоні з продажу предмета іпотеки приймали дві юридичні особи: учасник № 1 - ТОВ «СЦ Трейдінг» і учасник № 2 - ТОВ «ВКФ «Х.О.Г», разом з тим, згідно запису в строці протокола аукціону «Пропозиції покупців», зазначено: «Учасник № 1: пропозиція відсутня», отже, пропозицій щодо придбання майна від учасника № 1 - ТОВ «СЦ Трейдінг» не надходило. Також зазначав про факт відсутності доказів виконання другим учасником аукціону - ТОВ «СЦ-Трейдинг» вимог ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» щодо внесення реєстраційного внеску - 10% початкової ціни об'єкту та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, що, на думку заявника, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону, свідчить про порушення правил проведення аукціону.

Вказані обставини заявник вважав такими, що порушують порядок підготовки і проведення аукціону, встановлений ч.З ст.30 Закону про банкрутство, ст.13, ч.4 ст.17 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та впливають на засади прозорості та конкурентності в проведенні тортів, а також на ціну продажу предмета іпотеки, яка за наявності участі інших учасників аукціону могла би бути значно вищою.

До того ж, заявник зазначав, що відповідно до ч.8 ст.16 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» інформація про переможця аукціону і про ціну продажу не пізніше 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, в той час, як в матеріалах справи підтвердження здійснення зазначеної публікації відсутнє.

Крім того, заявник вважає , що ліквідатор Яновський С.С. маючи на меті зняття обтяжень з предмета іпотеки з метою отримання можливості подальшого продажу квартири АДРЕСА_1, що є предметом застави за укладеними ОСОБА_2 кредитними договорами, без погодження з іпотекодержателем, неправомірно надав 28.12.2012 р. нотаріусу в якості підстави для вилучення записів про обтяження предмета іпотеки ухвалу господарського суду, яка на вказану дату вже не діяла, бо роз'яснювала порядок виконання постанови господарського суду Харківської області про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2 від 16.08.2011, яка постановою Вищого господарського суду України 01.03.2012 року була скасована.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд виходив з того, що ліквідатором відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» здійснено інвентаризацію та оцінку майна банкрута та отримано Висновок про оцінку майна від 07.11.2012 р.- чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, складений суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр оцінки та юридичної допомоги»; 29.11.2012 між ліквідатором Яновським С.С. та Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" укладено угоду на організацію та проведення аукціону цього майна; 30.11.2012 у Всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" №26-2 (29) опубліковано оголошення про проведення 21 грудня 2012 року о 15-00 год. аукціону з продажу майна банкрута; 21.12.2012 проведено аукціон, переможцем аукціону з продажу чотирикімнатної квартири № 114, що розташована на 1 поверсі 5 поверхового будинку, загальною площею 76,2 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м. , місцезнаходження - АДРЕСА_1 за ціною 153700,00 грн. визнано ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Х.О.Г.» ; 28.12.2012 між банкрутом - ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Яновського С.С. та ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Х.О.Г.» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 76,2 кв. м., житлова площа 55,3 кв. м., який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е.

Жодних порушень у діях ліквідатора по підготовці до продажу та продажу належного банкруту майна судом не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам справи, а висновки суду не можуть вважатись обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи з урахуванням наявних в матеріалах справи документів та додаткових доказів, наданих учасниками провадження в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегією суддів встановлено наступне.

Статтею 26 Закону про банкрутство встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону N 3795-VI від 22.09.2011), у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом, до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Так, матеріали справи свідчать, що згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», боржник - ОСОБА_2 є власником чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2008 року, реєстровий №162, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шатерніковою Т.М.

07.03.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - Банк) і громадянкою України ОСОБА_2 (далі - позичальник) були укладені Договори про надання споживчого кредиту №№ 11309757000, 11309778000, 11309732000 від 07.03.2008 року. (а.с. 128-150 т. 1)

У відповідності до п. 1.4. Договорів №№ 11309757000, 11309732000 від 07.03.2008 цільове призначення (мета) кредиту - надано Позичальнику для його особистих потреб, а саме: поточні потреби.

Цільове призначення Договору №11309778000 від 07.03.2008 за змістом п. 1.6. - для виконання зобов'язань Позичальника за договором страхування майна Позичальника, яке надано останнім в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком за Кредитним договором - 1 та за цим договором.

За змістом п. 2.1. розділу 2 Договорів №№ 11309757000 та 11309732000 від 07.03.2008, з метою забезпечення виконання Позичальника Банком приймається застава нерухомості, а саме, квартира, що складається з чотирьох кімнат , загальною площею 76,2 кв. м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_2

07.03.2008 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки №166 (надалі - договір іпотеки ) (т.1 а.с. 151-153), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту №№ 11309757000, 11309778000, 11309732000 від 07.03.2008 року передає іпотекодержателю нерухоме майно (предмет іпотеки), що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 та є власністю Іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шатерніковою Т.М. 07.03.2008 року, реєстровий №162. Ринкова вартість предмету іпотеки , згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності становить 521665,00 грн. (пункт 1.1., 1.2. договору іпотеки).

Отже, наявні в матеріалах справі документальні докази свідчать, що у даній справі вимоги банку до ФОП ОСОБА_2 забезпечені договором іпотеки та підтверджують надання боржнику кредитів для споживчих потреб, не пов'язаних із здійсненням ОСОБА_2 підприємницької діяльності. Доказів того, що, вказані споживчі кредити було отримані для здійснення підприємницької діяльності матеріали справи не містять.

Разом з тим, чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, ліквідатором Яновським С.С. було включено до ліквідаційної маси банкрута, про що складено акт про включення майнових активів до ліквідаційної маси. (а.с. 99 т. 13)

З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що майно - чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2008 та перебувала у заставі ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору іпотеки від 07.03.2008 року, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за договорами про надання споживчих кредитів №№ 11309757000, 11309778000, 11309732000 від 07.03.2008, в порушення вимог, встановлених у ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство неправомірно було включено ліквідатором Яновським С.С. до ліквідаційної маси банкрута - ФОП ОСОБА_2, оскільки вказане майно знаходилось у заставі ПАТ «УкрСиббанк» за підставами, не пов'язаними із здійсненням боржником підприємницької діяльності.

Розглядаючи заперечення заявника щодо проведеної ліквідатором оцінки майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону про банкрутство, майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Згідно зі ст.29 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний здійснити оцінку виявленого майна у порядку встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та у відповідності до ст. 30 цього Закону здійснює продаж виявленого майна (рухомого або нерухомого) на відкритих торгах.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий залучає на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

07 листопада 2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражним керуючим Яновським С.С. та ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" було укладено договір №б/н на виконання робіт з незалежної оцінки майна банкрута. (а.с.102, т.7 )

Згідно з висновком ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" який є суб'єктом оціночної діяльності, що підтверджується сертифікатом Фонду державного майна України №9996/1від 24.09.2010 року, оцінювач - ОСОБА_6, від 09.11.2012 ліквідаційна вартість чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, складає 153700,00 грн. (а.с. 105, т. 7).

Згідно зі ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. за № 2658-111 (далі - Закон про оцінку) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Звіт про оцінку майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, виконаний 09 листопада 2012 року ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги", оцінювачем ОСОБА_6, був наданий на неодноразові вимоги суду першої інстанції ліквідатором Ющенко В.В. лише 29.06.2016 року (а.с. 17-30 т. 13).

Дослідженням судом апеляційної інстанції вищевказаних Висновку та Звіту про оцінку майна встановлено, що оцінювачем майна визначалася ліквідаційна вартість об'єкта оцінки. ( а.с.19, т.13).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.11 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна,договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Дослідженням судом апеляційної інстанції умов укладеного 07 листопада 2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражним керуючим Яновським С.С. (замовником) та ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" ( виконавець) договору б/н на виконання робіт з незалежної оцінки майна банкрута, встановлено, що згідно з п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання незалежної оцінки майна - чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 . (а.с.102, т.7 ).

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції , що оскільки строк продажу майна у справі про банкрутство є значно коротшим за звичайних умов, тобто від строку експозиції подібного майна, що зумовлює протягом якого воно може бути продане за ціною , яка дорівнює ринковій вартості, то під час проведення оцінки майна - чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, оцінювач мав право визначити саме ліквідаційну вартість майна, оскільки закон обмежує строк протягом якого має бути продане майна банкрута.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 ст.22 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим законом.

Разом з тим, у Звіті про оцінку майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, від 09 листопада 2012 року оцінювачем зазначено, що об'єкт оцінки відноситься до об'єктів середньо ліквідних , розумний строк експозиції для яких становить 6 місяців, а прискорений строк реалізації - 3 місяці, у зв'язку з чим при визначенні ліквідаційної вартості майна оцінювачем був застосований коефіцієнт зниження 0,5. ( а.с. 29 т.13).

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у Звіті та Висновку про оцінку майна від 09.211.2012 року ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" безпідставно визначена саме ліквідаційна вартість об'єкта оцінки - чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 в сумі 153700грн.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з наявними в матеріалах справи висновком суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 від 08.08.2011р. ринкова вартість об'єкта оцінки - чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 348800 грн. ( а.с. 70 т.1), а згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Харків-експерт ЛТД» від 11.02.2008 р. ринкова вартість чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 521665 грн. ( а.с. 130 т.8).

Також, колегія суддів зазначає, що висновок про оцінку майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, виконаний 09 листопада 2012 року ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги", оцінювачем ОСОБА_6, був наданий до матеріалів справи лише 20.03.2014 року, а Звіт про оцінку вказаного майна - 29.06.2016 року.

Таким чином колегія суддів вважає, що заставний кредитор - ПАТ «Укрсиббанк» не був своєчасно ознайомлений з результатами визначення вартості та оцінки заставного майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, та був позбавлений можливості висловити свої заперечення проти результатів оцінки, замовити його рецензування.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 3-1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як зазначав у заяві ПАТ "Укрсиббанк", про час, місце та умови продажу заставного майна він, як заставний кредитор, ліквідатором Яновським С.С. окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення не повідомлявся.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що доказів, які б підтверджували належне виконання ліквідатором Яновським С.С. вимог вказаних приписів закону та, відповідно, повідомлення заставного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» про час, місце та умови продажу заставного майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що знаходилось у заставі ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору іпотеки №166 від 07.03.2008 укладеного в забезпечення виконання боржником Договорів про надання споживчого кредиту №№ 11309757000, 11309778000, 11309732000 від 07.03.2008, окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, матеріали справи не містять і таких доказів ліквідатором Яновським С.С. не надано.

У частинах 3 та 10 статті 30 Закону про банкрутство встановлено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Отже, порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Виходячи з положень ст.15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову вартість продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації. Зазначена інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців.

Статтею 16 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено умови участі покупців в аукціоні та , зокрема, ч. 3 , ч. 5 ст. 16 визначено, що для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта.

Зазначені грошові кошти вносяться шляхом безготівкового перерахування на відповідний поточний рахунок.

Фізична або юридична особа, яка бажає зареєструватись як учасник аукціону, конкурсу, повинна мати при собі, між іншого, квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта;

В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виконання другим учасником аукціону - ТОВ «СЦ-Трейдинг» вимог ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону про малу приватизацію щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту, що також свідчить про порушення правил проведення аукціону.

Крім того, згідно з протоколом проведення аукціону № 1 від 21.12.2012 р. участь в аукціоні з продажу предмета іпотеки приймали дві юридичні особи: учасник № 1 - ТОВ «СЦ Трейдінг» і учасник № 2 - ТОВ «ВКФ «Х.О.Г», разом з тим, згідно запису в строці протокола аукціону «Пропозиції покупців», зазначено: «Учасник № 1: пропозиція відсутня», отже, пропозицій щодо придбання майна від учасника № 1 - ТОВ «СЦ Трейдінг» не надходило.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що факт відсутності доказів виконання другим учасником аукціону - ТОВ «СЦ-Трейдинг» вимог ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону, свідчить про порушення правил проведення аукціону.

Крім того, у відповідності до ч. 8 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» інформація про ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.

Разом з тим колегія судді зазначає, що докази оприлюднення інформації щодо переможця аукціону та ціну продажу протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу від 28.12.2012 в матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи заявника , що ліквідатор Яновський С.С. маючи на меті зняття обтяжень з предмета іпотеки з метою отримання можливості подальшого продажу квартири АДРЕСА_1, що є предметом застави за укладеними ОСОБА_2 кредитними договорами, без погодження з іпотекодержателем, неправомірно надав 28.12.2012 р. нотаріусу в якості підстави для вилучення записів про обтяження предмета іпотеки ухвалу господарського суду, яка на вказану дату вже не діяла, бо роз'яснювала порядок виконання постанови про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2 від 16.08.2011, яка постановою Вищого господарського суду України 01.03.2012 року була скасована.

Так, згідно даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 2408494, що міститься в матеріалах справи, запис про обтяження предмета іпотеки забороною відчуження було вилучено 28.12.2012 року. (а.с. 140 т. 8)

У відповідності до наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру іпотек № 24564527, запис про обтяження предмета іпотеки іпотекою 28.12.2012 р. також вилучено. (а.с. 141 т. 8)

Підставою вилучення записів про заборону відчуження та про обтяження предмета іпотеки з державних реєстрів зазначено ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2011 р. по справі № 5023/4346/11.

В ході розгляду справи встановлено, що ухвалою господарським судом Харківської області від 16.09.2011 по справі № 5023/4346/11 було надано роз'яснення постанови господарського суду від 16.08.2011, якою ФОП ОСОБА_2 було визнано банкрутом та зазначено, що з прийняттям вказаної постанови всі обмеження щодо розпорядження майном скасовуються.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2012 р. по справі № 5023/4346/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 та постанову господарського суду Харківської області від 16.08.2011 у справі №5023/4346/11 скасовано. Справу №5023/4346/11 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області зі стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Таким чином, постановою ВГСУ від 01.03.2012 встановлено факт незаконності постанови про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом від 16.08.2011 р., а тому ухвала від 16.09..2011 р., якою господарським судом надавалося роз'яснення нотаріусу щодо порядку виконання скасованої як незаконної постанови про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом від 16.08.2011 є неправомірною.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що в день зняття обтяжень - 28.12.2012 р. діяла вже інша постанова господарського суду Харківської області про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2, а саме - постанова від 05.09.2012 р., про що ліквідатор Яновський С.С. був обізнаний, оскільки саме вказаною постановою Яновського С.С. було призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_2

Таким чином, ліквідатор Яновський С.С. надав 28.12.2012 р. нотаріусу в якості підстави для вилучення записів про обтяження предмета іпотеки ухвалу господарського суду, яка на вказану дату вже не діяла, бо роз'яснювала порядок виконання постанови господарського суду від 16.08.2011 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2, яка була скасована постановою ВГСУ 01.03.2012 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заперечуючи проти тверджень заставного кредитора про наявність іпотеки під час відчуження ліквідатором майна банкрута, господарський суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Постановою господарського суду Харківської області від 05.09.2012 було скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Проте, суд апеляційної інстанції із такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає, що посилання суду на абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на підставу припинення іпотеки є неправомірним, оскільки, в даному випадку ідеться про іпотеку, як спосіб забезпечення виконання основного забезпеченого нею зобов'язання, а саме, як встановлено судом першої інстанцій, в іпотеку кредитора - ПАТ «Укрсиббанк» передано майно банкрута - ФОП ОСОБА_2 в забезпечення виконання боржником умов кредитних договорів, факт прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом не є правовою підставою припинення іпотеки.

Також колегія суддів зазначає, що 28 грудня 2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражним керуючим Яновським С.С. та ТОВ "Х.О.Г" було укладено договір купівлі продажу чотирьохкімнатні квартири АДРЕСА_1 за ціною 153700,00 грн, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. (а.с. 115 т. 7). Разом з тим, в порушеня п. 2.1. Договору, кошти в розмірі 153700,00 грн. за договором купівлі-продажу №1942 від 28.12.2012 були перераховані покупцем на депозитний рахунок приватного нотаріуса ХМНО Ліпінської І.Е. лише 13.08.2013 р.(а.с. 160 т. 6)

Розглядаючи подану заставним кредитором заяву про визнання недійсним результатів аукціону та надаючи оцінку дотриманню встановлених законодавством правил проведення аукціону, колегія суддів апеляційної інстанціїї також враховує, що виходячи з загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна.

Колегія суддів наголошує, що при вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону.

Так, як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Харківської області від 05.09.2012 року, якою ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, також зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Яновського С.С. надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, …надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, виконати інші дії.

30.07.2013 року ухвалою господарського суду Харківської області було задоволено скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на дії ліквідатора Яновського С.С., якого усунено від виконання обов'язків ліквідатора банкрута - ФОП ОСОБА_2 та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого арбітражного керуючого Клочко О.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2015 року призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну.

В той же час, матеріали справи підтверджують, що ліквідатором Яновським С.С. в ході здійснення ліквідаційної процедури з моменту призначення та до усунення від виконання обов'язків ліквідатора банкрута ФОП ОСОБА_2 не були надані суду данні про виявлене майно боржника, акти поведеної інвентаризації майна, акти оцінки майна, договори купівлі-продажу майна банкрута. У єдиному наданому суду щомісячному звіти про хід ліквідаційної процедури від 18.06.2013 р. ліквідатор Яновський С.С. не повідомив суд про реалізацію 21.12.2012 р. чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Також, колегія суддів зазначає, що 04.01.2013 ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду з клопотанням про виключення майна банкрута - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 з ліквідаційної маси.

Ліквідатором Яновським С.С. на клопотання ПАТ "УкрСиббанк" був наданий відзив від 13.02.2013 року, в якому ліквідатор також не повідомив ані суд, ані заставного кредитора про реалізацію заставного майна.

В судові засідання щодо розгляду заявленого ПАТ «УкрСиббанк» клопотання, призначені на 13.02.2013, 20.03.2013, 17.04.2013, 18.06.2013 ліквідатор Яновський С.С. не з'являвся.

Як свідчать матеріали справи, документи щодо організації та проведення аукціону від 21.12.2008 з подальшим укладенням з ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Х.О.Г.» договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, були надані до матеріалів справи ліквідатором Клочко С.М. лише 13.11.2013 року (а.с. 105-175 т. 6 ), висновок про оцінку майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 від 09 листопада 2012 року був наданий до матеріалів справи лише 20.03.2014 року (а.с. 89-153 т. 7), а Звіт про оцінку вказаного майна - 29.06.2016 року (а.с. 17 т. 13).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в результаті неповідомлення суду та кредитора про підготовку та проведення реалізації заставного майна шляхом продажу на аукціоні були грубо порушені права заставного кредитора - ПАТ «Укрсиббанк», в тому числі позбавило його можливості оскаржити результати оцінки заставного майна, яка в подальшому була визначена як початкова вартість майна на аукціоні, ставити питання про розірвання укладеного за результатами аукціону договору купівлі-продажу майна боржника, що перебувало у заставі банку, у зв'язку з порушенням термінів оплати за придбане майно, і як наслідок - кошти, отримані від продажу заставного майна, ПАТ «Укрсиббанк» , в заставі якого перебувало реалізоване майно, не отримав.

Статтею 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"(у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) регламентовано, що аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли:

не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої ст. 15 цього Закону, та терміну її опублікування;

об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;

покупець не визнається, як такий згідно з законодавством про приватизацію;

істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" аукціон з продажу майна боржника - ФОП ОСОБА_2, що відбувся 21.12.2012, був проведений з порушенням порядку його підготовки, а саме: безпідставно включено до ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, без належного повідомлення заставного кредитора про час, місце та умови продажу заставного майна. Також встановлені обставини свідчать, що аукціон, проведений Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» 21.12.2012 за протоколом проведення аукціону №1 з продажу квартири АДРЕСА_1 відбувся за відсутністю належної оцінки об'єкту продажу, (звіту про незалежну оцінку з визначення ринкової вартості майна). Крім того, відсутність доказів виконання другим учасником аукціону - ТОВ «СЦ-Трейдинг» вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону, також , на думку колегії суддів апеляційного суду, свідчить про порушення правил проведення аукціону.

Законом про банкрутство також визначено, що у межах справи про банкрутство господарський суд визнає недійсними угоди на спеціальних підставах, які встановлені частиною 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті угоди, які укладені між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації.

Відповідно до ч.10 ст.30 Закону про банкрутство продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі - продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до норм чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012 між арбітражним керуючим Яновським С.С. та ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Х.О.Г.» 28.12.2012 було укладено договір купівлі продажу заставного майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лі пінською І.Е. 28.12.2012 за реєстровим №1942. (а.с. 115 т. 7)

Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а згідно із частиною 3 з цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановлена у справі наявність підстав для визнання недійсними результатів аукціону, проведеного Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» 21.12.2012 за протоколом проведення аукціону №1 з продажу квартири АДРЕСА_1, в свою чергу, є підставою для визнання недійсним укладеного за результатами аукціону договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між арбітражним керуючим Яновським С.С. і ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «»Х.О.Г.» 28.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. 28.12.2012 за реєстровим №1942.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Частиною 4 статті 25 Закону встановлено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Також відповідно до частин 6 , 9 статті 3-1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим законом, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «УкрСиббанк» у заяві 07.02.2014 року з урахуваннями уточнень від 04.09.2014 просив суд, у тому числі : визнати незаконними дії арбітражного керуючого Яновського С.С., який виконував функції ліквідатора ФОП ОСОБА_2 з 05.09.2012 до 30.07.2013 з підготовки до продажу та продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , з включення до ліквідаційної маси предмета іпотеки, зі зняття обтяжень заборони відчуження за іпотекою 28.12.2012.

Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду вищевикладені обставини по справі, колегія суддів вважає про наявність підстав для визнання неправомірними дій ліквідатора ФОП ОСОБА_2 Яновського С.С. під час підготовки до продажу та продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , з включення до ліквідаційної маси предмета іпотеки, зі зняття обтяжень заборони відчуження за іпотекою 28.12.2012.

При цьому колегія суддів враховує, що 30.07.2013 року ухвалою господарського суду Харківської області було задоволено скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на дії ліквідатора Яновського С.С., якого усунено від виконання обов'язків ліквідатора банкрута - ФОП ОСОБА_2 Разом з тим, відповідно до вказаної ухвали, дії ліквідатора Яновського С.С. щодо підготовки до продажу та продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , включення до ліквідаційної маси предмета іпотеки і зняття обтяжень заборони відчуження за іпотекою не були предметом судового розгляду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про безпідставне включення до ліквідаційної маси боржника майна, що не пов'язане із здійсненням ним підприємницької діяльності виходив з того, що п. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (№ 3795-VI від 22.09.2011 року) зазначено про те, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності (до 16.10.2011 року).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції та не погоджується з доводами, викладеними ліквідатором Яновським С.С. та ліквідатором Клочко С.М у наявних в матеріалах справи письмових поясненнях та у відзиві, наданому до суду апеляційної інстанції ліквідатором Ющенко В.М. про те, що оскільки грошове зобов'язання ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ "УкрСиббанк" за Договорами про надання споживчого кредиту №№ 11309757000, 11309778000, 11309732000 від 07.03.2008 виникло до порушення провадження у справі, визнання боржника банкрутом та внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" змін до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому майно банкрута - квартира АДРЕСА_1, виявлене в ході здійсненя ліквідаційної процедури та яке знаходилось у заставі ПАТ "УкрСиббанк" на підставі іпотечного договору №166 від 07.03.2008, укладеного в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вищевказаними договорами про надання споживчого кредиту, правомірно було включено ліквідатором Яновським С.С. до ліквідаційної маси банкрута та реалізовано без повідомлення заставного кредитора про умови, час та місце його реалізації, оскільки підстави щодо виконання вказаних дій, в силу приписів п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" - відсутні.

Колегія суддів зазначає, що 16.10.2011 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (№ 3795-VI від 22.09.2011 року) внесені зміни до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які передбачають, що, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом, до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Крім того , вказаним законом доповнено статтю 3-1 частиною п'ятою, якою встановлено обов'язок арбітражного керуючого повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Листі Верховного суду України у від 01.02.2015 про «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» надано роз'яснення з приводу застосування п. 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (далі Закон № 3795-VI) та зазначено, що прикінцевими положеннями Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1), а його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності (п. 2). Закон № 3795-VI набрав чинності 16 жовтня 2011 р.

Разом із тим необхідно мати на увазі, що оскільки в силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі порушення боржником своїх зобов'язань, то з урахуванням норм ст. 2 ЦПК, ст. 54 Закону № 606-XIV на правовідносини з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, які виникли після 16 жовтня 2011 р., не поширюється норма п. 2 розд. «Прикінцеві положення» Закону № 3795-VI та застосовуються положення ч. 2 ст. 49 Закону «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідних виконавчих дій (постанова Верховного Суду України від 23 квітня 2014 р. у справі № 6-26цс14).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Під негайною дією норми права у часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.

Таким чином, у разі негайної дії норм права застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена пізнішою, яка регулює ті самі суспільні відносини (наприклад, правовідносини з проведення прилюдних торгів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) своїх зобов'язань.

ФОП ОСОБА_2 згідно постанови господарського суду Харківської області від 05.09.2012 р. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

21.12.2012 року майно - чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 та перебувала в заставі ПАТ "УкрСиббанк" на виконання зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту №№ 11309757000, 11309778000, 11309732000 від 07.03.2008 була реалізована на аукціоні.

У постанові від 03.06.2014р. у справі №25/5005/6641/2012|3-24гс14 (надалі - постанова) за заявою ТОВ "Будівельна компанія "Ростбуд" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_15 про визнання банкрутом щодо черговості задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, забезпеченими заставою на підставі договору іпотеки від 28 квітня 2007 року, Верховний суд України не погодився з висновком Вищого господарського суду України, що вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця, задовольняються у третю чергу вимог кредиторів.

Верховний суд України у постанові по даній справі дійшов висновку, що відповідно до частини 7 статті 47 Закону про банкрутство в редакції від 22.09.2011, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, отже положення частини 1 статті 49 Закону про банкрутство про черговість задоволення вимог кредиторів не стосується вимог кредиторів, які забезпечені іпотекою.

Крім того, у постанові Верховного суду від 03.02.2016 у справі №925/639/13 за позовом ПП «Сандра- Ч» до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про припинення дії договору іпотеки, судом надано роз'яснення, що з огляду на те, що підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі є безпосередньо не кредитний договір, а настання певних подій, передбачених договором іпотеки - невиконання забезпечених зобов'язань, наслідком чого було звернення стягнення на предмет іпотеки і його примусове здійснення шляхом проведення прилюдних торгів, слід дійти висновку, що на ці правовідносини як такі, що виникли після 16.10.2011 р., поширюється дія Закону № 3795-VI.

Верховним судом також зазначено, що посилання заявника на те, що під час вирішення спору суди з урахуванням змісту п. 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VI повинні були керуватися нормами попереднього закону при визначенні правових наслідків всіх юридичних фактів, які виникають при розвитку у часі правовідносин сторін за кредитним договором від 03.06.2008 р. і укладеним на забезпечення його виконання іпотечним договором від 05.06.2008 р., не можна вважати обґрунтованими.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пункт 2 зазначених Прикінцевих положень, яким встановлено, що дія Закону № 3795-VI не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, не містить положень, які би вносили зміни до встановлених ст. 5 ЦК України правил про дію актів цивільного законодавства у часі.

Факт виникнення цивільних відносин на підставі кредитного договору і пов'язаного з ним договору іпотеки не обмежує, а навпаки, передбачає їх розвиток у часі на основі того, щоб у силу юридичних фактів, визначених договорами і законодавством, виникали нові права та обов'язки учасників.

За приписами ст. 111-28 висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Також колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи заявника, що публікація щодо продажу майна боржника здійснено з порушенням приписів ч. 2 ст. 15 Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", якою встановлено обов'язок опублікування оголошення в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації, оскільки публікацію оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута здійснено в газеті «Товарообіг та аукціони», яка не є офіційним виданням.

З урахуванням наведених заперечень, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема статтею 30, врегульовано питання оповіщення про продаж майна банкрута - через засоби масової інформації без конкретизації конкретного видання. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", на який посилається заявник, в цьому разі застосовується за аналогією виключно щодо порядку проведення самого конкурсу (аукціону), а не порядку оповіщення про продаж майна банкрута, в тому числі, визначення конкретних друкованих видань, у яких розміщується оголошення.

Крім того, всеукраїнське інформаційне видання «Товарообіг та аукціони» має свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ №18429-7229ПР від 07.12.2011р. та є виданням з інформаційним цільовим призначенням. Сфера розповсюдження - загальнодержавна, категорія читачів - усе населення.

Також, на думку колегії суддів апеляційного суду, є необгрунтованими доводи скаржника що укладення ліквідатором Яновським С.С. договору купівлі - продажу 28.12.2012 відбулось із порушенням вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено право іпотекодавця відчуджувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

В той же час, колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до ч. 1 , 2 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу мана банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, які погоджуються з комітетом кредиторів.

В той же час, виходячи з вимог ст. 30 Закону про банкрутство, який є спеціальним законом по відношенню до інших законодавчих актів, згода іпотекодержателя на реалізацію майна банкрута в процедурі банкрутства Законом не вимагається у зв'язку з пріоритетом норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" над нормами Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи в сукупності встановлені по справі обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ПАТ "Укрсиббанк" про визнання результатів аукціону і договору купівлі-продажу недійсними від 07.02.2014 (вх. №4307) з урахуванням доповнень від 04.09.2014 вх. №30420 та визнання недійсними результатів аукціону, проведеного Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» 21.12.2012 за протоколом проведення аукціону №1 з продажу квартири АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між арбітражним керуючим Яновським С.С. і ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Х.О.Г.» 28.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. 28.12.2012 за реєстровим №1942; визнання неправомірними дій арбітражного керуючого Яновського С.С. з підготовки до продажу та продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , з включення до ліквідаційної маси предмета іпотеки, зі зняття 28.12.2012 заборони відчуження предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскаржуваною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2016 року у справі № 5023/4346/11, у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви ПАТ «Укрсиббанк» про визнання результатів аукціону і договору купівлі-продажу недійсними, частково задоволено клопотання ТОВ «АМБРІ» від 29.06.2016 за вх.№ 21091 про зняття арештів та скасовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2014 по справі №5023/4346/11.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2014 по справі №5023/4346/11 з метою захисту прав та інтересів всіх кредиторів та недопущення зловживань у процедурі банкрутства, в тому числі задоволена заява ПАТ «Укрсиббанк» про забезпечення вимог та накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 зазначено , що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання , за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. ( п.10)

Враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ПАТ «Укрсиббанк» про визнання результатів аукціону і договору купівлі-продажу недійсними, колегія суддів важає що підстави для задоволення клопотання ТОВ «АМБРІ» від 29.06.2016 року за вх.№ 21091 про зняття арештів та скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, вжитих ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2014 по справі №5023/4346/11, на даний час відсутні.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вищезазначена ухвала суду першої інстанції від 13.07.2016 є комплексною і стосується, зокрема, питань залишення чинними заходів забезпечення кредиторських вимог в частині накладення арешту на квартиру квартиру АДРЕСА_2 ; вікладення розгляду заяв ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання торгів і договорів купівлі-продажу майна банкрута недійсними та витребування додаткових пояснень; відкладення розгляду справи та зобовязання ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, тобто містить в собі фактично висновки щодо окремих самостійних проваджень у справі про банкрутство.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, в апеляційній скарзі ПАТ «Уксиббанк» просило ухвалу суду першої інстанції від 13.07.2016р. скасувати повністю, тоді як у мотивувальній частині оскаржувалася лише відмова у задоволенні заяви ПАТ «Укрсиббанк» про визнання недійсними результатів аукціону і договору купівлі-продажу заставного майна - квартири АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом під час розгляду даної справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що мало наслідком прийняття неправомірного рішення у справі, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Укрсиббанк" підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 13.07.2016 у справі № 5023/4346/11 частковому скасуванню з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.3 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Укрсиббанк", м. Харків задовольнити частково.

Скасувати п. 1 та абз. 1 п. 2 ухвали господарського суду Харківської області від 13.07.2016 у справі №5023/4346/11.

Прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ "Укрсиббанк", м. Харків про визнання результатів аукціону і договору купівлі-продажу недійсними від 07.02.2014 (вх. №4307) з урахуванням доповнень від 04.09.2014 (вх. №30420) - задовольнити. Визнати недійсними результати аукціону, проведеного Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» 21.12.2012 за протоколом проведення аукціону №1 з продажу квартири АДРЕСА_1;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між арбітражним керуючим Яновським С.С. і ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Х.О.Г.» 28.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лі пінською І.Е. 28.12.2012 за реєстровим №1942;

Визнати неправомірними дії арбітражного керуючого Яновського С.С. з підготовки до продажу та продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 з включення до ліквідаційної маси предмета іпотеки, зі зняття 28.12.2012 заборони відчуження предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні клопотання ТОВ «АМБРІ» в частині скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, вжитих ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2014 по справі №5023/4346/11- відмовити.

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 13.07.2016 р. у справі № 5023/4346/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Здоровко Л.М.,

Суддя Шутенко І.А.