Ухвала суду № 61567641, 15.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

15 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Крижанівської Г.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», тертя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору відступлення права вимоги,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - ЗахаркевичаОлексія Миколайовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року,

встановила:

у березні 2015 р. позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 р. та договір відступлення права вимоги від 26.11.2010 р., укладені між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 р. позов було задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Захаркевич О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач при зверненні до суду з позовом, обґрунтовувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько - ОСОБА_4 помер і вона як спадкоємець звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка складається із земельної ділянки та жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заповіту від 14.01.2000 р. Після відкриття спадкової справи їй стало відомо, що вказане майно є іпотечним, оскільки ОСОБА_4 був іпотекодавцем за Договором іпотеки (майнової поруки) від 14.11.2007 р., укладеним на забезпечення виконання Кредитного договору, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 Також вона дізналась, що 26.11.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги, відповідно до яких банк відступив своє право вимоги, в тому числі за вказаним вище Кредитним договором. Вказані договори позивач вважає недійсними, оскільки боргові зобов'язання виражені в іноземній валюті, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є банківською установою та не може надати фінансові послуги, договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і за договором факторингу не може бути передані право вимоги за борговими зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 р. позов було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, на момент укладення оспорюваних договорів було чинним Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №213 від 03.04.209 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», згідно якого існувала заборона на укладення віднесених до послуг факторингу операцій з фінансовими активами до боржників - фізичних осіб, а також відповідачами не доведено спрямованість сторін на реальне настання правових наслідків за цими договорами.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 203, 215, 1077, 1078 ЦК України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Посилання представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ту обставину, що позивач не має права оспорювати вказані договори, є необґрунтованими, оскільки вона як спадкоємець подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту і приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу було відкрито спадкову справу №17/2010. 24.01.2011 р. представник ПАТ «ОТП Банк» -Ващук А.С. подав заяву про наявність боргових зобов'язань у ОСОБА_4, зазначаючи про наявність Договору іпотеки (майнової поруки), укладеного між ним та ОСОБА_4, заборгованості по кредитному договору від 14.11.2007 р. (а/с 8). В цій заяві представник просив також повідомити спадкоємців про наявні боргові зобов'язання та повідомити ПАТ «ОТП Банк» про перелік осіб, які подали у встановлений законом термін заяви про прийняття спадщини. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Також в даній заяві представник ПАТ «ОТП Банк» не зазначив про укладення ним 26.11.2010 р. договору купівлі-продажу кредитного портфелю та Договору відступлення права вимоги, що також свідчить про те, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України.

В ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено право на здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Згідно ст. 23 цього Закону державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2010 року № 157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Зазначеним законом визначено, що виключне право та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюється законами та нормативно-правовими актами державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

В п. 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, визначено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому,до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Згідно пп. «а» пункту 2 ст. 1 Конвенції Міжнародного інституту уніфікації приватного права (УНІДРУА) про міжнародний факторинг визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною ( позичальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями ( боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

Зміни до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №231 від 03.04.2009 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» були внесені Розпорядженням комісії №352 від 06.02.2014 р., а тому передача права вимоги, яка виникне в майбутньому, могла мати місце до суб'єкта господарювання станом на 26.11.2010 р.

Таким чином, судом було першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Захаркевича Олексія Миколайовича відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 752/3873/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8267/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Антонова Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.