Ухвала суду № 59108668, 30.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Київ К/800/5973/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Латишевій Л.П.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:Макаренка С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року

у справі №2а/0570/13476/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи податкового органу провели камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої було складено акт від 07 вересня 2012 року № 346/15-17/1-1-00191129, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме - позивачем не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 374 932,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 374 932,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про не підтвердження суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 374 932,00 грн. належними платіжними документами, оскільки у платіжних дорученнях не зазначено період, в якому отримані товари. Відповідач при цьому вказує на порушення позивачем вимог пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правильності обчислення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість в ціні постачальникам товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 347 552 460,00 грн.

З розрахункових документів (платіжних доручень), які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачем у червні 2012 року здійснена оплата товарів (послуг) постачальникам на загальну суму 1 434 325 704,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 195 486 193,00 грн.

Різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у червні 2012 року має від'ємне значення та становить 194 818 701,00 грн. (рядок 19). Дана сума зарахована платником податків до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 20.2).

Сума фактично сплаченого позивачем постачальникам податку на додану вартість в ціні товару у червні 2012 року у розмірі 194 818 701,00 грн., яка включена позивачем до складу від'ємного значення червня 2012 року та зарахована до складу податкового кредиту липня 2012 року, підтверджена відповідними платіжними документами, податковими накладними.

За наслідками господарської діяльності у липні 2012 року позивачем 18 серпня 2012 року подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість, в якій позивачем задекларований залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 194 818 701,00 грн. (рядок 21). З урахуванням відсутності позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням сум податку, яка підлягає сплати до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 194 818 701,00 грн. (рядок 22). Розрахована позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року на рахунок платника у банку складає 194 818 701,00 грн. (рядки 23, 23.1).

Для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2012 року позивачем поданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість (додаток Д1), довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу.

За приписами пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктом 200.4 вказаної статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктами 200.6 - 200.8 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що залишок від'ємного значення податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення оплати за товар у будь-який попередній податковий період, а не лише у період, який передував звітному.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового кредиту, сформованого позивачем у червні 2012 року, за результатами здійснення господарської діяльності з контрагентами, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які відображені позивачем у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року.

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у червні 2012 року у повному обсязі покриває суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 194 818 701,00 грн., що підтверджує право позивача на отримання заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у декларації за липень 2012 року у вказаній сумі, у тому числі у розмірі 374 932,00 грн., яка зменшена відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, висновки судів попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обгрунтованими.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі №2а/0570/13476/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.