Рішення № 58969429, 15.03.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3799/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року

Рівненський міський суд

в особі :судді Діонісьєвої Н.М.

при секретарі Краглевич Ю.О.

з участю представника відповідача-позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» , ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

В Рівненський міський суд звернувся ПАТ «УкрСиббанк» (надалі - ОСОБА_4) до ОСОБА_3 (надалі Боржник або Позичальник), ОСОБА_1 (надалі - Поручитель) про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

У позові зазначив, що 27 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11190201000 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 15000, 00 дол. США, а остання зобовязалася щомісячно повертати наданий кредит у обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 23 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. Додатковими угодами №1 від 30 березня 2009 року, №2 від 25 травня 2009 року, № 2 від 26 березня 2010 року був змінений графік погашення кредиту.

За користування кредитними коштами ОСОБА_3 зобовязалася сплатити проценти у розмірі 13, 00 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін у розмірі, збільшеному вдвічі. Проценти нараховуються та сплачуються в порядку, передбаченому п.1.3., п. 5.2. кредитного договору.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань Позичальника за Кредитним договором, 27 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №130141 (надалі Договір поруки).

Всупереч умов Кредитного договору ОСОБА_3 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам з березня 2012 року, чим тривалий час порушує взяті на себе договірні зобовязання.

Відповідно до умов розділу 6 Кредитного договору та п. 2.2. Договору поруки ПАТ «УкрСиббанк» направив ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вимоги від 21 січня 2014 року за № 30-11/7877 та №30-11/7878 про усунення порушення умов кредитного договору.

Однак відповідачі вимоги Банку не виконали.

Станом на 25 лютого 2014 року заборгованість за Кредитним договором складає 15158, 65 дол. США, що за курсом БУ станом на 25 лютого 2014 року 9.0377 грн. за 1 дол. США еквівалентно 136999,33 грн., що підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_3 на 25 лютого 2014 року за кредитним договором №0011190201000 (Далі Розрахунок №1).

В обґрунтування зазначеного, позивач посилався на ст.ст. 525, 526, 530, 553, 554, 589, 590, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

В подальшому, представник ПАТ «УкрСиббанк» подав клопотання про збільшення позовних вимог та заяву про уточненя розміру позовних вимог, де просив стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Кредитним договором в розмірі16 387 дол. США 61 центів, з яких: 11359,03 дол. США кредитна заборгованість; 5028,58 дол. США - заборгованість по процентам; 13315, 67 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 12945, 20 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, що підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_3 на 15 січня 2015 року за кредитним договором №0011190201000 (Далі Розрахунок №2) та стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі2 847, 14 грн.

На обгрунтування розміру заборгованості за Кредитним договором, представник Банку подав листи № 180744 від 22 лютого 2008 року, №36556 ДР від 13 липня 2008 року, №79766 ДР від 26 липня 2008 року на імя ОСОБА_3, про те, що з 12 березня 2008 року АКІБ «УкСиббанк» запроваджує нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки, а також з 01 липня 2008 року збільшує процентну ставку користування кредитними коштами (сумою основного боргу) на 2 процента річних та листи за №40603 ДР від 13 червня 2008 року, № НОМЕР_1 від 26 липня 2008 року на імя ОСОБА_1, про те, що ОСОБА_4, керуючись Кредитним договором та ст.651 ЦК України змінює відсоткову ставку за користування кредитними коштами, а саме строковою сумою основного боргу за вказаним договором і з 01 липня 2008 року збільшує процентну ставку користування кредитними коштами (сумою основного боргу) на 2 процента річних.

В ході розгляду справи, представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив їх задовольнити.

В подальшому, 04 листопада 2015 року представник ПАТ «УкрСиббанк» подав до суду заяву про те, що при здійсненні розрахунку заборгованості Банком за Кредитним договором, відбувся технічний збій, у звязку з чим розрахунок заборгованості проведено з помилками, а для виправлення помилки необхідний час, та висловив прохання оголосити перерву для надання можливості представнику ПАТ «УкрСиббанк» надати суду розрахунок заборгованості за Кредитним договором, який здійснено відповідно до умов Кредитного договору.

03 грудня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» подав заяву про уточнення позовних вимог де просив стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Кредитним договором в розмірі 16492, 60 дол. США, з яких: 10 469,63 дол. США - кредитна заборгованість; 6 022,97 дол. США - заборгованість по процентам, що підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_3 на 04 листопада 2015 року за кредитним договором №0011190201000 (Розрахунок №3) та стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2 847, 14 грн.

Представник Відповідача за первісним позовом, ОСОБА_1 ОСОБА_2 позов не визнала та подала до суду заперечення в яких зазначила, що Розрахунок №1, Розрахунок №2 є необґрунтованими, відомості, викладені в них щодо суми заборгованості та достовірності інших показників є сумнівними, суперечать укладеному ОСОБА_3Я та АКІБ «УкрСиббанк» Кредитному договору.

Крім того, звернула увагу суду на те, що первинним позивачем, на підтвердження обґрунтованості розрахунків заборгованості та дотримання ним порядку зміни (збільшення) відсоткової ставки за користування кредитними коштами, встановленими розділом 5 Кредитного договору, не надано доказів направлення ОСОБА_3 та отримання нею листів, зокрема, № 180744 від 22 лютого 2008 року, №36556 ДР від 13 липня 2008 року, №79766 ДР від 26 липня 2008 року, оскільки вказані листи Баком направлено на адресу: АДРЕСА_1, натомість адресою проживання ОСОБА_3 у Кредитному договорі вказана адреса: АДРЕСА_2. Крім того первинним позивачем не надано підтвердження згоди ОСОБА_1 на збільшення Банком відсоткової ставки за користування ОСОБА_3 кредитними коштами на 2 процента річних, встановлені Банком в односторонньому порядку, відповідно до листів №40603 ДР від 13 червня 2008 року, № НОМЕР_1 від 26 липня 2008 року, що є в матеріалах справи. Отже Банком з 01 липня 2008 року в односторонньому порядку, в порушення умов Розділу 5 Кредитного договору було здійснено зміну відсоткової ставки в сторону збільшення, без належного повідомлення Боржника, а також в порушення п.2.1 Договору поруки збільшено відповідальність поручителя без його згоди. Факт збільшення Банком нарахування відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 01 липня 2008 року підтверджується Розрахунком №1, Розрахунком №2.

ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовомдоПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнаннядоговорупоруки№130141від 27 липня 2007 року припиненим.

Пунктом 3.1. Договору Поруки Розділу 3 «Строк дії Договору і порядок його припинення» встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань Боржника за Основним договором, отже, строку дії Договору поруки його сторонами не було встановлено.

Згідно п.7.7 Кредитного договору (Основного зобовязання) строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладання (дати підписання Договору Сторонами) до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Отже, строку основного зобовязання за Кредитним договором його сторонами також не було встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги, згідно порядку визначеному п.6.1.2.Кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зазначила, що ПАТ «УкрСиббанк» визнано в позовній заяві, а також підтверджено Довідкою-розрахунком заборгованості, поданої первинним позивачем в якості доказу, що ОСОБА_3, як боржник за основним зобовязанням, взяті на себе зобовязання щодо повернення коштів і сплати процентів за кредитом, встановлених Графіком погашення кредиту, не виконала, внаслідок чого з березня 2012 року утворилась заборгованість. Тобто ПАТ «УкрСиббанк» визнав, що у нього з березня 2012 року виникло право вимоги до ОСОБА_3 ОСОБА_4 вимогу до ОСОБА_1, як поручителя, ПАТ «Укрсиббанк» предявив лише 07 березня 2014 року, а саме: після спливу передбаченого законодавством 6-місячного строку для предявлення ним вимоги до поручителя з моменту настання у нього такого права.

Вважає, що з вересня 2012 Договір поруки є припиненим, але, оскільки останній цього не визнає, то зазначене повинно бути встановлено судом.

Також пунктом 2.1 Договору поруки було встановлено, що кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

Однак, всупереч п.2.1. Договору поруки сторони Кредитного договору без її згоди та відома пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 10 січня 2011 року встановили, що за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.

Зазначене свідчить, що відповідачі за зустрічним позовом змінили умови основного зобовязання без відома та згоди Поручителя, внаслідок чого обсяг її відповідальності перед ПАТ «УкрСиббанк» збільшився.

ОСОБА_4, при укладанні Договору поруки вона не розраховувала на подальше збільшення її відповідальності перед ПАТ «УкрСиббанк».

В обґрунтування зазначеного, позивач за зустрічним позовом посилалась на ст.ст. 13, 251, 252, 525, 526, 553, 559, 611, 1048,1050 ЦК Ураїни.

В ході розгляду справи, представник Поручителя ОСОБА_2 зазначила, що всупереч умовам п. 2.1 Договору поруки з 01 липня 2008 року Банком, в односторонньому порядку, збільшено процентну ставку з 13% на 15% річних, що підтверджується листом № НОМЕР_2 від 13 червня 2008 року, який, відповідно до наявного в матеріалах справи корінця отримання рекомендованого листа, отримано ОСОБА_1 30 серпня 2008 року.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_4 в односторонньому порядку змінив умови основного зобовязання без згоди Поручителя ще з 01 липня 2008 року, внаслідок чого обсяг відповідальності останньої, перед ПАТ «УкрСиббанк», було збільшено без достатньої правової підстави. Факт збільшення Банком відсоткової ставки підтверджується також Розрахуками № 1 та № 2.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» зустрічний позов ОСОБА_1 не визнав, подав до суду письмові заперечення, де зазначив, що можливість збільшення відсоткової ставки передбачена п.п.1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору, п.п.1.2., 5.1. Договору Поруки і п. 2 Додаткової угоди №2 від 26 березня 2010 року до Договору поруки і, підписавши дані угоди, Поручитель визнав, що йому відомі про ці умови договору і він з ними погодився. Крім того, зазначив, що твердження ОСОБА_1 «про відсутність строку виконання основного зобовязання» є необґрунтованим, оскільки п. 1.2. Договору пору встановлено, що термін виконання основного зобовязання є 23 липня 2018 року.

Розгляд справи призначався неодноразово.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач по первинному та зустрічному позовах -ОСОБА_3 повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду справи, до суду не зявилась з невідомих причин, тому суд розглядає справу за її відсутності.

Відповідач по первинному та позивач по зустрічному позовах- Терещук Л.Я. повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду справи, до суду не зявилась з невідомих причин, тому суд розглядає справу за її відсутності.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, в судовому засіданні, протии первісного позову заперечила, позовні вимоги по зазначеному позову вважає безпідставними та необгрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають, зустрічний позов просила задоволити в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна та зустрічна позовна заяви, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що зустрічний позов підлягає до задоволення, а в первісному позові слід відмовити з наступних підстав.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.212 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.60 ЦПК України - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновківекспертів.

Судом встановлено, що 27 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11190201000 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 15000, 00 дол. США а остання зобовязалася щомісячно повертати наданий кредит у обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 23 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами ОСОБА_3 зобовязалася сплатити проценти у розмірі 13, 00 % річних. Проценти нараховуються та сплачуються в порядку, передбаченому п.1.3., п. 5.2 Кредитного договору. Строк дії Кредитного договору встановлено у п.7.7.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_3 за Кредитним договором, 27 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №130141 (надалі Договір поруки).

27 липня 2007 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року (надалі Додаткова угода №1).

Додатковими угодами до Кредитного договору №1 від 30 березня 2009 року, №2 від 25 травня 2009 року, № 2 від 26 березня 2010 року, укладеними ОСОБА_3 та Банком був змінений графік погашення кредиту. При чому, строк повернення кредиту, встановлений п.1.2.2. Кредитного договору залишився незмінним.

26 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поруки №130141 від 27 липня 2007 року (згода забезпечувати змінене зобовязання).

10 січня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №11190201001 від 27 липня 2007 року від 26 березня 2010 року (щодо зміни процентної ставки по кредиту за основною сумою боргу).

В ході розгляду справи, 14 жовтня 2014 року ухвалою суду було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по справі та зобовязано ПАТ «УкрСиббанк» надати суду оригінал видаткового касового ордеру, який підтверджує видачу кредитних коштів за кредитним договором № 11190201000 з рахунку ОСОБА_3 № 26208042350100 у сумі 15 000,00 доларів США, оригіналу договору про відкриття ОСОБА_3 поточного рахунку № 26208042350100, оригінал виписки з рахунків № 26208042350100 та № 3739111190201 в АКІБ «УкрСиббанк в період з 27 липня 2007 року по 01 квітня 2014 року, оригінал заявки ОСОБА_3 на видачу їй готівкових коштів з рахунку № 26208042350100.

Всупереч вимогам ст. 14 ЦПК України, зазначена ухвала суду Банком виконана частково.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України особи які не мають можливість подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобовязані повідомити про це суд із зазначенням причин, протягом пяти днів, з дня отримання ухвали.

Всупереч ч.ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК України ПАТ «УкрСиббанк» вищевказані норми процесуального закону не виконав.

ОСОБА_4, відповідно до положень ч. 2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не повязані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них, або визнав свій борг.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладеним в письмовій формі, рішення суду не може гуртуватись на свідченнях свідків, для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не бере до уваги пояснення представника ПАТ «УкрСиббанк» про те, що надати суду видатковий касовий ордер, який би підтверджував факт видачі ОСОБА_3 кредитних коштів, не є можливим в звязку з його знищенням за терміном зберігання, встановленому нормативними актами НБ України, оскільки відповідно до п.7.2. Кредитного договору, ОСОБА_4 самостійно веде облік, здійснює розрахунки заборгованості Позичальника відповідно до вимог законодавства України та умов Договору. У разі наявності спору між Сторонами, в якості письмових доказів невиконання зобовязань Позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан рахунків, первинні документи (платіжні доручення Позичальника), дані балансу, надані Банком, тощо.

Оскільки п. 1.2.2 Кредитного договору, встановлено зобовязання Позичальника повернути кредит у повному обсязі, не пізніше 23 липня 2018 року, то вказані в п. 7.2. Кредитного договору, письмові докази відповідно до вимог ст. 13 ЦК України, ОСОБА_4 зобовязаний був зберігати до вищевказаної дати, незалежно від термінів зберігання, встановлених НБ України.

ОСОБА_4 не виконав рішення суду та умови Кредитного договору і не надав в якості доказу, на підтвердження своїх позовних вимог, оригінал видаткового касового ордеру, який підтверджував би видачу кредитних коштів за кредитним договором № 11190201000 з рахунку ОСОБА_3 № 26208042350100 у сумі 15 000,00 доларів США, оригінал виписки з рахунків № 26208042350100 та № 3739111190201 в АКІБ «УкрСиббанк в період з 27 липня 2007 року по 01 квітня 2014 року, оригінал заявки ОСОБА_3 на видачу їй готівкових коштів з рахунку № 26208042350100, первинні документи (платіжні доручення Позичальника), дані балансу, які б підтверджували проведення фінансової операції по видачі та поверненню кредитних коштів. Крім того, Банком не надано доказів знищення цих документів.

Оскільки Кредитний договір за своєю юридичною природою є реально-консенсуальним договором, то суд не має можливості, з наявних у справі матеріалів, встановити зміст правовідносин між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк», як того вимагають приписи ст. ст. 212, 214 ЦПК України.

Крім того, ПАТ «УкрСиббанк» своєю заявою, поданною до суду 04 листопада 2015 року, визнав розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_3 таким, що проведено з помилками.

Дана заява свідчить про обгрунтованість доводів представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, що Довідки-розрахунки №1, №2, подані ПАТ «УкрСиббанк» до позовної заяви та до клопотання про збільшення позовних вимог є необґрунтованими, відомості, викладені в них щодо суми заборгованості та достовірності інших показників цих довідок є сумнівними, суперечать укладеному ОСОБА_3Я та АКІБ «УкрСиббанк» Кредитному договору.

Отже, ПАТ «УкрСиббанк», керуючись ст. 10, ч. 2 ст. 11 ЦПК України, не довів наявність та розмір заборгованості за Кредитним договором.

Розрахунок №3 не є допустимим доказом по справі, оскільки її зміст та виклад суперечить вимогам ч. ч 1, 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»дату та місце складання, посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності їх оформлення, прізвище і підпис особи, яка брала участь у її складанні.

Крім того, у Розрахунку №3 відсутні нарахування Банком 15 % річних, встановлених ним в односторонньому порядку, згідно листів направлених ОСОБА_3, зокрема, № 180744 від 22 лютого 2008 року, №36556 ДР від 13 липня 2008 року, №79766 ДР від 26 липня 2008 року та ОСОБА_1 №40603 ДР від 13 червня 2008 року, № НОМЕР_1 від 26 липня 2008 року, але наявних в Розрахунках №1, №2, поданих ПАТ «УкрСиббанк», в якості доказів, до позовної заяви та клопотання про збільшення позовних вимог, що є в матеріалах справи.

З пункту 1.3.1 Кредитного договору вбачається, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 13 % річних. Після закінчення цього строку, та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду, відповідно до умов Договору. У випадку, якщо ОСОБА_4 не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування, відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення Банком Позичальника про збільшення відсоткової ставки в порядку, визначеного Кредитним договором.

ОСОБА_4, у розрахунках кредитної заборгованості, наданих первинним позивачем в якості доказів, останнім було нараховано за один і той самий обліковий період відсоткові ставки , у розмірі, що не ґрунтується на умовах Кредитного договору.

Зокрема, у Довідці-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_3 на 25 лютого 2014 року за кредитним договором №0011190201000 від 27 липня 2007 року та Довідці-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_3 на 15 січня 2015 року за кредитним договором №0011190201000 від 27 липня 2007 року в період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2009 року нараховано відсоткові ставки у розмірі 13 % і 2 % річних, що в сукупності становить 15 % річних за той самий обліковий період, а з 11 березня 2009 року по 25 березня 2009 року подекуди нараховано й 30 % річних. Такі самі необґрунтовані нарахування здійснено в період з 01 квітня 2009 року по 21 березня 2010 року.

Пояснення представника ПАТ «УкрСиббанк» про здійснення Банком таких нарахувань в звязку з застосуванням останнім штрафних санкцій, встановлених Розділом 5 Кредитного договору, не беруться судом до уваги як такі, що є безпідставними, оскільки Розділ 5 регулює порядок зміни процентної ставки, але не встановлює розміру такої штрафної санкції, крім того, матеріали справи не містять повідомлення Позичальника про застосування до нього такого порядку в період з 01 липня 2008 року по 21 березня 2010 року.

Суд дійшов до висновку, що оскільки відомості, зазначені в Довідках-розрахунках заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_3 за кредитним договором №0011190201000 від 27 липня 2007 року, на 25 лютого 2014 року, на 15 січня 2015 року та на 04 листопада 2015 року не ґрунтуються на умовах Кредитного договору, є взаємовиключними, то не вбачається можливим встановити наявність заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором та її розмір, а тому позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягненнясумизаборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені задоволенню не підлягає у звязку з недоведеністю та безпідставністю.

ОСОБА_4, зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання Договору поруки №130141 від 27 липня 2007 року припиненим є обґрунтованим та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 Ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

27 липня 2007 року, між АКІБ«УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року (надалі Додаткова угода №1).

Пунктом 1.5. Додаткової угоди №1 пункт 5.2. доповнено новим абзацом наступного змісту: у випадку настання обставин: - передбачених пунктами «а», «б» пункту 5.2. Договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1 Договору.

ОСОБА_4, відповідно до п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник за всіма зобовязаннями останнього, за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Зазначене свідчить, що Поручитель за Договором поруки зобовязався відповідати перед Кредитором виключно в межах, встановлених Кредитним (Основним) договором, які йому були відомі під час підписання Договору поруки, а Сторони Додаткової угоди №1 збільшили відповідальність Поручителя вдвічі без його відома та згоди з 27 липня 2007 року, що згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для визнання поруки припиненою.

Крім того, як свідчать листи, направлені ОСОБА_3, зокрема, № 180744 від 22 лютого 2008 року, №36556 ДР від 13 липня 2008 року, №79766 ДР від 26 липня 2008 року та ОСОБА_1 №40603 ДР від 13 червня 2008 року, № НОМЕР_1 від 26 липня 2008 року та Довідки-розрахунки заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_3, що є в матеріалах справи, в період з 01 липня 2008 року по 21 березня 2010 року нараховано відсоткові ставки у розмірі 13 % і 2 % річних, що в сукупності становить 15 % річних за той самий обліковий період, а з 11 березня 2009 року по 25 березня 2009 року нараховано 30 % річних.

Зазначені обставини Банком не спростовано.

Отже, з 27 липня 2007 року та з 01 липня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» в односторонньому порядку було змінено умови Кредитного договору без згоди Поручителя, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності останньої, що є підставою для визнання поруки припиненої, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Пунктом 3.1. Договору Поруки Розділу 3 «Строк дії Договору і порядок його припинення» встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань Боржника за Основним договором, отже, строку дії Договору поруки його сторонами не було встановлено

Згідно п.7.7 Кредитного договору (Основного зобовязання) строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладання (дати підписання Договору Сторонами) до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Отже, строку основного зобовязання за Кредитним договором його сторонами також не було встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги, згідно порядку визначеному п.6.1.2.Кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Виходячи з викладеного, в звязку з тим, що строк Основного зобовязання не встановлений, але встановлений Розділом 6 Кредитного договору моментом пред'явленнявимоги і ОСОБА_4 не пред'явив позов до Поручителя протягом одного року від дня укладання Договору поруки, то порука є припиненою, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

З огляду на все вищезазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 252, 559 ЦК України , ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» , ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задовільнити.

Визнати договір поруки № 130141, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» 27 липня 2007 року припиненим з 10 січня 2011 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 244,00 (двісті сорок чотири) гривні 00 копійок витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні- у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.М.Діонісьєва