Ухвала суду № 58362111, 16.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2618/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

встановила:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі Банк) (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 46268,8 грн..

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.07.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 75000 грн., терміном користування до 01.07.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,95 % річних.

22.01.2010 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 96400,29 грн. терміном користування до 01.01.2015 року для погашення кредитної заборгованості за договором від 21.07.2008 року.

Крім того, 26.09.2011 року між Банком та відповідачкою було укладено угоду про припинення зобовязань за кредитним договором від 22.01.2010 року (прощення боргу з відстроченням сплати платежів за графіком).

Відповідно до п. 1 угоди про припинення зобовязань за кредитним договором сторони визначають, що станом на 26.09.2011 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за основним договором становить 83719,03 грн..

Згідно п. 2 угоди про припинення зобовязань, підписанням цієї угоди сторони погодили можливість припинення зобовязань позичальника за основним договором, за умови повного виконання всіх зазначених зобовязань позичальника, передбачених п.п. 2.1.-2.4. угоди. Позичальник зобовязується в період з 26.09.2011 року по 01.09.2014 року сплатити кредитору грошову суму у розмірі 50231,42 грн..

Невиконання відповідачкою зобовязань по укладеним договором зумовило звернення Банку до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором від 22.01.2010 року в сумі 46268,80 грн.. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_3 не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором, не сплачує відсотки за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 46268,8 грн..

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 21.07.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 75000 грн., строком до 01.07.2015 року зі сплатою відсотків за користування коштами 34,95% річних. За користування кредитними коштами понад строк кредитування (або терміни погашення за графіком погашення кредиту) встановлений договором, відсоткова ставка встановлюється в розмірі 69,9% річних. Цільове призначення кредиту поточні потреби.

22.01.2010 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ВL7242/1, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 96400,29 грн., на термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до цього договору, але не пізніше 01.01.2015 року.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору від 22.01.2010 року цільове призначення кредиту - погашення заборгованості позичальника перед Банком за кредитним договором від 21.07.2008 року.

Пунктами 1.3.1.-1.3.1.2. кредитного договору передбачено, що у період з 22 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно за користування кредитними коштами без порушення термінів/ строків користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 7% річних. У період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно за користування кредитними коштами без порушення термінів/строків користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 12% річних. Починаючи з 01 січня 2012 року за користування кредитними коштами без порушення термінів/строків користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 25% річних.

Згідно з п. 1.3.5. зазначеного кредитного договору, нарахування відсотків здійснюється щоденно за методом нарахуванні процентів «факт/360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку позичальника, до дати повного погашення кредиту. Відсотки нараховуються на фактичний залишок суми заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й 360 днів у році. Для розрахунку відсотків день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Кредитним договором від 22.01.2010 року, а саме п.п. 3.4.2 передбачено, що позичальник зобовязується у строк, визначений цим договором, виконати свої зобовязання по своєчасному погашенню суми заборгованості позичальника перед Банком, а також сплачувати плату за кредит на користь Банку відповідно до умов цього договору.

Крім того, у п. 6.1. кредитного договору зазначено, що сторони погодили, що відповідно до чинного законодавства України, у випадку, зокрема, прострочення сплати чергового щомісячного платежу та/або інших грошових зобовязань позичальника за договором та/або прострочення понад 30 календарних днів сплати щомісячного платежу з простроченої заборгованості, та направлення Банком позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобовязання позичальника за цим договором з дня відправлення Банком відповідного повідомлення/вимоги позичальнику, якщо інший новий термін/строк виконання основного зобов'язання позичальника не передбачений в такому повідомленні/вимозі банку. При цьому вважається, що строк виконання основного зобовязання позичальника за цим договором закінчився в день відправлення банком відповідного повідомлення/вимоги позичальнику або в інший новий термін/строк, якщо він зазначений у такому повідомленні/вимозі Банку.

Також матеріалами справи встановлено, що 26.09.2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 була укладена угода про припинення зобовязань за кредитним договором № BL7242/1 від 22.01.2010 року, відповідно до якої, сторони визнають, що станом на 26 вересня 2011 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за вищевказаним основним договором становить 83791,03 грн., з яких:

-9378,52 грн. - загальна прострочена основна сума кредиту;

-68692,83грн. - загальна строкова основна сума кредиту;

-5075,24 грн. - загальна сума прострочених процентів за користування кредитом;

-572,44 грн. - загальна сума строкових (не прострочених) процентів за користування кредитом.

Сторони погодили, що станом на дату підписання цієї угоди, заборгованість позичальника за основним договором у сумі нарахованої відповідно до умов основного договору пені, вважається погашеною шляхом прощення зобовязання позичальника перед кредитором (на підставі статті 605 ЦК України - «прощення боргу»), та позичальник вважається таким, що виконав в повному обсязі зобовязання щодо сплати нарахованої відповідно до умов основного договору пені.

Відповідно до п. 2 угоди про припинення зобовязань за кредитним договором № від 22.01.2010 року, підписанням цієї угоди сторони погодили можливість припинення зобовязань позичальника за основним договором, за умови повного виконанню всіх нижче вказаних зобовязань позичальника, передбачених п.п. 2.1.-2.4. цієї угоди, зокрема, позичальник зобовязаний в період з 26 вересня 2011 року по 01 вересня 2014 року включно сплатити кредитору грошову суму у розмірі 50231,42 грн.

Протягом періоду, вказаного у п. 2.1. цієї угоди, за користування кредитними коштами (без порушення строку термінів сплати всієї суми та/або частини кредиту та/або у разі порушення такого строку терміну погашення кредиту) позичальник зобовязаний сплачувати кредитору проценти у розмірі 0,0001% річних.

Відповідно до п.п. 3, 4 угоди про припинення зобовязань за кредитним договором від 22.01.2010 року у випадку неналежного виконання зобов'язань позичальника за цією угодою та/або непогашення позичальником платежу (розмір та порядок сплати якого визначений п. 2.1 цієї угоди) в межах періоду календарного місяця, в якому визначено дату погашення такого платежу, то починаючи з першого календарного дня наступного календарного місяця, автоматично втрачають свою чинність умови підпунктів 2.1., 2.2., 2.3. 2.4. пункту 2 цієї угоди, а інші умови цієї угоди та основного договору зберігають свою чинність протягом строку дії основного договору, а позичальник зобов'язується виконувати свої зобов'язання за основним договором в повному обсязі на умовах та в порядку, визначених основним договором та угодою.

При цьому фактично внесені позичальником платежі, згідно п. 2.1. цієї угоди, кредитор шляхом договірного списання, як це передбачено п. 2.1. цієї угоди, направляє в рахунок погашення зобов'язань позичальника за основним договором, із застосуванням черговості погашення, передбаченої основним договором. Автоматичне припинення чинності п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. п. 2 цієї угоди є таким, що вчинюється за взаємною згодою обох сторін, в результаті чого: позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору плату за кредит, в т.ч. (але не виключно) проценти за користування кредитними коштами, винагороди, комісії, інші платежі у розмірі та порядку, визначених основним договором, та відповідно до умов та порядку, визначених основним договором, коригується графік погашення кредиту/грошових зобов'язань позичальника, якого останній зобов'язується дотримуватися та може отримати у відділенні кредитора.

Оскільки ОСОБА_3 порушує строки повернення кредиту, 15.07.2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось на адресу відповідачки негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань.

Але відповідачка надіслану вимогу проігнорувала, свої зобовязання за кредитним договором не виконала.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до положень 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст.ст. 554, 610-612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання, при якому настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до умов кредитного договору до обовязків відповідача (позичальника) було покладено точно в строки, обумовлені в кредитному договорі, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом.

Проте ОСОБА_3 у порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашала кредит, та не в повному обсязі сплачувала відсотки за користування коштами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 20.03.2015 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість за кредитним договором від 22.01.2010 року - 46268,80 грн., яка обґрунтовано стягнута судом першої інстанції на користь Банку.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідачка не погоджується з сумою заборгованості, зазначає, що вносила грошові кошти справно, але на підтвердження цього жодного належного та допустимого доказу не надає.

Крім того, посилання апелянта на те, що Банк намагається у подвійному розмірі стягнути з неї гроші, які вона заплатила, є голослівним, на підтвердження зазначеного відповідачка доказів не надала, та це спростовується матеріалами справи, а тому не може бути прийнято колегією суддів до уваги.

Посилання апелянта на підвищену відсоткову ставку за кредитним договором, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору. Відповідачка підписала договір кредиту добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору сторонами визначено як обовязковими для виконання та ніяких заперечень щодо них відповідачем не висловлювалось.

Аналізуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову ПАТ «Універсал Банк», оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_2