Ухвала суду № 58212470, 07.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/48/16 Головуючий у 1-й інстанції:Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засідані апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №1158-15 від 16 червня 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №1354 від 24 грудня 2015 року, винесене Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1 218,00 грн.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1)судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративногой суду від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - повернуто у зв'язку із несплатою судового збору.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що позивач є фізичною особою-підприємцем з 08 липня 2013 року та перебуває на обліку в органах ДФС як суб'єкт підприємницької діяльності, а також є платником єдиного податку за ставкою 5%, віднесений до групи 3.

Між ТОВ «Барвінок» (Орендодавець), з однієї сторони, та ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (Орендар), з іншої сторони, укладено Договір оренди від 01 березня 2010 року, який посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. (надалі - Договір оренди).

У відповідності до Договору оренди, Орендодавець передає приміщення (його частину) в оренду ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", код ЄДРПОУ 20034231, місцезнаходження якого: АДРЕСА_3.

Громадянин України ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Дніпровським РУГУМВС України в м. Києві 24 травня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 спільно із громадянином України ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Печерським РУГУМВС України в м.Києві, 29 березня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 набули право власності на нежитлове приміщення в літері "А", загальною площею 277,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення пам'ятки культурної спадщини від 19 жовтня 2011 року, який посвідчено ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 1931, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (номер запису 1386-П в книзі 10п-144). При цьому, ОСОБА_3 є власником 69/100 частки зазначеного приміщення, ОСОБА_6 є власником 31/100 частки зазначеного приміщення.

Так, 18 червня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (Орендодавці), з однієї сторони, та ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (Орендар), з іншої сторони, укладено Договір про внесення змін до договору оренди від 01 березня 2010 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. та зареєстрованого в реєстрі під №№214, 215.

08 липня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_6 (Орендодавці), з однієї сторони, та ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (Орендар), з іншої сторони, укладено Договір про внесення змін до договору оренди від 01 березня 2010 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. та зареєстрованого в реєстрі під №214.

Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 податковим органом з урахуванням вимог статті 289 ПК України було визначено суму земельного податку в розмірі 175571,64 грн. і у відповідності до п. 286.5 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення №1158-15 від 16 червня 2014 року.

Крім того, співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатом перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки від 24 грудня 2015 року №1354/26-53-17-05.

В Акті перевірки встановлено, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в сумі 17 571,64 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято Рішення №1354 від 24 грудня 2015 року, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3.

Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому положеннями п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 п. 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, відповідно до статті 126 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (пп. 297.1.4 п. 297.1 статті 297 Податкового кодексу).

Разом з цим підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Згідно статті 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

З наведеного вбачається, що у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві (Орендарь) надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1158-15 від 16 червня 2014 роук, винесеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.