Ухвала суду № 58212471, 07.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/109/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Черкаської області, про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Черкаської області, про зобов'язання вчинити дії - задоволено.

Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 21 грудня 2015 року та надати відповіді на питання, викладені у ній

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України із заявою, в якій просив, зокрема, підтвердить факт перебування 17 грудня 2015 року в відпустці двох юристів фонду - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та на яку особу на час перебування вказаних осіб у відпустці покладені функції та обов'язки з прийому громадян.

Начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Драченко В.М. розглянувши заяву позивача, листом від 31 грудня 2015 року № 1362/01-21 відмовив ОСОБА_3 у наданні відповідної інформації, витребуваної його заявою, у зв'язку з тим, що питання, викладені у заяві ОСОБА_3 знаходяться поза межами його компетенції, не стосуються прав та інтересів позивача, а передача інформації про особу, що містить персональні дані щодо третіх осіб, суперечить вимогам законодавства, тому надати запитувану інформацію Фонду не має правових підстав.

Однак, не погоджуючись із зазначеними діями відповідача та вважаючи, що ним допущено протиправну бездіяльність при розгляді його заяви, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з ч.1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що до публічної інформації віднесено всю інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень.

Тобто, до такої інформації відноситься і інформація, яка не містися в жодному документі, але відома працівникам розпорядника і використовується у його роботі.

Відповідно до статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію

Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з п.1 ч.1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно з ч.1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, обмеження в доступі до публічно інформації може відбуватися лише на підставі статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, віднесення публічної інформації до інформації з обмеженим доступом можливо лише при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Так, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

З аналізу наведених норм законодавства, матеріалів справи та пояснень сторін судова колегія дійшла висновку, що запитувана позивачем інформація не відноситься до категорії інформації з обмеженим доступом, оскільки, позивач запитував інформацію про працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області, як про посадових осіб та у зв'язку з виконанням ними функціональних обов'язків.

Отже, враховуючи викладене, твердження позивача щодо незаконних дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області стосовно ненадання на запит інформації, правомірні.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.