Рішення № 57858294, 18.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/247/16 Головуючий у 1 інстанції Герасименко С.Г.

Провадження № 22-ц/778/2385/16 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.,

Трофимової Д.А.,

за участі секретаря: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що 13 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07П190-ВКЛ, згідно з умовами якого банк надав, а ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 200 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% річних строком до 12 грудня 2016 року. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 умови кредиту не виконала, станом на 30 листопада 2015 року у неї перед банком утворилась заборгованість у сумі 753638,71 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором за останні три роки у розмірі 226 112 грн. 66 коп.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, ким стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» борг за кредитом за період з 20.02.2013 року по 12.12.2016 року у сумі 87 027,15 грн., борг за відсоткам за період з 20.02.2013 року по 10.03.2016 року - 56 604,46 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 30 218,98 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 8 427,95 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом - 28 980,32 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками - 14 852,95 грн., а всього суму у розмірі 226 112,66 грн. Судові витрати у розмірі 15 826,73 грн. стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк». Повернути ПАТ «Укрсоцбанк» переплачену суму судового збору у розмірі 7 912,89 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст.213,314 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позову, заявленого до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що банком пропущений строк звернення до суду за захистом порушеного права, про застосування якого заявила відповідачка.

Проте з таким висновком суду колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 200 000,00 грн. зі сплатою 14,5% річних, а ОСОБА_3 зобов'язалася повертати кредит щомісячно відповідно до встановленого графіку та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 12 грудня 2016 року.

Додатковою угодою №1 від 30.07.2008 року сторони погодили збільшити з 31.07.2008 року процентну ставку за користування кредитом до 21% річних.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти ( щомісячні платежі) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права при застосуванні ст.256 ЦК України.

Умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості і строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України ).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України ).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення заборгованості за кредитом повинно здійснюватися позичальником частинами, а саме: кожного 10 числа місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України, зокрема у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, яка у силу вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, за договором про надання банківських послуг, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України ) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України ).

Слід також зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові у справі від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення; позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу; у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті; несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів; відповідно до вимог ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначеного вище суд першої інстанції не врахував і безпідставно вважав, що перебіг позовної даності починається з дати останнього платежу, внесеного відповідачкою зі сплати основного кредиту 13.11.2008р., зі сплати відсотків - 28.10.2011р.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності.

Враховуючи загальний трирічний строк позовної давності, дату звернення банку до суду з позовом у лютому 2016 року, заяву відповідача про застосування строку позовної давності, банком був уточнений позов та була заявлена сума заборгованості до стягнення з урахуванням строку давності, що виникла з лютого 2013р. і становить 226 112,66 грн., яка складається: борг за кредитом за період з 20.02.2013р. по 12.12.2016р. - 87 027,15 грн.; борг за відсотками за період з 20.02.2013р. по 10.03.2016р. - 56 604,46 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 30 218,98 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 8 427,95 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 28 980,32 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 14 852,95 грн., яка і підлягає стягненню з відповідачки. Розмір заборгованості банком розрахований з урахуванням загальної та спеціальної позовної давності, що підтверджується наданим суду розрахунком. Заперечень щодо розміру заборгованості від відповідача не надходило.

За таких обставин рішення суду на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог банку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягає стягненню судовий збір сплачений банком при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції у загальній сумі 7 122,55 грн. ( 3 391,69 грн. + 3 730,86 грн.).

Керуючись ст. ст.303,307,309,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 226 112,66 грн. (двісті двадцять шість тисяч сто дванадцять гривень 66 коп.), яка складається: борг за кредитом за період з 20.02.2013р. по 12.12.2016р. - 87 027,15 грн.; борг за відсотками за період з 20.02.2013р. по 10.03.2016р. - 56 604,46 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 30 218,98 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 8 427,95 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 28 980,32 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 14 852,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 7 122,55 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: