Рішення № 57858300, 19.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №317/5167/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Ачкасов О.М.

Провадження №22-ц/778/2539/16 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А..

Суддів Бєлки В.Ю

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року,у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» про стягнення компенсації за затримку виплати сум, що підлягають виплаті в день звільнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжкокс», про стягнення компенсації за затримку виплати сум, що підлягають виплаті в день звільнення.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 1992 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнився з роботи у травні 2013 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

В день звільнення товариство не виплатило йому одноразову матеріальну допомогу, передбачену умовами колективного договору, а тому судовим рішенням від 03.06.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 08.07.2014 року, належні йому від підприємства кошти були стягнуті в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також на ту обставину, що судове рішення виконано відповідачем тільки 30.09.2014 року, просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 травня 2013 року по 30 вересня 2014 року в загальній сумі 66 057,91 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Запоріжкокс» на користь ОСОБА_3 66 057, 91 грн. в якості компенсації за затримку виплат сум, що підлягають виплаті працівникові при звільненні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Запоріжкокс» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В ході апеляційного розгляду справи Публічне товариство було замінено на Приватне у зв'язку з прийняттям рішення загальних зборів про зміну назви.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року скасована, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що в порушення вимог ст.116 КЗпП України підприємство не провело остаточного розрахунку з позивачем в день звільнення, не виплатило одноразову матеріальну допомогу, передбачену умовами колективного договору, а тому, на підставі ст.117 КЗпП України з нього на користь працівника підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку. З моменту звільнення 16 травня 2013 року до 30 вересня 2014 року (до моменту зарахування присуджених за судовим рішенням коштів на рахунок ОСОБА_3.) минуло 16,5 місяців, у зв'язку із чим, за вказаний період підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.

Суд вважав, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем дотримано, тому відхилив доводи відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 28 січня 1992 року по 16 травня 2013 року, працював слюсарем-ремонтником Запорізького коксохімічного заводу, правонаступником якого є ПАТ "Запоріжкокс".

Згідно наказу № 93 звільнений з ПАТ "Запоріжкокс" 16 травня 2013 року у зв'язку з виходом на пенсію за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

В день його звільнення Товариство не виплатило передбачену умовами колективного договору одноразову матеріальну допомогу.

Належні до виплати кошти стягнуті на його користь рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 3 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 8 липня 2014 року.

На виконання вказаного судового рішення ПАТ "Запоріжкокс" 26 серпня 2014 року платіжним дорученням перерахувало належну ОСОБА_3 матеріальну допомогу на депозитний рахунок Заводського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя.

Розпорядженням головного державного виконавця Заводського ВДВС м. Запоріжжя від 16 вересня 2014 року кошти, що надійшли від ПАТ "Запоріжкокс" перераховані на рахунок ОСОБА_3

Фактично на рахунок ОСОБА_3 належні йому від підприємства кошти надійшли 30 вересня 2014 року.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 3 червня 2014 року встановлено, що розмір середнього заробітку ОСОБА_3 складав 4003,51 грн., що був розрахований відповідно до положень абзацу 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 8 лютого 1995 року №100.

Вказані обставини, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України суди вважали преюдиційними та такими, що не підлягають доведенню.

При розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суди виходили з дати звільнення 16 травня 2013 року по 30 вересня 2014 року - день фактичного надходження стягнутих за судовим рішенням коштів одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності та в обґрунтування мотивів щодо пропуску позивачем тримісячного строку посилався на те, що саме з 26 серпня 2014 року (дати перерахування коштів платіжним дорученням на рахунок органу державної виконавчої служби) починається перебіг позовної давності тривалістю три місяці. Позивач особисто 9 вересня 2014 року звертався з заявою до Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького управління юстиції, в якій просив перерахувати кошти, які надійшли від ПАТ "Запоріжкокс" на його банківський рахунок.

Згідно доводів апеляційної скарги відповідача, позивачу 26 серпня 2014 року було фактично відомо про те, що йому перераховано ПАТ "Запоріжкокс" суму в розмірі 12010,53 грн., на виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 3 червня 2014 року. Навіть якщо вважати початком перебігу строку позовної давності з 9 вересня, то трьохмісячний строк позивачем пропущено, оскільки позов подано 12 грудня 2014 року.

Позивачем не оспорюється, що 09.09.2014 року він власноруч написав заяву до Державного виконавця з проханням перерахувати кошти які надійшли від ПАТ «Запоріжкокс» на його банківський рахунок, що свідчить про те , що ОСОБА_3 було відомо ще 09 вересня 2014 року про здійснення з ним розрахунку ( а.с. 66).

Суд вказаних доводів не перевірив та не спростував, обмежився посиланням на дотримання позивачем строку позовної давності з урахуванням того, що остаточний розрахунок з ним проведений 30 вересня 2014 року (перерахування коштів на його рахунок відділом державної виконавчої служби), а з позовом він звернувся в грудні 2014 року.

Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс» задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року по цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» про стягнення компенсації за затримку виплати сум, що підлягають виплаті в день звільнення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: