Ухвала суду № 57771263, 10.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1814/16 Справа № 201/13239/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В. В. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Назаренко А.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в :

11 серпня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 17.12.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «АКПІБ» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «АКПІБ» відступило ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит № 1930/02-07 від 08.11.2007 року, що було укладено між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 Відповідно до умов вищевказаного договору про іпотечний кредит банк надав відповідачу кредит у сумі 75000,00 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 11 % річних строком дії по 05.11.2027 року включно. Попри взяті на себе зобов'язання позичальник не виконує умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у зв'язку з чим станом на 13.07.2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 675259,55 грн. Тому банк просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором (а.с.2-3).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року позовні вимоги - задоволено (а.с.90-92).

В апеляційній скарзі (а.с.110-113) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, оскільки:

- законодавчі умови звернення позивача до суду з позовом були відсутні, бо відповідач жодного разу не затримував черговий платіж на три календарних місяці;

- закон надає можливість споживачу усунути порушення умов договору протягом шістдесяти календарних днів з дня одержання вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту;

- розрахунок заборгованості відповідача виконано позивачем з суттєвими помилками;

- про час та місце слухання справи відповідача не було повідомлено належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснено та судове рішення ухвалене судом першої інстанції у відсутність відповідачa.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тому доводи апеляційної скарги про розгляд справи у відсутність відповідача в судовому засіданні самі по собі не є підставою для скасування судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між позивачем, який є правонаступником, та відповідачем укладено договір про іпотечний кредит, внаслідок невиконання умов якого з боку позичальника виникла заборгованість.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2007 року між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 1930/02-07 (а.с.20-30), додатком до якого є графік платежів (а.с.46-51), та договори про внесення змін від 26.10.2009 року (а.с.28) та від 29.09.2010 року (а.с. 29-30).

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року вимоги за договором про іпотечний кредит № 1930/02-07 від 08.11.2007 року, укладеним з ОСОБА_2, ПАТ «АКПІБ» відступив ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.8-18,19).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом станом на 13.07.2015 року заборгованість за кредитом становить 675259,55 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 653492,98 грн.; заборгованість по відсоткам - 16688,09 грн.; по комісії - 2723,12 грн.; з пені - 2355,36 грн. (а.с.70).

Позовні вимоги заявлені банком станом на 13.07.2015 року (а.с.2-3).

Згідно з розрахунком банку на цю дату наявна заборгованість по відсоткам в сумі 761,44 доларів США, що еквівалентно 16688,09 грн., та по комісії в сумі 124,25 доларів США, що еквівалентно 2723,12 грн., виникла за період з грудня 2014 року (а.с.70).

Тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач жодного разу не затримував черговий платіж на три календарних місяці, не відповідають матеріалам справи.

Вимогу банку ПАТ «Альфа-Банк» від 10.07.2015 року про дострокове повернення кредиту (а.с.71) відправлено 18.07.2015 року (а.с.73).

Згідно з умовами п.5.3.2. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту дострокової сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, процентами та комісією у разі прострочення позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користувння кредитом щонайменше за один календарний місяць з письмовим повідомленням позичальника поштою з повідомленням або врученням особисто позичальнику під розписку (а.с.25).

Доказів отримання відповідачем вимоги позивача про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.

11 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

02.12.2015 року відповідач отримав копію рішення суду від 30 жовтня 2015 року (а.с.96), з якого йому стало відомо про позовні вимоги позивача та про їх задоволення судом.

З моменту отримання відповідачем судового рішення з зазначеними позивачем вимогами про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором відповідач протягом двох місяців поточну заборгованість за кредитним договором, наявну станом на 13.07.2015 року, не погасив.

Про що свідчить розрахунок заборгованості станом на 01.05.2016 року (а.с.191-192).

Надана відповідачем довідка структурного підрозділу позивача від 25.03.2016 року про відсутність заборгованості не спростовує висновків суду про наявність боргу відповідача станом на 13.07.2015 року (а.с.189).

Тому доводи апеляційної скарги про те, що закон надає можливість споживачу усунути порушення умов договору протягом шістдесяти календарних днів з дня одержання вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту, не можуть бути прийняті до уваги у якості підстави для скасування судового рішення.

Не можуть бути враховані і доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості відповідача виконано позивачем з суттєвими помилками.

Наведений позивачем розрахунок розміру заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: