Постанова № 57489759, 14.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2016 року № 826/1528/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Качура І.А. Данилишин В.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРИЙ ВІДЕНЬ" до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «старий Відень» звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюк Сергія Петровича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 29.12.2015 №27653910.

Позов обґрунтовано тим, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення невиконання основного зобов'язання, невиконання зазначеної передумови є забороною для звернення стягнення на предмет іпотеки, проте ОСОБА_3 не має заборгованості по кредитному договору перед ПАТ «Укрсоцбанк», забезпечення по якому надано позивачем шляхом укладання іпотечного договору. Крім того позивач вказує, що ПАТ «Укрсоцбанк» було подано не всі документи визначені Порядком №868 для проведення державної реєстрації права власності на іпотечне майно, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення та є підставою для його скасування.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюк Сергій Петрович заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Міністерство юстиції України та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т. явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.

ОСОБА_3 клопотав про вирішення справи без його участі.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича від 29.12.2015 №27653910 зареєстровано право приватної власності на будівлю, що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, Бульвар Дрогобича будинок 1 за ПАТ «Укрсоцбанк».

Основні правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначає Закон України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2014 N 1952-IV (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 5 ст. 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок) чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 36 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 37 Порядку визначено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, серед яких, зокрема, є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно п. 67 Порядку для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання кредитної лінії від 21.05.2005 №38-05/3/129, згідно якого останньому надано грошові кошти у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання.

Згідно п. 1.1.1 Договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами зі сплатою 12,5 % річних в межах максимального ліміту заборгованості до 782 000 доларів США.

Також, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Старий Відень» укладено іпотечний договір від 21.05.2007 №38-02/1039, відповідно до якого позивачем передано в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором від 21.05.2005 №38-05/3/129 нежитлове приміщення №1 (будівля спального корпусу, літ А-3) загальною площею 952,8 кв.м. за адресою: Львівська область, місто Трускавець, Вул. Дрогобича Ю.

Згідно п. 4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.5 Іпотечного договору Іпотекодержавтель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один і наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріусу, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або шлязом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»

Отже, підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливо: за окремим договором укладеним між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено ОСОБА_3 повідомлення про усунення порушень зобов'язання від 27.08.2014 , яке отримано останнім 23.08.2014, що підтверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.

Крім того, ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу позивача направлено вимоги від 29.01.2015 (отримана представником позивача 26.02.2015), від 21.04.2015 (отримана представником позивача 20.05.2015).

Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до відповідача з заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище майно 25.12.2015, тобто у строк, що перевищує 30 днів з дня отримання позивачем вимог.

Відповідно до п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Судом встановлено, що представником ПАТ «Укрсоцбанк» серед іншого подано копії вказаних вище вимог та повідомлень про вручення поштового відправлення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято уповноваженою особою, відповідно до норм Закону та Порядку, представником ПАТ «Укрсоцбанк» було подано всі визначені згадуваними нормативно-правовими актами документи необхідні для проведення державної реєстрації права власності останнього.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції. Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур

В.М. Данилишин