Рішення № 57479634, 27.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1039/16Головуючий у суді І-ї інстанції Галаган О. В.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.01.2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - Банк) звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 5890407 від 30.11.2007 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 39 900 дол. США, а відповідач зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Позивач зазначив, що він виконав свої обов'язки за кредитним договором, однак відповідач свої обов'язки за кредитним договором не виконує, кредит та відсотки не повертає.

Позивач зазначив, що 05.03.2015 року, направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яку відповідач отримав 12.03.2015 року, однак відповідач вимогу не виконав, прострочену заборгованість не погасив.

Станом на 07.07.2015 року заборгованість за кредитом складає 34 286,62 доларів США та відсотки в розмірі 1 206,10 доларів США, а всього 35 492,72 долари США.

Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 492,72 долари США.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.01.2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 30 листопада 2007 року між Публічним Акціонерним Товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 5890407, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 39900,00 доларів США,00 грн. під 10,99 % річних строком до 28 листопада 2027 року.

Відповідно до меморіального валютного ордеру № 375461426 від 30 листопада 2007 року, позивач виконав належним чином зобов'язання в повному обсязі шляхом передачі всієї суми кредиту на рахунок відповідача.

Згідно до пункту 1.1, 1.3, 3.1, 3.2 кредитного договору, відповідач зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит у розмірі в повному обсязі в порядку та у строк встановлені договором.

Відповідно до пунктів 1.3, 3.1, 3.1.3 кредитного договору встановлені умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Суд першої інстанції зазначив, що починаючи з 07.07.2015 року відповідач повністю припинив виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом у зв'язку з чим станом на 07 липня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором № 5890407 від 30 листопада 2007 року у розмірі 35 492 долари 72 цента США з яких :

- заборгованість за основною сумою кредиту - 34286 долари 62 цента США;

- заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом 1206 доларів 10 центів США.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України, на день ухвалення рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що офіційний курс долара на час ухвалення рішення становить 2484,8956 грн. за 100 доларів США, то сума боргу еквівалентна сумі 881957 грн. 04 коп.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі не можливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних , свобод чи інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором .

В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції допустив порушення діючого законодавства в частині визначення валюти в якій стягувалась заборгованість. Зазначено , що банк має банківську ліцензію на здійснення валютних операцій. Відповідно до кредитного договору відповідач отримала кредит у доларах США, що відповідає діючому законодавству. Оскільки відповідач не виконує боргові зобов'язання то позивач просив позовні вимоги задовольнити і стягнути з відповідача, на користь позивача, заборгованість за кредитом та процентах за користування кредитом у валюті в якій видався кредит, що відповідає діючому законодавстві. Однак суд першої інстанції стягнув заборгованість у доларах і зазначив еквівалент у гривнях, що є порушенням діючого законодавства зокрема прав позивача.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 5890407 від 30.11.2007 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 39 900 дол. США, а відповідач зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором. Кредит видавався на придбання нерухомості - квартири.

Відповідач по справі не виконав зобов'язання передбачені кредитним договором і як наслідок утворилась заборгованість станом на 07 липня 2015 року у розмірі 35 492,72 дол. США, з яких :

- заборгованість за основною сумою кредиту - 34286, 62 дол.США .

- заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом 1206,10 дол. США.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що зазначена заборгованість підлягає стягненню в повному обсязі .

Однак резолютивна частина рішення викладена не у відповідності до діючого законодавства , оскільки в резолютивній частині рішення суд зазначив , що стягненню підлягає заборгованість у доларах США і визначив еквівалент у гривнях, що в подальшому утруднює виконання рішення суду.

В правовій позиції Верховного Суду України у справі N 6-190цс15 від 16.09.2015 року зазначено , що статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У висновку Верховного Суду зазначено, що у зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" ( Закон №3795-VI) , згідно з яким частину першу статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

У справі, яка є предметом розгляду , кредитний договір укладено сторонами 30.11. 2007 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України "Про захист прав споживачів" не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що Національним банком України ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» було надано Банківську ліцензію №8 від 02.10.2006 р. , якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених статтею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені , на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл №81 -1 від 02.10.2006 року яким передбачено право здійснення валютних операцій , в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. . Зазначена ліцензія і дозвіл були чинними на момент укладення кредитного договору №5890407 від 30.11.2007 року в іноземній валюті.

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» який є правонаступником ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» також має аналогічну ліцензію і дозвіл .

Приймаючи до уваги встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не встановив дійсні обставини справи в повному обсязі , не застосував норми матеріального права які регулюють спірні правовідносини, що як наслідок вплинуло на висновки суду які не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦК України зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.01.2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за Кредитним договором №5890407 від 30 листопада 2007 року в сумі 35492,72 (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто два долари сімдесят два центи США) з яких заборгованість по кредиту становить 34286, 62 (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят шість доларів шістдесят два центи США), заборгованість за непогашення відсотків за користування кредитом в розмірі 1206,10( одна тисяча двісті шість доларів десять центів США).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 3564( три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: