Ухвала суду № 57249645, 15.04.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2а /1522/187/16

Справа № 522/9061/15-а

У Х В А Л А

15 квітня 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті ОСОБА_1 матеріали адміністративного позову Громадської організації «Сонячне» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання відсутності повноважень для прийняття рішення, визнання незаконним та скасування п.1.11 рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998р. №771,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.04.2015 року звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, за яким просив визнати відсутність повноважень у субєкта владних повноважень на винесення рішення від 07.08.1998 року №771 «Про передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, розташованих у Київському районі м. Одеси, для обслуговування житлових будинків та господарських споруд». Неодноразово уточняли позовні вимоги, в останній редакції від 19.10.2015р. просили також, крім первинних позовних вимог, визнати незаконним та скасувати п.1.11 рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998 року №771 «Про передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, розташованих у Київському районі м. Одеси, для обслуговування житлових будинків та господарських споруд».

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.05.2015 року (с. Свячена Ю. Б.) справу було відкрито провадження по справі.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2015 (с. Свячена Ю.Б.) було прийнято самовідвід по даній справі.

15.12.2015 року зазначена справа надійшла судді Домусчі Л.В. на підставі авторозподілу від 14.12.2015 року та ухвалою суду 17.12.2015 року прийнята до провадження.

Представник позивача ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 18.02.2016 року) у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримала та просила їх задовольнити. Зазначила, що на їх погляд строки звернення до суду не пропущені, оскільки ознайомитись з оскаржуваним рішенням змогли лише 28.10.2014 року на судовому засіданні Київського районного суду м. Одеси (за ухвалою якого дане рішення було витребувано), поштове відправлення про направлення позову до Приморського районного суду м. Одеси датується від 22.04.2015 року, тобто у межах строку звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні просила позовні вимоги ГО «Сонячне» залишити без розгляду, підтримавши обставини, викладені у раніше поданій письмовій заяві, з посиланням про пропущення строків звернення до суду.

Представник третьої особи ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 22.12.2015 року) у судовому засіданні заявив два клопотання, за якими просив провадження за позовними вимогами, викладених у п.1 прохальної частини первинного прозову, закрити провадження у справі. Стосовно уточнених позовних вимог просив залишити без розгляду у звязку з пропущенням строку звернення до суду.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.101 КАС України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Право звернення до суду є невідємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Відповідно до вимог ч.1-2 ст. 99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України суд повинен зясувати: чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

З огляду на приписи ст.100 КАС України, слідує, що сплив строку звернення до суду має важливі матеріально-правові наслідки, зокрема, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених ст.99 КАС України, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку відсутність поважних причин його пропуску.

Згідно позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати відсутність повноважень у субєкта владних повноважень виконкому ОМР на винесення рішення від 07.08.1998 року №771 «Про передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, розташованих у Київському районі м. Одеси, для обслуговування житлових будинків та господарських споруд», також визнати незаконним та скасувати п.1.11 вказаного рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998 року №771.

За пунктом 1.11 оскаржуваного рішення вбачається, що ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 865 кв.м. по вул.. Костанді, 3в, у м. Одесі.

На підставі рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998 року №771 ОСОБА_6 28.12.1998р. було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ОД 019846, на земельну ділянку площею 0,0865 га у межах, згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Київського району м. Одеси по вул.. Костанді. Тобто рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998 року №771 вичерпало свою дію.

Поруч з земельною ділянкою ОСОБА_6 (теперішній власник ОСОБА_2І.) розташована земельна ділянка, загальною площею 5, 84743 га, за адресою м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 76, користувачем якої згідно державного акту на право постійного користування землею є ДБК «Сонячне». Відповідно до статуту ГО «Сонячне», реєстраційний №1091 від 12.06.2002 року, позивач є правонаступником ДБК «Сонячне».

ГО «Сонячне» повязує порушення свої прав з фактом виділення ОСОБА_6 земельної ділянки у 1998 році, не узгодженням нею з ГО «Сонячне» меж суміжних земельних ділянок, та подальшим відчуженням частини належної їй земельної ділянки.

Суд вбачає, що п.1.11 вказаного рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998 року №771 було предметом розгляду у Київському районному суді м. Одеси по справі №520/9347/14-ц за позовом ОСОБА_7 до Виконкому ОМР, Одеського міського управління земельних ресурсів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_8 та ГО «Сонячне» про часткове скасування рішення ОМР, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки. По вказаній справі 12.02.2015 року судом було прийнято рішення та надано відповідну оцінку оскаржуваному пункту рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998 року №771. Зокрема, встановлено, що у рішенні виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998р. №771 йде пряме посилання на рішення Ради народних депутатів від 16.05.1996 р. №83-ХХІІ «Про внесення змін до генерального плану м. Одеси в частині збереження територій індивідуального житлового та дачного фонду», яким передбачено зміну цільового призначення для забудови та обслуговування індивідуального житла та надано перелік районів, де допускаються зміна цільового призначення.

Крім того, судом встановлено, що рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998р. №771 є саме ненормативним актом, та з часу отримання ОСОБА_6 державного акту про право власності на земельну ділянку, що надана їй на підставі вказаного рішення, вказане рішення у вказаній частині вичерпало свою дію у звязку з його виконанням та фактичною реалізацією.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2015 року було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.04.2015 року. Ухвалою ВССУ від 23.07.2015 року касаційні скарги ОСОБА_9 (в інтересах ГО «Сонячне») та ОСОБА_10 (в інтересах ОСОБА_7Т.) на вищевказані рішення судів відхилено.

Крім того, за розглядом позову ОСОБА_7 судами 1-ї та 2-ї інстанцій було встановлені наступні обставини, які відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, не підлягають доказуванню, та які підтверджується матеріалами даної цивільної справи.

Зокрема, 16.09.1998 року було складено акт (а.с.105 на звороті) встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі, відповідно до якого було виділено та узгоджено межі земельної ділянки площею 865 кв.м., виділеної ОСОБА_6, щодо якої в подальшому 28.12.1998 року було видано вказаний державний акт серії IV-ОД 019846.

З даного акту вбачається, що він був складений на підставі рішення виконкому ОМР №771 від 07.08.1998 року, крім того за його текстом відсутнє погодження меж із ГО «Сонячне», оскільки на час його складання ГО «Сонячне» не вважалося ні землекористувачем, ні власником суміжної земельної ділянки.

12.10.1998 року було складено акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (а.с.114), за яким ГО «Сонячне» було виділено відповідну земельну ділянку площею 6,0614 га в натурі.

Аналізуючи хронологію вищевикладених подій суд приходить до висновків, що саме межі земельної ділянки, виділеної ГО «Сонячне», погоджувались та були погоджені відносно меж суміжної земельної ділянки ОСОБА_6, а не навпаки, а також те, що у 1998 році ГО «Сонячне» було достеменно відомо, що межі земельної ділянки межують з земельною ділянкою ОСОБА_6, оскільки на акті від 12.10.1998 року стоїть підпис голови ДБК «Сонячне» ОСОБА_11.

Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №004010 (а.с.187-188) був виданий ДБК «Сонячне» (правонаступником якого є позивач) 29 березня 1999 року, тобто пізніше ніж ОСОБА_6.

У звязку з чим не приймаються судом до уваги посилання представника позивача на неузгодження ОСОБА_6 з ними меж суміжних земельних ділянок.

У подальшому після отримання зазначеного державного акту серії IV-ОД 019846, ОСОБА_6 28.05.2003 року розпорядилась частиною належного їй нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,0865 на у м. Одесі по вул.. Костанді, 3-в, та відчужила її частину (загальною площею 0,0190 га) на користь ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу частки земельної ділянки від 28.05.2003 року був посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12, зареєстрований у реєстрі за №3771 (а.с.60). Згодом 20.12.2007 року ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯГ №945895.

З 2009 року на розгляді у Київському районному суді м. Одеси перебула справа №1512/2-2040/11 за позовом ОСОБА_2 до ГО «Сонячне», треті особи Одеське міське управління земельних ресурсів, Одеська міська рада, про встановлення сервітуту.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2012 року (справа №1512/2-2040/11) було задоволено позов ОСОБА_2 до ГО «Сонячне» та встановлено земельний сервітут безоплатно та безстроково та надано ОСОБА_2 право вільного проходу та проїзду на транспортному засобі з земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. Костанді, 3-в, з виходом на пров. Полуничний по вул.. Жасмінній (а.с.42-43).

Дане рішення було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2012 року (а.с. 9). Ухвалою ВССУ від 21.10.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження з оскарження рішення суду 1-ї інстанції від 21.06.2012 року та ухвали суду 2-ї інстанції від 14.12.2012 року (а.с. 46).

Також, Київським районним судом м. Одеси розглядалась справа №520/16031/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ГО "Сонячне", треті особи ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Рішенням суду від 04.03.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.04.2014 року, позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі. Ухвалою ВССУ від 21.05.2014 року відмовлено ОСОБА_10 (яка діяла від імені ГО «Сонячне») у відкритті касаційного провадження (а.с.49-52).

З вказаних судових рішень та матеріалів справи суд вбачає, що ГО «Сонячне» з 2009 року було обізнано про розмежування суміжних земельних ділянок на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії IV-ОД 019846, виданого ОСОБА_6, та серії ЯГ №945895, виданого ОСОБА_2. Зважаючи, що державний акт ОСОБА_6 видавався на підставі оскаржуваного рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998р. №771, суд не приймає до уваги посилання представника позивача про те, що вони дізнались про оскаржуване рішення лише 28.10.2014 року (тобто коли воно було витребувано Київським районним судом м. Одеси під час розгляду справи №520/9347/14-ц). Вказані посилання не свідчать про не пропущення строків звернення до суду з відповідним позов.

З позовом, за яким оскаржується повноваження субєкта владних повноважень виконкому ОМР на винесення рішення від 07.08.1998 року №771 «Про передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, розташованих у Київському районі м. Одеси, для обслуговування житлових будинків та господарських споруд», позивач звернувся до суду лише 30.04.2015 року.

При цьому, заява, за якою позовні вимоги уточнили та доповнили вимогами про визнання незаконним та скасування п.1.11 рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998 року №77, була подана представником ГО «Сонячне» лише 19.10.2015 року.

Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обовязків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Заява про поновлення строку подання адміністративного позову це окремий процесуальний документ, по якому суд повинен винести окрему процесуальну дію у вигляді винесення ухвали.

Натомість, якщо особа, яка звернулась до суду, не подала заяви про поновлення строку звернення до суду, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи та позовних вимог вбачається, що позивачем не подана заява про поновлення строку.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому стосовно позовних вимог ГО «Сонячне» про встановлення відсутності у субєкта владних повноважень виконкому ОМР на прийняття оскаржуваного рішення суд враховує, що позивач просить визнати незаконним та скасувати п.1.11 рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998р. №771, посилаючись у тому числі і як на підставу даної позовної вимоги, що у виконкому ОМР були відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення. Крім цього, у судових дебатах позивач також просить визнати незаконним та скасувати п.1.11 рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998р. №771.

Суд враховує вимоги ст. 3 Земельного Кодексу України (у редакції від 13.03.92) що вказана норма права передбачає, що Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх, можуть передавати відповідним органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування вказані повноваження, але цим обставинам суди належної правової оцінки не надали. Тому рішення Одеської міської ради №235-ХХІ від 16.07.1992р. прийнято згідно чинного законодавства а рішення виконкому №771 від 07.08.1998р. в межах відповідних повноважень.

Крім того, Київським районним судом м. Одеси за розглядом справи №520/9347/14-ц було встановлено, що відповідні повноваження Виконкому, виходячи з системного аналізу положень ст..3 ЗК України, ч.13 ст.1 та п.2 прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вбачаються делегованими та не суперечать Конституції України та іншому законодавству України.

Однак, суд не приймає до уваги заяву представника третьої особи про закриття провадження по справі, оскільки строк предявлення позову до суду позивачем пропущений, тому суд не вдавався до оцінки спірних правовідносин.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов Громадської організації «Сонячне» підлягає залишенню без розгляду, оскільки є таким, що поданий з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду.

Керуючись ст..99, ч.1 ст.100 та п.9 ч.1 ст.155 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Адміністративну справу за позовом Громадської організації «Сонячне» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання відсутності повноважень для прийняття рішення, визнання незаконним та скасування п.1.11 рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.08.1998р. №771 - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали відповідно до ч.3 ст. 186 КАС України.

Суддя Домусчі Л.В.

15.04.2016