Постанова № 57167777, 07.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р. Справа № 917/1611/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1

1-го відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

2-го відповідача - ОСОБА_4 (ліквідатор)

3-ї особи (Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби) ОСОБА_5

3-х осіб (1, 3) - не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "САД" (вх. №255 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.15 у справі № 917/1611/15

за первісним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "САД", с. Гожули, Полтавський район, Полтавська область,38713

до 1. Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_6 банк", м. Київ

2. Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина", с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область;

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг", м. Полтава

2) Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби, м. Полтава

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-Арго", м. Полтава

про 1. Визнання за Приватним сільськогосподарським підприємством "Сад" право власності на соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг.;

2. Зняття арешту з майна, яке включене до актів опису та арешту майна складених державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_7 9 та 10 квітня 2015 року в межах здійснення виконавчого провадження №46637434, а саме: соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_6 банк", м. Київ

до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "САД" с. Гожули, Полтавський район, Полтавська область

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг", м. Полтава

про визнання договору складського зберігання №290805 від 29.08.2014р., укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "САД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг", фіктивним

ВСТАНОВИЛА:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Сад" звернулось до господарського суду з позовом про визнання права власності на соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг., а також про зняття арешту з майна, яке включене до актів опису та арешту майна складених державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_7 9 та 10 квітня 2015 року в межах здійснення виконавчого провадження №46637434, а саме: соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг.

Публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_6 банк" звернулось з зустрічним позовом до відповідачів: 1. Приватного сільськогосподарського підприємства "САД"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг" про визнання договору складського зберігання №290805 від 29.08.2014 року, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "САД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг", фіктивним.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 у справі № 917/1611/15 (суддя Тимощенко О.М.) в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Сад" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 у справі № 917/1611/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Сад" до Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина". Прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити. Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством "Сад" право власності на соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг. Зняти арешт з майна, яке включене до актів опису та арешту майна складених державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_7 9 та 10 квітня 2015 року в межах здійснення виконавчого провадження №46637434, а саме: соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг.

В обґрунтування викладених вимог заявник апеляційної скарги зазначає про наявність в матеріалах справи доказів належності спірного зерна ПСП Сад на праві власності. Зокрема, заявник вказує на те, що ПСП Сад виростило на своїх полях та зібрало у 2014 році зерно соняшника та кукурудзи. Потім перевезло це зерно на елеватор ТОВ Велес Трейдинг, яке, в свою чергу, це зерно прийняло, про що видало ПСП Сад складські квитанції та внесло відповідну інформацію до Реєстру складських документів на зерно. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що складські квитанції не є доказом права власності на спірне зерно з огляду на норми п. 24 ст. 1, ст. ст. 37, 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та ст. 1 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва». Також, як зазначає позивач за первісним позовом, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент здійснення опису та арешту на елеваторі ТОВ Велес Трейдинг зберігалося зерно ПСП Сад, а зерно ПОСП Батьківщина там було відсутнє. ПСП Сад вважає, що задоволення вимог кредитора у виконавчому провадженні за рахунок майна, яке ПОСП Батьківщина не належить, є прямим порушенням вимог міжнародних договорів, Конституції України, Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області надало пояснення до апеляційної скарги, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 у справі № 917/1611/15 без змін. Крім того, просить розглядати справу без участі представника відділу примусового виконання рішень УВС ГТУЮ у Полтавській області.

ПОСП Батьківщина в особі ліквідатора ОСОБА_4 надало відзив на апеляційну скаргу щодо обставин справи, в якому підтримує позицію заявника апеляційної скарги - ПСП Сад. 2-й відповідач зазначає про те, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 по справі № 201/10253/14 встановлено, що майна ПОСП Батьківщина на елеваторах в с. Вирішальне немає, тобто у виконавчому провадженні вилучене майно не є власністю ПОСП Батьківщина. Майно вилучалось за ухвалою суду в забезпечення позову співробітниками ВПВР УДВС ГУЮ в Полтавській області 9-10 квітня 2015 року в рамках виконавчого провадження № 46637434. Позов ПАТ ПУМБ про стягнення боргу з ПОСП Батьківщина задоволений і щодо цього рішення від 26.02.2015 відкрите інше виконавче провадження № 46697329 ВПВР Департаменту ДВС України, а пізніше, 06.07.2015, виконавче провадження № 48037968. Крім того, ПОСП Батьківщина вказує на те, що в рамках виконавчого провадження № 46697329, яке відкрито на виконання рішення від 26.02.2015 про стягнення боргу з ПОСП Батьківщина на користь ПАТ ПУМБ, акти опису та арешту майна в електронний варіант виконавчого провадження не внесені, а вилучена зернова продукція передана на відповідальне зберігання фізичній особі, яка має місце реєстрації на окупованій території.

ПАТ "Перший Український ОСОБА_6 банк" звернулось до суду апеляційної інстанції з заявою про залучення до участі у справі № 917/1611/15 3-го відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»,.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, зважаючи на приписи ст.ст. 24 ГПК України, якими передбачено, що господарський суд саме за наявністю достатніх підстав має право та до прийняття рішення залучити у справі іншого відповідача.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. (з наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник. В даній справі відповідачами є стягувач (ПАТ „ПУМБ) та боржник (ПОСП "Батьківщина"). Доказів, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» є стягувачем чи боржником, ПАТ "Перший Український ОСОБА_6 банк" суду не подано, останній жодних вимог до СТОВ «Батьківщина» не висуває, отже відсутні підстави для залучення вказаної особи в якості 3-го відповідача у справі.

ПАТ "Перший Український ОСОБА_6 банк" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем за первісним позовом доказами не підтверджено право власності ПСП Сад на спірне майно. 1-й відповідач посилається на відсутність документів на підтвердження оплати послуг з перевезення ПСП Сад, а також відсутність доказів реального виконання договору складського зберігання, зокрема доказів погашення складських квитанцій на підтвердження проведення господарської операції з відвантаження ПСП Сад з зернового складу ТОВ Велес Трейдинг кукурудзи на соняшника, які начебто ПСП Сад в 2014 році передавало на зберігання зернового складу. 1-й відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 розгляд справи відкладено на 25.02.2016.

ТОВ "Луксор-Арго" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, як незаконне. ТОВ "Луксор-Арго" зокрема зазначає, що спірний врожай не належить ПОСП "Батьківщина", а є власністю ПСП "Сад".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 розгляд справи відкладено на 22.03.2016.

22.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_6 банк" надало пояснення по справі з приводу відзиву ТОВ "Луксор-Арго", в яких зокрема вважає твердження ТОВ "Луксор-Арго" про те, що з 15.10.2014 по 31.03.2015 ПОСП "Батьківщина" не зберігало зернової продукції на елеваторах, які йому належать, таким, що не заслуговують на увагу, оскільки господарську діяльність на елеваторі за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Вирішальне, вул. 50-річчя ОСОБА_8, 1, здійснювало ТОВ "Велес Трейдинг", що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ТОВ "Луксор-Арго" в своєму відзиві, в звязку з чим ПАТ "Перший Український ОСОБА_6 банк" стверджує, що ТОВ "Луксор-Арго" не могло та не може володіти інформацією щодо поклажодавців даного елеватору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 розгляд справи відкладено на 22.03.2016.

2-й відповідач та 3-і особи в призначене судове засідання 22.03.2016 не зявилися.

В судовому засіданні представники позивача та 1-го відповідача звернулись з клопотанням про продовження строку розгляду апеляційної скарги по справі № 917/611/15 на 15 днів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 продовжено строк розгляду апеляційної скарги по справі № 917/1611/15 на 15 днів. Розгляд справи відкладено на 07.04.2016.

В призначене судове засідання ТОВ "Велес Трейдінг" та ТОВ "Луксор-Арго" не зявилися, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте зазначені треті особи не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 07.04.2016 року за відсутності представників ТОВ "Велес Трейдінг" та ТОВ "Луксор-Арго" .

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та ВДВС, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

В обґрунтування своїх вимог ПСП «Сад» зазначає, що 29 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Трейдінг» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Сад» укладено договір складського зберігання №290805 ( арк. справи 14-15, том 1). На виконання умов вказаного договору складського зберігання ПСП «Сад» передано на зберігання ТОВ «Велес Трейдінг» соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80 522 кг (складська квитанція №354, серія АХ №693354 від 01.03.2015 року) та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241 088 кг (складська квитанція №35, серія АХ №693357 від 31.03.2015 року).

Як вказує позивач за первісним позовом, спірне рухоме майно є об'єктом права власності ПСП «Сад», набутим у спосіб, який не суперечить закону. Дане майно обліковується ПСП «Сад» на балансі і використовується ним у господарській діяльності, однак 09.04.2015 року та 10.04.2015 року на території зерносховищ, що перебували в оренді ТОВ «Велес Трейдінг» та розташовані за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с Вирішальне, вул. 50-річчя радянської ОСОБА_8, 1, заступником начальника ВПВР ОСОБА_7 проведено виконавчі дії, складено ОСОБА_3 опису та арешту майна, зокрема, зерна кукурудзи, соняшника, пшениці, вилучено вказане майно, та передано на зберігання представникам ПАТ «ПУМБ».

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити його вимоги, визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством «Сад» право власності на соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80 522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241 088 кг., а також зняти арешт з майна, яке включене до актів опису та арешту майна складених державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_9 09 та 10 квітня 2015 року в межах здійснення виконавчого провадження №46637434, а саме: соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80 522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241 088 кг.

Під час вирішення спору у даній справі суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10253/14 від 19.01.2015р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року (розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 42408363 та № 43304172 ) частково задоволено заяву ПАТ «Перший Український ОСОБА_6» про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт в межах суми позову у розмірі 5 069 399,13 доларів США та 1 934 437,05 грн. на рухоме майно, яке є предметом застави та належить Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Батьківщина». з передачею його на відповідальне зберігання ПАТ «Перший Український ОСОБА_6», зокрема:

- пшениця ДСТУ 3768:2010, у кількості 4 150,00 тон, яка знаходиться на складському приміщенні за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Остапівка, вул. Шевченка, буд. 43, зерносховище (критий тік), або в будь-якому іншому місці, в якому буде виявлено рухоме майно під час виконання ухвали суду;

- соняшник сорту Ес Біба, Соняшник сорту PR63A86, Соняшник сорту LG-5550, у кількості 5 084,67 тон, який знаходиться за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Вирішальне вул. Жовтнева, 1 а, вул. Комарова, 1в, 1г, 1д, вул. 50 річчя Радянської влади, буд. 1; Полтавська область, Лохвицький район, с.Юсківці, вул. Лучанська, буд. 16; Полтавська область, Лохвицький район, с.Піски, вул.Чапаева, буд. 59а, або в будь-якому іншому місці, в якому буде виявлено рухоме майно під час виконання ухвали суду;

- кукурудза сорту Яровець-243, Кукурудза сорту ДК-291, Кукурудза сорту Збруч, у кількості 8 310,4 тон, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с Вирішальне, вул. Жовтнева, 1 а, вул. Комарова, 1в, 1г, 1д, вул. 50 річчя Радянської влади, буд. 1; Полтавська область, Лохвицький район, с.Юсківці, вул. Лучанська, буд. 16; Полтавська область, Лохвицький район, с.Піски, вул. Чапаєва, буд. 59а, або в будь-якому іншому місці, в якому буде виявлено рухоме майно під час виконання ухвали суду.

У рамках здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню вищезазначеної ухвали постановою ВДВС Лохвицького РУЮ відкрито виконавче провадження № 46637434.

09.04.2015 року та 10.04.2015 року на території зерносховищ, що перебували в оренді ТОВ «Велес Трейдінг» та розташовані за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с Вирішальне, вул. 50-річчя ОСОБА_8, 1, заступником начальника ВПВР ОСОБА_7 проведено виконавчі дії, складено ОСОБА_3 опису та арешту майна, зокрема, зерна кукурудзи, соняшника, пшениці, вилучено вказане майно, та передано на зберігання представникам ПАТ «ПУМБ» ( арк. справи 51-58, том 1).

Також, судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Трейдінг» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Сад» укладено договір складського зберігання №290805. ОСОБА_10 умов вказаного договору ПСП «Сад» (поклажодавець) передає, а ТОВ «Велес Трейдінг» (зерновий склад) приймає на зберігання продукцію, на умовах визначених договором. Місцем зберігання, зокрема, визначено елеватор в с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, який перебуває у власності ТОВ «Луксор-Агро» ( попереднє найменування - ТОВ «Полтав-Агро» ).

Проте, доказів, що ТОВ «Велес Трейдінг» є зерновим складом у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (є власником зерносховища та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно) суду не подано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПСП «Сад», місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 184, 190, 316, п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а також зважаючи на те, що спірне майно (соняшник та кукурудза) відноситься до речей, що визначені родовими ознаками, дійшов висновку про те, що складські квитанції, на які посилається ПСП «Сад» не є доказом наявності права власності на соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80 522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241 088 кг, оскільки можуть свідчити про факт прийняття чи неприйняття зерна на зберігання, а також з огляду на виявлені розбіжності між даними, які мають складські квитанції та витяги з реєстрів. ПСП «Сад» не надано доказів того, що станом на спірний період на вказаному зерносховищі зберігалось належне позивачу зерно. Отже, оскільки ПСП «Сад» не доведено належними та допустимими доказами, що він є власником спірного майна, тому первісні позовні вимоги визнані судом першої інстанції такими, що задоволенню не підлягають.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, з огляду на те, що ПАТ "Перший Український ОСОБА_6 банк" не обґрунтовано та не подано доказів наявності ознак фіктивності спірного правочину, отже не доведено, що всі учасники договору складського зберігання №290805 від 29.08.2014 року, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "САД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг", не мали наслідку створити правові наслідки на момент його вчинення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо відсутності правових підстав для задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання права власності на соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг., а також про зняття арешту з майна, яке включене до актів опису та арешту майна складених державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_7 9 та 10 квітня 2015 року в межах здійснення виконавчого провадження №46637434, а саме: соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг. Позов обгрунтований посилання на ст. ст. 20, 133, 134, 139, 144, 145, 147 ГК ; України, ст. ст. 16, 317, 321, 328, 334, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 6, 11, 60 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_10 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. (з наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Крім того, відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» № 6 від 27.08.1976 р. (з наступними змінами та доповненнями), за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

ОСОБА_10 з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

ОСОБА_10 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України)

Отже, виходячи з зазначених положень, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Велес Трейдінг та Приватним сільськогосподарським підприємством Сад укладено договір складського зберігання №290805 ( арк. справи14-15, том 1).

ОСОБА_10 умов вказаного договору ПСП Сад (поклажодавець) передає, а ТОВ Велес Трейдінг (зерновий склад) приймає на зберігання продукцію, на умовах визначених договором. Місцем зберігання, зокрема, визначено елеватор в с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, який перебуває у власності ТОВ Луксор-Агро ( попереднє найменування - ТОВ Полтав-Агро ).

Підпунктом 2.1. пункту 2 договору від 29.08.2014 року передбачено, що на зберігання зерновому складу поклажодавцем може бути передано кукурудзу у кількості 1000 тонн та соняшник у кількості 1000 тонн.

Як зазначає позивач, першопочатково ПСП «САД» було передано на зберігання ТОВ «Велес Трейдінг»: в період з 27.08.2014 по 12.09.2014 соняшник н/к заліковою вагою 287300 кг.; в період з 04.10.2014 по 12.10.2014 кукурудзу 3 кл. на кормові заліковою вагою 586642 кг.

Пізніше, як зазначає позивач, ПСП «САД» продало ПП «Амарант-Транс» частину кукурудзи переданої на зберігання ТОВ «Велес Трейдінг», тому, складська квитанція №357 від 31.03.2015р. була видана в замін погашеної попередньої не в результаті відвантаження частини переданого на зберігання зерна кукурудзи, а в результаті переоформлення цього зерна на інше підприємство на підставі договору поставки. Відвантаження зерна 31.03.2015р. не відбувалось.

Так, 26.02.2015 року між ПСП «САД» та ПП «Амарант-Транс» укладено договір поставки №260201 за яким Постачальник зобов'язується передати Покупцю кукурудзу, врожаю 2014 року, в кількості 350,000тн +10%. На виконання зазначеного договору поставки 28.02.2015 ПСП «САД» передало ПП «Амарант-Транс» 335730 кг кукурудзи, що підтверджується копією видаткової накладної №4.

Також, позивач вказує на те, що в період з 28.02.2015 по 01.03.2015 року ПСП «САД» відвантажило із зерноскладів ТОВ «Велес Трейдінг» та перевезло на інший зерносклад 205150 кг. соняшника, переданого раніше на зберігання. За результатами зазначеної операції в обмін на раніше видану складську квитанцію було видано складську квитанцію №354 від 01.03.2015р. Попередню складську квитанцію погашено.

Вказаний факт позивач підтверджує договорами транспортного перевезення №24/02 від 24.02.2015р. укладеним між ПСП «САД» та ФОП ОСОБА_11, №24/02 від 24.02.2015р. укладеним між ПСП «САД» та ФОП ОСОБА_12, №24/02 від 24.02.2015р. укладеним між ПСП «САД» та ТОВ «БІЛ-АГРО 2», №27/02 від 27.02.2015р. укладеним між ПСП «САД» та ФОП ОСОБА_13, №24/02-1 від 24.02.2015 р. укладеним між ПСП «САД» та ФОП ОСОБА_14, №27/02 від 27.02.2015 р. укладеним між ПСП «САД» та ФОП ОСОБА_15 С, відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними.

Таким чином, позивач стверджує, що на зберіганні ТОВ «Велес Трейдінг» знаходився соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80 522 кг (складська квитанція №354, серія АХ №693354 від 01.03.2015 року) та кукурудза, врожаю 2014 року, загальною вагою 241 088 кг (складська квитанція №35, серія АХ №693357 від 31.03.2015 року). Підпунктом 9.1 пункту 9 Договору складського зберігання №290805 від 29.08.2014 року сторони передбачили, що зерно, передане на зберігання, є власністю Поклажодавця, тобто є власністю ПСП «Сад».

Так, належність ПСП «САД» спірного майна позивач доводить наступними документами:

- складська квитанція №354, серія АХ №693354 від 01.03.2015 року та складська квитанція №35, серія АХ №693357 від 31.03.2015 року;

- звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2014 року за формою № 29-сг (на підтвердження того, що у 2014 році ПСП «САД» було вирощено 642,4 тон кукурудзи та 287,3 тон соняшника у вазі після доробки;

- довідка відділу Держземагенства у Полтавському районі за формою 6-зем (на підтвердження наявності в користуванні ПСП «САД» земель, на яких вирощується с/г продукція;

- балансова довідка № 23/10-2, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за І квартал 2015 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 271 за березень 2015 року (на підтвердження оприбуткування вирощеного зерна на балансі);

- копії договорів транспортного перевезення. Копії актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), копії товарно-транспортних накладних, договір складського зберігання зерна, складські квитанції, перелік складських документів на зерно та договір поставки.

Положеннями ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

ОСОБА_10 зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_10 пункту 24 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", складські документи на зерно товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобовязання зернового складу повернути його володільцеві такого документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

ОСОБА_10 ст. 1 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», складські свідоцтва товаророзпорядчі складські документи на предявника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.

Ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Таким, чином, слід дійти висновку про те, що складські документи на зерно, у тому числі складська квитанція, дійсно є документом, що посвідчує право власності на це зерно.

Разом з цим, порядок видачі та обігу складських квитанцій регламентований Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 р. за № 605/7926. Відповідно до пп. 1.1 - 1.4 Положення складська квитанція є складським документом на зерно. Виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання складських документів проводяться згідно з чинним законодавством. Кожний примірник бланків складських документів має свої індивідуальні номер і серію. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Статтею ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Пунктом 2.5.4 Положення № 198 встановлено обов'язок зернового складу щоденно звітувати державному підприємству "Держреєстри України" щодо виданих та погашених зерновим складом протягом попереднього робочого дня складських документів на зерно.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно наданих ПСП «САД» Витягів з Реєстру складських документів на зерно за №11341 та за № 11342, вбачається, що дата видачі ПСП «САД» складського документа (складської квитанції серії АХ № 693354) на соняшник - 02.03.2015, дата видачі ПСП «САД» складського документа (складської квитанції серії АХ № 693357) на кукурудзу ПСП «САД» - 09.04.2015, що не співпадають з датами складських квитанцій, на які посилається позивач, а саме: від 01.03.2015р. - на соняшник та від 13.03.2015 - на кукурудзу. Отже, ці дані є суперечливими.

Як зазначає ПСП «САД», на виконання умов договору складського зберігання №290805 від 29.08.2014, укладеного між ТОВ «ВЕЛЕС ТРЕЙДІНГ» та ПСП «САД», останнім було перевезено та передано на зберігання ТОВ «Велес Трейдінг» в період з 27.08.2014р. по 12.09.2014р. соняшник н/к заліковою вагою 287300 кг.; в період з 04.10.2014р. по 12.10.2014р. кукурудзу 3 кл. на кормові заліковою вагою 586642 кг., на підтвердження чого надано копії договорів транспортного перевезення, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та товарно-транспортних накладних.

Посилання ПСП Сад на те, що складські квитанції №354 від 01.03.2015р. та №357 від 31.03.2015р. були видані йому замість погашених квитанцій, доказами не підтверджені, зокрема, відповідними витягами з реєстру в порядку ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та п. 2.5.4 Положення № 198.

Так, згідно зі ст. 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Матеріали справи не містять погашених складських квитанцій на підтвердження господарської операції з відвантаження ПСП «САД» з зернового складу ТОВ «Велес Трсйдінг» кукурудзи та соняшника, які начебто ПСП «САД» в 2014 році передавало на зберігання зерновому складу ТОВ «Велес Трейдінг».

Пунктом 9 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 N 1569, передбачено, що у разі внесення зміни до запису у реєстрі зернового складу реєстратор передає адміністратору основного реєстру у визначеному ним порядку відповідні дані для внесення змін до основного реєстру.

Підставою для внесення зміни до запису у реєстрі зернового складу є, зокрема, видача нового складського документа; погашення раніше виданого складського документа у зв'язку з відвантаженням або переоформленням зерна.

Отже, твердження ПСП «САД» про те, що складські квитанції від 01.03.2015 та від 31.03.2015 видані останньому ТОВ «Велес Трейдінг» на залишок кукурудзи та соняшнику, тобто взамін погашених квитанцій, не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів з огляду на викладене не може вважати складську квитанцію №354, серія АХ №693354 від 01.03.2015 року та складську квитанцію №35, серія АХ №693357 від 31.03.2015 року достовірними доказами.

ОСОБА_10 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Що ґрунтуються на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Слід звернути увагу на те, що спірне майно відносить до речей, що визначені родовими ознаками, виходячи з вимог ч. 1 ст. 184 ЦК України.

При цьому, згідно ч.2 ст.184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою; річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

В силу ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Отже, зберігач має повернути поклажодавцю ту саму річ, яка передана їй на зберігання, якщо інше не встановлено.

Зокрема, в силу ст. 941 ЦК України, за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Враховуючи, що на зберігання передавались речі, які не є індивідуальними, а мають родові ознаки, в даному випадку необхідно зясувати, чи є частина описаного майна саме тим майном, яке передано на зберігання, яким чином були відокремлені (індивідуалізовані) речі, передані позивачем на зберігання.

Як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи, на зберіганні ТОВ «Велес Трейдінг» знаходився соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80 522 кг, ДСТУ 7011:2009 (складська квитанція №354, серія АХ №693354 від 01.03.2015 року) та кукурудза, врожаю 2014 року, загальною вагою 241 088 кг, ДСТУ 4525:2006 (складська квитанція №35, серія АХ №693357 від 31.03.2015 року), а.с. 17, 18, т. 1.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 09.04.2015 року та 10.04.2015 року на території зерносховищ, що перебували в оренді ТОВ «Велес Трейдінг» та розташовані за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с Вирішальне, вул. 50-річчя ОСОБА_8, 1, заступником начальника ВПВР ОСОБА_7 в межах здійснення виконавчого провадження №46637434 проведено виконавчі дії, складено ОСОБА_10 опису та арешту майна, зокрема, зерна кукурудзи, соняшника, пшениці, вилучено вказане майно, та передано на зберігання представникам ПАТ «ПУМБ» ( арк. справи 51-58, том 1).

ОСОБА_10 опису та арешту майна від 09.04.2015 при примусовому виконанні ухвали господарського суду Дніпропетровської області № 904/10253/14 від 19.01.2015 про вжиття заходів забезпечення позову ПАТ «ПУМБ» до ПОСП «Батьківщина» описано та накладено арешт на таке майно:

-кукурудза загальною вагою, що визначається за формулою, повна маса навантаженого автомобіля Мерседес днз СВ 922АН та н/прицепу днз СВ 5983ХХ-(мінус) маса порожнього автомобіля з н/прицепом 51050 кг 16330 кг = 34720 кг;

-кукурудза загальною вагою, що визначається за формулою, повна маса навантаженого автомобіля Мерседес днз СВ 1023 АІ та н/прицепу днз СВ 5698ХХ-(мінус) маса порожнього автомобіля з н/прицепом 50950 кг 16550 кг = 34400 кг;

-кукурудза загальною вагою, що визначається за формулою, повна маса навантаженого автомобіля DAF днз СВ 8561ВА та н/прицепу днз СВ 6690 ХТ-(мінус) маса порожнього автомобіля з н/прицепом 52890 кг 17790 кг = 35100 кг.

Отже, з ОСОБА_10 опису та арешту майна від 09.04.2015 не вбачається, що описане майно має саме ті родові ознаки - кукурудза, врожаю 2014 року, ДСТУ 4525:2006, що зазначені в складській квитанції №35, серія АХ №693357 від 31.03.2015 року. Також, не співпадає кількість вилученого майна та майна, яке було передано за вказаною складською квитанцією.

ОСОБА_10 опису та арешту майна від 10.04.2015 при примусовому виконанні ухвали господарського суду Дніпропетровської області № 904/10253/14 від 19.01.2015 про вжиття заходів забезпечення позову ПАТ «ПУМБ» до ПОСП «Батьківщина» описано та накладено арешт на таке майно:

-соняшник загальною вагою, що визначається за формулою, повна маса навантаженого автомобіля Мерседес днз СВ 8572 АХ та н/прицепу днз СВ 4292ХГ-(мінус) маса порожнього автомобіля з н/прицепом 39700 кг 16590 кг = 23110 кг;

-соняшник загальною вагою, що визначається за формулою, повна маса навантаженого автомобіля НОМЕР_1 та н/прицепу днз СВ 5319ХГ-(мінус) маса порожнього автомобіля з н/прицепом 43010 кг 19220 кг = 23790 кг;

-соняшник загальною вагою, що визначається за формулою, повна маса навантаженого автомобіля DAF днз СВ 9560ВА та н/прицепу днз СВ 6687 ХТ-(мінус) маса порожнього автомобіля з н/прицепом 39790 кг 17020 кг = 22770 кг;

-соняшник загальною вагою, що визначається за формулою, повна маса навантаженого автомобіля Мерседес днз СВ 1022 АІ та н/прицепу днз СВ 4736ХТ-(мінус) маса порожнього автомобіля з н/прицепом 19960 кг 16720 кг = 23240 кг.

Отже, з ОСОБА_10 опису та арешту майна від 10.04.2015 не вбачається, що описане майно має саме ті родові ознаки - соняшника, врожаю 2014 року, ДСТУ 7011:2009, що зазначені в складській квитанції №354, серія АХ №693354 від 01.03.2015 року. Також, не співпадає кількість вилученого майна та майна, яке було передано за вказаною складською квитанцією.

Доказів того, що ПСП «САД» був єдиним поклажодавцем, матеріали справи не містять і таких доказів позивачем до суду не надано. В той час, як матеріали справи свідчать про те, що позивач просить зняти арешт з майна - соняшник загальною вагою 80522, що значено менше, ніж зазначено в акті від 10.04.2015.

Даний факт може свідчить про те, що на момент опису та арешту майна на території зерносховищ, що перебували в оренді ТОВ «Велес Трейдінг» та розташовані за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с Вирішальне, вул. 50-річчя ОСОБА_8, 1, знаходилось майно інших поклажодавців.

ПОСП Батьківщина в особі ліквідатора ОСОБА_4 зазначає про те, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 по справі № 201/10253/14 встановлено, що майна ПОСП Батьківщина на елеваторах в с. Вирішальне немає, тобто у виконавчому провадженні вилучене майно не є власністю ПОСП Батьківщина.

Із відповіді Держаного підприємства Держреєстри України (а.с. 137-139), вбачається що станом на 9-10 квітня 2015 року на зерносховищах ТОВ Велес Трейдінг, розташованих за адресою Полтавська область, Лохвицький район, с. Вирішальне, вул. 50 річчя Радянської Влади,1 не зберігалось зерно соняшника та зерно кукурудзи, які належали на праві власності ПОСП Батьківщина.

Однак, факт відсутності майна ПОСП Батьківщина на території зерносховищ, що перебували в оренді ТОВ «Велес Трейдінг» та розташовані на елеваторах в с. Вирішальне, ще не свідчить про те, що було вилучено майно саме ПСП «САД», адже останнім не доведено, що ПСП «САД» був єдиним поклажодавцем, що не спростовано самим позивачем.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з вимог чинного законодавства, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві спірного майна. Отже, хоча в актах опису та арешту майна не зазначено, яке саме зерно (кукурудза та соняшник) були вилучені, однак дана обставина не позбавляє обовязку доведення позивачем того, що саме його майно за визначеними родовими ознаками було вилучено за цими актами, за наявності майна інших поклажодавців.

Однак ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційному господарському суді позивачем належними доказами не підтверджено, що передане на зберігання зерно соняшника та зерно кукурудзи саме того ж класу, сорту і було арештовано за актами державного виконавця.

Суд не приймає як доказ права власності довідку про підсумки урожаю від 01.12.2014 року ( арк. справи 248-250, том 2), а також інші докази, на які посилається позивач, а саме: -звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2014 року за формою № 29-сг (на підтвердження того, що у 2014 році ПСП «САД» було вирощено 642,4 тон кукурудзи та 287,3 тон соняшника у вазі після доробки; довідку відділу Держземагенства у Полтавському районі за формою 6-зем (на підтвердження наявності в користуванні ПСП «САД» земель, на яких вирощується с/г продукція; балансову довідку № 23/10-2, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за І квартал 2015 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 271 за березень 2015 року (на підтвердження оприбуткування вирощеного зерна на балансі), оскільки даними доказами не підтверджено, що саме вирощене позивачем зерно соняшника та зерно кукурудзи саме того ж класу, сорту і було передано на зберігання та арештовано за актами державного виконавця.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши обставини та матеріали справи, підстави та документальні докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг., а також про зняття арешту з майна, яке включене до актів опису та арешту майна складених державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_7 9 та 10 квітня 2015 року в межах здійснення виконавчого провадження №46637434, а саме: соняшник, врожаю 2014 року, загальною вагою 80522 кг та кукурудзу, врожаю 2014 року, загальною вагою 241088 кг.

Стосовно зустрічних позовних вимог ПАТ «ПУМБ» про визнання договору складського зберігання №290805 від 29.08.2014 року, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "САД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг", фіктивним суд виходить з наступного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки ПАТ «ПУМБ» не обґрунтовано та не подано доказів притаманності ознак фіктивності обом сторонам спірного правочину в розумінні ст. 234 ЦК України, отже не доведено, що всі учасники договору складського зберігання №290805 від 29.08.2014 року, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "САД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Трейдінг", не мали наслідку створити правові наслідки на момент його вчинення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 у справі № 917/1611/15 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "САД", с. Гожули, Полтавський район, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 у справі № 917/1611/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 12 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.