Ухвала суду № 56783933, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/2352/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 822/2378/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Хмельницької об'єднано державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2014 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2014 та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з метою здійснення контролю в частині подання платником податку декларації про дохід, отриманий у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 № 344/22-11-17-03/2439702143, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не подано річні декларації про майновий стан і доходи (податкові декларації) за 2011 та 2012 роки; пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 13 769,78 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 5591,55 грн., за 2012 рік в сумі 8 178,23 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 22.05.2014 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004281720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 340,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 340,00 грн.;

- № 0004271720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 17 212,23 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 13 769,78 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3 442,45 грн.

Скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитори позивача, провівши анулювання боргу не виконали свій обов'язок визначений статтею 164 Податкового кодексу України і не повідомили позивача про анулювання (прощеного) боргу, позивач за таких обставин звільнена від обов'язку самостійно сплачувати податок з таких доходів та відображати їх у річній податковій декларації, оскільки не набула всіх ознак платника податку.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що кредиторами виконані вимоги абз. д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а в свою чергу позивачем не виконано обов'язку як платника податку щодо сплатити податоку на доходи з фізичних осіб із отриманих доходів у вигляді анульованого (прощеного) кредитором боргу та обов'язку відображення їх у річних податкових декларацій, що підтверджує правомірність винесених податкових повідомлень - рішень.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто, таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За даними перевірки, відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Ф 1-ДФ), зазначених ПАТ «Універсал Банк», у четвертому кварталі 2011 року платник податків-фізична особа ОСОБА_2 отримала оподатковувані доходи за 126 ознакою та була платником податку на доходи фізичних осіб.

За даними перевірки, відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Ф 1-ДФ), зазначених АТ «Райфайзен Банк Аваль», у третьому кварталі 2012 року платник податків-фізична особа ОСОБА_2 отримала оподатковувані доходи за 126 ознакою та була платником податку на доходи фізичних осіб.

Так, від ПАТ «Універсал Банк» позивач у 2011 році отримала дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором в сумі 33998,56 грн., та від АТ «Райфайзен Банк Аваль» у 2012 році отримала дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором в сумі 49369,62 грн.

Відповідно до абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Зі змісту вказаної норми Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок позивача як платника податку сплатити податок на доходи з фізичних осіб із отриманих доходів у вигляді анульованого (прощеного) кредитором боргу та обов'язок відобразити їх у річній податковій декларації виникає за сукупності таких умов:

- прощений борг повинен бути анульований кредитором до закінчення строку позовної давності;

- кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу;

- кредитор зобов'язаний суму анульованого (прощеного) боргу включити до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

В матеріалах справи наявна довідка АТ «Райфайзен Банк Аваль» від 11.07.2014 вих. №35, якою останній підтверджує, що ОСОБА_2 28.09.2012 за кредитним договором від 02.07.2008 №014/7400/82/68968 було анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 49369,62 грн.

Однак, розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема, розрахунку заборгованості позивача за кредитним договором, а також, не встановлено факт нарахування позивачу пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача обов'язку щодо декларування та сплати податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у випадку, передбаченому абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, судам попередніх інстанцій необхідно встановити фактичні обставини щодо нарахування кредиторами (банками) позивачу пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами, належного повідомлення кредиторами позивача (як боржника) про анулювання боргу, а також, включення кредиторами анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2014 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)О.І. Степашко