Постанова № 56516365, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 910/23228/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю представників сторін:

від апелянта 1: Вабіщевич Т.В. довіреність б/н від 05.09.2015;

від апелянта 2: Чернишенко А.Г. довіреність № 353/03 від 04.02.2016;

від заявника: Кобець І.В. довіреність б/н від 11.01.2016;

від боржника: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал", публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2015 у справі № 910/23228/14 (суддя: Чеберяк П.П.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Да-Строй", с. Діброво-Ленінське Бородянського р-ну Київської області

до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна", м. Київ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Да-Строй" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна", оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 2 361 930 грн. 62 коп. і неспроможне її погасити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання та інше.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 порушено провадження у справі про банкрутство підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора на суму 2 361 930 грн. 62 коп., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Марченка Р.М. та визначено дату попереднього засідання суду.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" було офіційно оприлюднено 22.12.2014 за № 12765.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2015 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" та публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна", та замінено публічне акціонерне товариство "Банк Петрокомерц-Україна" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/23228/14 (суддя Чеберяк П.П.) затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 48 755 816 грн. 55 коп., визнано вимоги ряду кредиторів, зокрема вимоги кредитора, що забезпечені заставою майна боржника - публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на суму 2 823 363 грн. 34 коп., а також відмовлено у визнанні кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал", до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" на суму 13 869 163 грн. 74 коп.; відмовлено у визнанні кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" на суму 865 124 грн. 40 коп..

При цьому, суд першої інстанції керувався, ст. 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 559, 572, 589 ЦК України, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у даній справі в частині відмови у визнанні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" та прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" у розмірі 1 233 035,39 грн. (четверта черга) та 57 689,42 грн. (шоста черга).

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 559 ЦК України. так скаржник зазначає, що судом першої інстанції не встановив дійсний розмір кредиторських вимог, що виник до дня порушення провадження у цій справі та безпідставно відмовив у визнанні заявлених кредиторських вимог.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2015 у даній справі в частині не задоволення кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" на суму 865 124 грн. 40 коп. та задовольнити кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" на суму 3 688 487,74 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, невідповідністю висновків місцевого господарського суду обставинам справи і порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки невиконанню розпорядником майна вимог ухвали суду та зокрема, норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині інвентаризації заставного майна.

18.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» подано доповнення апеляційної скарги, в яких зазначає, що відповідно до умов пп. «а» пп. 2.1.1 п. 2.1, абз. 2 п. 2.2, п. 3.4 договору поруки боржник надав згоду на зміну строку виконання основного зобов'язання, що виключає висновок суду першої інстанції, яким мотивована відмова у визнанні вимог, про припинення поруки внаслідок зміни цього строку.

23.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» подано заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, в яких просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у даній справі в частині відмови у визнанні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" та прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" у розмірі 13 869 163,74 грн, з яких та 57 689,42 грн. - пеня.

23.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду розпорядником майна боржника подано заперечення на апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк", в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

23.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду розпорядником майна боржника подано заперечення на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал», в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В судовому засідання 15.03.2016 представник ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» підтримав вимоги власної апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" підтримав вимоги власної апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Да-Строй" в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційних скарг.

Інші визнані в судовому порядку кредитори та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційні скарги, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін і учасників провадження у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. ч Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Визначення терміну кредитор надається в ст. 1 вказаного Закону, це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 названого Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до матеріалів справи 17.01.2015 до суду першої інстанції було направлено публічним акціонерним товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 13 869 163 грн. 74 коп.

В заяві банк зазначає, що вимоги банку виникли на підставі кредитних договорів № 042-11-11 від 29.11.2011 та № 043-11-11 від 29.11.2011, укладених між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а також договору поруки № 041-11-11/8 від 29.11.2011, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та підприємством з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" в забезпечення виконання позичальником - Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за кредитними договорами.

Розпорядником майна боржника вимоги ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" не визнані, з огляду на те, що додатковою угодою № 6 від 25.03.2014 були внесені зміни до кредитного договору № 041-11-11 від 29.11.2011, а також додатковою угодою № 5 від 25.03.2014 були внесені зміни до кредитного договору № 043-11-11 від 29.11.2011, а саме встановлено дату повернення кредиту - 20 грудня 2014 року включно. З огляду на те, що провадження у справі про банкрутство Підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" порушене ухвалою суду від 17.12.2014 вимоги ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" не є конкурсними. Крім того, розпорядник майна у повідомленні за результатами розгляду грошових вимог зазначає, що порука банку за зобов'язаннями Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю є припиненою, оскільки кредитором не надано належних доказів внесення змін до договору поруки № 041-11-11/8 від 29.11.2011 щодо збільшення строку зобов'язань.

Отже на підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України відповідно до якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, а також п.п. 4.1.6 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", який передбачає, що зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за основним кредитним зобов'язанням, судом першої інстанції за результатами розгляду заяви з кредиторськими вимогами ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", правонаступником якого, є ТОВ"Фінансова компанія "Централ Капітал", було відмовлено у визнання кредиторських вимог до боржника на суму 13 869 163 грн. 74 коп. в зв'язку з тим, що порука банку є припиненою.

В апеляційні скарзі та в письмових доповненнях до неї скаржник зазначає, що боржник у договорі поруки надав попередню згоду на будь-яку зміну боргових зобов'язань, сутність яких полягає, в тому числі, у строку та порядку їх виконання. А, отже, вважається, що поручитель заздалегідь надав згоду на будь-які зміни строку повернення кредиту.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги зазначені твердження, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Додатковою угодою № 6 від 25.03.2014 сторонами договору внесено зміни до кредитного договору № 041-11-11 від 29.11.2011 і збільшено строк зобов'язання: «Дата повернення кредиту - до 20 грудня 2014 року включно».

Додатковою угодою № 5 від 25.03.2014 були внесені зміни до кредитного договору № 043-11-11 від 29.11.2011, збільшено строк зобов'язання: «Дата повернення кредиту - до 20 грудня 2014 року включно» та встановлений графік погашення заборгованості.

Таким чином вказаними додатковими угодами був збільшений строк зобов'язання та збільшений період, за який нараховуються проценти за користування кредитом, що означає збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами договорів було внесено відповідні зміни до договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п 2.2. договору поруки, який апелянт безпідставно вважає таким, що є згодою на зміну строку повернення кредиту, у разі зміни розміру Боргових зобов'язань після укладання цього Договору, такі Боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному обсязі.

При цьому відповідно до визначення «боргові зобов'язання» у преамбулі договору це всі зобов'язання Боржника перед Кредитором по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Кредитних договорів, як це визначено Кредитними договорами та описано в цьому Договорі. Під борговими зобов'язаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину.

Таким чином боргові зобов'язання - це сума, а не строк. На підставі чого можна зробити висновок, що саме на зміну суми, а не строку поручитель надав свою згоду в договору поруки.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на практику Верховного Суду України не спростовує висновки суду першої інстанції щодо припинення поруки.

Так, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10.09.2014 і від 18.06.2012 встановлений перелік випадків, які призводять до збільшення обсягу відповідальності поручителя і, як наслідок, припинення поруки.

Відповідно до правового висновку у постанові Верховного Суду України від 17.01.2011, якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку визначеному кредитним договором в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України, відсутні.

Однак відповідно до встановлених обставин справи правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі абсолютно інші. Так, в справі, на яку посилається скаржник, договорами поруки було прямо закріплено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку ст. 6 кредитних договорів. А тому збільшення процентної ставки без згоди поручителя суд визнав таким, що не припиняє поруки.

Натомість, в даному випадку відбулося не збільшення процентної ставки, а збільшення самого строку зобов'язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, та збільшення періоду за який поручитель відповідає за невиконання боржником своїх зобов'язань.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кожен раз, коли збільшувався строк користування кредитними коштами між кредитором та поручителем укладалися відповідні зміни до договору поруки (додаткова угода № 1 від 31.07.2012, договір про внесення змін № 2 від 25.12.2012, договір про внесення змін № 3 від 25.04.2013, договір про внесення змін № 3 від 25.12.2013), якими надавалася згода поручителя на таке збільшення.

Однак, скаржником не надано доказів укладання відповідної додаткової угоди про надання згоди на збільшення строку користування кредитними коштами до 20.12.2014.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що в договорі поруки було передбачено лише можливість зміни розміру боргового зобов'язання (сума кредиту, проценти за користування кредитом, сплата пені, штрафу, інші платежі за кредитом), не передбачено можливість збільшення строків користування, тобто періоду, за який поручитель відповідає за неналежне виконання боржником своїх зобов'язань, що було предметом додаткових угод до кредитних договорів, а тому порука є припинено.

На підставі чого колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у визнання кредиторських вимог ТОВ"Фінансова компанія "Централ Капітал" до боржника на суму 13 869 163 грн. 74 коп. в зв'язку з тим, що порука банку є припиненою.

Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ"Фінансова компанія "Централ Капітал" зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали в частині вимог, які перейшли від банку до товариства, не встановлено того факту, що на момент порушення провадження у справі, тобто 16.12.2014, існувала прострочена заборгованість та складала 1 233 035,39 грн. (за кредитним договором № 043-11-11 від 29.11.2011)57689,42 грн. - пені (за кредитними договорами № 041-11-11 від 29.11.2011, № 043-11-11 від 29.11.2011). На думку скаржника саме сума - 1 233 035,39 грн. є конкурсними вимогами та підлягає визнанню судом.

Однак в письмових уточненнях вимог апеляційної скарги скаржник просить визнати його конкурсним кредитором по відношенню до боржника на суму 13 869 163,74 грн, з яких 57 689,42 грн. - пеня.

Відповідно до пояснень наданих розпорядником майна в судовому засіданні апеляційної інстанції він не заперечується, що прострочена заборгованість СУНП Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позичальник за кредитними договорами) станом на день розрахунку ПАТ «Банк Петрокоммерц-У країна» (16.12.2014) становила 1 233 035,39 грн. (прострочена заборгованість за основною сумою та відсотками) та 57 689,42 грн. (нарахована пеня), однак, зважаючи на те, що порука ПП «Жіскур Холдінг-Україна» припинилася, розмір заборгованості позичальника за кредитним договором не входить до предмету доказування, адже у боржника перед ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» відсутні жодні грошові зобов'язання.

Отже, враховуючи, що вимоги ТОВ «ФК «Централ Кепітал» як правонаступника ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» були відхиленні судом першої інстанції в зв'язку з припиненням поруки ПП «Жіскур Холдінг Україна», на думку колегії суддів у боржника відсутні жодні зобов'язання перед ТОВ «ФК «Централ Кепітал».

Також, відповідно до матеріалів справи16.01.2015 до місцевого господарського суду надійшла заява публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 688 487 грн. 74 коп.

Вимоги банку мотивовані тим, що 27.07.2012 між публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» був укладений кредитний договір № 16-12-980-KL про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 3 154 946 грн. 23 коп. із фіксованою процентною ставкою 22 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Брокбізнесбанк» та підприємством з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" було укладено договір застави основних засобів № 16-12-980/z1 від 27.07.2012, а саме: офісна та комп'ютерна техніка, меблі згідно переліку. Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави становить 2 823 363 грн. 34 коп.

Отже, заявлені кредитором вимоги на суму 865 124 грн. 40 коп. є заборгованістю за кредитом на підставі кредитного договору № 16-12-980-KL від 27.07.2012, що був укладений між публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та позичальником товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», крім того вимоги в розмірі 2 823 363 грн. 34 коп. забезпечені заставою майна боржника на підставі договору застави № 16-12-980/z1 від 27.07.2012.

Вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» визнані розпорядником майна частково та включені до реєстру вимог кредиторів боржника в сумі 2 823 363 грн. 34 коп. окремо, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

За результатами розгляду заяви ПАТ «Брокбізнесбанк» з кредиторськими вимогами до боржника, судом першої інстанції вимоги визнано частково, а саме на суму вартості предмета застави 2 823 363 грн. 34 коп. та внесено окремо до реєстру кредиторів.

Доводи скаржника - ПАТ «Брокбізнесбанк» в апеляційній скарзі зводяться до того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права в наслідок чого зроблено помилковий висновок, що боржник у цій справі, який є майновим поручителем за договором застави несе відповідальність перед банком лише в межах узгодженої вартості предмета застави, та не врахував, що це є лише узгоджена вартість предмета застава на дату укладання договору застави, а не меже солідарної відповідальності, оскільки ціна застави може змінюватися в залежності від попиту та ринкової ціни на день продажу майна банкрута.

Однак, апеляційний суд не приймає дані доводи скаржника, як підставу для скасування ухвали суду в частині розгляду його вимог враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Пунктом 3.7 договору застав сторони погодили, що у азі недостатності для повного задоволення вимог заставодержателя суми, вирученої від продажу предмета застави, він має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна позичальника в порядку черговості, передбаченої законодавством України, окрім випадків застосування заставодержателем позасудового порядку звернення стягнення на предмет застави.

Отже, в договорі сторони чітко передбачили, що у разі недостатності для повного задоволення вимог заставодержателя суми, вирученої від продажу предмета застави, різницю заставодержатель може отримати не за рахунок заставодавця, а за рахунок позичальника.

Із заяви кредитора вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/15337/14 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Ділайт-Україна» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором № 16-12-980-KL від 27.07.2012, яка складає заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 2 823 363 грн. грн. 34 коп. звернено стягнення на предмет застави за договором застави основних засобів № 16-12-980/z1 від 27.07.2012.

На підставі вищенаведеного, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що солідарна відповідальність за межами вартості застави ані чинним законодавством, ані умовами укладеного договору застави не передбачена, а тому підстава для стягнення з заставодавця заборгованості, не покритої заставою, відсутня.

Виходячи з вищевикладеного, заявлені ПАТ «Брокбізнесбанк» та не забезпечені заставою вимоги в сумі 865 124,40 грн. правомірно було відхилено судом першої інстанції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду в оскаржуваних частинах відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 14.12.2015 у справі № 910/23228/14 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал", до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" на суму 13 869 163 грн. 74 коп. та в частині відмови у визнанні кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур Холдінг-Україна" на суму 865 124 грн. 40 коп. залишити без змін, апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал", публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков