Постанова № 56452576, 10.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. Справа № 922/176/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Івакіна В.О., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача- не зявився,

1-го відповідача- Юрченко С.О. (довіреність №4503 від 23.12.2014 року),

2-й відповідач- не зявився,

треті особи- не зявились,

розглянувши апеляційну скаргу 1-го та 2-го відповідачів (вх.1755, 1969Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кредо Солюшнс, м.Київ

до 1.Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, м.Харків

2. ОСОБА_1 Співдружність КОМП, с.Комунар, Харківська область

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Холдінг, с.Тернова, Харківська область

2.Товариство з обмеженою відповідальністю Кременчуцький автоскладальний завод, м.Кременчук

3.Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто, с.Тернова, Харківська область

4.Товариство з обмеженою відповідальністю Автосервіс-Т, с.Радгоспне, Харківська область

про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Кредо Солюшнс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, ПАТ УкрСиббанк, ОСОБА_1 "Співдружність КОМП", в якій просить суд визнати припиненим договір поруки №АИС/05-07 від 03.05.2007р., що укладений між відповідачами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2015 року у справі № 922/176/15 (суддя Яризько В.О.) позов задоволено.

Перший відповідач та другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодились, звернулись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року апеляційні скарги відповідачів обєднані в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 року провадження у справі зупинено для розгляду Вищим господарським судом касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 року припинено касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ТОВ Інтер-Авто на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 року.

Другий відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 року у справі №922/176/15 касаційну скаргу 2-го відповідача залишено без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 року у справі №922/176/15 залишено без змін.

Після повернення справи з Вищого господарського суду України, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року провадження у справі поновлено та розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2016 року об 12:00 год.

30.12.2015 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшов запит Вищого господарського суду №04-20/722 від 21.12.2015 року з проханням терміново надіслати справу №922/176/15 до суду касаційної інстанції для розгляду заяви ТОВ Інтер-Авто про прийняття додаткової постанови у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року провадження у справі №922/176/15 зупинено для розгляду Вищим господарським судом заяви ТОВ Інтер-Авто про прийняття додаткової постанови у даній справі та до повернення матеріалів справи №922/176/15 до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2016 року відмовлено ТОВ Інтер-Авто у задоволенні заяви про прийняття додаткової постанови (ухвали) до ухвали Вищого господарського суду України від 14.07.2015 року у справі №922/176/15 відмовлено та направлено матеріали справи №922/176/15 до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року провадження у даній справі поновлено та призначено розгляд скарги на 10.03.2016 року.

Другий відповідач та представник ТОВ Автосервіс-Т в судове засідання 10.03.2016 року не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Колегія суддів зазначає також, що протягом здійснення апеляційного провадження поштова кореспонденція, яка направлялась судом на адресу другого відповідача та адресу ТОВ Автосервіс-Т кожного разу поверталась підприємством звязку із довідкою про невручення, у звязку із закінчення терміну зберігання.

ТОВ «Інтер-Авто» в судове засідання 10.03.2016 року також не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась на адресу ТОВ «Інтер-Авто», однак повернулась підприємством звязку з довідкою про невручення у звязку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представники ТОВ «Авто-Холдінг» та ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» в судове засідання 10.03.2016 року також не зявились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

10.03.2016 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання першого відповідача ( без дати і номеру) про відкладення розгляду справи на 2 місяці у звязку з тим, що між сторонами проводяться переговори щодо врегулювання даного спору та надання суду апеляційної інстанції додаткових пояснень з приводу предмету позову та апеляційних скарг.

В судове засідання 10.03.2016 року позивач не зявився, однак надіслав суду клопотання від 04.03.2016 року про відкладення розгляду справи на один місяць у звязку з тим, що між сторонами ведуться перемовини стосовно мирного врегулювання спору та узгодження взаємних поступок. Також позивач надіслав суду клопотання від 09.03.2016 року про відкладення розгляду справи, у звязку із хворобою його представника та неможливістю прибуття в дане судове засідання.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача, зазначає про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, та не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка його представника унеможливить розгляд даної справи.

Судова колегія вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення, оскільки відсутність позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Стосовно клопотання першого відповідача колегія суддів зазначає, що аналогічне клопотання вже заявлялось ним 21.01.2016 року (а.с.73 т.4).

Однак, станом на 10.03.2016 року сторонами не надано суду доказів мирного врегулювання спору, у звязку з чим, враховуючи обмежений строк розгляду апеляційної скарги, визначений статтею 102 ГПК України, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання першого відповідача.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 03.05.2007 р. між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" (кредитор, 1-й відповідач) та ОСОБА_1 "АИС", правонаступником якої є ОСОБА_1 "Співдружність КОМП" (поручитель, 2-й відповідач) укладено договір поруки № АИС/05-07 (а.с.39 т.1) (далі-договір поруки).

Відповідно до умов вказаного договору поруки, 2-відповідач зобовязався перед кредитором відповідати за виконання наступних зобов'язань :

- ТОВ "Автосервіс-Т" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03.05.2007р. (а.с.10 т.2);

- ТОВ "Авто-Холдінг" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03.05.2007р. (а.с.34 т.2);

-ТОВ "Інтер-Авто" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03.05.2007р. (а.с.55 т.2);

- ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03.05.2007р. (а.с.84 т.20).

У звязку із змінами, що вносились до вказаних кредитних договорів, до договору поруки укладені додаткові угоди, які є його невідємними частинами, а саме: Додаткова угода №1 від 24.04.2008 року, Додаткова угода №2 від 17.06.2008 року, Додаткова угода №3 від 23.07.2008 року, Додаткова угода №4 від 15.10.2008 року, Додаткова угода №5 від 23.10.2008 року, Додаткова угода №6 від 24.10.2008 року, Додаткова угода №7 від 28.10.2008 року, Додаткова угода №8 від 06.11.2008 року, Додаткова угода №9 від 14.11.2008 року, Додаткова угода №10 від 01.12.2008 року, Додаткова угода №11 від 11.12.2008 року (а.с.113 зворот-131 т.2).

Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. у справі №5023/7064/11 визнано юридичну особу - ОСОБА_1 "Співдружність КОМП" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.22 т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року у справі № 5023/7064/11 (а.с.146 т.1) затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_1 "Співдружність КОМП" з такими включеними до реєстру вимогами кредиторів, а саме вимоги:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест" - основний борг - 38400,00 грн. (четверта черга задоволення), витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

2) ОСОБА_2 акціонерного товариства "Альфа - Банк" - основний борг - 341401336,91 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 3690018,62 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

3) ОСОБА_2 акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" - основний борг - 451606196,44 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) - 31955595,96 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

4) ОСОБА_2 акціонерного товариства "УкрСиббанк" - основний борг - 68690902,68 грн. (четверта черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 6338230,62 грн. (шоста черга задоволення); витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство - 125,00 грн. (перша черга задоволення);

5) Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - борг по сплаті податків і зборів (обов`язкових платежів) - 7205,30 грн. (третя черга задоволення);

6) Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківськ - борг по сплаті податків і зборів (обов`язкових платежів) - 8720,55 грн. (третя черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 478,63 грн. (шоста черга задоволення);

7) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - борг по сплаті податків і зборів (обов`язкових платежів) - 669705,48 грн. (третя черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) - 58,38 грн. (шоста черга задоволення);

а також окремо внесеними до реєстру вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, а саме:

ОСОБА_2 акціонерного товариства "Сведбанк" - 341730732,16 грн. (перша черга задоволення);

ОСОБА_2 акціонерного товариства "УкрСиббанк" - 672541864,59 грн. (перша черга задоволення);

ОСОБА_2 акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" - 286457061,27 грн. (перша черга задоволення).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 17.12.2013 р. (а.с.155 т.1) ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2012 р. у справі про банкрутство змінено, викладено абзаци 3 та 10 частини першої резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

- "2) ОСОБА_2 акціонерного товариства "Альфа-Банк" - основний борг 341401336,91 грн. (четверта черга задоволення); неустойка (пеня, штраф) 368 884, 49 грн. (шоста черга задоволення), витрати, повязані з провадженням у справі про банкрутство 125,00 грн. (перша черга задоволення)" ;

- "ОСОБА_2 акціонерного товариства Сведбанк" 332977284,81 грн. (перша черга задоволення)".

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2012 р. у справі № 5023/7064/11 залишено без змін.

На підставі договору факторингу № 39 Ф-Н від 04.12.2012 р., укладеного з ПАТ "Сведбанк", позивач отримав право вимоги до 2-го відповідача за кредитними договорами № 54/07 від 05.12.2007 р. та № 65/59765-КЛ від 05.12.2007 р. та договорами, що укладені в забезпечення таких зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2013 р. у справі №5023/7064/11 про банкрутство ОСОБА_1 "Співдружність КОМП" до реєстру вимог кредиторів було внесено відомості про заміну кредитора ОСОБА_2 акціонерного товариства "Сведбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" (а.с.31 т.1).

Крім того, на підставі договору факторингу №20-У/13 від 30.07.2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Українська факторингова група» кредитор відступив на користь ТОВ «Українська факторингова група» право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №406-МВ/08 від 26.12.2008 року, а також право вимоги за договорами забезпечення, якими забезпечується виконання боржником за кредитним договором своїх зобовязань, зокрема договором поруки №605-П/08 від 30.12.2008 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 «АИС», правонаступник якої є 2-й відповідач.

В свою чергу, на підставі договору факторингу № 21-У/13 від 22.10.2013 р., укладеного з ТОВ "Українська факторингова група", позивачем набуто право вимоги до 2-відповідача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 406-МВ/08 від 26.12.2008р. та договорами, що укладені в забезпечення таких зобов'язань, зокрема договором поруки № 605-П/08 від 30.12.2008 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2014р. у справі №5023/7064/11 про банкрутство ОСОБА_1 "Співдружність КОМП" до реєстру вимог кредиторів було внесено відомості про заміну кредитора ОСОБА_2 акціонерного товариства "Альфа Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" (а.с.35 т.1).

В процедурі банкрутства кредитором є також ПАТ «УкрСиббанк».

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2013р. у справі № 2-1133/12, яке набрало законної сили, встановлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та третіми особами у даній справі були укладені додаткові угоди до кредитних договорів та угоди про надання траншів, якими передбачено комісії за лонгацію договорів, а також змінено терміни повернення наданих траншів. За результатами розгляду вказаної справи, було визнано припиненим договір поруки №П/05-07 від 29.05.2007 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_3 та договір поруки №С/05-07 від 29.05.2007 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_4, які укладені в забезпечення виконання кредитних зобовязань третіх осіб у даній справі.

Таким чином, на думку позивача, вказаним рішенням суду встановлено факт збільшення обсягу відповідальності поручителів фізичних осіб за кредитними договорами, на підставі яких ґрунтуються кредиторські вимоги першого відповідача у справі про банкрутство другого відповідача, у звязку з чим ( на його думку) наявні підстави для визнання припиненим також договору поруки №АИС/05-07 від 03.05.2007 року, який укладений між 1-им та 2-им відповідачами (що є предметом спору у даній справі) на підставі ч.1 ст.559 ЦК України.

Другий відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, зокрема, що сплата третіми особами комісій на користь першого відповідача за укладення додаткових угод до кредитних договорів та угод про надання траншів, на які посилається позивач, мали наслідком зменшення фактичного обсягу відповідальності другого відповідача через не нарахування на суму прострочених траншів процентних ставок, продовження користування усіма траншами на попередніх умовах без застосування банком права на дострокове повернення кредиту в цілому (а.с.132 т.1).Також другий відповідач вказує, що позичальники сплачували належним чином і в установлений строк комісії, передбачені додатковими угодами до кредитних договорів та угодами про надання траншів, що свідчить про відсутність збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_1 «Співдружність КОМП» як поручителя та відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним.

Аналогічні доводи містяться у відзиві першого відповідача на позовну заяву. Крім того, перший відповідач зазначає про відсутність порушення договором поруки прав та законних інтересів позивача у даній справі.

Вказана позиція по справі висловлена також відповідачами в апеляційних скаргах.

Колегія суддів враховує наступне.

Другий відповідач є банкрутом за постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. у справі № 5023/7064/11 про банкрутство ОСОБА_1 «Співдружність КОМП».

В даній постанові вказано, що кредиторами банкрута, в тому числі, є ПАТ «Альфа-Банк»; ПАТ «ВТБ БАНК» ; ПАТ «УкрСиббанк»; ПАТ «Сведбанк» відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Вимоги ПАТ «УкрСиббанк», що відносяться до першої черги задоволення складають суму 672541864,59 грн.

04.12.2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Кредо Солюшнс» (позивач) укладено договір факторингу №39 Ф-Н , за яким ТОВ «Кредо Солюшнс набув права вимоги до боржника за кредитним договором.

Згідно п. 1.1 договору факторингу зазначено, що «Кредитний договір» означає договори №54/07 від 05.12.2007 року з додатковими угодами, укладеними між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» та № 65/59765- КЛ від 05.12.2007 року з додатковими угодами. Розмір заборгованості боржників, право вимоги якої відступається становить 377 660 789,28 грн.( а.с. 32 зворот т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі №5023/7064/11 задоволено заяву ТОВ «Кредо Солюшнс», здійснено заміну кредитора ( ПАТ «Сведбанк») на його правонаступника ТОВ « Кредо Солюшнс».

В січні 2014 року ТОВ « Кредо Солюшнс» знову звернулося до суду у справі про банкрутство ОСОБА_1 «Співдружність КОМП» про заміну ним кредитора ПАТ «Альфа Банк» на підставі договору факторингу № 20-У/ 13 від 30.07.2013 року, укладеного між ПАТ « Альфа Банк» та ТОВ « Кредо Солюшнс».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2014 року у справі про банкрутство № 5023/7064/11 задоволено заяву ТОВ «Кредо Солюшнс», здійснено заміну кредитора ( ПАТ «Альфа Банк») на його правонаступника ТОВ «Кредо Солюшнс».

Отже, позивач поступово набув статусу кредитора в процедурі банкрутства другого відповідача, шляхом заміни ним первинних кредиторів ( ПАТ« Альфа Банк» та ПАТ «Сведбанк»).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що має інтерес у визнанні припиненим договору поруки №АИС/05-07, оскільки таке визнання, на його думку, впливає на обсяг майна банкрута - другого відповідача у даній справі та кредиторських вимог до нього…, існування договору поруки порушує права та інтереси позивача ( вказує далі останній) , « оскільки саме на його підставі виникло більшість кредиторський вимог відповідача 1»…, «за умови припинення дії договору поруки черговість задоволення кредиторських вимог зміниться на користь позивача»… вважає останній.

Підставою припинення договору поруки позивач вважає положення ч.1 ст. 559 ЦК України, тобто збільшення обсягу відповідальності поручителя шляхом зміни зобовязання без згоди поручителя.

Позивач посилається на те, що з моменту вступу в справу про банкрутство - 22.04.2013 року, дізнався про факт існування договору поруки, на підставі якого обґрунтовуються кредиторські вимоги іншого кредитора у справі про банкрутство ПАТ «УкрСиббанк».

Згідно ч.1 ст.559 ЦК України поручительство припиняється …у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, у зв»язку із чим збільшився обсяг його зобов»язань.

Таким чином договір поручительства припитяється тільки у разі, якщо поручитель не згоден із продовженням його на нових умовах.

Разом із тим, поручитель (другий відповідач у даній справі) не заявляв своєї незгоди із зміною кредитних зобовязань ні при розгляді справи про банкрутство, ні при розгляді даної справи.

Навпаки, у відзиві на позовну заяву ( а.с. 131-132, т.1) він зазначає, що на його думку: «Зі змісту додаткових угод вбачається, що сплата позичальниками комісій на користь банку за укладення додаткових угод і угод про надання траншів мали на меті зменшення фактичного обсягу відповідальності поручителя через відсутність нарахування на суму прострочених траншів підвищених процентних ставок та продовження користування траншами на встановлених умовах без застосування банком права на дострокове повернення кредиту. Крім того, позичальники сплачували належним чином і в установлений строк усі комісії, передбачені такими додатковими угодами і угодами про надання траншів, і за жодною із комісій позичальниками не було допущено порушення зобовязання зважаючи на що, вказані обставини не можуть , в будь якому разі, означати збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_1 «Співдружність КОМП» та свідчить про відсутність настання для поручителя негативних наслідків такої зміни у вигляді предявлення вимог про солідарну сплату заборгованості».

Отже, поручитель не вважає, що його права були порушені шляхом збільшення відповідальності через укладення ПАТ «УкрСиббанк» та третіми особами додаткових угод до кредитних договорів, але вважає, що такі угоди не тільки не збільшили, а зменшили його відповідальність.

За таких обставин, посилання позивача на положення ч.1 ст.559 ЦК України, як на підставу своїх позовних вимог є безпідставним, оскільки вказана норма права надає право саме поручителю вирішувати питання щодо прийняття ( або ні) змін до основного договору.

Крім того, відповідно до п.2.1 договору поруки, під «згодою поручителя» на зміну умов основних договорів, сторони розуміють, серед іншого, укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

В матеріалах справи містяться додаткові угоди до договору поруки(а.с.113 зворот-131 т.2).

Як зазначає в своїх поясненнях другий відповідач, у зв»язку із змінами, що вносилися до кредитних договорів, відповідно до договору поруки було укладено додаткові угоди, які є його невід»ємними частинами: 31 від 24.04.2008; №2 від17.06.2008; №3 від 23.07.2008; №4 від 15.10.2008; №5 від23.10.2008; № 6 від24.102008; №7 від 28.10.2008; № 8 від06.11.2008;№9 від 14.11.2008;№ 10 від 01.12.2008; № 11 від 11.12.2008( а.с.131зворот, т.1).

Таким чином, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлена шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК. ( аналогічна правова позиція, висловлена в постанові Верховного суду України від 5 лютого 2014 р. у справі за № 6-152цс13).

Колегія суддів зазначає, що позивач не є поручителем або іншим учасником правовідносин в рамках вказаних вище кредитних договорів та договору поруки, він не має повноважень представляти інтереси поручителя .

Права позивача не зачіпаються укладеним першим і другим відповідачами договору поруки, що оспорює позивач.

Інтерес позивача (як він його трактує) випливає із положень закону про банкрутство щодо черговості погашення вимог заставних кредиторів.

Слід зазначити, що в судовому порядку підлягає захисту тільки охоронюваний законом інтерес особи ( ч.1 ст.1 ГПК України).

Судова колегія також приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, оцінювалися підстави вимог ПАТ «УкрСиббанку» до ОСОБА_1 «Співдружність КОМП», в тому числі як заставного кредитора, а отже, надано оцінку відносинам за договором поруки, що оспорюється позивачем. За результатами розгляду були визнані вказані вимоги банку, включені до реєстру вимог кредиторів.

Судові акти в процедурі банкрутства щодо розміру вимог ПАТ «УкрСиббанк», як кредитора першої черги не оспорювалися позивачем, не скасовані, набрали законної сили.

За таких обставин, відповідачем невірно обраний спосіб захисту через подання позову у даній справі.

Позивач безпідставно посилається, як на преюдиціальний факт, на рішення суду загальної юрисдикції щодо визнання договорів поруки припиненими у справі №2-1133/12 від 19.11.2013 року (а.с.42,т.1).

Вказані рішення не є преюдицією, оскільки в них інший склад сторін, відсутні обставини, повязані з банкрутством поручителів, всі сторони у справі є сторонами правовідносин, що випливають з укладених кредитних договорів та договору поруки, позивачами за зустрічним позовом виступають поручителі. Оспорюваний у даній справі договір поруки не був предметом розгляду у наведеній позивачем справі.

Таким чином, можна зробити висновок, що поручитель згоден із змінами до кредитних договорів, що є його правом.

Заявляти про припинення договору поруки є диспозитивним правом поручителя. Інших осіб, щоб мали таке право, законом не визначено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання припиненим договору поруки №АИС/05-07 від 03.05.2007 року, у звязку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2015 р. у справі №922/176/15 прийняте при неповному зясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, у звязку з чим, рішення підлягає скасуванню, а апеляційні скарги відповідачів - задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційних скарг на рішення суду покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, 101, пунктом 2 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги першого та другого відповідачів задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2016 року у справі №922/176/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код 38150327) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, м. Харків, пр. Московський, 60, код 09807750) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код 38150327) на користь ОСОБА_1 "Співдружність КОМП" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, 5, код 30712903) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 15.03.2016 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Шепітько І.І.