Постанова № 55943882, 10.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа№ 910/11216/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Фесенко А. В.

За участю представників:

від позивача: Белименко О. В. - представник за довіреністю № 560 від 23.09.2013

Жиленкова В. В. - представник за довіреністю № 45 від 04.02.2016

від відповідача: Раков В. В. - представник за довіреністю від 11.01.2016

від третьої особи: Гончар О. В. - представник за довіреністю від 20.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше місто»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015

у справі № 910/11216/15 (суддя Чинчин О. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше місто»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним 04.09.2006 позивачем з третьою особою договором іпотеки без оформлення заставної № 90/2/2006, а саме на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 10 249,00 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Відрадний, 52, в рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитним договором № 90/2006 від 01.09.2006 в розмірі 28 771 639,25 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 11 625 000 грн., прострочена заборгованість по процентам - 13 379 513,10 грн., заборгованість по пені - 3 726 390,15 грн., штраф - 15 000 грн. та судові витрати - 25 736 грн.

При цьому в прохальній частині позову позивач просив визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015, повний текст якого підписаний 20.07.2015, у справі № 910/11216/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наше місто» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 по справі № 910/11216/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Наше місто» послалось на те, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинами справи, також суд першої інстанції невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

В обґрунтування зазначеної позиції відповідач послався на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що умовою застосування положень ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», з посиланням на приписи якої суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач набув обов'язків іпотекодавця, є перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи на підставі правочину (або іншого не забороненого законом способу, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва) та за умови його волевиявлення, в той час як предмет іпотеки вибув із власності іпотекодавця (третьої особи - примітка суду) поза його волею на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 2/119 в порядку розв'язання господарського спору, а відповідач набув права власності не від іпотекодавця, у зв'язку з чим не повинен нести відповідальність за невиконання іншою особою прийнятих на себе зобов'язань, забезпечених іпотекою, тим більше, що останній власник майна (відповідач) не укладав із банківською установою (позивачем) відповідних договорів та не перебуває із останньою в жодних правовідносинах.

Порушення норм процесуального права, на думку апелянта, полягає в тому, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 752/3451/13-ц за позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» до ОСОБА_6, ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_7, треті особи: Міністерство фінансів України, Національний банк України про визнання кредитного договору недійсним, предметом у якій є визнання недійсним кредитного договору № 90/2006 від 25.05.2005 в рахунок неповернення коштів за яким і звертається стягнення на предмет іпотеки у справі № 910/11216/15.

Ухвалою від 18.08.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше місто» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 16.09.2015 апеляційне провадження у справі № 910/11216/15 зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 752/3451/13-ц за позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» до ОСОБА_6, ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_7, треті особи: Міністерство фінансів України, Національний банк України про визнання кредитного договору недійсним, сторони та третю особу зобов'язано негайно повідомити суд про набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 752/3451/13-ц.

Ухвалою від 28.12.2015 апеляційне провадження у справі поновлено за клопотанням позивача в зв'язку з винесенням Апеляційним судом міста Києва 08.12.2015 рішення у справі № 752/3451/13-ц.

20.01.2016 до канцелярії суду надійшло клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 752/3451/13-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

10.02.2016 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якому відповідач просить призначити по справі № 910/11216/15 оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання - яка дійсна вартість майна (станом на момент експертного дослідження), яке передавалось за іпотечним договором № 90/2/2006 від 04.09.2006, а саме: цілісного майнового комплексу загальною площею 10 249,00 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Відрадний, 52.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи подані ними клопотання підтримали, представники позивача проти їх задоволення заперечили.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила заслухати представників сторін та третьої особи по суті спору, після чого повернутись до вирішення поданих третьою особою та відповідачем клопотань.

Під час розгляду справи представники відповідача та третьої особи апеляційну скаргу підтримали, представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування представників сторін та третьої особи по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі з огляду на таке.

У вказаному клопотанні третя особа просить зупинити провадження у справі № 910/11216/15 до вирішення пов'язаної із нею справи № 752/3451/13-ц за позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» до ОСОБА_6, ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_7, треті особи: Міністерство фінансів України, Національний банк України про визнання кредитного договору недійсним, а саме: до розгляду Вищім спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги третьої особи на рішення Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2015, а в обґрунтування клопотання послалась на те, що вказане рішення Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2015 винесено з грубим порушенням норм процесуального закону.

Проте, колегія суддів звертає увагу третьої особи на те, що повноваженнями встановити факт порушення норм процесуального права при прийнятті судом рішення наділений суд вищої інстанції, а з огляду на те, що відповідно до ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення, рішення Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2015 у справі № 752/13451/13-ц набрало сили 08.12.2015.

Заявником не наведено правових норм, згідно з якими за таких обставин провадження у справі № 910/11216/15 має бути зупинено. У задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі № 910/11216/15 до розгляду Вищім спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги третьої особи на рішення Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2015 у справі № 752/3451/13-ц колегією суддів відмовляється.

Водночас колегія суддів зауважує третій особі на тому, що у випадку скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2015 у справі № 752/3451/13-ц та прийняття нового рішення, яким буде визнано недійсним кредитний договір № 90/2006 від 25.05.2007, третя особа не позбавлена права звернутися до суду з заявою про перегляді рішення у справі № 910/11216/15 за нововиявленими обставинами.

У задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи колегією суддів також відмовляється з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

(Для зручності викладення обставин справи, Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал» далі по тексту цієї постанови йменується ВАТ «ЕЗЗШ», третя особа.)

25.05.2007 Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, як банк та третя особа як позичальник уклали кредитний договір № 90/2006 (далі Кредитний договір) (а.с. 15-22 т. 1), відповідно до умов якого позивач відкриває третій особі невідновлювальну кредитну лінію для ведення поточної діяльності в сумі 18 000 000 грн. на строк з 01.09.2006 до 31.08.2011 із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18% річних.

14.12.2007 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 (а.с. 23-26 т. 1) до Кредитного договору, а 26.03.2009 - Додаткову угоду № 2 (а.с. 27-27 т. 1).

В п. 1.2 Кредитного договору позивачем та третьою особою погоджений графік зменшення суми ліміту кредитної лінії.

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 2, позивач відкриває третій особі невідновлювальну кредитну лінію для ведення поточної діяльності в сумі 18 000 000 грн. на строк з 01.09.2006 до 31.08.2011 із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18% річних за період з 01.09.2006 по 25.03.2009, а з 26.03.2009 - виходячи з 20% річних.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.3.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 1, третя особа зобов'язалась використати кредит на зазначені в п. 1.1 Кредитного договору цілі і повернути кредит в сумі, отриманій згідно п. 1.1 Кредитного договору, згідно графіку, вказаного в п. 1.2 цього договору, але не пізніше 31.08.2011, на рахунок № 206310136983.980, відкритий в Дарницькому відділенні № 51 ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478.

Згідно з п. 3.1.7 Кредитного договору проценти нараховуються за користування кредитом третій особі за період від дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.2.11 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 2, на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються виходячи з 21% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до абз. 2 п.п. 3.3.1 Кредитного договору, за користування кредитом третя особа мала щомісячно платити позивачу проценти виходячи з 18% річних, а починаючи з 26.03.2009, відповідно до абз. 2 п.п. 3.3.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 2, - виходячи з 20% річних.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що позивач на виконання умов Кредитного договору надав третій особі кошти, проте остання свої обв'язки по їх поверненню та сплаті відсотків за користування ними виконувала несвоєчасно та не в повному обсязі.

Вказане, зокрема, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 34/393-11/217 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» за участю Прокурора Солом'янського району м. Києва про стягнення 23 268 568,57 грн. та звернення стягнення на майно, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 та Вищого господарського суду України у справі № 34/393-11/217, якими встановлений як факт належного виконання ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» своїх обов'язків по наданню кредиту, так і те, що зобов'язання за Кредитним договором ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» належним чином не виконувало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк», яка станом на 02.04.2013 склала 23 253 568,57 грн., з яких: 11 625 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 8 490 324,74 грн. - за процентами за користування кредитним коштами та 13 376,71 грн. - за процентами за користування кредитними коштами за період з 01.04.2013 по 02.04.2013, 1 845 798,37 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1 279 068,75 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 34/393-11/217 встановлено наявність у третьої особи заборгованості за Кредитним договором в сумі 23 268 568,57 грн.

Вказана сума боргу, як вбачається з ухвали Господарського суду Харківської області від 19.03.2015 у справі № 922/4211/14, порушеній за заявою ТОВ «КСУ «Котломонтаж-23» про банкрутство ВАТ «ЕЗЗШ» (а.с. 81-85 т. 1), увійшла до загальної суми боргу (27 609 083,28 грн.), яку судом у справі № 922/4211/14 визнано як кредиторську заборгованість боржника перед ПАТ АБ «Укргазбанк».

Як слідує зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 19.03.2015 у справі № 922/4211/14, загальна сума боргу 27 609 083,28 грн. складається з 1 218,00 грн. судового збору, що був сплачений за подання заяви із вимогами до боржника, та 27 607 865,28 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок порушення третьою особою умов Кредитного договору.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, а відтак, судові рішення у справах № 34/393-11/217 та № 922/4211/14 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 910/11216/15, не можуть їм суперечити.

Водночас згідно зі ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факти, встановлені судом під час вирішення справ № 34/393-11/217 та № 922/4211/14, зокрема, факт виконання позивачем своїх обов'язків з надання кредитних коштів за Кредитним договором та невиконання третьою особою обов'язку по поверненню вказаних коштів та сплати відсотків за користування ними, а також наявність станом на 19.03.2015 боргу третьої особи перед позивачем за Кредитним договором в розмірі 27 607 865,28 грн. визнаються колегією суддів такими, що не потребують доведення.

Крім того, відповідно до умов Кредитного договору, за період з 10.10.2014 (дата порушення провадження у справі № 922/4211/14 про банкрутство третьої особи) до 01.04.2015 позивачем нараховано третій особі відсотки за користування кредитними коштами в сумі 1 163 773,97 грн., а відтак, загальна сума заборгованості третьої особи за Кредитним договором становить 28 771 639,25 грн. (27 607 865,28+1 163 773,97).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав доведеним факт наявності у третьої особи заборгованості перед позивачем за Кредитним договором в сумі 28 771 639,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 04.09.2006 позивач як іпотекодержатель та третя особа як іпотекодавець уклали договір іпотеки № 90/2/2006 без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2067/з (далі Іпотечний договір), в п. 1.1 якого погодили, що вказаний договір забезпечує всі вимоги позивача як кредитора за умовами Кредитного договору.

Предметом іпотеки за Іпотечним договором є нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 10 249 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний, 52 (далі Предмет іпотеки) (п. 2.1.1 Іпотечного договору).

Предмет іпотеки належав третій особі на праві колективної власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010002925, виданого 30.03.2000 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» № 134-В від 27.03.2000, та Реєстраційного посвідчення від 05.04.2000 виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації (а.с. 39-40 т. 1).

Як вбачається з резолютивної частини вищезгаданого рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 34/393-11/217, в рахунок часткового погашення заборгованості третьої особи перед позивачем за Кредитним договором та додатковими угодами до нього суд звернув стягнення на Предмет іпотеки за Іпотечним договором, тобто спірне майно у цій справі, і встановив спосіб реалізації Предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною реалізації не нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України в процедурі виконавчого провадження.

Учасниками судового процесу не заперечується, що вказане судове рішення в частині звернення стягнення на Предмет іпотеки виконано не було з огляду на такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи, спірний Предмет іпотеки, є також предметом застави за договором застави № 01-11/07-3 від 09.11.2007, укладеним між ВАТ «ЕЗЗШ» як заставодавцем та ТОВ «Вега-Інвестбуд» як заставодержателем.

Отже, Предмет іпотеки за Іпотечним договором є одночасно предметом застави за договором застави № 01-11/07-3 від 09.11.2007.

Вказаний договір рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2008, повний текст якого підписаний 08.04.2008, у справі № 2/119 за позовом ТОВ «Вега-Інвестбуд» до ВАТ «ЕЗЗШ» та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання договору дійсним, визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності визнано дійсним з моменту його укладення, а також визнано право власності на предмет застави за ТОВ «Вега-Інвестбуд» та зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснити державну реєстрацію права власності на вказане майно за ТОВ «Вега-Інвестбуд».

Отже, вказаним судовим рішенням визнано право власності ТОВ «Вега-Інвестбуд» на предмет застави, тобто, фактично, на спірний Предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Водночас вищезгаданою ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2015 у справі № 922/4211/14 про банкрутство ВАТ «ЕЗЗШ» встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію за ВАТ «ЕЗЗШ» права власності на Предмет іпотеки.

Крім того, з листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 18.06.2015 (а.с. 152-153 т. 1) слідує, що згідно реєстрових книг станом на 31.12.2012 реєстрація права власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 10 249,0 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 52, тобто на спірне майно, проведена за ТОВ «Будівельна компанія «Наше місто», який є відповідачем у цій справі, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва 01.09.2009 на підставі наказу № 734-В від 01.09.2009 САС №249689.

Отже, наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджується, що станом на дату розгляду справи власником Предмета іпотеки є саме відповідач.

Вказаних обставин не спростовує відсутність інформації щодо прав власності на Предмет іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що вбачається з Інформаційної довідки № 39771474 від 26.06.2015 (а.с. 210-221 т. 1), з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 20 січня 2005 року № 2375-IV, від 23 червня 2005 року № 2704-IV, від 15 грудня 2005 року № 3201-IV, від 5 березня 2009 року № 1066-VI, від 17 листопада 2009 року № 1559-VI, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» викладений в іншій редакції, створений Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, повноваження щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, починаючи з 01.01.2013, перейшли до органів державної реєстраційної служби України.

Враховуючи відсутність правового механізму з забезпечення автоматизованого перенесення записів, які містяться в реєстрових книгах комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, колегія суддів вважає, що невнесення станом на 26.06.2015 (дата Інформаційної довідка № 39771474) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації щодо права власності на спірний Предмет іпотеки не свідчить про відсутність права власності на вказане майно відповідача, яке доведено належними документальними доказами у справі.

Водночас право позивача як іпотекодержателя Предмета іпотеки за укладеним з третьою особою Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 2067/з, підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наведеними у вищезгаданій Інформаційній довідці № 39771474 від 26.06.2015.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, виходячи зі змісту ч. 1 та 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки, до нового власника предмета іпотеки переходить і статус іпотекодавця вказаного майна, при чому вказана норма не містить жодних посилань на підстави переходу права власності на таке майно та необхідність згоди нового власника з переходом до нього прав іпотекодавця, чим спростовуються посилання відповідача на те, що умовою застосування положень ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи на підставі правочину (або іншого незаборонного законом способу, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва) та за умови його волевиявлення.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, з набуттям у власність Предмета іпотеки, набув всіх права та обов'язків іпотекодавця за Іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на Предмет іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-63цс15, від 27.05.2015 у справі № 6-332цс15 та від 10.06.2015 у справі №6-449цс.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В п. 2.1 Кредитного договору встановлено, що згідно з Іпотечним договором в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором позивачем прийнято Предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.1 Іпотечного договору позивач набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов Кредитного договору.

Згідно з п. 6.3 Іпотечного договору, за рахунок Предмета іпотеки позивач має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи цим договорами - пеню, штраф), витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за Кредитним договором і зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов Кредитного договору або цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

29.04.2015 позивач направив відповідачу вимогу про усуненення порушень кредитного договору (а.с. 87-89 т.1), в якій повідомив про порушення зобов'язань за Кредитним договором і про те, що станом на 01.04.2015 заборгованість третьої особи за Кредитним договором становить 28 771 639,25 грн. (вказана сума визначена позивачем і при звернення до суду з цим позовом - примітка суду), та просив протягом 30 днів погасити заборгованість в повному обсязі за визначеними у вимозі реквізитами, зазначивши, що у випадку невиконання боргових зобов'язань, позивач буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

На доказ направлення вказаної вимоги позивачем до матеріалів справи залучено опис вкладення та фіскальний чек № 4142 від 29.04.2015 (а.с. 91 т. 1).

Відповідач на вказаний лист не відповів, у встановлені строки спірну заборгованість не погасив.

Отже, згідно з умовами Кредитного договору, Іпотечного договору та відповідно до вимог законодавства, внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач набув право задовольнити свої вимоги за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Згідно з пунктом 6.2 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, серед іншого, зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визначити спосіб реалізації майна, що є предметом Іпотечного договору, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі 90% від ринкової вартості, визначеної на момент проведення прилюдних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається звернення стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Водночас щодо вартості предмета іпотеки як предмета реалізації на прилюдних торгах слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з цим позовом просить встановити початкову вартість продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів в розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та встановлюючи вартість продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів в розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, виходив з того, що при укладенні Іпотечного договору сторонами не визначено початкову ціну предмету іпотеки, з огляду на що початкова ціна предмета іпотеки має визначатися суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України в процедурі виконавчого провадження та не може бути нижчою 90 відсотків від його оціночної вартості.

Колегія суддів вважає вказану позицію суду першої інстанції помилковою з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна предмету іпотеки в рішенні має бути виражена саме в грошовій формі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України в постановах у справах № 6-1935цс15 від 07.10.2015 та № 6-449цс15 від 10.06.2015.

З огляду на вказані обставини та враховуючи умови п. 2.2 Іпотечного договору, в якому сторонами погоджено, що сторони визначили початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у разі набуття звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 28 722 287 грн., рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової вартості предмета іпотеки підлягає зміні у вказаній частині із визначенням початкової вартості предмета іпотеки з прилюдних торгів в розмірі 28 722 287 грн.

З огляду на погодження сторонами в Іпотечному договорі початкової ціни продажу предмета іпотеки, клопотання відповідача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростував.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою від 16.09.2015 апеляційне провадження у справі № 910/11216/15 зупинялось до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 752/3451/13-ц, посилання апелянта на безпідставне незадоволення поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 752/3451/13-ц колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невірне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11216/15 підлягає зміні, позов задовольняється частково, в рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитним договором № 90/2006 від 01.09.2006 в розмірі 28 771 639,25 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 11 625 000 грн., прострочена заборгованість по процентам - 13 379 513,10 грн., заборгованість по пені - 3 726 390,15 грн., штраф - 15 000 грн. та судові витрати - 25 736 грн., звертається стягнення на предмет іпотеки за укладеним 04.09.2006 позивачем з третьою особою договором іпотеки без оформлення заставної № 90/2/2006, а саме на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 10 249,00 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Відрадний, 52, встановлюється спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі 28 722 287 грн., в іншій частині позову відмовляється.

Виходячи зі змісту ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за звернення до суду з цим позовом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, а також вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше місто» задоволенню не підлягає, а судові витрати на за її подачу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Наше місто».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше місто» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11216/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11216/15 змінити.

3. Викласти рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11216/15 в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше місто» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 71, ідентифікаційний код 35725299), а саме на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 10 249,00 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Відрадний, 52, в рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» (61174, м. Харків, проспект Перемоги, 59, ідентифікаційний код 01056296) за Кредитним договором № 90/2006 від 01.09.2006 в розмірі 28 771 639 (двадцять вісім мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 25 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 11 625 000 (одинадцять мільйонів шістсот двадцять п'ять тисяч) грн., прострочена заборгованість по процентам - 13 379 513 (тринадцять мільйонів триста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 10 коп.; заборгованість по пені 3 726 390 (три мільйони сімсот двадцять шість тисяч триста дев'яносто) грн. 15 коп., штраф - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн., судові витрати - 25 736 (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять шість ) грн.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною реалізації предмета іпотеки в сумі 28 722 287 (двадцять вісім мільйонів сімсот двадцять дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наше місто» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 71, ідентифікаційний код 35725299) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код 23697280) судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

4. В решті позову відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11216/15.

Повний текст постанови складено: 15.02.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха