Постанова № 55943896, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 910/19732/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

від позивача: Склярук Ю.В. довіреність № 543 від 31.12.15

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року

у справі №910/19732/15 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт - Вінн'с"

про стягнення 126 352, 50 грн. та розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 39 583,67 грн. (а.с. 6-9).

29 вересня 2015 року Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив: стягнути з ТОВ "Ескорт - Вінн'с" заборгованість по орендній платі в розмірі 114 460,38 грн. та пеню в розмірі 11 892,12 грн., а також розірвати Договір оренди від 31 березня 2015 року № 125 (а.с. 72-75).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 позов задоволено частково, присуджено до стягнення 90 427,91 грн. заборгованості по орендній платі та 9 359,41 грн. пені (а.с. 108-114).

29 жовтня 2015 року Фонд державного майна України звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/19732/15 від 15 жовтня 2015 року, у якій просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити (а.с. 128).

16 листопада 2015 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19732/15 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (а.с.123)

08 грудня 2015 року Фонд державного майна України повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/19732/15 від 15 жовтня 2015 року.

18 грудня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19732/15 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 137-138).

Після усунення недоліків зазначених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2016 року, Фонд державного майна України 27 січня 2016 року повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 передано для розгляду головуючому судді Чорногуз М.Г.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28 січня 2016 року для розгляду апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі - головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Мальченко А.О., Агрикової О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 січня 2016 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/19732/15 від 15 жовтня 2015 року прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Мальченко А.О., Агрикової О.В. та призначено до розгляду на 16 лютого 2016 року.

Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні 16 лютого 2016 року надав суду пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, відповідно до якого вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт - Вінн'с" в судове засідання 16 лютого 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0411614305266 (а.с.169).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

31 березня 2015 року між Фондом державного майна України (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди № 125 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір) (а.с. 17-20).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв. м, (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А (далі - Майно), що обліковується на балансі Фонду державного Майна України, код ЄДРПОУ 00032945 (далі - Балансоутримувач) та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2014 становить за незалежною оцінкою 3 063 700 грн. (три мільйони шістдесят три тисячі сімсот гривень) без ПДВ.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2015 року - 59 579,03 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - лютий 2015 року на індекс інфляції за березень 2015 року з врахуванням фактичної кількості діб оренди у березні 2015 року.

Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майка України.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що у разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку та Бюджетним кодексом України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до держаного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "Призначення платежу", за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Окрім вказаних умов, Договір не містить положень щодо порядку та реквізитів для сплати орендної плати.

31 березня 2015 року орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення за Актом приймання-передавання державного нерухомого майна (а.с. 21).

Згідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем за період з 31.03.2015 р. по 10.09.2015 р. у розмірі 114 460,38 грн., що, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, і стало підставою для звернення з позовом.

Позивач посилався на те, що з метою врегулювання ситуації, що склалась, ним на адресу відповідача направлялись листи від 18.05.2015 р. № 10-16-9228, від 02.06.2015 р. № 10-16-10653 та від 19.06.2015 р. № 10-16-11109 з проханням погасити заборгованість з орендної плати та пені в добровільному порядку. Крім того позивач зазначав, що відповідач залишив вказані листи без реагування.

Проте колегія суддів вказані листи до уваги не приймає з огляду на те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів їх надсилання відповідачу.

25 серпня 2015 року відповідачем було сплачено 24 032,47 грн. орендної плати за Договором № 125 від 31.03.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 24.08.2015 р. (а.с. 88), але, вказана оплата позивачем при розрахунку позовних вимог врахована не була.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт наявності заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів у розмірі 90 427,91 грн. є доведеним (заявлених до стягнення 114 460,38 грн. - 24 032,47 грн. сплачених за платіжним дорученням № 33).

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 11 892,12 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 3.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в частині суми пені, нарахованої у період з 23.06.2015 р. по 15.08.2015 р. у загальному розмірі 5 307,60 грн. вказаний розрахунок є правильним та арифметично вірним.

Проте, оскільки позивачем ані під час здійснення розрахунку основного боргу, ані під час здійснення розрахунку пені не було враховано сплачену відповідачем 24.08.2015 р. за платіжним дорученням № 33 орендну плату у сумі 24 032,47 грн., колегія суддів зробивши власний перерахунок суми пені за період з 16.08.2015 р. по 10.09.2015 р., погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за вказаний період до стягнення підлягає пеня у сумі 4 051,81 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 9 359,41 грн. (5 307,60 грн. (за період з 23.06.2015 р. по 15.08.2015 р.) + 4 051,81 грн. (за період з 16.08.2015 р. по 10.09.2015 р.).

Щодо позовних вимог про розірвання Договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також, порядок та підстави для розірвання договору оренди, об'єкт якого є державною власністю, визначені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно з вимогами ч. 3 ст. 26 цього Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 188 ГК України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 4 ст. 188 ГК України).

Статтею 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Тобто тільки у випадку відсутності сплати орендних платежів на протязі трьох місяців підряд у орендодавця виникає право на розірвання договору передбачене вищезазначеною нормою.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що востаннє відповідачем було сплачено орендну плату 16.06.2015 р. у розмірі 12 924,71 грн., відповідно до платіжного доручення № 24, а платіжне доручення від 24.08.2015 р. № 33 з призначенням платежу "орендна плата зг. Дог № 125 від 31.03.15" оримувачем коштів за яким є Фонд державного майна, як балансоутримувач об'єкта оренди є неналежним доказом сплати орендної плати. Вказані доводи спростовується тим, що положеннями п. 3.6. Договору передбачено сплату орендних платежів по 50% пропорційно до державного бюджету та балансоутримувачу, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що не сплата орендного платежу у повному обсязі у відповідних пропорціях та не зарахування її орендодавцем не заперечує самого факту внесення орендної плати хоча і не у повному обсязі.

Разом з тим, наданими суду доказам сплати відповідачем орендної плати за Договором (платіжними дорученнями) підтверджено, що відповідач хоч і не в повному обсязі, проте систематично сплачував орендні платежі на виконання своїх зобов'язань за Договором.

Тому, оскільки факт не сплати орендної плати за Договором протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу не підтверджується, відсутні підстави для розірвання Договору.

Посилання позивача, на те що вказана заборгованість виникла у зв'язку і несплатою відповідачем в повному обсязі виключно платежів до бюджету, документально не підтверджується позовними вимогами та матеріалами справи.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх в розумінні статті 33, 34 ГПК України доказів, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 910/19732/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва 15 жовтня 2015 року у справі №910/19732/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва 15 жовтня 2015 року у справі №910/19732/15 залишити без змін.

3.Справу № 910/19732/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко