Постанова № 55907865, 09.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.02.2016

справа №905/2845/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не зявився не зявився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від10 листопада 2015 р. (повний текст рішення підписано 11.11.2015р.) у справі№ 905/2845/15 (суддя Тоцький С.В.) за позовом доТовариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь проповернення майна ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2015р. у справі №905/2845/15 позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь про повернення майна - задоволені у повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо порушення законних прав позивача як власника майна, оскільки обмеження в користуванні і розпорядженні майном останнього виникли внаслідок накладення арешту у законному порядку органами державної виконавчої служби, а не внаслідок незаконних дій відповідача.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу. Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у судовому засіданні 26.01.2016р. останній заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченнях, наданих до суду 25.01.2016р.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив. Про час та місце розгляду спеляційної скарги сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та про відкладення розгляду апеляційної скарги сторони були попереджені про те, що у разі незявлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь про повернення майна, переданого відповідачу на підставі договору оперативної оренди №4707 від 05.12.2011р. (Далі Договір)

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Як зазначає позивач, відповідачем отримано у тимчасове платне користування нерухоме майно, транспорті засоби, обладнання, яке розміщене за адресою: м.Маріуполь, вул. Вузовська,9. Однак, після припинення строку договору орендоване майно відповідач не повернув, у звязку з чим позивач просив зобовязати відповідача повернути орендоване майно за Договором, яке безпідставно знаходиться у відповідача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/2845/15; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до умов п.1.1 Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування основні засоби (нежитлові приміщення, транспортні засоби, обладнання), яке знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Вузівська, 9. Факт передання вказаного майна підтверджується актом приймання передачі майна від 01.12.2011р.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що склад та вартість майна з урахуванням індексації станом на 01.12.2011р. визначені в Переліку майна, який погоджений сторонами, є Додатком №1 до даного договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що майно належить Орендодавцеві на праві власності та знаходиться на його балансі.

Відповідно до положень пунктів 2.3-2.4 договору майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі майна, який є невідємною частиною цього договору. Орендоване майно повинно бути передано орендарем та прийнято Орендодавцем протягом 15 днів з моменту спливу строку дії договору або при його достроковому розірванні.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з 01 грудня 2011 року і діє до 30 листопада 2012 року.

Згідно умов пункту 5.3.6 Договору, після припинення строку дії договору оренди або дострокового його розірвання Орендар зобовязаний повернути майно Орендодавцеві за актом прийому-передачі майна.

Як вбачається з матеріалів справи, актами приймання передачі (повернення) від 19.11.2014р., 23.12.2014р., 23.01.2015р., 10.04.2015р.,від 07.05.2015р., 31.05.2015р., відповідачем повернуто позивачу частину майна, яке передане за договором оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011р. Також, частину майна було вивезено на підставі листів звернень позивача №44 від 19.09.2014р., №50 від 01.10.2014р., №52 від 06.10.2014р., № 54 від 14.10.2014р., №55 від 14.10.2014р., №57 від 30.10.2014р., №74 від 18.11.2014р., №80 від 27.11.2014р., № 83 від 18.12.2014р., № 01 від 20.01.2015р.

За твердженням позивача, відповідач, в порушення умов договору передане майно повернув не в повному обсязі, у звязку з чим відповідач зобовязаний у повному обсязі повернути передане йому майно, яке безпідставно знаходиться у нього, оскільки договір орперативної оренди припинено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог, дійшовши висновку про порушення відповідачем прав позивача як законного володільця орендованого майна.

Проте, з такими висновками господарського суду судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобовязання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України

Згідно з ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму, Цивільним кодексом України.

Поряд з тим, главою 24 ЦК України передбачені підстави набуття права власності.

Зокрема, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд та право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право володіння означає наявність у власника юридично закріпленої можливості фактично посідати, панувати над річчю (майном), можливість впливати на неї у будь-який момент, здійснювати щодо неї свою волю. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати припиняти юридичну долю речі (майна).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Главою 29 ЦК України встановлені загальні засади захисту права власності.

Так, згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно статті 391 цього ж Кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача про повернення майна, переданого за договором оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011р., а саме: будівля ділянки №5,9, по вул.Левченко, 1, площею 3081 кв.м.; трактор Т-150 Т-1101 ДК; трактор Т-16 МГ Т 1104 ДК; комп`ютер ПС/АТ-484 DX; холодильник Днепр-2М; водонагрівач СТД 3070; водонагрівач СТД 3071; кран МКГ-25 БР; навантажувач УНЦ -060 Т-1112ДК; причеп ПТС-12 Т-1119 ДК; зварювальне обладнання ТДМ-503, бульдозер Д-110 Т130; кран пнев/кол КС-5363 Т-1108 ДК; молот кувальний МА-4123А; верстат токарно-гвинторізний; екскаватор ЕО 2621ВТ-1105ДК; екскаватор ЕО 3322Т-1106ДК; А/бет.змішувач СБ-92077-30ЕВ; А/бет.змішувач СБ-9201081-62ЕВ; А/бет.змішувач СБ-32181-79ЕВ; А/бет.насос БН-80181-04ЕВ; Автобус Ікарус-256 держ. Номер НОМЕР_1; автобус ЛІАЗ-677 держ.номер 169-08ЕВ; автобус КАВЗ-3270 держ.номер 25-571 ЕВ; ГАЗ-52 Техдопомога держ.номер 181-64 ЕВ; кран автомобільний КС-3575 держ.номер А202-10ЕВ; КАМАЗ 53212 бортовий держ.номер 202-08 ЕВ; КАМАЗ 53212 бортовий держ.номер 181-61 ЕВ; КРАЗ-256 самосвал держ.номер 202-09 ЕВ.

Разом з тим, в матерілах справи наявні акти опису та арешту Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маруіпольського міського управління юстиції від 28.08.2014 та від 22.05.2015р., в яких зазначено про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь (позивач) заборгованості на користь Пенсійного фонду України. З заначених актів вбачається, що державним виконавцем при вчиненні примусового виконання зведеного виконавчого продаження здійснено опис та арешт майна, що належить Товариству з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь на праві власності, а саме: трактор Т-150 Т-1101 ДК; трактор Т-16 МГ Т 1104 ДК; кран МКГ-25 БР; навантажувач УНЦ -060 Т-1112ДК; причеп ПТС-12 Т-1119 ДК; зварювальне обладнання ТДМ-503, бульдозер Д-110 Т130; кран пнев/кол КС-5363 Т-1108 ДК; екскаватор ЕО 2621ВТ-1105ДК; екскаватор ЕО 3322Т-1106ДК; автобус ЛІАЗ-677 держ.номер 169-08ЕВ; автобус КАВЗ-3270 держ.номер 25-571 ЕВ; ГАЗ-52 Техдопомога держ.номер 181-64 ЕВ; КАМАЗ 53212 бортовий держ.номер 202-08 ЕВ; КАМАЗ 53212 бортовий держ.номер 181-61 ЕВ; КРАЗ-256 самосвал держ.номер 202-09 ЕВ., А/бет.змішувач СБ-92077-30ЕВ; А/бет.змішувач СБ-9201081-62ЕВ; А/бет.змішувач СБ-32181-79ЕВ; А/бет.насос БН-80181-04ЕВ; Автобус Ікарус-256 держ. Номер НОМЕР_1; кран автомобільний КС-3575 держ.номер А202-10ЕВ;

Акт від 28.08.2014р. складений у присутності економіста спеціаліста ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь ОСОБА_4, провідного спеціаліста ОСОБА_5, директора Товариства ТДВ "Металургремонт", м.Маріуполь ОСОБА_6, технічні паспорти на транспортні засоби вилучені. Описане майно, відповідно до акту, прийнято на відповідальне зберігання директором Товариства ТДВ "Металургремонт", м. Маріуполь ОСОБА_6, який попереджений про кримінальну відповідальність за розтрату, відчудження, приховування чи підміну описаного майна.

Одночасно, актом опису та арешту майна від 22.05.2015р., державним виконавцем накладено арешт на будівлю ділянки №5,9, по вул. Левченко, 1, площею 3081 кв.м., холодильник Днепр-2М, верстат токарно-гвинторізний; молот кувальний МА-4123А; водонагрівач СТД 3070; водонагрівач СТД 3071; комп`ютер ПС/АТ-484 DX.

Зазначений акт складено у присутності директора Товариства ТДВ "Металургремонт", м.Маріуполь ОСОБА_6, економіста спеціаліста ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь ОСОБА_4, провідного спеціаліста ОСОБА_5 Описане майно, відповідно до акту прийнято на відповідальне зберігання інженером ОСОБА_7, який попереджений про кримінальну відповідальність за розтрату, відчудження, приховування чи підміну описаного майна.

Також у вказаних актах зазначено, що описане майно на теперішній час не використовується та не задіяно у виробництві.

Дослідивши перелік описаного майна та перелік майна, яке вимагає повернути позивач, колегією суддів встановлено, що перелік майна в актах та зазначеного позивачем в позовній заяві повністю співпадають.

Отже, на дату складання державним виконавцем актів опису та арешту майна 28.08.2014р. і 22.05.2015р. у відповідача припинений обов'язок щодо повернення майна у зв'язку з втратою ним права користування у визначений законом спосіб.

Виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт використання орендованого майно відповідачем та порушення останнім права власності, володіння або користування Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь.

В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним доказам, не звертаючи уваги на те, що позивач у позовній заяві зазначав про існування таких актів опису та арешту.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду щодо посилання на приписи ст.785 Цивільного кодексу України, оскільки для застосування наслідків, передбачених частиною другої вказаної статті, необхідно встановити обставини, за якими орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обовязку не виконав.

За вказаних обставин, господарський суд Донецької області задовольняючи позовні вимоги, дійшов помилкового висновку про наявність порушення з боку відповідача прав позивача як власника орендованого майна.

Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний суд України, що викладена у постанові від 19.08.2014р. у справі № 5015/4879/12 та Вищий господарський суд України у постанові від 04.09.2014р. у справі № 910/8799/13.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на вищевказані висновки апеляційного суду та спростовані матеріалами справи.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом безпідставно задоволено позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь підлягає задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2015р. у справі №905/2845/15 - скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2015р. у справі №905/2845/15 скасувати.

Прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити Товариству з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь у позові до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2", м.Маріуполь про повернення майна у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Вузівська,9, код ЄДРПОУ 00192063) на користь Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2, м. Маріуполь (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка,1, код ЄДРПОУ 00191129) 1339,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3