Постанова № 55907864, 16.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2016р. справа №908/5792/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4від позивача:не з"явивсявід відповідача:не з"явився не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької областівід22.12.2015 рокуу справі№ 908/5792/15 (суддя Серкіз В.Г.)за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "РОМА, ЛТД", м.Запоріжжядо відповідачаПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя простягнення боргу у сумі 50 335,96 грн., 3% річних у розмірі 604,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.11.2015р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД", м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 50 335,96 грн., 3% річних у розмірі 604,03 грн. (а.с.3-5).

В процесі розгляду справи позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій, посилаючись на неоплачену частину товару по тому самому договору, поставленого по накладній № 2708.9 від 27.08.2015р. на суму 5 562,00 грн., просив суд стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар у розмірі 55 897,96 грн. та 3% річних у розмірі 604,03 грн.(а.с.39-40).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2015р. у даній справі позов задоволений у повному обсязі (а.с.68-69).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма РОМА суму 55897 грн. 96 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 604 грн. 03 коп., 1218 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог щодо стягнення суми боргу за поставлену продукцію (товар). За висновком суду з посиланням на норми ст. 625 ЦК України, прострочення виконання грошового зобов"язання є підставою для нарахування 3% річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків, а відтак судом задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 604,03 грн.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя, звернувся із апеляційною скаргою, в якій вважає судове рішення таким, що винесено з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Так, апелянт посилається на те, що згідно п.5 Додаткової угоди №6 від 27.03.2015 до договору, оплата здійснюється за умови надання позивачем, зокрема, рахунку за фактичну кількість поставленого товару через 45 календарних днів від дати постачання або шляхом оформлення ПАТ "ЗФЗ" на адресу позивача гарантованого платежу "з датою виконання у майбутньому".

Апелянт вважає, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт надання відповідачу рахунків, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за договором поставки не підлягають задоволенню у зв"язку з їх недоведеністю.

Апелянт в апеляційній скарзі просить суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2015р. по даній справі та припинити провадження у справі.

Сторони у судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою, судова колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД", м.Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 23855495), що підтверджено Статутом, Довідкою з ЄДРПОУ та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 28-36).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 00186542).

01.07.2014р. між ТОВ Виробничо-комерційна фірма РОМА (за договором - постачальник) та ПАТ Запорізький завод феросплавів (за договором - покупець) був укладений договір поставки № 581, відповідно до умов якого, постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невідємною частиною, а покупець прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1) (а.с.9-17).

Згідно з п. 2.1 договору детальна інформації про кількість та якісні характеристики товару містяться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що постачальник зобовязується поставити покупцеві товару на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010.

Постачальник зобов"язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п.3.3 цього договору (п.3.2 договору).

Поставка товару здійснюється постачальником згідно п.3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у додатку (специфікації) до цього договору (п.3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору сторони домовились про те, що разом з поставкою товару постачальник зобов"язаний надати покупцю оригінали документів:

оформлених на державній мові та відповідно до вимог п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р.:

а) рахунок-фактура (оригінал);

б) видаткова накладна на відпуск товару (оригінал);

в) акт приймання-передачі товару ( за згодою сторін).

Розділом 4 договору сторони передбачили "Обов"язки сторін".

Так, зокрема, п.4.1.2 постачальник зобов"язаний разом з поставкою товару надати покупцеві оригінали документів, передбачені п.3.4 договору, оформлені державною мовою, з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар і є даними цього договору, додатків (специфікацій) до договору.

Пунктом 4.1.4 встановлено, що в день виникнення у постачальника податкових зобов"язань з ПДВ за операціями, які здійснюються на виконання укладених договірних відносин, але не пізніше надання документів на товар, постачальник зоов"язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену у відповідності до вимог Податкового кодексу України...; у випадках, передбачених законодавством України, зареєструвати податкову накладну в єдиному реєстрі податкових накладних.

У пунктах 5.1, 5.6 договору зазначено, що ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору. Порядок оплати та форма розрахунків вказується сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Відповідно до п. 12.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками і діє до 31.12.2015р., а в частині гарантійних зобовязань до терміну їх закінчення.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

27.03.2015р. сторонами складено Додаткову угоду № 4 до договору постачання № 581, за якою позивач зобовязався поставити відповідачу товар на загальну суму 50 335,96 грн. Також даною додатковою угодою сторони визначили, зокрема, порядок розрахунків: покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 5 календарних днів з моменту поставки товару (дати складання видаткової накладної) за умови виконання п. 4.1.2 та п. 4.1.4 договору № 581 від 01.07.2014р. Термін поставки визначено: квітень 2015р.(а.с.18-19).

23.06.2015р. сторонами складено Додаткову угоду № 6, за якою позивач зобовязався поставити товар, в тому числі папір А3 ксероксний на суму 2 400,00 грн. та кальку хром-єрзац А3 на суму 3 260,00 грн. Порядок розрахунків: покупець здійснює оплату за цим договором постачання тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1, 4.1.4, 4.1.5 цього договору за фактичну кількість поставленого товару через 45 календарних днів від дати постачання, або шляхом оформлення на адресу постачальника гарантованого платежу з датою виконання у майбутньому (а.с.41-42).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Додаткової угоди № 4 від 27.03.2015р. поставив відповідачу товар на суму 50 335,96 грн., що підтверджено накладною №1706.27 від 17.06.2015р. та довіреністю №590 від 10.06.2015р. ( а.с.21-22)

На виконання умов Додаткової угоди № 6 від 23.05.2015р. позивач поставив відповідачу товару на суму 5 652,00 грн., що підтверджено накладною №2708.9 від 27.08.2015р. (а.с.43).

Загальна сума поставленого товару становить 55987,96 грн.

Оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк не здійснив, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми 55 897,96 грн. основного боргу за поставлений товар та 3% річних у сумі 604,03 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами 01.07.2014 р. договір поставки №581 є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Свої зобов"язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у сумі 55897,96 грн. всупереч ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України відповідач не виконав, тому висновок суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу колегія суддів вважає правомірним та документально підтвердженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних у сумі 604,03 грн. за період з 23.06.2015р. по 16.11.2015р., колегія суддів вважає висновок суду щодо їх задоволення правильним та обгрунтованим.

Доводи апелянта стосовно ненадання позивачем доказів у підтвердження надання рахунків спростовуються матеріалами справи, оскільки у накладних №1706.27 від 17.06.2015р. та № 2708.9 від 27.08.2015р., що підписані обома сторонами зазначено, що разом з товарно-матеріальними цінностями передали Рахунок на оплату.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/5792/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/5792/15 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 1позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС; 1ГС Запорізької обл.