Постанова № 55765734, 08.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа № 922/3193/15

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - не прибув;

від 1-го відповідача - не прибув,

від 2-го відповідача - не прибув,

від 3-х осіб - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПАТ "ВТБ Банк" (вх. №4153 Х/2) та апеляційну скаргу другого відповідача ТОВ "Теоком" (вх. 4155 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.15 у справі № 922/3193/15

за позовом ПАТ " ВТБ Банк", м. Київ

до 1) ТОВ "Брістоль ЛТД" м. Харків

2) ТОВ "Теоком", м. Харків

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору :

1) ТОВ "Харківспецнадра", м. Харків

2) ТОВ фірма "Тагіт", м. Херсон

3) ТОВ "Таміра", м. Дніпропетровськ

4) приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2015р. у справі № 922/3193/15 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним іпотечний договір від 12 липня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теоком" (код ЄДРПОУ 38633143) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД" (код ЄДРПОУ 38980445), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 3138. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теоком" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код ЄДРПОУ 38633143) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка / вулиця Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) суму сплаченого судового збору у розмірі 609,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД" (61025, м. Харків, вул. Ярославська, 9, код ЄДРПОУ 38980445) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка / вулиця Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) суму сплаченого судового збору у розмірі 609,00 грн.

Позивач ПАТ "ВТБ Банк" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою (вх. 4153 Х/2), в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2015р. у справі № 922/3193/15, визнати недійсним іпотечний договір від 12.07.2014р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теоком" (код ЄДРПОУ 38633143) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД" (код ЄДРПОУ 38980445), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 3138. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про заборону відчуження нежитлової будівлі літ "Т-5", загальною площею 10441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13 накладений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., номер запису про обтяження № 6313417 накладений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14399854 від 12.07.2014р. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 6313452 нежитлової будівлі літ "Т-5", загальною площею 10441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13, внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14399993 від 12.07.2014р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Другий відповідач ТОВ "Теоком" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою (вх. 4155 Х/2), в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2015р. у справі № 922/3193/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.

ПАТ "ВТБ Банк" надіслав відзив (вх. 13170 від 17.09.2015р.) на апеляційну скаргу ТОВ "Теоком", в якому заперечує проти доводів заявника апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні.

Від третьої особи приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015р. надійшли пояснення (вх. 13800 від 05.10.2015р.), в яких вона повідомляє суд про те, що нею були вчинені нотаріальні дії щодо посвідчення договору іпотеки за реєстром № 3138, укладений між ТОВ "Теоком" та ТОВ "Брістоль". Зазначає, що сторонами надані усі необхідні документи для посвідчення договору, які були у відповідності до вимог закону перевірені, встановлено відсутність будь-яких заборон та арештів. Вказує, що при посвідченні договору нотаріусом дотримано всі вимоги закону. Крім того, повідомляє суд про те, що на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2014р. по справі № 640/20699/14-к н/п 1-кс/640/7976/14 були вилучені оригінали документів щодо укладеного іпотечного договору від 12.07.2014р. № 3138. Зазначає, що більше по суті позову у справі пояснити нічого не може та просить розглядати справу за її відсутності.

Від ТОВ "Теоком" надійшов відзив (вх. 15876 від 24.11.2015р.) на апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк", в якому він просить відмовити у задоволенні скарги банку.

Від ТОВ "Теоком" надійшли додаткові пояснення (вх. 15875 від 24.11.2015р.) в обґрунтування своєї апеляційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015р. задоволено клопотання ТОВ "Теоком" про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 30.11.2015р.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Плахов О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційних скарг з початку.

Від ПАТ "ВТБ Банк" надійшло клопотання (вх. 16053 від 30.11.2015р.), в якому він просить долучити до матеріалів справи копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2015р. у справі № 922/3843/15.

Зазначена постанова оглянута судовою колегією та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у даній справі розгляд справи відкладено до 18.01.2016р. о 10:00.

Від ПАТ "ВТБ Банк" надійшло клопотання (вх. 138 від 11.01.2016р.) про забезпечення участі в судовому засіданні 18.01.2016р. в режимі відеоконференції з господарським судом м. Києва.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. задоволено клопотання ПАТ "ВТБ Банк" (вх. 138 від 11.01.2016р.). Доручено господарському суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції у справі № 922/3193/15 судового засідання, яке відбудеться 18.01.2016р. о 10:00 годині в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду.

Від ТОВ "Теоком" 15.01.2016р. надійшло клопотання (вх. 372), в якому він просить відкласти розгляд справи на інший зручний для колегії час, у зв'язку із зайнятістю єдиного уповноваженого представника товариства у іншій судовій справі.

Від ТОВ "Теоком" 15.01.2016р. надійшло клопотання (вх. 382), в якому він просить продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Треті особи ТОВ "Харківспецнадра", ТОВ фірма "Тагіт", ТОВ "Таміра" відзив на апеляційні скарги не надали, в судове засідання 18.01.2016р. уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Господарським судом м. Києва виконані вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. щодо забезпечення проведення судового засідання 18.01.2016р. в режимі відеоконференції.

Однак, заявник апеляційної скарги, ПАТ "ВТБ Банк", не направив уповноваженого представника 18.01.2016р. ані в господарський суд м. Києва, ані в Харківський апеляційний господарський суд. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судове засідання 18.01.2016р. заявник апеляційної скарги ТОВ "Теоком" уповноваженого представника не направив з причин, зазначених у клопотанні про відкладення (вх. 372).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. у справі № 922/3193/15 задоволено клопотання ТОВ "Теоком". Продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів. Розгляд справи відкладено на 08.02.2016р.

Зважаючи на те, що апеляційні скарги подани на один і той самий процесуальний документ у одній справі, а саме рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2015р. у справі № 922/3193/15, судова колегія дійшла висновку про об'єднання їх розгляду в одне апеляційне провадження.

В судове засідання 08.02.2016р. сторони та треті особи уповноважених представників не направили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що зазначений строк продовжувався, у судової колегії відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи.

Судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав, тому дійшла висновку про те, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

10 травня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ТОВ "Таміра" укладено іпотечний договір №115-Z/3, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. за реєстровим номером №1962 (надалі - первинний договір іпотеки), обтяження нерухомого майна іпотекою за цим договором зареєстроване 23 січня 2008 року у Держаному реєстрі іпотек, про що свідчить Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 16609326 від 23.01.2008р.

Згідно з іпотечним договором №115-Z/3 нежитлова будівля літ. "Т-5", загальною площею 10441,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 передана в іпотеку ПАТ "ВТБ Банк" в якості забезпечення належного виконання зобов'язань ТОВ фірма «Тагіт» за кредитним договором №115-Ю від 26 квітня 2007р.

Яз зазначено в п. 1.2. Іпотечного договору згідно кредитного договору іпотекодержатель надав позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді відзивної відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в сумі еквівалент 83 000 000,00 грн. на строк по 25.04.2009 р. включно, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом за ставкою в гривні - 16,5 відсотків річних; в доларах США - 12,5 відсотків річних; з комісією за управління кредитом - 1,0 відсоток від суми кредиту, з поверненням кредиту в терміни, порядку та на умовах, що передбачені кредитним договором.

До вказаного вище іпотечного договору були внесені зміни договорами №1 від 21.03.2008р., №2 від 29.07.2008р., №3 від 31.10.2008р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №115-Z/3 від 10.05.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №1962.

Як зазначено у п. 3.2. іпотечного договору, іпотекодавець має право виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя зводити, знищувати стіни, здійснювати перебудову, проводити капітальний ремонт предмету іпотеки, відчужувати його, передавати іншим особам в наступну іпотеку, в оренду/лізинг, в управління, користування, в спільну діяльність.

Згідно з п. 8.5. іпотечного договору, договір вступає в силу з моменту нотаріального посвідчення та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

У відповідності до статті 73 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус в той же день, коли укладався іпотечний договір наклав заборону відчуження об'єкту зазначеного в іпотечному договорі.

ТОВ фірма «Тагіт» свої зобов'язання за кредитним договором №115-Ю від 26 квітня 2007 року не виконало, станом на 27 квітня 2015 року розмір заборгованості становить 11 314 911,01 Доларів США, що підтверджується довідкою ПАТ "ВТБ Банк" № 3893/1-2 від 29.04.2015р.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріали справи підтверджують неодноразовий перехід права власності на предмет іпотеки.

Як вбачається з Протоколу №5 про проведення цільового аукціону від 28 грудня 2012 року та Акту №5 про проведення цільового аукціону від 28 грудня 2012 року на нежитлову будівлю літ. "Т- 5" загальною площею 10441,90 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, переможцем торгів з реалізації майна ТОВ "Таміра", які відбулися в рамках справи про банкрутство ТОВ "Таміра", було визнано ТОВ "Харківспецнадра".

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2013 року по справі №922/295/13-г позов ТОВ "Харківспецнадра" до ТОВ "Таміра" про визнання за ТОВ "Харківспецнадра" права власності на предмет іпотеки за первинним договором іпотеки був задоволений, право власності на предмет іпотеки визнано за ТОВ "Харківспецнадра".

Згодом ТОВ "Харківспецнадра" відчужило вказане вище нерухоме майно ТОВ "Брістоль ЛТД", яке набуло право власності на предмет іпотеки на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: 21315358, видане 06.05.2014, видавник: Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет Іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, в силу вимог ст. 23 Закону України, ТОВ "Брістоль ЛТД" набуло статусу іпотекодавця за первинним договором іпотеки, з моменту переходу до нього права власності на предмет іпотеки.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час апеляційного провадження підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013р. по справі № 922/295/13-г та в задоволенні позову ТОВ "Харківспецнадра" було відмовлено.

Окрім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року по справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра", результати торгів з реалізації предмету іпотеки були визнані недійсними.

Як видно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37045244 від 30.04.2015 року між ТОВ "Брістоль ЛТД" та ТОВ "Теоком" 12 липня 2014 року був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 3138 (надалі - договір Іпотеки).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Брістоль ЛТД" передало в іпотеку ТОВ "Теоком" належне йому на праві власності нерухоме майно, що одночасно є предметом Іпотеки за первинним договором іпотеки, а саме: нежитлову будівлю літ. "Т-5", загальною площею 10441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками процесу в ході апеляційного провадження, ПАТ "ВТБ Банк" не надавав жодної згоди на передачу предмета іпотеки нежитлової будівлі літ. "Т-5", загальною площею 10441,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 в наступну іпотеку.

У даній справі № 922/3193/15 предметом розгляду є вимога ПАТ "ВТБ Банк" щодо визнання недійсним іпотечного договору від 12 липня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теоком" (код ЄДРПОУ 38633143) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД" (код ЄДРПОУ 38980445), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 3138.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсним іпотечного договору від 12 липня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теоком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД", позивач вказує на порушення під час його укладення вимог Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору від 10 травня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ТОВ "Таміра" №115-Z/3, а саме - відсутність згоди ПАТ "ВТБ Банк" на передачу нерухомого майна в наступну іпотеку.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався, зокрема, на ст. 23 Закону України "Про іпотеку", в якій зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Також в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

TOB "ТЕОКОМ" в апеляційній скарзі зазначає, що, на його думку, місцевий господарський суд неправильно визначився із характером спірних правовідносин та не застосував ст.ст.50, 38 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Також TOB "ТЕОКОМ" посилається на ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Зазначаючи в апеляційній скарзі, що на момент вчинення спірного правочину - укладення іпотечного договору від 12 липня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теоком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД" - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Державному реєстрі іпотек та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна була відсутня інформація про державну реєстрацію іпотеки ПАТ "ВТБ Банк" на відповідне нерухоме майно, TOB "ТЕОКОМ" стверджує, що із зазначеного вбачається припинення іпотеки ПАТ "ВТБ Банк", а отже, і відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент її апеляційного розгляду інформація про державну реєстрацію іпотеки ПАТ "ВТБ Банк" дійсно відсутня. Разом з тим, вказана обставина не впливає на дію іпотечного договору №115-Z/3 від 10.05.2007р. з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Вищенаведена норма не містить такої підстави припинення іпотеки як виключення відомостей про неї із відповідних державних реєстрів. Тому колегія суддів вважає, що сам факт скасування обтяжень нерухомого майна не свідчить про припинення зобов'язальних відносин сторін, що ґрунтуються на договорі іпотеки №115-Z/3 від 10.05.2007р.

Висновок про те, що наявність (відсутність) запису про заборону на відчуження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на статус заставленого майна не впливає (оскільки це не є підставою для припинення іпотечних правовідносин), узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 09.11.11 у справі №6-49079св10.

Окрім того, з матеріалів справи не вбачається наявності будь-яких інших передбачених даною статтею підстав припинення іпотеки. Зокрема, як було встановлено вище, основне зобов'язання, виконання якого забезпечено спірним іпотечним договором, не припинено, оскільки, як було встановлено вище, кредиторські вимоги ПАТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателя станом на час прийняття даної постанови судом апеляційної інстанції залишаються непогашеними.

TOB "ТЕОКОМ" вказує на те, що перелік наведений у ст. 17 Закону України "Про іпотеку" не є вичерпним, оскільки вказаною нормою передбачено й інші підстави припинення іпотеки згідно з цим Законом, зокрема - в порядку ст.ст.38, 50 даного Закону, на які посилається апелянт.

Статтею 50 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.

Продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах врегульовано ст.41 цього ж Закону, в ч. 1 якої зазначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до змісту ст. 38 Закону України "Про іпотеку", нею унормовано реалізацію права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Разом з тим, як вбачається з обставин даної справи, предмет іпотеки не реалізовувався в процедурі виконавчого провадження, а також не реалізовувався безпосередньо іпотекодержателем. Отже, відсутні підстави для висновку про припинення іпотеки в порядку ст.ст.17, 38, 50 Закону України "Про іпотеку", на які посилається TOB "ТЕОКОМ" - оскільки, незважаючи на те, що перелік підстав припинення іпотеки у ст.17 Закону України "Про іпотеку" дійсно не є вичерпним, він, разом з тим, обмежений підставами, зазначеними виключно у самому Законі України "Про іпотеку".

Однак, як було встановлено вище, предмет іпотеки реалізовано на прилюдних торгах в межах справи про банкрутство, у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а не Закону України "Про іпотеку"). А відтак, враховуючи, що жодна норма Закону України "Про іпотеку" не містить такої підстави для припинення іпотеки як реалізація майна у процедурі банкрутства, колегія суддів зазначає, що твердження TOB "ТЕОКОМ" про припинення іпотеки є необґрунтованими.

Посилання TOB "ТЕОКОМ" на ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на підставу припинення іпотеки є неправомірним, оскільки, в даному випадку ідеться про іпотеку як спосіб забезпечення виконання основного забезпеченого нею зобов'язання, а саме: ТОВ фірма «Тагіт» за кредитним договором №115-Ю від 26 квітня 2007р., тому факт прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом не є правовою підставою припинення іпотеки. Зазначене узгоджується з висновками Вищого господарського суду України, викладеними, зокрема, у постановах від 02.06.15 у справі №5023/8677/11, від 03.03.15 у справі № 5009/5032/12, від 17.03.15 у справі № 907/919/13, від 21.10.14 у справі № 10/5026/973/2011 тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про дійсність іпотеки згідно з договором №115-Z/3 від 10.05.07, за яким ПАТ "ВТБ Банк" є іпотекодержателем.

Стосовно тверджень TOB "ТЕОКОМ" про необов'язковість отримання від ПАТ "ВТБ Банк" згоди на вчинення правочинів з передання в наступну іпотеку майна, що є предметом іпотеки за договором 115-Z/3 від 10.05.07, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вищенаведеними приписами ст. 23 Закону України "Про іпотеку", особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України "Про іпотеку", предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Отже, законодавець, не забороняючи відчуження та передання в наступну іпотеку майна, що є предметом іпотеки, водночас встановлює правило слідування обтяження за майном, згідно з яким до нового іпотекодавця переходять відповідні права та обов'язки у повному обсязі, у тому числі - і встановлений ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" обов'язок щодо отримання згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки та на передання його в наступну іпотеку, а також щодо дотримання встановленого ч. 1 ст.13 цього Закону пріоритету попередньої іпотеки над наступними іпотеками.

Тобто первісний іпотекодержатель наділений першочерговим правом надавати згоду на укладення наступних іпотечних договорів, відповідно, з даним правом кореспондується обов'язок кожного із наступних іпотекодавців отримати таку згоду при переданні предмета іпотеки за первісним договором у наступну іпотеку за угодами з іншими іпотекодержателями.

ТОВ "ТЕОКОМ" в ході апеляційного провадження посилалося на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26.06.13 у справі №6-58цс13, у якій зазначено, що положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною з 15.02.10 до 16.06.10) не передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство. І оскільки нежитлову будівлю літера "Т- 5" загальною площею 10441,90 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, було відчужено в порядку ліквідаційної процедури,то, на думку ТОВ "ТЕОКОМ", згода ПАТ "ВТБ Банк" на відчуження зазначеного нерухомого майна не потрібна.

Надаючи правову оцінку даним твердженням, колегія суддів зазначає, що ні у вищевказаній постанові Верховного Суду України, ні у нормах чинного законодавства не міститься положень, які б встановлювали, що якщо перший іпотекодавець відчужив майно у процедурі банкрутства без згоди іпотекодержателя, то і наступні іпотекодавці (які не є банкрутами і до діяльності яких не застосовуються приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") також звільняються від виконання вимог ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" щодо отримання згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки та на передання його в наступну іпотеку.

Зважаючи на те, що, як уже зазначалося, в ході розгляду даної справи досліджується виключно правомірність правочину щодо передання ТОВ "Брістоль ЛТД" (яке не перебуває в процесі ліквідації) в іпотеку ТОВ "Теоком" спірного майна за договором від 12.07.14, колегія суддів зазначає, що посилання TOB "ТЕОКОМ" на постанову Верховного Суду України від 26.06.13 у справі №6-58цс13 не стосується спірних правовідносин у справі №922/3193/15, а тому не може бути визнано належним аргументом.

В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях TOB "ТЕОКОМ" також зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не зазначено, яку саме вимогу ст. 203 ЦК України не було дотримано сторонами під час вчинення спірного правочину. Також апелянт наполягає на тому, що заборона на розпорядження предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя, встановлена ч.3 ст. ст. 9 Закону України "Про іпотеку", за своєю правовою природою є зобов'язанням з негативним змістом, а не елементом змісту оспорюваного правочину, який складають права та обов'язки сторін.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає, що TOB "ТЕОКОМ" допущено довільне тлумачення положень ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - оскільки право власника предмета іпотеки на передання його в наступну іпотеку (що є елементом змісту оспорюваного правочину), згідно з ч.3 ст. ст. 9 Закону України "Про іпотеку", обмежується правом первісного іпотекодержателя надати згоду на вказану дію. Відповідно, у разі укладення договору наступної іпотеки без отримання такої згоди, зміст правочину є таким, що суперечить ч.3 ст. ст. 9 Закону України "Про іпотеку".

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" також встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Тобто положення Закону України "Про іпотеку" встановлюють правові механізми захисту прав іпотекодержателя від незаконного позбавлення (обмеження) його майнових претензій стосовно предмету іпотеки, відповідно, вимоги ПАТ "ВТБ Банк" узгоджуються із встановленими ст.ст.16, 215 ЦК України способами захисту порушеного права.

Відповідне також узгоджується із приписами загальних норм, що регулюють правовідносини застави (враховуючи, що іпотека є різновидом застави).

Згідно з ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст.17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Тобто правом контролю за предметом застави (у тому числі - і іпотеки) наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель.

У разі відчуження предмета застави (іпотеки), передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження цим предметом у інший спосіб саме право заставодержателя є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.15 у справі №3-669гс15 (922/3131/14).

Щодо посилань TOB "ТЕОКОМ" на постанову Верховного Суду України від 23.09.15 у справі №914/2846/14 та на постанову Вищого господарського суду України від 04.03.15 у справі №5011-35/1539-2012, колегія суддів зазначає, що обставини вищевказаних справ (які, зокрема, стосуються укладення правочину посадовою особою акціонерного товариства з перевищенням повноважень, досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору) не є подібними до даної справи.

В силу приписів ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), в даному випадку статтею 12 Закону України "Про іпотеку". За змістом ч.2 ст.215 ЦК України, нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Відповідна правова позиція викладена в п.п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Отже, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано було визнано недійсним спірний іпотечний договір в порядку ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України, із посиланням на вищенаведені норми матеріального права.

Тому твердження TOB "ТЕОКОМ" про відсутність матеріально-правових підстав для визнання вказаного договору недійсним, на думку колегії суддів, не узгоджуються з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а відтак, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга TOB "ТЕОКОМ" задоволенню не підлягає.

Стосовно апеляційних вимог ПАТ "ВТБ Банк" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк" та наданих представником вказаного учасника процесу письмових і усних пояснень, апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення п.2 ст.83 ГПК України не вийшов за межі позовних вимог та не прийняв рішення в частині скасування відповідних записів про заборону та іпотеку. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, апелянтом не наведено.

Відповідно до п.2 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матералів справи, ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Теоком", згідно якого просить суд визнати недійсним іпотечний договір від 12 липня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теоком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брістоль ЛТД", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 3138. Клопотань про вихід за межі позовних вимог в порядку п.2 ст.83 ГПК України та про скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ні позивачем, ні іншими учасниками процесу в суді першої інстанції не заявлялося - вказану обставину представник ПАТ "ВТБ Банк" не заперечував в ході апеляційного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк". Водночас колегія суддів зазначає, що ПАТ "ВТБ Банк" не позбавлене права подати до господарського суду окремий позов про скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, з огляду на те, що доводи апелянтів - TOB "ТЕОКОМ" та ПАТ "ВТБ Банк" - не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а також враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг, витрати апелянтів щодо сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ПАТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу другого відповідача ТОВ "Теоком" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.07.15 у справі № 922/3193/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.02.16

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Плахов О.В.