Ухвала суду № 55285244, 26.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/13507/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої Кожух О.А.,

суддів Кондора Р.Ю., Леска В.В.,

при секретарі Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - Банк) звернулося в суд до ОСОБА_1 із позовом про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.04.2015 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст 207 ЦПК України.

Не погодившись із цією ухвалою, Банк оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді в порядку цивільного судочинства.

Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08/290/31, згідно якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 50 000 грн. строком до 31.07.2022 зі сплатою 13,5 % річних.

Згідно з п. 6.2 цього договору сторони погодилися внести до кредитного договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні статті 12 Закону України "Про третейські суди", про те, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір розглядається одноособово третейським суддею.

Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

Проте, як Законом України "Про третейські суди" (ч. 2 ст. 1), так і ч. 1 ст. 17 ЦПК України передбачено, що на розгляд третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином, Законом України "Про третейські суди" передбачено, що справи у спорах щодо захисту прав споживачів третейські суди розглядати не можуть, а отже, такий спір не може бути передано на розгляд третейського суду.

Особливості регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, механізм їх захисту та основи державної політики у сфері захисту прав споживачів визначені в Законі України "Про захист прав споживачів".

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина С. А. М. щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом N 2983-VI від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Указана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 по справі N 6-856цс15, від 11.11.2015 у справі N 6-1716цс15, від 18.11.2015 по справі N 6-187цс15.

Оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, незважаючи на наявність третейського застереження, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча.

На дані обставини місцевий суд уваги не звернув, тому ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду визнати законною не можна.

За таких обставин ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 304, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ст. 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді: