Рішення № 54339527, 14.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/6869/14 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/7412/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалено стягнути солідарно із ОСОБА_5 (ідентифікаційний номерНОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29, рахунок №37390136000001, МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019) 38927,72 доларів США та 65665,42 грн. заборгованості за кредитним договором №616/36-033 від 23.08.2007 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що районний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч.4 ст.639 ЦК України, оскільки згідно п.6.2 договору поруки він набирає чинності з дати його укладення та нотаріального посвідчення. Вважає, що позивач пропустив трирічний строк на предявлення вимоги до поручителя, адже вимога предявлена 13.03.2013 року після припинення договору поруки, а тому є такою, що не підлягає судовому захисту.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але не зявилися в судове засідання, зокрема, відповідача ОСОБА_5, який повторно не зявився в судове засідання.

Так, відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання(перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Місцем проживання відповідача ОСОБА_5 є вул..Грабовецька, 121/63 у м. Стрию Львівської області, однак надіслані за цією адресою судові повістки повернулись з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.3 ЦК України).

Згідно ст.553 ч.1 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсилідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 23.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №616/36-033, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 25000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 23.08.2017 року.

Згідно п.п.3.3.7, 3.3.8 даного договору, позичальник зобовязаний сплатити проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4, 2.5 цього договору та своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в термін, визначений п.1.1 цього договору.

Відповідно до п.4.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2-3.3.13 договору, позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3% від суми кредиту, визначеного п.1.1 договору за кожний випадок.

Пунктом 4.5 вказаного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, визначених в п.п.3.3.6, 3.3.7 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Також судом встановлено та підтверджується розрахунком заборгованості, що ОСОБА_5 порушив взяті на себе згідно кредитного договору №616/36-033 від 27.08.2007 року зобовязання та станом на 11.09.2014 року має заборгованість в сумі 38927,72 доларів США та 65665,42 грн., з яких 21874,24 дол. США- основна сума кредиту, 17053,48 дол. США- відсотки за користування кредитом, 28912,47 грн.- пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, нараховану з 11.09.2013 року по 10.09.2014 року, та 36752,95 грн.- пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по відсотках, нараховану з 11.09.2013 року по 10.09.2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №616/36-033, між позивачем та ОСОБА_3 23.08.2007 року укладено договір поруки №616/36-013, за умовами якого ОСОБА_3, як поручитель, зобовязалася відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_5 зобовязань, що виникли з кредитного договору від 23.08.2007 року.

Згідно п.6.3 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а у випадку його невиконання, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посилається на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення(ч.2 ст.251, ч.2 ст. 252 ЦК України).

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строки дії поруки, які передбачені ч.4 ст.559 ЦК України, не є строками захисту порушеного права, а строками існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

У постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року за результатами розгляду справи №6-53цс14 зроблено такий правовий висновок: виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинна бути предявлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобовязання(у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Згідно ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом(судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Оскільки за умовами кредитного договору, укладеного із ОСОБА_5, він зобовязаний погашати кредит періодичними платежами згідно графіку, узгодженому сторонами, строк повернення кредиту був встановлений до 23.08.2017 року,сплата останнього платежу погашення заборгованості за кредитним договором №616/36-033 від 27.08.2007 року ним здійснена 21.08.2009 року в сумі 500 доларів США, а до суду з позовом до ОСОБА_3 позивач звернувся лише 29.09.2014 року, то колегія суддів вважає, що відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука відповідача ОСОБА_3 припинилася, а відтак є помилковим висновок районного суду про наявність правових підстав для покладення відповідальності на поручителя.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення скасуванню у частині задоволення вимог до ОСОБА_3 з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року вчастині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 рокуу частині стягнення з ОСОБА_3 в користь на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 1827 грн. судового збору, визначивши, що судовий збір у розмірі 3654 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: