Рішення № 52653517, 22.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1126/15-ц 22.10.2015 22.10.2015 22.10.2015

Провадження №22-ц/784/2329/15

Справа № 490/1126/15-ц Головуючий першої інстанції Мамаєва О.В.

Провадження № 22-ц/784/2329/15 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Богуславській О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача Безушко В.В., третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», Банк), треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И Л А :

6 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 28 квітня 2007 року між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, посилаючись на неотримання ним кредитних коштів по вказаному договору оскільки потреба в них відпала, про що він відразу ж після підписання договору повідомив посадову особу Банку.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року позов задоволено повністю. Позивачу поновлено строк на звернення до суду з указаним позовом і визнано недійсним кредитний договір № 11149342000 від 28 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Банком. Додатковим рішенням того ж суду від 22 вересня 2015 року стягнуто з Банку на користь позивача 243 грн. 60 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий суд виходив із того, що позивач не отримував кредитні кошти за кредитним договором від 28 квітня 2007 року, а тому не настали обумовлені цим договором правові наслідки.

Між тим, погодитись з таким висновком місцевого суду не можна, оскільки, в порушення вимог ст. 212 ЦПК України, він дійшов до нього без належної оцінки наявних у справі доказів та, як наслідок, - неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір обов'язково укладається у письмовій формі, оскільки порушення такої форми тягне за собою його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю.

Частиною 2 ст.1056 ЦК України передбачено, що позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі справи вбачається, що 28 квітня 2007 року ОСОБА_2 та акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», уклали кредитний договір № 11149342000, за яким позивач отримав 150 000 доларів США кредиту на строк до 27 квітня 2017 року зі сплатою за користування кредитними коштами 13,5% процентів річних. Того ж дня між Банком і відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 1193691, відповідно до якого позивачу був відкритий поточний рахунок для зарахування кредитних коштів.

У той же день, для забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, між Банком і ОСОБА_6 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку Банку нежитловий комплекс, розташований в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 3031 кв. м, а саме: кондитерський цех, загальною площею 251,30 кв. м; кафе, загальною площею 257,9 кв. м; склад загальною площею 75,80 кв. м і споруду I.

Крім того, додатковим забезпеченням виконання цього ж кредитного договору став договір поруки, укладений того ж дня Банком і ОСОБА_6, по якому поручитель зобов'язався відповідати солідарно з боржником перед Банком за повне виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору.

28 квітня 2007 року Банк, виконуючи свої зобов'язання по кредитному договору, перерахував на поточний рахунок позивача 150 000 доларів США, які в той же день ОСОБА_2 були отриманні (а.с. 35).

З квітня 2007 року по липень 2008 року позивач сплатив Банку 41505,45 доларів США на погашення кредиту (а.с. 36-44).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року, указаний вище договір поруки припинено у зв'язку з тим, що Банк без згоди поручителя підвищив розмір процентів по кредиту.

Потім, рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки {справа № 2-27/11 (провадження 2/488/2/14)} було відмовлено.

Однак, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 серпня 2014 року по справі № 2-27/11 указане рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2014 року було скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 11149342000 у загальному розмірі 1 087 112 грн. 80 коп. Також для погашення вказаної заборгованості звернуто стягнення на зазначене іпотечне майно.

В наступному ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 серпня 2014 року по справі № 2-27/11 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку кредитної заборгованості залишено без змін, а в іншій частині скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд.

Після цього рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 січня 2015 року вказаний вище договір іпотеки визнано недійсним у зв'язку з тим, що він був укладений без згоди іншого співвласника іпотечного майна.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Названими вище судовими рішеннями, що набрали законної сили, вже встановлено, що 28 квітня 2007 року ОСОБА_2, на підставі названого кредитного договору, отримав від ПАТ «УкрСиббанк» 150 тис. доларів США кредитних коштів і не довів факту невидачі йому з вини Банку кредитних коштів, а навпаки, періодично сплачував платежі за кредитом, тобто визнавав факт отримання кредитних коштів та свій обов'язок з їх повернення.

Посилання позивача на те, що він не підписував заяву про видачу готівки, вже оцінювалось і визнано апеляційним судом у названому рішенні від 21 серпня 2014 року таким, що не свідчить про неотримання ним спірного кредиту.

Крім того, цим же рішенням апеляційного суду встановлено, що з січня 2009 року (час коли Банк подав у суд позов про стягнення кредитної заборгованості) ОСОБА_2, який брав участь у розгляді названих судових справ, не намагався оскаржити кредитний договір. А позов про визнання недійним кредитного договору був поданий ним до суду лише в лютому 2015 року. Всупереч цьому місцевий суд поновив позивачу строк звернення до суду з даним позовом, хоча поважність причин пропуску позовної давності позивачем не доведена.

Однак, ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції на вказані обставини справи та зазначені вимоги норм матеріального і процесуального права належної уваги не звернув, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки свідчать про відсутність і достатність правових підстав для задоволення позову. Внаслідок чого ухвалив рішення, яке суперечить вже встановленим іншими судовими рішеннями обставинам справи. Тому це рішення не можна визнати ні законним, ні обґрунтованим.

За таких обставин оскаржене рішення місцевого суду та додаткове рішення цього ж суду, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є присудження до стягнення з позивача на користь відповідача понесених останнім судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року і додаткове рішенням цього ж суду від 22 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним кредитного договору від 28 квітня 2007 року відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 121 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: