Рішення № 52653518, 19.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/4475/13-ц 19.10.2015 19.10.2015 19.10.2015

Провадження №22-ц/784/2430/15

Єдиний унікальний номер 488/4475/13-ц

Номер провадження 22-ц/784/2430/15

Головуючий у 1 інстанції Циганок В.Г.

Категорія 46 Доповідач Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Буренкової К.О., Кутової Т.З.

При секретарі Гавор В.Б.

За участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Миколаївської міської ради, Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника «Корабел» про усунення перешкод шляхом вселення, визначення порядку користування квартирою та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, третя особа - Комунальне підприємство Дирекція єдиного замовника «Корабел»,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом до відповідачів, посилалися на те, що відповідно до ордеру № 32, виданого виконавчим комітетом Корабельної ради народних депутатів м. Миколаєва 19 січня 1982 року відповідачу ОСОБА_2 була надана квартира АДРЕСА_1 на склад сім'ї: ОСОБА_1, - дружина, сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29 жовтня 1991 року шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_4 Після його смерті стосунки між сторонами погіршились, відповідач перестав впускати їх до квартири, декілька раз він міняв замки на вхідних дверях. За захистом своїх прав вони звертались до правоохоронних органів, але позитивного результату це не дало. Зазначена вище квартира є трикімнатною, жила площа кімнат складає 10,2 кв.м., 17,2 кв.м., 9,0 кв.м., мається кухня, туалет, ванна кімната та коридор. Уточнивши позовні вимоги у червні 2015 року позивачі просили усунути перешкоди в користуванні квартирою, вселити їх у спірну квартиру та визначити порядок користування квартирою, надавши їм в користування житлові кімнати 17,2 кв.м. та 9,0 кв.м. з лоджією 4,10 кв.м. та 4,73 кв.м., а відповідачу - кімнату 10,2 кв.м.; коридор, кухню, ванну кімнату та туалет залишити в спільному користуванні (а.с.107-108).

У листопаді 2013 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивачів, в якому просив їх визнати такими, що втратили право користування спірною квартирою, посилаючись на те, що на початку 2000 року позивачка ОСОБА_1 створила нову сім'ю та проживає зі своїм цивільним чоловіком на його жилій площі, а відповідач ОСОБА_3 з 2000 року проживає в Чехії. Один раз на рік під час приїзду до України, син приходить до нього в гості. Всі комунальні послуги за позивачів сплачує він. Вважав, що позивачі вибули на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, тому з підстав, передбачених ч.2 ст. 107 ЖК України просив визнати їх такими, що втратили право користування спірною квартирою (а.с. 36-37).

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року первісний позов задоволено частково. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вселені в квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зобов'язано не чинити їм перешкоди в користуванні цією квартирою. В задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. Також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.148-150).

В апеляційній скарзі на вказане рішення суду позивачі порушують питання про зміну рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалення нового рішення про задоволення позову. На думку позивачів рішення суду в частині відмови в задоволенні позову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи (а.с.152-155).

Не погодився частково з рішенням суду відповідач, в поданій апеляційні скарзі просить скасувати рішення суду в частині вселення в спірну квартиру сина ОСОБА_3 та визнати його таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки судом не враховано, що син постійно проживає в Чехії (а.с. 158). В іншій частині рішення суду ним не оскаржується.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача просила залишити без задоволення.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явивися. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги. Просив її задовольнити, а апеляційну скаргу позивачів відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення суду змінити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані сторони по справі. Квартира розташована на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку та складається із трьох кімнат, одна з яких площею 10,20 кв.м. ізольована, а дві кімнати площею 17,2 та 9,0 кв.м. - суміжні. Загальна жила площа квартири 36,40 кв.м., а загальна площа 52,60 кв.м., а з урахуванням двох лоджій - 57,02 кв.м. На кожного члена сім'ї припадає по 12,13 кв.м. жилої площі. Відповідач вигнав позивачів з квартири, де вони проживали, змінив замки на дверях і не пускав їх туди.

Задовольняючи первісний позов частково та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позивачі з поважних причин не проживають у спірній квартирі, тому не втратили право користування нею і підлягають вселенню. Відмовляючи в задоволенні первісного позову про визначення порядку користування квартирою, суд виходив з того, що задоволення позову в цій частині, призведе до порушення прав відповідача.

Але з висновками суду можна погодитись частково.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає спір в межах заявлених вимог. Межі заявлених вимог складають предмет та підстави позову.

Відповідно до ч.2 ст. 107 ЖК України договір найму житлового приміщення розривається у випадку вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення того ж населеного пункту з дня вибуття.

В п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці застосування Житлового Кодексу України» роз'яснено, що для вирішення зазначеного питання суд повинен мати докази того, що особа дійсно постійно поселилася в іншому населеному пункті або в іншому жилому приміщенні. Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстав, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Як вбачається із зустрічного позову, відповідач ОСОБА_2 просив визнати позивачів такими, що втратили право користування спірною квартирою з підстав, передбачених ч.2 ст. 107 ЖК України (а.с. 36-37). Підстави позову ним не змінювались. Судом зустрічний позов розглянуто з підстав, визначених ст. 71 ЖК України, що є порушенням норм процесуального законодавства.

Доказів того, що позивачі вибули на постійне проживання в інше жиле приміщення, відповідач ОСОБА_2 не надав. Випис з промислового реєстру муніципалітету м. Капліце про те, що син відповідача - позивач ОСОБА_3 з серпня 2013 року займається підприємницькою діяльністю в зазначеному місті, не свідчить про те, що вказана особа виїхала на постійне проживання до іншого населеного пункту (а.с. 62). Крім того, з пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що свого житла в Чехії ОСОБА_3 не має.

Таким чином підстав, передбачених ст. 107 ЖК, для визнання позивачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, немає. За таких обставин рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічногопозову слід змінити, оскільки правові підстави для відмови в задоволенні позову інші, ніж ті, якими керувався суд першої інстанції при вирішення спору.

З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, тобто вселення позивачів до спірної квартири та зобов'язання відповідача не чинити їм перешкоди у користуванні цією квартирою слід залишити без змін, оскільки спірна квартира надавалась у користування не тільки відповідачу, а і членам його сім'ї. Втрата між сторонами сімейних відносин не впливає на право користування спірною квартирою позивачами з урахуванням того, що в ній вони зареєстровані, а відповідачем до часу їх звернення до суду за захистом своїх прав не ставилось питання про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Тобто рішення суду в зазначеній частині відповідає вимогам ст.9, 64 ЖК України.

Як зазначалось вище тільки позивачу надано право відповідно до ст.11 ЦПК України змінювати предмет і підстави позову.

Позивачі скористувались своїм правом і 18 червня 2015 року подали уточнену позовну заяву, в якій просили усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою та визначити порядок користування нею (а.с. 107-108).

Визначати порядок користування можна відносно приватизованого житла або будинку, що належить на праві власності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірна квартира не є приватизованою. В такому випадку відповідно до вимог ст.104 ЖК України член сім'ї наймача має право ставити питання про поділ жилого приміщення, тобто зміну договору найма жилого приміщення.

Оскільки питання про зміну умов договору найму позивачами не було підтримано, а спірна квартира є неприватизованою, рішення суду про відмову у визначенні порядку користування квартирою з посиланням на висновок експерта № 131-132 від 12.05.2015 року про можливість визначення порядку користування квартирою (а.с. 49-56), є таким, що не відповідає вимогам норм процесуального права.

В задоволенні позову про визначення порядку користування квартирою слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на наведене, виходячи з положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування квартирою та визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою слід змінити в частині правової підстави відмови в задоволенні позову. В частині задоволення позову про вселення до квартири та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні квартирою рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача не містять підстав для його скасування.

Керуючись ст. 303, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року в частині визначення порядку користування квартирою та визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою змінити в частині правової підстави відмови в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді