Рішення № 51680783, 30.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12683/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Сальникова Н.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача Решетніка Ю.І.,

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача

ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 103-105), просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у сумі 23 857,38 доларів США, заборгованість по відсотками у розмірі 4 757,32 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 557 грн. 35 коп. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам у сумі 16 780 грн. 50 коп., обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачами порушено умови кредитного договору та договору поруки щодо вчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.07.2015 позов задоволено - стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 28 614 доларів 70 центів США, що еквівалентно за курсом НБУ 629 809 грн. 55 коп. і заборгованість по сплаті пені в сумі 17 337 грн. 85 коп.

Також стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 3654 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», вказуючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. Зазначає, що у суду першої інстанції не було підстав для зазначення суми заборгованості у гривні, оскільки кредитні кошти надавались у доларах США і позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками також було заявлено у валюті кредиту, що повністю узгоджується з вимогами закону.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, також вказуючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову як до неї, так і до відповідача ОСОБА_4 Вказує, що у суду першої інстанції не було підстав для стягнення боргу з поручителя у зв'язку з припиненням поруки. Крім цього, зазначає, що кредит було надано незаконно в іноземній валюті та у позивача відсутнє право звертатись з вимогою про повернення всієї суми кредиту, а також вказує на відсутність доказів наявності і розміру заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» заперечували та просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржено позивачем лише в частині стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, а в іншій частині рішення позивачем не оскаржено.

Відповідачем ОСОБА_5 рішення суду оскаржено в повному обсязі. При цьому, слід зазначити, що відповідач ОСОБА_5, не маючи на це відповідних повноважень, оскаржує рішення суду й в інтересах відповідача ОСОБА_4, який рішення суду не оскаржив.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором та договором поруки, щодо вчасного повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, яка, в силу вимог закону та умов договорів кредиту та поруки, підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 28.03.2008 між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11324218000. На підставі зазначеного договору Позичальнику було надано кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 69 300 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 13,9% річних та терміном погашення до 28.03.2018. Відповідач зобов'язувався повернути кредитні кошти у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 28.03.2008 між Банком та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № 192532, відповідно до умов якого остання зобов'язувалась відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

Судом обґрунтовано встановлено, що позивачем виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредитні кошти, що не заперечувалось сторонами.

Натомість, відповідачем порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим станом на 12.03.2015, заборгованість відповідача за кредитом та процентами становить 28 614 доларів 70 центів США, з яких:

- 23 857 доларів 38 центів - кредитна заборгованість;

- 4 757 доларів 32 цента США - заборгованість по процентам.

Крім цього, наявна заборгованість по пені в сумі 17 337 грн. 85 коп., з яких:

- 557 грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

- 16 780 грн. 50 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості про процентам.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Разом з цим, ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановлених договором поруки.

Щодо доводів апелянта про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження наявності і розміру заборгованості, слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 10, 60 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази повинні відповідати критеріям належності і допустимості, що закріплено у ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом надав розрахунок заборгованості, виконаний автоматизованою системою в якому, окрім належних платежів за договором, враховано також здійснені відповідачем фактичні оплати. Натомість, відповідач, не погоджуючись з розрахунком заборгованості позивача, не надав суду власного розрахунку, який би він вважав правильним, тобто в супереч вимог процесуального закону відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти вимог позивача.

Також є безпідставними і необґрунтованими доводи апелянта про те, що позивач не має права на дострокове повернення кредитних коштів, оскільки це право банку передбачено законом та умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Не заслуговують на увагу й суперечать вимогам закону доводи апелянта про незаконність надання банком кредиту в іноземній валюті, оскільки надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Більш того, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону твердження апелянта про припинення поруки.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 1.2.1 Кредитного договору, п. 1.2. Договору поруки визначено строк виконання основного зобов'язання - до 28.03.2018.

Згідно з п. 6.1.2. Кредитного договору Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього договору, та вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням Позичальником взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, 02.09.2014 ПАТ «УкрСиббанк» направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повне погашення заборгованості № 30-11/15839 та № 30-11/15840 від 29.08.2014. ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до відповідачів із вимогою про погашення простроченого зобов'язання протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення. У випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення (вимоги) ПАТ «УкрСиббанк» змушений вимагати виконання зобов'язань по поверненню суми кредиту у повному обсязі та сплаті нарахованих процентів.

Таким чином, Банк скористався своїм правом змінити термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, передбаченому п. 6.1.2. Кредитного договору та встановив новий термін повернення кредиту.

В той же час, позовну заяву про стягнення заборгованості в солідарному порядку за кредитним договором було пред'явлено ПАТ «УкрСиббанк» 24.10.2014 (а.с. 45), тобто в межах визначеного законом шестимісячного строку.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором. Водночас, відповідачі, в односторонньому порядку, відмовились виконувати взяті на себе зобов'язання за договором кредиту та договором поруки щодо вчасного повернення кредиту та сплати процентів, а отже в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань та, відповідно, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми кредиту, відсотків за його користування, а також пені, передбачених договором.

Разом з цим, суд першої інстанції допустився помилки визначивши суму заборгованості в еквіваленті у національній валюті України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач подавши до суду заяву про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та відсотками лише в валюті договору, а саме в доларах США без зазначення гривневого еквіваленту.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем)у строк та в порядку, що встановлений договором.

Отже, сума заборгованості в рішенні суду повинна бути виражена в доларах США, оскільки надання кредиту за даним кредитним договором є валютною операцією.

До правовідносин за кредитним договором потрібно застосовувати положення ч. 3 ст. 533 ЦК України, відповідно до якої - використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Позивач на момент видачі валютного кредиту мав відповідну ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, тому видача валютного кредиту і вираження зобов'язання відповідача у валюті є правомірною, оскільки позивач мав право видавати кредит у валюті, а отже позивач має право вимагати повернення грошових коштів саме в тій валюті, в якій надавався кредит.

Таку ж позицію закріплено в п. 14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» в якому зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Вищевикладене в повній мірі знайшло своє відображення і в новій редакції Закону України «Про виконавче провадження», в якому міститься окрема стаття для врегулювання процедури виконання судових рішень при обчисленні боргу в них саме в іноземній валюті (ст. 53 Закону).

Крім цього, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Дана правова позиція знайшла своє підтвердження в Постанові ВСУ від 24.09.2014 у справі № 6-145цс15, в якій зазначено, що в силу ст.ст. 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній банком частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже в цій частині підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини рішення визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, а саме: « … що еквівалентно за курсом НБУ 629 809,55 гривень …». Підстав для скасування рішення суду в цій частині не має, оскільки судом вірно вказано суму в іноземній валюті.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, з огляду на положення ч. 3 ст. 303 ЦПК України, вийти за межі доводів апеляційних скарг і скасувати рішення суду в частині розподілу судових витрат, оскільки суд допустився помилки стягнувши суму судового збору з відповідачів в солідарному порядку, що не передбачено нормами процесуального закону, а отже в цій частині слід ухвалити нове рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору в рівних частинах з кожного (3 654,00 грн. : 2 = 1 827,00 грн.).

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Кононученко Лариси Петрівни - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року в частині визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України - змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, а саме: « … що еквівалентно за курсом НБУ 629 809,55 гривень …».

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м. Харків, пр.-т Московський, буд. 60, ЄДРПОУ 09807750) судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м. Харків, пр.-т Московський, буд. 60, ЄДРПОУ 09807750) судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді