Ухвала суду № 48979509, 21.08.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1917/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

21 серпня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Дроботі В.В., Кондора Р.Ю.

при секретарі: Дашковська С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Універсал банк» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Універсал Банк» звернувся до Мукачівського міськрайонного суду з позовною заявою у якій просив суд стягнути ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в розмірі 38 736,96 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.05.2015 року позов ПАТ «Універсал Банк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в розмірі 38 736,96 доларів США, що еквівалентно 896 755,70 грн.

ПАТ «Універсал Банк» подав до суду першої інстанції заяву щодо ухвалення додаткового рішення на підстав п.п.1, 2 ч.1 ст. 220 ЦПК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.06.2015 року у задоволенні даної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПАТ «Універсал Банк» подав на неї апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити додаткове рішення. В обґрунтування заяви посилається на те, що банк просив стягнути борг в іноземній валюті, а судом вирішено стягнути заборгованість гривневому еквіваленті. Також посилається на те, що суд не вимагав надати докази наявності в банку ліцензії та не врахував висновки Постанови ВСУ №6-145цс14.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перелік обставин, які можуть бути підставою для ухвалення додаткового рішення міститься в ч.1 ст. 220 ЦПК України.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки судом вирішено всі позовні вимоги банку (стягнення заборгованості з боржника) і в рішенні чітко вказана сума грошових коштів, яка підлягає стягненню (в гривневому еквіваленті).

При цьому колегія суддів вважає помилковим посилання заявника на п.12 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року, оскільки дане роз'яснення Пленуму ВССУ має лише рекомендаційний характер.

Натомість після прийняття вищевказаної Постанови Пленумом ВССУ, 02.07.2014 року Верховним Судом України прийнято Постанову № 6-79цс14 в якій зроблено висновок, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня. Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Щодо Постанови ВСУ №6-145цс14, то колегія суддів констатує, що суд першої інстанції врахував висновки даної Постанови, а саме, що вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті.

При цьому даючи оцінку вказаному висновку, суд першої інстанції абсолютно правомірно зазначив, що на момент ухвалення судового рішення в матеріалах справи були відсутні відповідні ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає правомірним не взяття судом до уваги банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, яка надана банком вже після ухвалення судового рішення (разом з заявою про ухвалення додаткового рішення), та твердження апелянта про те. що суд не вимагав надати докази щодо наявності ліцензії, оскільки цивільне судочинство здійснюється відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу. Тобто суд не вправі з власної ініціативи витребовувати чи вимагати від сторін якісь докази. Всі докази на підтвердження обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, надаються самим самими сторонами до початку розгляду справи по суті (ч.1 ст. 131 ЦПК України), а відтак суд правомірно не взяв до уваги банківську ліцензію, надану позивачем як доказ після ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді