Рішення № 48979498, 17.08.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1903/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Кожух О.А., Ігнатюка Б.Ю.

при секретарі - Дашковській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

31 березня 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 27 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (в подальшому змінено назву на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15-502/341, у відповідності до якого позивач надав останній в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредитні ресурси на загальну суму 10 000,00 гривень з терміном повернення до 26 червня 2011 року, згідно графіку погашення заборгованості, та з оплатою відсотків по ставці 0,0001 відсотків річних (п. 2.1 кредитного договору).

Крім того, позичальниця взяла на себе зобов'язання щомісяця, в строк з 1 по 10 число кожного місяця, сплачувати комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 200,00 гривень (п. 4.7 кредитного договору). Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних ануїтетних платежів та щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36% річних, й подальше нарахування процентів проводиться за вказаною процентною ставкою.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальницею ОСОБА_1 за кредитним договором 27 червня 2008 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №341-1. згідно якого останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати з ОСОБА_1 перед Банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальницею зобов'язань за вищезазначеним договором кредиту.

Оскільки відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії належним чином не виконали, Банк 30 травня 2011 року звернувся до Мукачівського міськрайонного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідачів, за результатом розгляду якої рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 9 жовтня 2012 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 21 367,03 гривень заборгованості за кредитним договором №15-502/341 від 27 червня 2008 року, з яких: 8 350,87 гривень кредитних коштів, 5 016,16 гривень - відсотків та комісії, 8 000,00 гривень - пені.

Так як станом на 22 лютого 2015 року зобов'язання за кредитним договором не виконано, за період з 31 травня 2011 року по 22 лютого 2015 року по кредитному договору №15-502/341 від 27 червня 2008 року нараховано до сплати : 10 173,27 гривень - відсотків (п.4.9 кредитного договору); 8 800,00 гривень - комісії ( п.4.7 кредитного договору) та 5 000,00 гривень - пені (п. 6.1 кредитного договору); всього - 23973,27 грн..

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку зазначену вище суму заборгованості й судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 19 973,27 гривень заборгованості за кредитним договором № 15-502/341 від 27 червня 2008 року, в тому числі: 10 173,27 гривень - відсотки, 8 800 гривень - комісія, 1 000 гривень - пеня, та вирішено питання по судових витратах.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального та процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору, просили скасувати оскаржуване ними рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі доводів апеляційної скарги - судом першої інстанції не взято до уваги ухвалене апеляційним судом Закарпатської області рішення від 9 грудня 2012 року за аналогічним позовом Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2008 року, яке знаходиться на виконанні в МВ ДВС Ужгородського МРУЮ, і державною виконавчою службою стягуються з відповідачів кошти на погашення заборгованості. Апелянти вважають, що відбувається подвійне стягнення боргу без врахування наявності судового рішення, що вже виконується.

У запереченні на апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а законне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що твердження апелянтів про подвійне стягнення боргу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки перший позов Банком було заявлено про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2008 року станом на 30 травня 2011 року, а по даній справі заборгованість нараховано за інший період - з 31 травня 2011 року по 22 лютого 2015 року. Дане нарахування проведено у зв'язку з тим, що рішенням суду від 9 жовтня 2012 року дія договору не припинилася, так як за умовами договору його дія припиняється виконанням зобов'язаннь позичальником та поручителем в повному обсязі. Банком нараховано суму заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, комісії та пені у відповідності до умов договору, оскільки зобов'язання відповідачами в повному обсязі не виконано, в свою чергу, апелянтами не надано жодного належного доказу на підтвердження неправильності банківських розрахунків.

Апелянти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.

Представник Банку Рогач В.М. просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 за договором кредиту №15-502/341 від 27 червня 2008 року, укладеним між нею та ВАТ « Банк «Фінанси та Кредит» (в подальшому змінено назву на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), отримала в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредитні ресурси на загальну суму 10 000,00 гривень з терміном повернення до 26 червня 2011 року, згідно графіку погашення заборгованості, з оплатою відсотків по ставці 0,0001 відсотків річних та щомісячної комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів у розмірі 200,00 гривень (а.с. 5-7).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальницею ОСОБА_1 за кредитним договором 27 червня 2008 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 341-1, згідно якого останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати з ОСОБА_1 перед Банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальницею зобов'язань за вищезазначеним договором кредиту (а.с. 8).

Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав повністю, надавши ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 10 000 гривень (а.с. 9), що не заперечується відповідачами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань станом на 31 травня 2011 року виникла заборгованість за договором кредиту в загальній сумі 21 367,03 грн., яка була стягнута на користь Банку рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 9 жовтня 2012 року (а.с. 14). Зазначене судове рішення 9 жовтня 2012 року набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні у МВ ДВС Ужгородського МРУЮ.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. Кредитного договору передбачено, що його дія припиняється повним виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань .

Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами позичальник оплачує Банку відсотки по ставці 0,0001 відсотків річних.

Крім того, згідно пункту 4.7. Кредитного договору позичальник щомісяця, в строк з 1 по 10 число кожного місяця сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 200,00 гривень.

Положеннями пункту 4.9 договору встановлено, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних ануїтетних платежів та щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36% річних, подальше нарахування процентів проводиться за вказаною процентною ставкою.

Задовольняючи позовні вимоги Банку частково, суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення апеляційним судом Закарпатської області рішення від 9 жовтня 2012 року зобов'язання за кредитним договором не виконувалися боржниками належним чином, а наявність зазначеного рішення не припинила правовідносин сторін кредитного договору та не звільнила позичальника від необхідності сплати відсотків за користування кредитними коштами, тому у зв'язку з невиконанням рішення суду від 9 жовтня 2011 року та зобов'язань за кредитним договором станом на 22 лютого 2015 року у банку були підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, комісійних виплат та пені за період з 31 травня 2011 року по 22 лютого 2015 року, які слід стягнути із відповідачів на користь банку, зменшивши суму пені, в загальному розмірі 19 973,27 гривень, що складається з : 10 173,27 гривень - відсотки; 8 800 гривень - комісія; 1 000 гривень - пеня.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідальність за порушення зобов'язання передбачена главою 51 ЦК України, в тому числі статтею 625 ЦК України - відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом положень ст. 625, 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення, у разі прострочення грошового зобов'язання, застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

При цьому вказана норма не обмежує права кредитора звернутись до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом згідно умов Кредитного договору Банк може проводити протягом часу дії такого договору, а після закінчення його дії - нарахування відсотків проводиться відповідно до ст. 625 ЦК України.

Кредитним договором № 15-502/341 від 27 червня 2008 року визначено час виконання позичальником його обов'язку по поверненню коштів та сплаті відсотків - 26 червня 2011 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за відсотками, комісією та пені нарахована станом на 22 лютого 2015 року. Станом на 26 червня 2011 року заборгованість за відсотками становить суму 240,42 грн.; за комісією - 200,00 грн., пеня - 133,80 грн., тобто всього - 580,22 грн. (а.с. 11-13).

Проаналізувавши в сукупності встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, підтверджені дослідженими доказами, що були надані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, судова колегія дійшла висновку, що позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у відповідності до його умов підлягає частковому задоволенню в сумі 580,22 грн., яка нарахована станом на 26 червня 2011 року, тобто на дату, встановлену договором для кінцевого повернення кредитних коштів.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 309 п. 4 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Головуючий: Судді:

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді:

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 580,22 грн. заборгованості за кредитним договором № 15-502/341 від 27 червня 2008 року, в тому числі : 240,42 грн. - відсотки; 200 грн. - комісія; 133,80 грн. - пеня.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: